Історія справи

Постанова ККС ВП від 29.08.2023 року у справі №461/6576/21
Постанова ККС ВП від 29.08.2023 року у справі №461/6576/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 461/6576/21

провадження № 51-1482км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2022 року та вирок Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12021142360000013 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Водиця Жовківського району Львівської області, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України.

Вступ

21 липня 2021 року у період часу з 10:00 по 14:40, ОСОБА_7 , перебуваючи у

м. Львові в магазині «RESERVED», таємно викрала з нього речі на загальну суму 287,71 грн.

Того ж дня приблизно о 14:40, ОСОБА_7 , будучи у магазині "Stradivarius", що знаходиться у м. Львові, повторно, таємно викрала з даного магазину товар вартістю 311,08 грн.

Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за ч. ч. 1, 2

ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік

6 місяців із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням із встановленим іспитовим строком.

Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції, ухвалив свій вирок, яким засудив ОСОБА_7 за ч. 1, 2 ст. 185 КК України із застосуванням

ч. 1 ст. 70, ст. 75 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.

У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:

- Про доведеність вини засудженої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень належними та допустимими доказами;

- Щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухваленні своїх рішень судами першої та апеляційної інстанцій про винуватість засудженої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2022 року засуджено ОСОБА_7 до покарання у виді обмеження волі за:

- ч. 1 ст. 185 КК України - строком на 1 рік;

- ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винною у тому, що вона 21 липня

2021 року у період часу з 10:00 по 14:40, перебуваючи у магазині «RESERVED», що розташований за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з вказаного магазину речі на загальну суму 287,71 грн, заподіявши ДП «ЛПП Україна» AT «ЛПП» матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім цього, засуджена, того ж дня приблизно о 14:40, перебуваючи у магазині «Stradivarius», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрала з даного магазину річь вартістю 311,08 грн, заподіявши ТОВ «Страдіваріус Україна» матеріальну шкоду на зазначену суму.

Вироком Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року вирок районного суду в частині призначеного засудженій покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_7 засуджено за:

- ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

- ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік

6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та, як наслідок, безпідставну кваліфікацію дій засудженої за частинами 1, 2 статті 185 КК України, просить оскаржувані судові рішення скасувати й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог захисник наполягає на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно трактували показання засудженої, оскільки вона визнала лише самі події, які сталися за епізодом крадіжки речі з магазину «Stradivarius», при цьому, категорично заперечила інкримінований їй епізод крадіжки речей із магазину « R ESERVED ».

При цьому апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження відеозапису, що спростовують вину засудженої у інкримінованому їй епізод крадіжки речей із магазину "Reserved".

До того ж суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до того, що належними та допустимими доказами не доведено винуватість засудженої у вчиненні нею інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Так, захисник вважає недопустимими та неналежними такі докази як:

- довідки про вартість викраденого майна з магазинів «Stradivarius» та «RESERVED», згідно з яких встановлено закупівельну вартість викрадених речей, оскільки відсутні первинні бухгалтерські документи чи інші документи, які містять інформацію про господарську операцію з постачання товару потерпілим юридичним особам.

При цьому вказує на відсутність у довідці про вартість викраденого майна з магазину «Stradivarius» дати її складання та відповідного номеру.

Водночас зазначає, що дані довідки складені не уповноваженими на те особами;

- протокол огляду місця події від 21 червня 2021 року у зв`язку з тим, що у ньому відсутній артикул викраденого товару, при цьому, існує розбіжність між даними, які містяться у протоколі та відеозаписі огляду місця події щодо кількості викраденого товару, а саме відсутності на відеозаписі викрадених речей із магазину « R ESERVED », які відображені у зазначеному протоколі.

Також захисник стверджує, що речові докази, а саме викрадені речі, не відкривались стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а також вони не були надані суду для їх безпосереднього дослідження. А тому, на думку захисника, суд першої інстанції не мав можливості встановити обставини, зокрема, вид товару, колір, артикул, наявність протикрадіжних засобів, пред`явлення для впізнання їх свідкам та засудженій. З урахуванням того, що у жодному протоколі відповідної слідчої дії відсутня інформація щодо існування протикрадіжних засобів на вкрадених речах.

Крім цього, захисник стверджує про наявність у матеріалах провадження лише постанови про призначення групи прокурорів від 28 липня 2021 року, якою доручено здійснювати процесуальне керівництво у об`єднаному кримінальному провадженні № 120211423600000013 від 21 липня 2021 року, свідчить про недопустимість доказів, зібраних до 28 липня 2021 року під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Окрім того, стверджує про те, що прокурор, який брав участь під час апеляційної процедури у даному кримінальному провадженні не підтвердив свої повноваження, при цьому, ним були долучені до матеріалів кримінального провадження копії відповідних постанов про призначення групи прокурорів, дізнавача та слідчого (групи слідчих), які стороні захисту не відкривались, а тому апеляційним судом було безпідставно відмовлено захиснику в задоволенні клопотання про надання часу для встановлення походження поданих копій постанов.

Також захисник стверджує, що відсутність у матеріалах даного кримінального провадження відповідних постанов про признання дізнавача та про призначення слідчого (групи слідчих), що тягне за собою недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування як таких, що зібрані неуповноваженими на те особами.

Крім цього, захисник звертає увагу на те, що постанова прокурора про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень № 120211423600000013 від 21 липня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України та № 12021142360000030 від 24 липня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України, є недопустимим доказом, оскільки прокурор

ОСОБА_8 не була належним чином уповноважена на прийняття цього процесуального рішення, що призвело до неможливості дослідження доказів під час даного провадження, що були здобуті у кримінальному провадженні, які надалі об`єднали.

Крім цього, захисник стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано зазначив про безпідставність заявленого стороною захисту клопотання про недопустимість доказів поданих стороною обвинувачення, оскільки його було здійснено лише на стадії судових дебатів.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу

захисника не подавалися.

У судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 84 КПК України передбачено те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Про доведеність вини засудженої у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 185 КК України належними та допустимими доказами.

Так, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Що стосується матеріалів даного кримінального провадження, то під час їх перевірки встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2

ст. 185 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Так, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, не зважаючи на показання засудженої про визнання нею лише самих подій за епізодом крадіжки речі з магазину «Stradivarius» та категоричне заперечення інкримінованого їй епізоду крадіжки речей із магазину « R ESERVED » встановив, що вина в інкримінованих їй крадіжках повністю підтверджується сукупністю наявних у провадженні належних і допустимих доказів, зібраних органами досудового розслідування та досліджених судом.

Зазначені твердження повною мірою спростовані показаннями, свідків й іншими доказами, які доповнюють один одного та у своїй сукупності і взаємозв`язку обґрунтовано визнані судом достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом.

З матеріалів кримінального провадження слідує те, що під час допиту у суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 , яка є заступником директора магазину «Stradivarius» повідомила, що 21 липня 2021 року вона була на робочому місці та була присутньою під час виявлення викрадених речей у обвинуваченої. Пояснила, що коли остання проходила через «протикрадіжні рамки» магазину, то спрацював сигнал і охорона магазину запропонувала ОСОБА_7 показати речі. Остання добровільно показала речі, які знаходились в її сумці, серед яких було виявлено штани магазину «Stradivarius» та речі з іншого магазину. Крім цього, свідок ОСОБА_9 підтвердила правдивість викладених даних у довідці про вартість викраденого товару, які складала і підписувала.

До того ж у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_10 , що займає посаду заступника директора магазину «RESERVED», яка зазначила, що

21 липня 2021 року вона перебувала в магазині і охоронець з продавцем їй повідомили, що в магазині «Stradivarius» у засудженої було виявлено та вилучено речі із зірваними протикрадіжними кліпсами, які були викрадені у магазині « R ESERVED ». Свідок ствердила, що крадіжку вчинила саме ОСОБА_7 , пізнала у судовому засіданні та зазначила, що остання показала представникам магазину « R ESERVED », в якій саме куртці в їхньому магазині вона залишила зірвані кліпси від викрадених речей. Крім цього, свідок ОСОБА_11 підтвердила, що загальна вартість викраденого товару становить 287,71 грн. Зазначила, що довідку видала та підписала вона, як керуюча магазином.

Також свідок ОСОБА_12 , який працює охоронцем у магазині «Stradivarius», який суду першої інстанції повідомив, що 21 липня 2021 року він затримав засуджену із викраденим майном та вказав, що саме ОСОБА_7 , виходячи з магазину «Stradivarius», проходила антикрадіжні рамки і на них спрацював сигнал «антикрадій». Після цього ОСОБА_7 було запропоновано добровільно викласти вміст її сумки, що вона і зробила, зокрема, виклала із сумки викрадені у магазинах «Stradivarius» та «RESERVED» речі.

Оцінюючи зазначені показання свідків, суд першої інстанції правильно врахував, що вказані вище свідки раніше не були знайомі із засудженою, не мали з нею жодних стосунків і, відповідно, не мала підстав обмовляти її.

Крім того, під час судового розгляду свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за неправдиві показання та відмову від таких показань.

В свою чергу, апеляційний суд під час апеляційного перегляду даного провадження не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань зазначених свідків, з таким висновком погоджується і колегія суддів.

Показання свідків у даному кримінальному провадженні є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами.

Разом з цим, наявні письмові докази у даному кримінальному провадженні, зміст яких детально відтворено у судових рішеннях, у своїй сукупності доводять винуватість засудженої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України.

Так, судом першої інстанції в основу обвинувального вироку було покладено досліджені письмові докази, зокрема:

- дані протоколу огляду місця події від 21 липня 2021 року, згідно якого в приміщення магазину «Stradivarius», що знаходиться за адресою: м. Львів,

вул. Під Дубом, 7б, при вході перебуває засуджена. Збоку на прилавку знаходяться речі, а саме штани світлого кольору з бірками магазину «Stradivarius». Крім цього, також збоку знаходиться футболка чорного кольору, а також штани бежевого кольору з бірками магазину «RESERVED». На запитання до засудженої, звідки у неї ці речі, остання відповіла, що викрала їх з цих магазинів (т. 1, 62-64).

- дані протоколу огляду предмета від 29 липня 2021 року, зокрема відеофайлу, на якому зафіксовано, як 21 липня 2021 року о 15:35 проводився огляд місця події у ТРЦ «Форум», що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б у приміщенні магазину «Stradivarius». В подальшому на відео видно, що у приміщенні вищевказаного магазину перебуває жінка, яка на запитання до неї, чи може вона повідомити чому знаходиться у приміщенні магазину «Stradivarius» та чому біля неї працівники поліції, відповіла, що «вкрала штани». Після чого на запитання, які саме штани, остання вказала на прилавок, на якому лежали штани. В ході перегляду відео також встановлено, що на запитання, як саме вона викрала штани, на які перед тим вказала, остання пояснила, що «взяла їх з вішалки у торговому залі, і коли побачила, що там немає магніту, подумала, що вони не будуть сигналити і вирішила їх забрати», після чого на запитання, куди саме вона поклала ці штани, остання вказала на сумку, яка знаходилась у неї на плечі. Окрім цього, вона повідомила, що коли вийшла із магазину «Stradivarius», то спрацювала сигналізація і до неї підійшла охорона (т. 1, а. п. 65-66).

- дані протоколу огляду предмета від 28 липня 2021 року з фототаблицями до нього, а саме запису із камери відеоспостереження, що належать магазину «Stradivarius», що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б, з якого вбачається, як 21 липня 2021 року о 14:40:09. засуджена була затримана охоронцем магазину, коли спрацював пристрій «антикрадій». Із сумки ОСОБА_7 , яка весь час знаходилась у неї на лівому плечі, остання виймає сорочку голубого кольору та штани коричневого кольору; ці речі охоронець перевіряє та проводить через стійку сигналізації, яка спрацьовує (т. 1, а. п. 69-77).

При цьому засуджена ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що на вказаному відеозаписі знаходиться саме вона, і що на ньому відображені події 21 липня 2021 року. Не оспорює обставин, які зафіксовані на відеозаписах.

- дані протоколу огляду предмету від 23 липня 2021 року, а саме штанів 1105/510/210/02 світлого-бежевого кольору. На штанах наявна бірка з надписом «Stradivarius», розмір «S» та цінник із ціною 999 грн (т. 1, а. п. 78).

- дані протоколу огляду предмета від 28 липня 2021 року з фототаблицями, зокрема записів із камери відеоспостереження, що належать магазину «RESERVED», що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 76, на яких зафіксовано, як 21 липня 2021 року, о 13:24:21 до магазину «RESERVED», перебуває жінка, зростом приблизно 160 см, із темним волоссям та медичною маскою на обличчі, одягнена у світлі штани, футболку чорного кольору та із сумкою на плечі. Вищевказана жінка підходить до стелажа із жіночими штанами, розглядає вказаний товар, після чого о 13:32:20 бере із собою одну пару жіночих штанів та прямує до інших стелажів із одягом. 21 липня 2021 року, о 13:49:20, у магазині «RESERVED», що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 76 вищевказана жінка підходить до стелажа із жіночими штанами, після чого о 13:49:31 бере одну пару жіночих штанів коричневого кольору та кладе собі на руку і продовжує розглядати товар, жінка стоїть у черзі до примірочного залу вказаного магазину та о 14:01:02 заходить у примірочний зал магазину «RESERVED». 21 липня

2021 року, о 14:15:34, вказана жінка виходить із даного магазину (т. 1,

а. п. 100-106).

Разом з цим, засуджена в судовому засіданні підтвердила, що на вказаному відеозаписі знаходиться саме вона, і що на ньому відображені події 21 липня 2021 року.

- дані протоколу огляду предмета від 28 липня 2021 року, а саме жіночої теніски чорного кольору із малюнком жовтого кольору спереду та біркою магазину «RESERVED», розміру «XS». На ній також наявний артикул 5924B-00X-XS та цінник із ціною 159 грн; жіночих штанів темно-бежевого кольору з біркою магазину «RESERVED», із двома бічними кишенями спереду та резинкою на поясі. На вказаних штанах наявний артикул ZR434-80X-34, бежевого кольору з біркою магазину «RESERVED» та цінником із ціною 299 грн (т. 1, а. п. 97).

Щодо доводів захисника про неналежність як доказу винуватості засудженої протоколу огляду місця події від 21 червня 2021 року у зв`язку з тим, що у ньому відсутній артикул викраденого товару, при цьому, існує розбіжність між даними, які містяться у протоколі та відеозаписі огляду місця події щодо кількості викраденого товару, а саме відсутності на відеозаписі викрадених речей із магазину «RESERVED», які відображені у зазначеному протоколі, то колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів даного провадження 21 липня 2021 року у приміщенні магазину «Stradivarius», що розташований у ТЦ «Форум Львів» за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б, було проведено огляд місця події за результатами якого було виявлено та вподальшому вилучено вкрадені засудженою речі, а саме: штани світлого кольору з бірками магазину «Stradivarius». Крім цього, також збоку знаходиться футболка чорного кольору з біркою магазину «RESERVED», а також штани бежевого кольору з біркою магазину «RESERVED». На даних речах знаходився ярлик із зазначенням їх ціни. Разом з цим, на поставлене засудженій запитання щодо наявних у неї речей, вона відповіла, що викрала їх із зазначених магазинів.

З огляду на зазначені дані викрадених речей, які вказані у протоколі, то наявність чи відсутність у ньому артикулів вилучених речей не впливає на зміст та достовірність відповідного протоколу, а артикул вкраденого товару, який є умовною позначкою, яку присвоюють товару для відбиття його особливостей та його відмінності від іншого аналогічного виду товару не може вважатися єдиним доказом факту викрадення певної речі, оскільки виявлені та вилучені речі під час огляду місця події мали відповідну бірку з назвою магазину в якому здійснювався її продаж та ярликом із ціною відповідної речі.

Також варто зауважити, що факт крадіжки засудженою речей із магазинів «RESERVED» та «Stradivarius» не був встановлений лише таким письмовим доказом як протоколом огляду місця події від 21 липня 2021 року з відповідним відеозаписом даної слідчої дії, але й іншими доказами. При цьому відомості, зазначені у вказаному протоколі щодо кількості речей вкрадених засудженою з вказаних магазинів підтверджені іншими доказами у даному кримінальному провадженні.

Так, під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів констатовано те, що суд першої інстанції встановив факт крадіжки засудженою речей з магазину «RESERVED», які було виявлено охоронцем в магазині «Stradivarius» та надалі виявлено і вилучено під час огляду місця події, аналізуючи дані протоколів огляду предмета від 28 липня 2021 року, а саме відеозаписів з камер спостереження магазинів « Stradivarius » та «RESERVER», що міститься на відповідних технічних носіях інформації.

Водночас зазначений факт підтверджується даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23 липня 2021 року, згідно якого

ОСОБА_10 , яка є заступником директора зазначеного магазину повідомила, що невідома особа жіночої статі 21 липня 2021 року здійснила крадіжку товару, а саме: жіночих штанів та жіночої теніски з відповідними артикулами (т. 1,

а. п. 85).

У свою чергу колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 7

ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Тобто за змістом вказаних положень закону застосування відеофіксації та виготовлення відеозапису під час проведення огляду місця події є правом, а не обов`язком.

З урахуванням наведеного, не охоплення відеозаписом огляду місця події всього товару, який було виявлено і вилучено за результатом проведення даної слідчої дії є неістотним, не впливає на факт доведення винуватості засудженої про викрадення нею речей саме із магазинів «RESERVED» та «Stradivarius» та не впливає на належність протоколу огляду місця події від 21 липня 2021 року та відеозапису даної слідчої дії як на докази винуватості засудженої у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України.

Водночас дані протоколу огляду предмета від 28 липня 2021 року, а саме відеозапису з камер спостереження магазину «Stradivarius», згідно якого засуджена була затримана охоронцем цього магазину завдяки тому, що спрацював пристрій «антикрадій» спростовують доводи касаційної скарги захисника про відсутність у жодному протоколі відповідних слідчих дій інформації щодо присутності антикрадійних засобів на вкрадених речах.

До того ж відсутність, на переконання захисника, на речах вкрадених засудженою з магазину «RESERVED» антикрадійних засобів спростовується свідченнями заступника директора вказаного магазину ОСОБА_10 , яка під час її допиту у суді першої інстанції, що був проведений відповідно до вимог КПК України, зазначила, зокрема те, що засуджена показала представникам магазину «RESERVED», в якій саме куртці в цьому магазині вона залишила зірвані протикрадіжні кліпси від викрадених речей.

Тому доводи касаційної скарги про протилежне є безпідставними та такими, що спростовується наведеним вище й матеріалами даного кримінального провадження.

Твердження захисника про те, що речові докази, а саме викрадені речі, не відкривались стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами даного кримінального провадження, а також вони не були надані суду для їх безпосереднього дослідження, що, на думку захисника, не дало можливості суду першої інстанції встановити обставини, зокрема, вид товару, колір, артикул, наявність протикрадіжних засобів та не були пред`явлені для впізнання свідкам та засудженій, колегія суддів вважає надуманими з огляду на таке.

Так, як слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування, доступ до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з цими матеріалами було надано стороні захисту 05 серпня 2021 року. Разом з цим, відповідно до розписки підозрюваної та її захисника, ними було отримано копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування без

будь-яких зауважень (т. 1, а. п. 9, 10).

Колегія суддів звертає увагу на те, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися з речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.

У даному кримінальному провадженні в ході реалізації положень ст. 290 КПК України засудженою та її захисником не було виявлено бажання ознайомитися з речовими доказами, будь-які заяви чи клопотання щодо цього у матеріалах провадження відсутні.

Разом з цим, колегія суддів зауважує те, що стаття 357 КПК України передбачає, що речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов`язані з річчю та її оглядом.

При цьому стороною захисту не було заявлено у судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулося 03 листопада 2011 року, клопотання про дослідження саме викрадених засудженою речей, які були визнані речовими доказами у даному кримінальному, як про це захисник зазначає у своїй касаційній скарзі, що підтверджується наявним у матеріалах справи технічним носієм інформації на якому зафіксоване, зокрема визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядок іх дослідження.

У свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, речові докази, а саме вкрадені речі з магазинів «RESERVED» та «Stradivarius» детально відображені в процесуальних документах органу досудового розслідування.

Отже, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суд розглянув відповідно до вимог закону.

При цьому як слідує з матеріалів даного кримінального провадження, суд за клопотанням прокурора дослідив докази, що містились у наданих стороною обвинувачення матеріалах досудового розслідування. При цьому речових доказів, а саме викрадених речей, стороною обвинувачення не надавалось, суд їх не досліджував і у вироку на них не покликався.

Таким чином, доводи касаційної скарги захисника щодо невідкриття стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами даного кримінального провадження речових доказів та не дослідження цих доказів судом першої інстанції, що не дало можливості суду встановити обставини, зокрема, вид товару, колір, артикул, наявність протикрадіжних засобів та непред`явлення їх для впізнання свідкам та засудженій є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами даного кримінального провадження.

Щодо доводів захисника про наявність у матеріалах провадження лише постанови про призначення групи прокурорів від 28 липня 2021 року, якою доручено здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №120211423600000013 від 21 липня 2021 року, свідчить про недопустимість доказів, зібраних до 28 липня 2021року під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень, колегія суддів зазначає таке.

За змістом статей 36 37 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Отже, виходячи із зазначених положень кримінального процесуального закону, постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, у кримінальному провадженні, є обов`язковою.

Що стосується матеріалів даного кримінального провадження, то під час їх перевірки колегією суддів встановлено те, що 21 липня 2021 року, за заявою заступника директора магазину «Stradivarius» ОСОБА_9 , були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні №12021142360000013, і було розпочато досудове розслідування (т. 1, а. п. 58).

Надалі постановою про призначення групи прокурорів від 22 липня 2021 року,

у кримінальному провадженні № 12021142360000013 призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_8 (старша групи), ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 (т. 1, а. п. 224).

У подальшому 24 липня 2021 року, за заявою заступника директора магазину «RESERVED», були внесені відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12021142360000030, і було розпочато досудове розслідування (т. 1, а. п. 58).

Постановою про призначення групи прокурорів від 26 липня 2021 року,

у кримінальному провадженні № 12021142360000030 призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_15 (старша групи), ОСОБА_14 , ОСОБА_8

(т. 1, а. п. 225).

У зв`язку з тим, що під час досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень були наявні підстави вважати, що кримінальні правопорушення вчинені однією особою, то постановою прокурора ОСОБА_8 від 27 липня 2021 року, яка здійснювала повноваження прокурора у зазначених кримінальних провадженнях, матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12021142360000013 та № 12021142360000030 об`єднано в одне провадження та присвоєно номер - № 12021142360000013 від 21 липня 2021 року.

Надалі постановою заступника керівника Галицької окружної прокуратури

м. Львова від 28 липня 2021 року призначено групу прокурорів у даному об`єднаному кримінальному провадженні № 12021142360000013 від 21 липня 2021 у складі: ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 (т. 1, а. п. 91).

Оскільки у матеріалах даного кримінального провадження містяться постанови, що підтверджують факт наявності повноважень відповідних прокурорів на здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях

№ 12021142360000013 та № 12021142360000030 до їх об`єднання та призначення постановою від 28 липня 2021 року групи прокурорів у об`єднаному кримінальному провадженні № 12021142360000013, то доводи касаційної скарги захисника про те, що до 28 липня 2021 року у даному кримінальному провадженні діяв неповноважний прокурор (прокурори) не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами даного кримінального провадження.

Також не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами кримінального провадження доводи касаційної скарги захисника про те, що об`єднання матеріалів кримінального провадження № 120211423600000013 та

№ 12021142360000030 в одне здійснила неповноважний прокурор ОСОБА_8 , оскільки відповідно до постанови про призначення групи прокурорів від

22 липня 2021 року, у кримінальному провадженні № 12021142360000013 призначено групу прокурорів у складі, зокрема ОСОБА_8 (старша групи) та згідно з постановою про призначення групи прокурорів від 26 липня 2021 року, у кримінальному провадженні № 12021142360000030 призначено групу прокурорів у складі:, зокрема ОСОБА_8 , що підтверджує факт наявності повноважень прокурора ОСОБА_8 для прийняття рішення про об`єднання в одне зазначених вище кримінальних проваджень (т. 1, а. п. 224, 225).

До того ж колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що апеляційний розгляд відбувся за участю прокурора ОСОБА_17 , чиї повноваження не були перевірені з таких підстав.

За змістом норм, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 36 КПК України, поняття «прокурор» охоплює певну посадову особу, яка здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст. 37 КПК України, та прокурорів вищого рівня, визначених у ч. 4 ст. 36 КПК України (Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, керівники регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники).

Згідно з положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 36 КПК України у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.

А із положень, закріплених у ч. 2 ст. 342 та ч. 1 і ч. 2 ст. 405 КПК України, убачається прямий обов`язок суду перевіряти у судовому засіданні повноваження лише захисників і представників.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. При цьому згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

При цьому колегія суддів зауважує те, що наявність процесуальних повноважень зазначеного прокурора на його участь в апеляційному розгляді не викликала сумнівів у суду апеляційної інстанції. З урахуванням того, що згідно із

ч. 2 ст. 342 КПК України перед судовим засіданням секретар судового засідання доповідає суду, зокрема про те, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників. Під час апеляційної процедури сторона захисту не заявляла відводів прокурору, який брав участь у суді апеляційної інстанції.

Тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.

При цьому твердження захисника, що долучені прокурором під час апеляційної процедури до матеріалів кримінального провадження копії відповідних постанов про призначення групи прокурорів, дізнавача та слідчого, які стороні захисту не відкривались, а тому апеляційним судом було безпідставно відмовлено захиснику в задоволенні клопотання про надання часу для встановлення походження поданих копій постанов є необґрунтованими, оскільки суд розглянув клопотання захисника із дотриманням вимог ст. 350 КПК України, при цьому, не знайшов причин для його задоволення.

Щодо доводів захисника про відсутність у матеріалах даного кримінального провадження відповідних постанов про признання дізнавача та про призначення слідчого (групи слідчих), що тягне за собою недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування як таких, що зібрані неуповноваженими на те особами, то колегія суддів зазначає такі мотиви.

Згідно зі ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів встановлено те, що вони містять письмові доручення керівника органу дізнання від 22, 24 липня 2021 року, якими старшому дізнавачу відділу дізнання Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_18 доручено провести досудове розслідування у кримінальних провадженнях

№ 12021142360000030, №12021142360000013 (т. 1, а. п. 221, 223) та письмове доручення керівника органу досудового розслідування від 27 липня 2021 року на здійснення досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 12021142360000013 слідчому СВ Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_19 (т. 1, а. п. 222).

Колегія суддів зауважує, що об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (справа № 724/86/20; провадження № 51-1353кмо21) в контексті застосування приписів ст. 110 КПК України зазначила, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону.

Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України. При цьому, враховуючи вимоги

ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.

Таким чином у разі, якщо процесуальне рішення про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, прийнято не у формі «постанови», а у формі «доручення», однак зміст, структура і обсяг викладеної у ньому інформації відповідають вимогам КПК України, то потрібно констатувати, що у відповідному кримінальному провадженні є процесуальне рішення, яким належно визначено слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.

Слід зазначити, що визначення керівником органу досудового розслідування слідчого (групи слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування та керівником органу дізнання - дізнавача врегульоване різними нормами КПК України, проте такі норми містять однакові повноваження керівників зазначених органів у порядку визначення слідчого (групи слідчих) та визначення дізнавача.

Повноваження керівника органу досудового розслідування (дізнання) визначати слідчого (групу слідчих), дізавача, який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового доручення, яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, дата і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39 39-1 214 КПК України), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування, не суперечить вимогам статей 39 39-1 КПК України і є достатнім документом для наділення такого слідчого (групи слідчих), дізнавача повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні.

Таким чином, прийняття рішення саме у формі письмового доручення з наявністю відповідних реквізитів, а не у формі постанови, не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і, що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими з цих підстав.

Слід зауважити, що зазначену позицію у своїх рішеннях неодноразово висловлював Верховний Суд.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вважає істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону визначення керівником органу досудового розслідування слідчого (групи слідчих) на підставі процесуального документа - доручення та визначення керівником органу дізнання дізнавача на підставі доручення, а тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги захисника про протилежне.

Щодо твердження захисника про те, що вартість викраденого майна підтверджена довідками, які є неналежними доказами, оскільки встановлена закупівельна вартість викрадених речей за відсутності первинних бухгалтерських документів чи інших документів, які містять інформацію про господарську операцію з постачання товару потерпілим юридичним особам, при цьому, довідки про вартість викраденого майна з магазинів «Stradivarius» та «RESERVED» надані не уповноваженими на те особами є безпідставними з огляду на таке.

У кримінальному провадженні щодо корисливих кримінальних правопорушень проти власності, пов`язаних із протиправним оберненням чужого майна на власну користь або користь інших осіб, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, під матеріальною шкодою (суспільно небезпечним наслідком як ознаки об`єктивної сторони такого правопорушення) у аспекті застосування положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слід розуміти грошову оцінку вартості предмета злочину (чужого майна).

Обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, що мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст.242 КПК України); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо призначення експертизи в кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, коли достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна, чи проведення інших арифметичних розрахунків, тощо); (постанова Касаційного кримінального суду від 01 квітня 2021 року (справа № 676/1504/18; провадження

№ 51-934км20).

У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта або залучити експерта.

Зазначене вище слідує з правової позицією, висловленої об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від

25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18).

Випадків, які б свідчили про необхідність призначення експертизи для визначення розміру збитків, завданих кримінальними правопорушеннями у цьому кримінальному провадженні судами не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що за змістом п. 15 ч. 1 ст. 7, частин 1 - 3 ст. 22 КПК України кримінальне провадження, здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

Суд за приписами ч. 3 ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом. Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України.

Відповідно до положень ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Виходячи із законодавчих норм, обвинувачений та його захисник наділені можливістю ефективно реалізувати свої права, в тому числі, за наявності обґрунтованих підстав, наполягати на проведенні експертизи і клопотати про забезпечення експертної установи відповідними матеріалами для проведення такої експертизи.

Водночас, як убачається з матеріалів, сторона захисту не порушувала питання перед судом першої інстанції про призначення експертизи для визначення вартості викраденого майна, як не вживала і інших процесуальних заходів щодо обґрунтування іншого розміру заподіяної шкоди потерпілим.

Так, з матеріалів даного кримінального провадження слідує те, що заступником директора магазину «Stradivarius» та керуючою магазином «RESERVED» на підтвердження розміру матеріальної шкоди було надано відповідні довідки, у яких зазначено вартість викрадених товарів.

Суд першої інстанції, із дотриманням вимог ст.94 КПК України, дав їм належну оцінку та встановив, що за епізодом викраденого майна з магазину «Stradivarius» зазначено закупівельна вартість викраденого товару у сумі

311, 08 грн без урахуванням податку на додану вартість (далі ПДВ), який входить в ціну товарів та додатково сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (т. 1, а. п. 67).

За епізодом викрадення майна з магазину «RESERVED» у довідці, зазначено закупівельну вартість викраденого товару, яка складає 72, 66 грн та 215, 05 грн на жіночі теніску та штани відповідно, а загальна сума становить 287, 71 без ПДВ (т. 1, а. п. 93).

Водночас суд першої інстанції при встановленні вартості викраденого майна взяв до уваги свідчення заступника директора магазину «Stradivarius»

ОСОБА_9 , яка під час її допиту у суді підтвердила правдивість викладених даних у довідці про вартість викраденого товару, які вона складала і підписувала. Зазначила, що вартість товару визначена за комп`ютерною програмою, яка містить ідентифікацію товару, код, артикул, ціну. Магазин отримує товар із головного офісу, який знаходиться в м. Києві, де і визначається вартість товару та свідчення керуючою магазином «RESERVED» ОСОБА_10 , яка в суді першої інстанції підтвердила, що загальна вартість викраденого товару становить 287,71 грн.; довідку видала та підписала вона, як керуюча магазином; вартість товару формує та визначає спеціальна програма в головному офісі. Адміністрація магазину сама не визначає ціну товару, а отримує таку із програми.

У даному кримінальному провадженні не було необхідності в аналізі підстав, які впливають на формування закупівельної вартості, оскільки зазначені особи пояснили механізм формування відповідної ціни товару, яка встановлюється в головному офісі їх підприємств.

Отже, судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, було правильно визначено розмір матеріальної шкоди з урахуванням матеріального ресурсу, що безпосередньо був затрачений зазначеними магазинами на закупівлю викрадених товарів, з такими висновками погоджується і колегія суддів.

Водночас доводи захисника про те, що зазначені вище довідки складені неуповноваженими особами є безпідставними, оскільки довідки про вартість викраденого товару були складені та підписані керуючою магазином «RESERVED» ОСОБА_10 та заступником директора магазину «Stradivarius» ОСОБА_9 , що свідчить про наявність трудових відносин між ними та цими установами, при цьому, зазначені особи під час їх допиту у суді першої інстанції підтвердили дані зазначені у довідках про вартість викраденого товару з вказаних магазинів, а тому були наділені відповідними повноваженнями.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника стосовно відсутності у довідці про вартість викраденого майна з магазину «Stradivarius» дати її складання та відповідного номеру, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки такі розбіжності не є істотними та такими, які б могли вплинути на правильність встановлення вартості вкраденого товару та не спростовують винуватість засудженої в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також не впливають на законність та обґрунтованість прийнятих судових рішень.

Стосовно тверджень захисника щодо необґрунтовано посилання суду першої інстанції про безпідставність заявленого ним клопотання про недопустимість доказів поданих стороною обвинувачення, оскільки його було здійснено лише на стадії судових дебатів, то колегія зазначає наступне.

Положеннями ст. 364 КПК України передбачено проведення судових дебатів. В частині 5 даної статті зазначено, якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин. Інших підстав для відновлення стадії з`ясування обставин кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.

З матеріалів даного кримінального провадження слідує, що захисник не звертався до суду з проханням про відновлення стадії з`ясування обставин.

Звукозапис судового засідання суду першої інстанції, зокрема від 23 червня 2022 року свідчить про те, що судові дебати проведено відповідно до положень ст. 364 КПК України,

Тому доводи касаційної скарги захисника є надуманими та такими, що спростовуються матеріалами даного кримінального провадження.

Отже, за результатами касаційної перевірки, резюмуючи наведені вище доводи касаційної скарги захисника, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок дослідив усі докази, надав кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку і дійшов висновків, що відображені у вироку.

Наведене вище та матеріали кримінального провадження спростовують твердження захисника про те, що суд першої інстанції на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в основу вироку поклав неналежні та недопустимі докази.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, і на ті, які є аналогічними викладеним доводам у його касаційній скарзі, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.

При цьому апеляційний суд не встановив порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених районним судом доказів, як і не встановив підстав для визнання таких доказів неналежними та недопустимими.

Доводи захисника про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження відеозапису, що спростовує вину засудженої у інкримінованому їй епізод крадіжки речей із магазину "RESERVED", внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції є неприйнятними, оскільки суд апеляційної інстанції, не знайшов передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для задоволення такого клопотання. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому, при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані належним чином та відповідають вимогам статей 370 419 КПК України.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

не допущено, то касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2022 року та вирок Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника

ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3