Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.05.2023 року у справі №439/1127/18
Ухвала КЦС ВП від 17.08.2020 року у справі №439/1127/18

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 439/1127/18-ц

провадження № 61-12340св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Підкамінська селищна рада Бродівського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 29 вересня 1998 року та від 09 вересня 1998 року, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Джерело" (далі - ТОВ "Джерело") та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство продало, а вказані фізичні особи купили водозабірну скважину, що складає 1/20 ідеальну частку цілісного майнового комплексу цеху безалкогольних напоїв, а також насосну споруду площею 17,6 кв. м та водонапірну башню, що складає 1/100 ідеальну частку цілісного майнового комплексу цеху безалкогольних напоїв, що знаходиться по АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 27 грудня 2010 року він є власником 1/3 частки вказаного вище нерухомого майна, а саме: насосної, водонапірної башні, водозабірної скважини, що знаходяться по АДРЕСА_1.

20 жовтня 2010 року Підкамінська селищна рада Бродівського району Львівської області прийняла рішення № 322 "Про продаж земельної ділянки" в частині продажу земельної ділянки площею 0,0676 га кадастровий номер 4620355400:10:005:0003. На підставі зазначеного рішення 28 жовтня 2010 року між Підкамінською селищною радою Бродівського району Львівської області та ТОВ "Джерело" укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року у справі № 439/212/14-ц за його позовом до Реєстраційної служби Бродівського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_5, Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Артеменко Н. В., ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнано незаконним рішення Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області від 20 жовтня 2010 року № 322 "Про продаж земельної ділянки" у частині продажу земельної ділянки площею 0,0676 га ТОВ "Джерело" та скасовано в цій частині; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року, укладений між Підкамінською селищною радою Бродівського району Львівської області та ТОВ "Джерело" у частині продажу земельної ділянки площею 0,0676 га кадастровий номер 4620355400:10:005:0003, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що внаслідок порушення його прав у зв'язку з прийняттям Підкамінською селищною радою Бродівського району Львівської області рішення від 20 жовтня 2010 року № 322 "Про продаж земельної ділянки" у частині продажу земельної ділянки площею 0,0676 га ТОВ "Джерело", незаконність якого підтверджена рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року у справі № 439/212/14-ц, йому завдано моральної шкоди.

Позивач вказував, що у період з листопада 2010 року до жовтня 2018 року, з часу набуття спірної земельної ділянки у власність спершу ТОВ "Джерело", а потім ОСОБА_5, і до цього часу він не має доступу впродовж восьми років до належного йому на праві власності нерухомого майна, не може вільно ним володіти, користуватися, здійснювати його ремонт, підтримувати у належному стані та розпоряджатися, що позбавляє його засобів для існування. Через психічний стан, стреси, розчарування, спричинені незаконним рішенням Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, у нього почали виникати часті конфлікти та непорозуміння з дочкою, що зіпсувало відносини у родині.

Підкамінська селищна рада Бродівського району Львівської області ігнорує можливість повернути у власність земельну ділянку та пропозицію відшкодувати завдану йому моральну шкоду у добровільному порядку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області на його користь 714 816 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 26 червня 2019 року у складі судді Бородійчук О. І. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 714 816 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у період з листопада 2010 року до жовтня 2018 року, порушенням його прав у зв'язку з прийняттям Підкамінською селищною радою Бродівського району Львівської області рішення від 20 жовтня 2010 року № 322 "Про продаж земельної ділянки" у частині продажу ТОВ "Джерело" земельної ділянки площею 0,0676 га, незаконність якого підтверджена рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року у справі № 439/212/14-ц.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, протиправність дій Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням селищної ради та вини останньої в її заподіянні підтверджена рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року у справі № 439/212/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бродівського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_5, Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Артеменко Н. В., ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Розмір моральної шкоди визначено, виходячи з двох мінімальних розмірів заробітної плати за кожний місяць порушення прав позивача, починаючи з дати прийняття незаконного рішення Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області і до часу подання цього позову до суду, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року апеляційну скаргу Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області задоволено.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 червня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року у справі № 439/212/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бродівського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_5, Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Артеменко Н. В., ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власностіне встановлено завдання позивачу моральної шкоди діями Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області. Позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування обставин і підстав наявності моральної шкоди, не надано обґрунтованих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди саме діями відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає те, що: судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 159/1571/16-ц та від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Крім того, судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України, зокрема, суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року заяву судді Верховного Суду Лідовця Р. А. про самовідвід задоволено.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області про відшкодування моральної шкоди передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання та розгляд касаційної скарги.

Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 439/1127/18-ц з Бродівського районного суду Львівської області.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області про відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що, відмовляючи у задоволені позову, Львівський апеляційний суд послався на відсутність обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт завдання моральної шкоди саме діями відповідача, а також відсутність причинно-наслідкового зв'язку між завданою йому моральною шкодою і протиправним діянням селищної ради, однак жодного з наявних у матеріалах справи доказів під час апеляційного розгляду справи суд не досліджував, не перевіряв, не оголошував, не слухав звукозапис допиту свідків у суді першої інстанції, чим порушив норми ЦПК України, що стосуються апеляційного розгляду, й не вказав, чому надані ним численні докази не взяті до уваги.

Апеляційний суд у порушення своїх обов'язків не перевірив і не дослідив наявні у матеріалах справи докази, поверхнево переглянув рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням селищної ради. Посилаючись на необґрунтованість доказів (без їх дослідження), апеляційний суд не мотивував, чому надані позивачем докази не беруться до уваги і суд їх відхиляє; якими, на думку апеляційного суду, обґрунтованими доказами має бути доведений факт завдання моральної шкоди саме діями Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області і чому рішення Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року у справі № 439/212/14-ц, яке згідно з постановою Великої Палати Верхового Суду від 18 квітня 2018 року набрало законної сили 18 квітня 2018 року, не є належним доказом у цій справі.

Судом не застосовано положення статті 56 Конституції України, статей 23, 1167, 1174 ЦК України, які підлягали застосуванню, оскільки їм дана неналежна оцінка.

При цьому судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 27 грудня 2010 року ОСОБА_1 є власником 1/3 частки нерухомого майна, а саме: насосної, водонапірної башні, водозабірної скважини, що знаходяться по АДРЕСА_1.

20 жовтня 2010 року Підкамінська селищна рада Бродівського району Львівської області прийняла рішення № 322 "Про продаж земельної ділянки" в частині продажу земельної ділянки площею 0,0676 га кадастровий номер 4620355400:10:005:0003. На підставі цього рішення 28 жовтня 2010 року між Підкамінською селищною радою Бродівського району Львівської області та ТОВ "Джерело" укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року у справі № 439/212/14-ц за його позовом до Реєстраційної служби Бродівського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_5, Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Артеменко Н. В., ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнано незаконним рішення Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області від 20 жовтня 2010 року № 322 "Про продаж земельної ділянки" в частині продажу земельної ділянки площею 0,0676 га ТОВ "Джерело" та скасовано в цій частині; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року, укладений між Підкамінською селищною радою Бродівського району Львівської області та ТОВ "Джерело" в частині продажу земельної ділянки площею 0,0676 га кадастровий номер undefined, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК України).

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Частинами 1 та 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини 3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачата вини останнього в її заподіянні.

Проте наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки, така презумпція має визначатися лише законом, тому діє стаття 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.

Разом з тим цивільне законодавство ґрунтується на презумпції протиправності поведінки, яка призвела до шкоди, виходячи з принципу генерального делікту: спричинення шкоди особі або майну слід розглядати як протиправне, якщо законом не встановлено інше.

Щодо змісту причинного зв'язку, то він полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди.

Вина є суб'єктивним елементом. Тут діє презумпція заподіювача шкоди (за аналогією майнової шкоди).

Ця презумпція полягає не у звільненні позивача від доведення вини заподіювача шкоди, а лише розподіляє обов'язки з доказування. Тому позивач може це доводити, але не зобов'язаний. Відсутність вини повинен довести відповідач.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України заподіювач моральної шкоди відповідає за свої дії (бездіяльність) при наявності його вини, за винятком випадків, коли вина відповідно до вимог закону не є необхідною умовою відповідальності за завдану шкоду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив лише з однієї обставини про те, що рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року у справі № 439/212/14-ц не встановлено завдання позивачу моральної шкоди діями Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області. Суд вважав це преюдиційною обставиною.

При цьому апеляційний суд не врахував, що у справі № 439/212/14-ц про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власностіта у справі № 439/1127/18-ц про відшкодування моральної шкоди різні предмет та іпдсави позову. У справі, що переглядається, необхідно довести і позивач доводив, у чому полягає завдана йому шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, причинний зв'язок між ними, яким апеляційний суд взагалі значення не надав.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Suominen v. Finland" від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Проте апеляційний суд не надав належної правової оцінки наданим позивачем доказам, не мотивувавпідстав їх відхилення, що є порушенням підпункту в) пункту 2 частини 1 статті 382 ЦПК України. Зазначене також свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, у порушення статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, що призвело до неправильного вирішення справи.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК Укпраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційний суд належним чином не встановив правовідносини, які виникли між сторонами, не з'ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, то суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк