Історія справи

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 727/728/17

провадження № 51-8087 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Міщенко Т.М. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників Івасюка І.Г. та Чернушки А.Е. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 червня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260040001744, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 259 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Вирішено цивільні позови та питання про судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 червня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 23 червня 2016 року о 17:14 год., знаходячись у м. Чернівці по вул. Університетська, 10 , з таксофонного апарату № 55-81-14, зателефонував на пульт №01 спецлінії «102» чергової частини ГУНП в Чернівецькі області та повідомив неправдиву інформацію про встановлення вибухового пристрою в приміщенні головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці».

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисники просять скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК. Вважають, що в діях засудженого відсутня суб`єктивна сторона інкримінованого злочину.Крім того, зазначають, що досудове розслідування проведено неповноважним слідчим Козаном В.Г., а клопотання сторони захисту про недопустимість доказів, зібраних цим слідчим, місцевий суд не вирішив, що залишилося поза увагою і апеляційного суду. За наявності підстав для закриття кримінального провадження суди цього не зробили.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги сторони захисту.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Перевіряючи доводи касаційної скарги сторони захисту, Суд виходить з фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Посилання захисників на те, що в діях засудженого ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона інкримінованого злочину, не заслуговують на увагу.

ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 259 КК України - завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом. При цьому особа точно, достовірно знає, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміє, що такі повідомлення викликають обстановку страху у населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці та бажає настання таких наслідків. Коли винний прагне дезорганізувати діяльність підприємства, установи, організації, викликати паніку - він діє з прямим умислом.

За фактичними обставинами, встановленими судами першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що інформація яку він поширює не відповідає дійсності, а також те, що його повідомлення може викликати обстановку страху у населення, порушити громадську безпеку, відволікти певні служби від виконання їх обов'язків, повідомив до спецлінії «102» чергової частини ГУНП в Чернівецькій області неправдиву інформацію про встановлення вибухового пристрою в приміщенні головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці».

Наведені обставини переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав та бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді шкоди громадській безпеці, що фактично настали, тобто він діяв з прямим умислом, в його діях наявний склад злочину , передбаченого ч.1 ст. 259 КК України.

При цьому, зі змісту вироку вбачається, що місцевий суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, умисел, мотив вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль засудженого, тому касаційні доводи про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу є безпідставними.

Твердження сторони захисту про те, що досудове розслідування проведено неповноважним слідчим Козаном В.Г. є неприйнятними з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст. 38 КПК органами досудового розслідування є слідчі підрозділи органів Національної поліції.

Як зазначено у Положенні «Про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого Наказом МВС України № 686 від 09 серпня 2012 року, чинного на момент вчинення злочину, органи досудового розслідування МВС є структурними підрозділами МВС України та його територіальних органів, які згідно з КПК забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до їх підслідності.

Прикінцевими та перехідними положеннями ЗУ «Про Національну поліцію » передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому, у п. 1.2 вказаного Положення визначено, що органами досудового розслідування є: головне слідче управління МВС України, слідчі управління (відділи) головних управлінь, управлінь МВС України в областях , слідчі підрозділи територіальних органів внутрішніх справ . Відповідно до п. 2.1.12. Положення одним із завдань органів досудового розслідування є здійснення безпосередньо слідчим управлінням (відділом) ГУМВС, УМВС досудового розслідування найбільш складних кримінальних правопорушень, у тому числі учинених проти життя та здоров`я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканності особи; організованими групами та злочинними організаціями; у сфері господарської та службової діяльності; дорожньо-транспортних пригод унаслідок порушень правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілих; інших кримінальних правопорушень, що набули значного суспільного резонансу та мають міжрегіональний характер.

Отже, із системного аналізу вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства , ЗУ «Про Національну поліцію » та Положення слідує, що у розумінні ч. 1 ст. 218 КПК до компетенції слідчого СУ ГУ Національної поліції у відповідній області входить здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території цієї області.

Тому здійснення досудового розслідування на території Шевченківського району м. Чернівці, входило до компетенції слідчого СВ СУ ГУНП в Чернівецькій області Козан В.Г.

В свою чергу, статтею 214 КПК України передбачено, що слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

У п.8 ч.1 ст. 3 КПК визначено, що керівник органу досудового розслідування це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Відповідно до раніше згаданого Положення, начальник слідчого управління здійснює організаційно-методичне керівництво підпорядкованими органами досудового розслідування. Забезпечує надання методичної та практичної допомоги в досудовому розслідуванні складних, багатоепізодних кримінальних правопорушень.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою начальника слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області від 23 червня 2016 року, змінено склад слідчої групи у провадженні, до її складу включено заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції Козана В.Г., якого закріплено як старшого слідчої групи, тобто останній був включений до групи слідчих компетентною особою та беззаперечно мав повноваження на проведення досудового розслідування та збирання доказів у даному кримінальному провадженні.

Що стосується доводів сторони захисту , що саме прокурор повинен був своєю постановою доручити проведення розслідування іншому органу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування проводилось виключно слідчим відділом Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області. Здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня не доручалось.

Усупереч твердженням у поданій касаційній скарзі місцевий суд, у повній відповідності до вимог ч.1 ст. 89 КПК вирішив в нарадчій кімнаті, під час ухвалення судового рішення, порушене у клопотанні захисту питання допустимості доказів, дав їм належну оцінку в аспекті ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності й дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 259 КК України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційні скарги захисників доводи яких є аналогічними доводам, наведеним у касаційній скарзі, та дійшов аргументованого висновку про їх безпідставність, навівши в ухвалі відповідно до ст.419 КПК докладні мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували підставами для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 , колегією суддів не встановлено.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 434, 436 КПК України, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисників не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисників - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець