Історія справи

Постанова

іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 496/1318/17

провадження № 51-4672км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О.П.,

суддів: Білик Н.В., Могильного О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Гапона В.О.,

прокурора Пашкова Є.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160250000027 за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Шахтинськ Карагандинської області Республіки Казахстан, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.291 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.291 КК України, що потягло загибель ОСОБА_2, та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»( має неповнолітню дитину) ОСОБА_1 звільнений від призначеного покарання.

За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.291 КК України, що спричинило загибель ОСОБА_3, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Прийняте рішення щодо процесуальних витрат, речових доказів та цивільних позовів.

Апеляційний суд Одеської області вироком від 13 лютого 2018 року вирок місцевого суду скасував та ухвалив новий вирок, згідно з яким ОСОБА_1 засуджено за ст.291 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Крім того, апеляційний суд відмовив у застосуванні щодо ОСОБА_1 акту амністії, прийняв рішення щодо процесуальних витрат, речових доказів та цивільних позовів.

Вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 17 годині 20 хвилин на водній ділянці річки Дністер, де в нього впадає р. Глибокий Турунчук, в Біляївському районі Одеської області, у порушення пунктів 4.10, 8.7, 3.13.2 «Правил користування маломірними суднами на водних об'єктах в Одеській області», затверджених рішенням Одеської обласної ради № 224 від 01.11.2003 року зі змінами відповідно до рішення Одеської обласної ради № 1202 від 30.10.2014 року, у темну пору доби, при наявності на борту пасажира ОСОБА_2, розуміючи, що він та пасажир ОСОБА_2 не одягнуті в рятувальні жилети, приступив до керування маломірним судном типу «Сарепта», реєстраційний номер НОМЕР_1, та почав рух по водній поверхні, не ввімкнувши світлові пізнавальні вогні, хоча судно було ними обладнано.

Здійснюючи подальший рух та перебуваючи о 17 годині 40 хвилин поблизу лівого берега р. Дністер у Біляївському районі Одеської області в координатах 46?23'43.18» №; 30?15'27.56» E, тобто знаходячись на шляху водного транспорту, який може рухатися назустріч, не враховуючи обмеження видимості плавання (темна пора доби), будучи неуважним, проявляючи злочинну самовпевненість, вибравши небезпечну швидкість руху, маючи об'єктивну можливість своєчасно помітити маломірне судно «ЮМС-500», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням судноводія ОСОБА_4, яке рухалося зустрічним курсом, у порушення Правила 14 «Міжнародних правил запобігання зіткнення суден в морі», а також пунктів 1.2, 4.13, 4.14 «Правил користування маломірними суднами на водних об'єктах в Одеській області», ОСОБА_1 не здійснив маневру ухилення від зіткнення (зміну курсу вправо для розходження лівими бортами) та правою передньою частиною свого судна контактував з передньою правою частиною лівого борта маломірного судна «ЮМС-500», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Внаслідок зіткнення пасажир маломірного судна «Сарепта» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці.

Крім того, внаслідок зіткнення судноводій маломірного судна «ЮМС-500» ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_3 випали за борт, судноводій виплив на берег, а пасажир потонув.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 375 від 16.12.2015 року при дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: закритий перелом 7-8 ребер ліворуч, крововиливи лобної частини, правої кісті, голови, які спричинені в результаті зіткнення. Смерть настала в результаті утоплення у воді. Між встановленими тілесними ушкодженнями та смертю є прямий причинний зв'язок.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подає

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 368, 370, 374 КПК України, зокрема щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Крім того, зазначає, що вирок не підписаний одним із суддів апеляційного суду та не містить дату і місце його ухвалення. Посилається на невідповідність висновків апеляційного суду щодо його винуватості у загибелі двох людей, фактичним обставинам справи. До того ж, вважає, що суд апеляційної інстанції, ухваливши вирок, вийшов за межі апеляційних скарг, у яких прокурор та представник потерпілої ставили питання про постановлення ухвали. Також просить врахувати і те, що представник потерпілої - адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, не маючи відповідних повноважень.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пашков Є.Є. вважав, що доводи засудженого є частково обґрунтованими. Просив скасувати вирок апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 374, 375 КПК України та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами та принципами судочинства. Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Водночас, рішення суду має бути зрозумілим, чітким та не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 420 КПК України вирок апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинен відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції. Суперечливість й невмотивованість висновків суду у вироку, прийняття необґрунтованого рішення є неприпустимим.

За вимогами статей 374, 420 КПК України у вироку апеляційного суду повинно бути зазначене формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням обставин, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, а саме: із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, тощо, а також докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви неврахування окремих доказів.

При скасуванні виправдувального вироку як необґрунтованого і постановленні свого, обвинувального, апеляційний суд має сформулювати обвинувачення, яке визнав доведеним, обґрунтувати висновок про безпідставність виправдання, дати кримінально-правову оцінку діям винуватого, навести мотиви призначення певної міри покарання.

Однак апеляційний суд при ухваленні вироку щодо ОСОБА_1 ці вимоги порушив.

Так, суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1 у частині обвинувачення у порушенні чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, що спричинило загибель ОСОБА_3

Прокурор та представник потерпілого на вказаний вирок подали апеляційні скарги, посилаючись в них на конкретні докази, яким, на їх думку, суд першої інстанції надав неправильну оцінку при постановленні такого рішення.

Переглядаючи вирок суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість виправдання ОСОБА_1 та ухвалив свій вирок, мотивувавши його тим, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення підтверджене доказами, дослідженими судом першої інстанції, а також погодився із запропонованою органом досудового розслідування правовою кваліфікацію дій останнього в повному обсязі.

Проте, у порушення вищенаведених норм процесуального закону, апеляційний суд у вироку взагалі не сформулював обвинувачення, яке визнане доведеним щодо такого засудження, як це передбачено п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.

Крім того, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що апеляційний суд, надаючи іншу оцінку обставинам справи, ніж суд першої інстанції, не досліджував повторно будь-які докази. Якими саме доказами підтверджене вчинення ОСОБА_1 злочину, за який його засуджено, апеляційний суд у вироку взагалі не зазначив, а лише у повному обсязі виклав зміст вироку суду першої інстанції.

Більш того, вирок суду апеляційної інстанції, який міститься у матеріалах справи, не підписаний одним із суддів колегії, яка його ухвалила, що є грубим порушенням вимог ч.2 ст.375 КПК України. Також, всупереч положенням п.1 ч.2 ст.374 КПК України, цей вирок не містить дату та місце його ухвалення.

За таких обставин, вирок апеляційного суду не можна визнати законним, обґрунтованим та вмотивованим, адже його ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, вирок апеляційного суду слід скасувати на підставі п.1 ч.1 ст.438 КПК України та призначити новий розгляд у цьому суді, під час якого належить виконати вказівки касаційного суду, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону ретельно перевірити викладені в апеляційних скаргах доводи й ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення.

Оскільки суд касаційної інстанції не вправі досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів Верховного Суду позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність.

А тому аргументи ОСОБА_1, зокрема, щодо невідповідності висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи; відсутності, на його думку, прямого причинного зв'язку між порушенням ним чинних на транспорті правил та смертю ОСОБА_3; суперечливості висновків судово-медичної експертизи ОСОБА_3 та неповноту судового розгляду з огляду на те, що в суді не був допитаний експерт, можуть бути перевірені під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Водночас слід зазначити, що ствердження ОСОБА_1 про те, що представник потерпілої ОСОБА_5 не мав права подавати апеляційну скаргу, є безпідставними. Так, апеляційну скаргу ОСОБА_5 подав 15 листопада 2017 року, тоді як його право на заняття адвокатською діяльністю було зупинене до 29 вересня 2017 року.

З цих підстав касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець Н.В. Білик О.П. Могильний