Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 750/13859/23

провадження № 51-7483км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 квітня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 2 червня 2023 року за № 42023270000000035, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федорівка Білозерського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 111, частиною сьомою статті 1111 Кримінального кодексуУкраїни (далі - КК).

Змістсудовихрішеньівстановленісудамипершоїтаапеляційноїінстанційобставини

Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 22 січня 2022 року засудив ОСОБА_7 за: частиною другою статті 111 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років; частиною сьомою статті 1111 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування строком на 12 років та з конфіскацією всього майна.

На підставі частини першої статті 70 цього Кодексу призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна й позбавив права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування на строк 12 років.

Також суд ухвалив позбавити ОСОБА_7 спеціального звання «майор поліції».

Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 згідно з наказом, Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУНП в Херсонській області)від 31 березня 2021 року № 90 о/с мав спеціальне звання «майор поліції» та працював на посаді інспектора-чергового чергової частини роти поліції особливого призначення ГУНП в Херсонській області.

24 лютого 2022 року збройними силами та іншими військовими формуваннями російської федерації (далі - рф) здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію суверенної держави Україна.

Починаючи з березня 2022 року збройні сили рф тимчасово окупували територію Херсонської області, захопили і взяли під силовий контроль будівлі та споруди на території м. Херсона й інших населених пунктів, що забезпечували діяльність органів державної влади, зокрема ГУНП в Херсонській області та його територіальні підрозділи, з метою створення на їх базі і забезпечення функціонування органів окупаційної влади, у тому числі незаконного правоохоронного органу з поліцейськими функціями.

До травня 2022 року невстановленими представниками держави агресора - рф було створено незаконний правоохоронний орган під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области» та розпочато набір кадрів до нього.

За вироком місцевого суду, не пізніше 7 червня 2022 року в ОСОБА_7 виник злочинний умисел на проведення підривної діяльності проти України, завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, здійснення державної зради шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, вступу на службу та добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі.

У цей же період часу ОСОБА_7 , усупереч наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 щодо необхідності здійснення евакуації (передислокації) апарату ГУНП в Херсонській області та його територіальних підрозділів поліції у визначені безпечні місця, не здійснив виїзду з м. Херсона на підконтрольну Україні територію і з власної ініціативи, добровільно з метою надання допомоги незаконно створеній окупаційній владі рф, перебуваючи на тимчасово окупованій території в м. Херсоні, добровільно звернувся до так званого «Главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области» для прийняття його на службу в незаконний правоохоронний орган.

На підставі документа під назвою «Приказ Главного управления МВД Херсонской области от 07.06.2022 № 8-лс» ОСОБА_7 за його власним бажанням призначено на посаду «временно исполняющего обязанности командира роты батальона патрульно-постовой службы Главного управления МВД Херсонской области» у незаконному правоохоронному органі.

Надалі на підставі документа під назвою «Приказ Главного управления МВД Херсонской области от 01.07.2022 № 16-лс» ОСОБА_7 призначено за власним бажанням на посаду «временно исполняющего обязанности заместителя командира отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области» і (не пізніше 5 вересня 2022 року) постійно.

Добровільно обіймаючи посади в незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области», ОСОБА_7 протиправно виконував поліцейські функції, спрямовані на захист окупаційної влади рф та незаконні завдання, поставлені представниками силових структур рф.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми діями скоїв державну зраду, а саме діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений частиною другою статті 111 КК, а також добровільно зайняв посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто вчинив злочин, передбачений частиною сьомою статті 1111 КК.

Деснянський районний суд м. Чернігова на підставі ухвали від 14 березня 2024 року в цьому кримінальному провадженні здійснював спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 18 квітня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2025 року - без змін.

Вимогитаузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу

У касаційній скарзі захисник просить скасувати рішення апеляційного суду й призначити новий розгляд у цьому суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На його думку, цей суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не проаналізував доказів, покладених в основу вироку, незважаючи на те, що ці докази не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, й безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, захисник зауважує, що суд апеляційної інстанції не оцінив з точки зору належності і допустимості доказів, не звернув уваги, що в мотивувальній частині обвинувального вироку, всупереч частині третій статті 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не зазначено інших доказів на підтвердження встановлених обставин, а лише є формулювання, що вина доведена іншими доказами.

У свою чергу звертає увагу на те, що рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го відділу УСР в Чернігівській області, відповідно до якого, ОСОБА_7 перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та обійняв відповідну посаду, взагалі не може бути доказом у кримінальному провадженні відповідно до статті 84 КПК, і практика Касаційного кримінального суду Верховного Суду це підтверджує.

З точки зору недопустимості доказів захисник відмічає копію наказу про призначення ОСОБА_7 на посаду «в.и.о. заместителя командира отряда спеціального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области с 01.07.2022», де немає підпису службової особи, а також відсутній рапорт на підставі якого ОСОБА_7 призначений. Також указує, що протокол пред`явлення особи для впізнання від 11 липня 2023 року, згідно з яким свідок ОСОБА_9 упізнав ОСОБА_7 , складений службовою особою, яка не входить до групи слідчих у кримінальному провадженні, і відсутні будь-які доручення в порядку, передбаченому статтею 40 КПК, на проведення такої слідчої дії, що свідчить про недопустимість цього доказу. Водночас указує, що копія висновку дисциплінарної комісії ГУНП в Херсонській області від 31 травня 2022 року та наказ від 24 лютого 2022 року № 87 про введення в дію Плану евакуації (передислокації) в безпечний район у цьому разі є неналежними доказоми, оскільки не містять відомостей, зазначених в обвинувальному висновку, з огляду на те, що дані про доведення наказу до відома й ознайомлення з ним ОСОБА_7 відсутні.

На переконання захисника, суди не повною мірою врахували і відобразили показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про те, що на деяких осіб, які працювали в незаконному правоохоронному органі, чинився фізичний і психологічний тиск з метою спонукання до співпраці, а до колишніх працівників поліції, у тому числі і до членів їх сімей застосовувалися погрози. Зокрема приходили співробітники ФСБ з незаконними обшуками аби колишні працівники поліції вступали до незаконного правоохоронного органу.

Вважає, що в рішенні апеляційного суду, всупереч вимогам статті 419 КПК, не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги захисника.

Позиціїучасниківсудовогопровадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення касаційної скарги захисника і просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без зміни.

МотивиСуду

Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, Суд дійшв таких висновків.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлені на їх підставі обставини лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).

Цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , на думку Суду, було дотримано.

Відповідно до частини другої статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно із частиною першою статті 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За приписами статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому воно, безумовно, повинно відповідати правилам статті 370 КПК.

У статті 419 КПК наведено чіткі приписи про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , Суд установив, що суд першої інстанції за наслідком розгляду даного провадження дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильності кваліфікації його дій за частиною другою статті 111, частиною сьомою статті 1111 КК.

Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою захисника, доводи якої за змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, апеляційний суд відповідно до вимог статті 419 КПК навів переконливі мотиви й підстави, з яких виходив, визнанаючи висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 111, частиною сьомою статті 1111 КК, такими, що ґрунтуються на зібраних у справі та перевірених безпосередньо під час судового розгляду доказах, обґрунтованими й належним чином умотивованими.

Зокрема, таких міркувань апеляційний суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних під час розгляду місцевим судом свідків:

ОСОБА_10 , яка повідомила, що на початку окупації із середини травня до кінця серпня 2022 року спецпідрозділ «Гром» був аналогом українського підрозділу «Беркут», його працівники залучалися для охорони публічного порядку, проведення затримання, слідчо-оперативних дій. Із червня по вересень 2022 року вона працювала в цьому органі в управлінні кадрового забезпечення, мала доступ до наказів про призначення, переведення та звільнення і до списків особового складу осіб, які пішли працювати до даного незаконного правоохоронного органу. 25 листопада 2022 року під час обшуку за місцем її мешкання вилучено флешносій зі службовою інформацією стосовно співробітників прийнятих на роботу за період до 5 вересня 2022 року. Особи, зазначені в документах на флешносії, дійсно працювали в незаконному правоохоронному органі, серед них був і ОСОБА_7 ;

ОСОБА_11 , який повідомив, що з ОСОБА_7 знайомий понад 10 років, разом працювали. Свідку відомо про незаконно створений орган, функціями якого були охорона громадського порядку та каральні функції. Працівники цього органу переслідували працівників поліції, які лишилися в м. Херсоні, погрожували їм, тримали в місцях тимчасового утримання. Наприкінці червня початку липня 2022 року він зустрів ОСОБА_7 в м. Херсоні та був одягнутим у чорний формений одяг, на плечі наявний шеврон темного кольору з прапором рф, озброєний (на поясі пістолет в оперативній кобурі), запропонував йому працювати в незаконно створеному формуванні, тобто в поліції рф. З розмови з ОСОБА_7 зрозумів, що останній пішов до незаконно створеного органу добровільно. На цей час йому відомо, що ОСОБА_7 перебуває на лівому березі м. Херсона.

Також суд апеляційної інстанції проаналізував фактичні дані, що містяться:

- у рапорті старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го відділу УСР в Чернігівській області, відповідно до якого майор поліції ОСОБА_7 7 червня 2022 року, будучи працівником Національної поліції України, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та обійняв посаду «заместителя командира отряда спеціального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области»;

- у копії присяги ОСОБА_7 на вірність Українському народу;

- у копії наказу «Главного управления МВД Херсонской области» про призначення ОСОБА_7 на посаду «в.и.о. заместителя командира отряда спеціального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области с 01.07.2022»;

- у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 11 липня 2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 , як чоловіка, який працює в незаконно створеному правоохоронному органі поліції в м. Херсоні;

- у копії наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 про введення в дію із 06:00 24 лютого 2022 року Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район;

- у копії висновку дисциплінарної комісії ГУНП в Херсонській області від 31 травня 2022 року, за яким майор поліції ОСОБА_7 не виконав вимог наказу від 24 лютого 2022 року № 87 ГУНП в Херсонській області та не покинув територіальної громади Херсонської області, яка перебувала в тимчасовій окупації рф, а також не прибув до місця передислокації ГУНП в Херсонській області.

Таким чином, проаналізувавши докази, на підставі яких у цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 , з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, апеляційний суд обґрунтовано погодився з ним, та зробив правильний висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом» у здійсненні ним, як громадянином України державної зради, а також добровільному зайнятті посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Апеляційний суд не встановив порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для скасування вироку суду першої інстанції і закриття кримінального провадження за пунктом 3 частини першої статті 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді, як про це безпідставно вказував в апеляційній скарзі захисник.

Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала відповідає вимогам статті 419 КПК. Суд погоджується з наведеними в ній висновками та звертає увагу на те, що більшість доводів касаційної скарги захисника зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів.

Апеляційний суд належно проаналізував усі зауваження захисту в апеляційній скарзі на наявність, на його думку, достатніх доказів і, ретельно перевіривши їх зміст та матеріали кримінального провадження, обґрунтовано залишив скаргу без задоволення як безпідставну.

З наведеними в ухвалі апеляційного суду мотивами визнання доводів сторони захисту безпідставними погоджується і Суд. Нових доводів, які би свідчили, що цю справу розглянуто цим судом з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, у касаційній скарзі захисника не наведено. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 419 370 КПК.

Також не заслуговують на увагу твердження в касаційній скарзі захисника в частині того, щоне може бути доказом у кримінальному провадженні рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го відділу УСР в Чернігівській області, відповідно до якого ОСОБА_7 перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану.

Зі згаданого рапорту на ім`я начальника УСР України в Чернігівській області ОСОБА_12 , вбачається, що старший оперуповноважений в ОВС 2-го відділу УСР в Чернігівській області ОСОБА_13 в ході оперативного-ініціативного пошуку з метою виявлення в тому числі державної зради та співпраці з військовими рф встановив, що ОСОБА_7 перебуває на окупованій території Херсонської області, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та обійняв відповідну посаду.

За статтею 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Фактично рапорт старшого оперуповноваженого ОСОБА_14 є заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якому зазначаються конкретні відомості про вчинення протиправних дій, що обґрунтовано було враховано судом апеляційної інстанції.

З урахуванням указаного, твердження захисника про, що рапорт старшого оперуповноваженого не може бути доказом у кримінальному провадженні в цілому не спростовують законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки наведені у рапорті дані, отримано в передбаченому цим Кодексом порядку, що дало підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після самостійного виявлення обставин, які свідчили про вчинення злочинів.

Стосовно доводу захисника про відсутність доручення на проведення слідчих дій Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Слід звернути увагу на те, що приписами частини третьої статті 41 КПК передбачено, що доручення слідчого, дізнавача, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов`язковими для виконання оперативними підрозділами.

Суд констатує, що в матеріалах розглядуваної справи міститься доручення про проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у порядку статей 36 41 КПК від 5 липня 2023 року, видане прокурором у кримінальному провадженні. У свою чергу матеріали виконання цього доручення скеровані заступником начальника Херсонського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України прокурору відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_15 31 липня 2023 року (т. 2, а. к. п. 50-52).

З урахуванням зазначеного та наведених вище норм КПК Суд не ставить під сумнів наявність доручення на проведення впізнання особи ( ОСОБА_7 ) в даному кримінальному провадженні, а тому аргументи сторони захисту про протилежне не вважає обґрунтованими.

Разом з цим, посилаючись у касаційній скарзі на те, що на копії наказу про призначення ОСОБА_7 на посаду «в.и.о. заместителя командира отряда спеціального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области с 01.07.2022» немає підпису службової особи та відсутній рапорт, який слугував підставою для прийняття на посаду, захисник не наводить обґрунтувань про те, яким чином зазначене, з огляду на сукупність інших доказів, яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку, вплинуло на законність обґрунтувань судових рішень щодо доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 .

В рамках згаданого доручення, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України на запит Начальника Херсонського управління ДВБ НПУ 11 липня 2025 року надано в електронному вигляді копії матеріалів кримінального провадження № 22023000000000479 від 9 травня 2023 року (т. 2, а. к. п. 67).

Також на підставі згаданого доручення, старшим оперуповноваженим в ОВС ВОР Херсонського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_16 проведено огляд, об`єктом якого був компакт диск DVD-R наданий з матеріалів кримінального провадження № 22023000000000479 від 9 травня 2023 року, на якому виявлено дані про особу працівника «ГРОМ 1 Главного управления МВД в Херсонской области» ОСОБА_7 , наказ № 8 л/с від 7 червня 2022 року, наказ № 16 л/с від 1 липня 2022 року (протокол огляду від 13 липня 2023 року т. 2, а. к. п. 69-73).

Ставити під сумнів справжність наказів в апеляційного суду не було підстав, адже такий доказ був в електронному вигляді й узгоджувався з показаннями свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що, коли працювала в управлінні кадрового забезпечення у неї був доступ до наказів про призначення, переведення та звільнення і до списків особового складу осіб, які пішли працювати до незаконного правоохоронного органу. Під час обшуку за місцем її мешкання вилучено флешносій зі службовою інформацією стосовно співробітників. Особи, зазначені в документах на флешносії, дійсно працювали в незаконному правоохоронному органі, серед них був і ОСОБА_7 .

Крім того, Суд наголошує, що за положеннями частин першої, третьої та четвертої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказ є формою реалізації службових повноважень керівника та може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Щодо копії висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками служб і підрозділів ГУНП в Херсонській області, у зв`язку з невиконання наказу начальника ГУНП про евакуацію (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район та відсутністю деяких працівників поліції без поважних причин на службі від 31 травня 2022 року (т. 2, а. к. п. 152-259) судами попередніх інстанцій обґрунтовано було враховано, що наведені у ньому висновки спростовують твердження захисника про недоведення до відома ОСОБА_7 наказу від 24 лютого 2022 року № 87 стосовно введення в дію Плану евакуації (передислокації) у безпечний район.

Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскарженого судового рішення, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3