Історія справи

Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 510/567/17

провадження № 51-559 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Остапука В.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Сингаївської А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника

ТОВ «Лагуна-Рені» - адвоката Сільницького І.В. на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 07 червня 2017 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 07 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017160000000472 від 24 квітня 2017 року - закрито.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну

скаргу адвоката Сільницького І.В. в інтересах ТОВ «Лагуна-Рені» на ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_1 повернуто апелянту на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ТОВ «Лагуна-Рені» - адвокат Сільницький І.В. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, порушив конституційне право на оскарження судового рішення, що стосується інтересів ТОВ «Лагуна-Рені».

Вказує на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст.370 КПК, через необґрунтованість та невмотивованість.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Доводи касаційної скарги представника ТОВ «Лагуна-Рені» - адвоката Сільницького І.В. про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправомірне повернення його апеляційної скарги є неприйнятними.

Частиною 1 статті 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством. Унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для забезпечення умов справедливого судочинства.

Положеннями ч. 9 ст. 284 КПК передбачено, що ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

В свою чергу, статтею 393 КПК України чітко визначено перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу.

Так, крім інших, згідно з пунктами 9-1, 9-2 і 10 ч. 1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи; фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію та інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Із оскаржуваного судового рішення видно, що суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу представника ТОВ «Лагуна-Рені», встановив, що її подано всупереч положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження ТОВ «Лагуна-Рені» не є його учасником, а ухвалою місцевого суду не встановлено обставин, які б стосувалися прав та законних інтересів згаданого товариства чи порушували б їх, тому дійшов переконання про необхідність повернення скарги. Такий висновок узгоджується із зазначеними вище вимогами кримінального процесуального закону, а посилання скаржника на те, що хоча ТОВ «Лагуна-Рені» і не є учасником процесу в цьому кримінальному провадженні, однак може оскаржити ухвалу місцевого суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , адже вона стосується інтересів товариства, є безпідставними.

Статтею 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Разом із тим, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. При цьому право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою місцевого суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України було звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито. Відповідно до ухвали про закриття кримінального провадження, суть підозри полягала в тому, що ОСОБА_1 , в період з 10 липня 2013 року по 14 жовтня 2013 року, перебуваючи на посаді капітана судна «Atlantik Carier» , будучи службовою особою та маючи умисел на скоєння ряду умисних злочинів, був залучений особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, до участі у злочинній схемі з незаконної реалізації не розмитнених нафтопродуктів, без сплати до Державного бюджету України обов`язкових податків та платежів, організувати фіктивне вивезення за кордон нафтопродуктів у режимі реекспорт через термінал ТОВ «Лагуна-Рені». Фактично на плавзасоби не здійснювалося завантаження нафтопродуків, а їх судозаходи на причал ТОВ «Лагуна-Рені» відбувались виключно з метою конспірації незаконної діяльності з фіктивного перевантаження нафтопродуктів та надання цій діяльності вигляду законної.

Попри те, що зазначена ухвала містить згадування назви ТОВ «Лагуна-Рені», з огляду на формулювання пред`явленої ОСОБА_1 підозри, вона стосується лише дій останнього. Більше того, суд першої інстанції не здійснював судового розгляду по суті пред`явленого обвинувачення, не встановлював жодних фактів чи обставин, які б стосувалися прав та законних інтересів ТОВ «Лагуна-Рені» чи його посадових осіб, а закрив кримінальне провадження внаслідок сплину строків давності притягнення особи до відповідальності. Крім того, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 жодним чином не стосувалось майна ТОВ «Лагуна-Рені».

За таких обставин, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому суд касаційної інстанції погоджується із висновком про те, що представник ТОВ «Лагуна-Рені» - адвокат Сільницький І.В. не навів достатніх і переконливих доводів того, що вказане судове рішення щодо ОСОБА_1 стосується прав, свобод та інтересів ТОВ «Лагуна-Рені» , а тому права на його оскарження товариство немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 370 КПК України, адже вона є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а відтак касаційні доводи в цій частині теж є безпідставними.

У зв`язку із цим та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 07 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника ТОВ «Лагуна-Рені» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Судді:

Н.В. Білик В.І. Остапук О.П. Ємець