Історія справи

Постанова

Іменем України

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 686/531/18

провадження № 51-3453км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12017240010007314 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. Зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк його перебування під вартою з 15 жовтня 2017 року по 13 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

2. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 березня 2023 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_8 залишено без змін.

3. Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_8 14 жовтня 2017 року, в ранкову пору, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в одній із кімнат за місцем свого проживання в буд. АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із своєю матір`ю ОСОБА_9 , що являється особою похилого віку, з якою спільно проживав, із метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно наніс їй не менше чотирьох ударів кулаками обох рук у ділянку голови, які спричинили щонайменше два падіння потерпілої та послідуючі удари до тупих твердих предметів, у результаті чого заподіяв ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з її смертю, котра настала у той же день на місці вчинення злочину.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

4. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на неповноту і однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у тому числі порушення права ОСОБА_8 на захист, просить вирок та ухвалу стосовно нього скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення. Даючи власний аналіз доказам у справі, стверджує, що висновки судів ґрунтуються на припущеннях, а винуватість ОСОБА_8 не доведено поза розумним сумнівом. Вважає суперечливими висновки судово-медичного експерта, які не дозволяють визначити механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої. Вказує на те, що судом необґрунтовано відхилено показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь обвинуваченого, не взято до уваги відомості в колективній заяві мешканців мікрорайону щодо позитивної характеристики ОСОБА_8 та його стосунків із матір`ю. Також зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.

Позиції учасників судового провадження

5. У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

6. Прокурор просив касаційну скаргу відхилити.

Мотиви Суду

7. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

8. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

9. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

10. Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанції.

11. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

12. Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

13. Судові рішення попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні свідчать про те, що судами ретельно перевірені доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про відхилення цих доводів колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

14. Із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

15. Мотивуючи свої висновки у цій частині, суд послався, зокрема, на дані у висновках судово-медичної та додаткової експертиз № № 541 і 11 від 14 жовтня та 28 грудня 2017 року відповідно, які були призначені з метою встановлення причин смерті, ступеня тяжкості і характеру тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_9 , а також перевірки версії сторони захисту про отримання нею тілесних ушкоджень внаслідок падіння з драбини за обставин, на які посилався ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту. Згідно з цими даними виявлені у потерпілої тілесні ушкодження з локалізацією на обличчі, крововиливи в м`які тканини голови з внутрішньої сторони, субдуральна гематома в середній черепній ямці ліворуч, у задніх черепних ямках праворуч і ліворуч, субарахноїдальний крововилив у скроневій долі правої півкулі головного мозку могли утворитися як від неодноразової дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, так і при падінні тіла та ударах до тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею з вираженим ребром і ударі до тупих твердих предметів із переважаючою контактуючою поверхнею; за своїм характером є тяжкими тілесними ушкодженнями як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_9 є черепно-мозкова травма, що проявилась субдуральною гематомою та ускладнилась стисканням речовини головного мозку. Заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_9 , внаслідок обставин, на які вказав ОСОБА_8 під час слідчого експерименту, неможливе.

16. Даючи оцінку об`єктивності наданим судовим експертом висновкам, його фаховості та неупередженості, апеляційний суд указав на те, що зазначені експертні дослідження проведені експертом Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_12 , який має стаж роботи експертом з 2005 року, кваліфікаційний клас судового експерта, першу кваліфікаційну категорію лікаря судово-медичного експерта, ознайомлений слідчим із правами та обов`язками, передбаченими ст. 69 КПК України, та попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384 385 КК України за відмову від дачі висновку або за дачу завідомо неправдивого висновку.

17. Будучи допитаним під час апеляційного провадження, судово-медичний експерт ОСОБА_12 підтвердив свої висновки про те, що тілесні ушкодження в області голови ОСОБА_9 , які перебували в причинному зв`язку з настанням її смерті, не могли утворитися за обставин, на які посилався ОСОБА_8 під час слідчого експерименту за його участю, внаслідок одного падіння з драбини з невеликого підвищення. Всі тілесні ушкодження, виявлені в області голови потерпілої, виникли у неї внаслідок почергових численних ударів твердого тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, яким може бути рука, стиснута в кулак, та почергових падінь тіла і ударів до твердого тупого предмета, про що свідчать описані у висновку травмування м`яких тканин голови. Пояснив, що субдуральна гематома, яка є причиною смерті потерпілої, характеризується сукупною травмою речовини головного мозку, що утворюється від сукупних травмуючих ударів в область голови. У ОСОБА_9 була встановлена відсутність локальних ушкоджень речовини головного мозку в місці прикладання сили та відсутність зони протиудару на протилежній ділянці головного мозку, які являються достовірними ознаками травми прискорення, тобто падіння тіла з послідуючим ударом головою до тупого предмета з необмеженою травмуючою поверхнею, підлоги. Тому він зробив висновок про те, що субдуральна гематома у загиблої утворилася за ротаційним механізмом.Категорично заперечив наявність розбіжностей в його експертних висновках у частині локалізації та механізму заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, їх тяжкості і взаємозв`язку з настанням смерті.

18. На те, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження не характерні при падінні, вказав також і експерт ОСОБА_13 , який був присутній при огляді місця події.

19. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд відхилив доводи сторони захисту про те, що висновки судово-медичних експертиз є припущеннями, зробленими на підставі загально - медичної практики, і конкретно визначити механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_14 неможливо, обґрунтовано вважаючи їх надуманими та такими, що спростовуються результатами судового слідства.

20. Також суди попередніх інстанцій піддали критичній оцінці показання сестри загиблої ОСОБА_9 - потерпілої ОСОБА_11 про те, що конфліктів у цій сім`ї не було, оскільки вона не була очевидцем події. А відкидаючи показання свідка ОСОБА_10 , яка в засіданні суду першої інстанції пояснила, що в день загибелі ОСОБА_9 бачила, як із подвір`я виходив чоловік у чорному одязі, зазначили, що їх зміст не дає можливості встановити обставини, які мають значення для цього кримінального провадження, не дає змоги ідентифікувати невідому особу, на яку посилається свідок, не містить відомостей стосовно часу і обставин, які стали відомі свідку, відносно до часу загибелі ОСОБА_9 , відтак показання свідка ОСОБА_10 у суді не можна вважати належним доказом. З такими висновками погоджується також колегія суддів касаційного суду.

21. Натомість свідок ОСОБА_15 , яка була подругою потерпілої ОСОБА_9 , повідомила, що між нею та ОСОБА_8 часто виникали конфлікти, оскільки останній не працював, зловживав алкогольними напоями.

22. За даними характеристики начальника сектору ХВП ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_8 зарекомендував себе негативно, як такий, що веде антигромадський спосіб життя, систематично вживає алкогольні напої, будучи працездатним, не має постійного джерела заробітку, двічі притягувався до адміністративної відповідальності.

23. Як убачається з даних протоколу огляду місця події з фототаблицями до нього, на сходинках драбини в коридорі будинку потерпілої виявлено нашарування пилу, а біля неї уламки скла; водночас на верхній частині тюлі в кімнаті будинку, на батареї біля ліжка, де перебувала потерпіла, на дверях, а також на джинсах та на куртці ОСОБА_8 , яка була схована під столом, - плями бурого кольору у виді бризок крові, яка згідно з даними висновку судової імунологічної експертизи могла належати ОСОБА_9 . Під час допиту в суді першої інстанції обвинувачений стверджував, що на прохання матері помив підлогу біля драбини, звідки вона нібито впала, від крові, однак, яким чином він міг це зробити, не прибравши уламки скла, пояснити не зміг. Так само не пояснив, чому заховав під стіл свою куртку з плямами крові.

24. Як показав свідок ОСОБА_16 , напередодні загибелі ОСОБА_9 вони з ОСОБА_8 і ОСОБА_17 ходили в баню, де вживали алкогольні напої, після чого обвинувачений близько 07:00 пішов додому; від ОСОБА_17 він чув, що ОСОБА_8 побив свою маму.

25. Перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується також показаннями інших свідків, які бачили його в день події, а також даними довідки лікаря-нарколога.

26. З огляду на ці та інші докази, досліджені та оцінені в ході судового розгляду з дотриманням вимог ст. 94 КПК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а версію сторони захисту про те, що причиною смерті потерпілої є падіння з драбини, визнали такою, яка спрямована на уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим.

27. За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено з дотриманням вимог статей 50 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та конкретних обставин справи ближче до найнижчої межі санкції кримінального закону, за яким його засуджено, і вважати таке покарання надмірно суворим підстав не вбачається.

28. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , доводи якої аналогічні доводам у її касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог ст. 419 КПК України, навів у своїй ухвалі вичерпні аргументи на їх спростування та докладні мотиви прийнятого рішення. Колегія суддів касаційного суду вкотре зауважує, що положення ч. 3 ст. 404 КПК України не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, якщо не було встановлено неповноти їх дослідження або порушення під час їх дослідження судом першої інстанції.

29. Також колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що прийняття рішення за результатами розгляду клопотань учасників судового провадження є прерогативою суду, який здійснює розгляд справи. Сама собою відмова у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження, яке було розглянуто у змагальному процесі з дотриманням передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку та прийняттям за результатами його розгляду відповідного рішення, не свідчить про обмеження її можливостей щодо реалізації наданих процесуальних прав і не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

30. Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не виявлено.

31. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_8 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 березня 2023 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3