Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 524/3203/16

провадження № 61-40087св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Центр надання адміністративних послуг Кременчуцької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року у складі судді Рибалки Ю. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Абрамова П. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Центр надання адміністративних послуг Кременчуцької міської ради,про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позовних вимог посилалось на такі обставини. 21 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 17 000 дол. США на споживчі потреби зі сплатою 14,5 % річних, терміном до 20 серпня 2018 року. У той же день на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, за яким вони передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_1 . На час звернення банку до суду із позовом зазначена квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суму кредитної заборгованості у розмірі 12 535,46 дол. США. Судове рішення позичальник не виконав, унаслідок чого станом на 04 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 13 841,63 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 3 003,40 дол. США, проценти за користування кредитом у розмірі 2 013,10 дол. США, пеня у розмірі 1 023,63 дол. США, залишок несплаченого кредиту у розмірі 6 429,22 дол. США, штраф у розмірі 1 246,93 дол. США.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ «Державний ощадний банк України» просило суд у рахунок погашення вказаної заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу зазначеної квартири в сумі 434 579 грн; виселити із вказаної квартири всіх зареєстрованих мешканців; зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Кременчуцької міської ради Полтавської області зняти з реєстрації осіб, зареєстрованих у вказаній квартирі, а також стягнути з відповідачів понесені банком судові витрати.

У січні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися із зустрічним позовом доПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання договору іпотеки припиненим, зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог позивачі, посилаючись на статті 523, 608 ЦК України, зазначали, що зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальника ОСОБА_3 іпотека припинилася, оскільки вони не прийняли спадщини після нього та не надали згоди на забезпечення виконання зобов`язання новим боржником. Додатковим договором від 21 серпня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_3 , були внесені зміни до кредитного договору в частині умов та строку повернення кредитних коштів, проте відповідні зміни до договору іпотеки внесені не були, іпотекодавців про зміну умов договору банк не повідомив та не отримав їх згоди на збільшення розміру їх відповідальності. Вимоги про їх виселення безпідставні, так як передана в іпотеку квартира була придбана не за кредитні кошти, іншого житла у них немає.

Ураховуючи викладене, просили суд визнати припиненим договір іпотеки від 21 серпня 2008 року, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; внести до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2017 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 рокупозовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 серпня 2008 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну продажу квартири у розмірі 434 579 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи частково позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що кредитне зобов`язання у зв`язку із смертю боржника не припинилося, оскільки допускає правонаступництво спадкоємцями, а тому іпотека також не припинена. Оскільки кредитне зобов`язання порушено, залишається не виконаним, іпотека є чинною, отже, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані. Разом з тим вимоги про виселення іпотекодавців та членів їх сім`ї із займаного житлового приміщення безпідставні, оскільки таке виселення можливе лише з наданням відповідачам іншого постійного житлового приміщення, яке банком не запропоновано.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково.Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» змінено. Зменшено розмір заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2008 року, в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки до 13 716,28 дол. США. В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем розрахунки суми заборгованості, на погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, є неправильними, оскільки визначені з порушенням простих арифметичних правил. Правильна сума заборгованості, виходячи із заявлених позивачем сум складає 13 716,28 дол. США.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України». Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно визначили збільшений розмір кредитної заборгованості, в рахунок якої проводиться звернення стягнення на іпотеку, порівняно з вимогами банку про дострокове повернення кредиту за рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року; не звернули уваги, що банк після того як скористався правом дострокового стягнення кредиту не має права нараховувати проценти та штрафні санкції; не з`ясували підстави стягнення штрафу за порушення іпотечного договору.

У жовтні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ «Державний ощадний банк України», в якому позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у липні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі встановлено, що 21 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за яким він отримав кредит у розмірі 17 000 дол. США на споживчі потреби із сплатою процентів у розмірі 14,5 % річних терміном до 20 серпня 2018 року.

У той же день на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, за яким вони передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Додатковим договором від 24 червня 2009 року № 1, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 , внесено зміни до кредитного договору від 21 серпня 2008 року, а саме до підпунктів 1.5, 1.6.1 щодо порядку погашення кредиту, нарахування процентів та строку дії договору.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суму кредитної заборгованості у розмірі 12 535,46 дол. США.

Зазначене судове рішення ОСОБА_3 не виконано, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка за розрахунком банку на 04 травня 2016 року становить 13 841,63 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 3 003,40 дол. США, проценти за користування кредитом - 2 013,10 дол. США, пеня - 1 023,63 дол. США, залишок несплаченого кредиту - 6 429,22 дол. США, штраф у розмірі 1 246,93 дол. США.

Власниками квартири, переданої в іпотеку, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка успадковала 1/3 частки квартири після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , отже, відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» набула статусу іпотекодавця зазначеної вище квартири.

17 березня 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк України» повідомив ОСОБА_3 про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за ним, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - про звернення стягнення на іпотечне майно у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором та про необхідність звільнення житлового приміщення - іпотечного майна, які були отримані позичальником та іпотекодавцями.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті за заявою ПАТ «Державний ощадний банк України» Світловодською державною нотаріальною конторою Полтавської області заведено спадкову справу. Спадкоємці ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Водночас відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений такий обов`язок позичальника, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 4.2.2 кредитного договору, шляхом пред`явлення позову про дострокове стягнення усього розміру заборгованості за договором, який задоволено рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року, банк змінив строк виконання зобов`язання.

Тобто, ПАТ «Державний ощадний банк України» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

Усупереч наведеним нормам матеріального права банк безпідставно продовжував нараховувати проценти після звернення до суду з позовом про дострокове повернення кредиту, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Отже, звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, розрахованої за період з 21 серпня 2008 року до 04 травня 2016 року, суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули, помилково погодилися із розрахунком банку в частині нарахування процентів поза межами строку дії договору.

Таке збільшення заборгованості не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та наведеним нормам законодавства.

Крім того, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню за рахунок предмета іпотеки, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що 07 грудня 2015 року боржником сплачено проценти у розмірі 50 дол. США, що стверджується наданим банком розрахунком (т. 1, а. с. 54-63).

Оскільки висновки судів про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки є правильними, однак неправильно визначено розмір заборгованості, на погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає за можливе змінити оскаржувані судові рішення в частині розміру указаної заборгованості, зменшивши її до 12 485,46 дол. США.

Колегія суддів виходить з того, що розмір заборгованості та його складові визначені рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року, яке набрало законної сили та не скасоване, - 12 535,46 дол. США, у тому числі: 7780,94 дол. США - строкова заборгованість; 1651,68 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 60,79 дол. США - строкова заборгованість за процентами, 1025,91 дол. США - прострочена заборгованість за процентами, 331,56 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 43,97 дол. США - три проценти річних, 555,52 дол. США- втрати від інфляції, 1085,09 дол. США - штраф.

Від указаної суми необхідно відняти сплачені у період після ухвалення указаного рішення проценти у розмірі 50 дол. США. Отже, доведена у справі сума боргу, на погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, становить 12 485,46 дол. США, яка складається з: 9 432,62 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 036,70 дол. США -заборгованість за процентами, 331,56 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 43,97 дол. США - три проценти річних, 555,52 дол. США- втрати від інфляції, 1 085,09 дол. США - штраф.

Колегія суддів також частково враховує доводи заявника про неправильне визначення штрафу у розмірі 1 246,93 дол. США, оскільки це мало місце за період після закінчення строку дії кредитного договору. Водночас розмір штрафу у 1 085,09 дол. США як складова боргу, в рахунок якого звертається стягнення на предмет іпотеки, визначено рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року.

Заявник, посилаючись на неправильне визначення розміру боргу за кредитним договором, водночас не посилається на передбачені законом підстави, які б унеможливлювали звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема і в межаж заборгованості, встановленої рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року. Такі підстави для відмови у позові банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильності оскаржуваних судових рішень у частині вирішення зустрічного позову, тому підстави для перегляду рішень в указаній частині відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки під час ухвалення рішень суди неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягають зміні шляхом зменшенням розміру заборгованості, яка підлягає стягненню у рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, до 12 485,46 дол. США.

У решті оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 , оскаржуючи судові рішення в частині вимог майнового характеру, за подання апеляційної скарги сплатив 1 408 грн судового збору, а за подання касаційної скарги - 2 818 грн.

За наслідками касаційного перегляду судових рішень позов ПАТ «Державний ощадний банк України» у частині вимог майнового характеру задоволено на 90,20 %.

Тому з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору: 137,98 грн - за подання апеляційної скарги, 276,16 грн - за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2018 рокув частині визначення розміру заборгованості, на погашення якої звернено стягнення на предмет іпотеки, змінити, зменшивши цей розмір до 12 485,46 дол. США.

У решті рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору: 137,98 грн - за подання апеляційної скарги, 276,16 грн - за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко