Історія справи

Постанова

Іменем України

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 562/1229/20

провадження № 51-4325 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

в режимі відеоконференції :

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

потерпілих: ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

представника потерпілих ОСОБА_11 ,

потерпілих: ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020180000000007 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гільча Друга Здолбунівського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено зач. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час строком на 60 днів.

Строк покарання обвинуваченому ухвалено обчислювати з часу приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбування покарання його перебування під вартою в установах попереднього ув`язнення з 03 по 04 січня 2020 року з розрахунку день за день.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Скасовано, накладені ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року, арешти на автомобілі, які рахувались у справі як речові докази.

Цивільний позов ОСОБА_14 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 про відшкодування шкоди задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь вказаних осіб по 50 000 грн кожному в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 про відшкодування шкоди задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь вказаних осіб по 50 000 грн кожному в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_17 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди залишено без розгляду та роз`яснено її право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року

в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 та ОСОБА_14 (яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_15 , ОСОБА_15 ) скасовано з призначенням в цій частині нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 03 січня 2020 року, приблизно о 16 год 42 хв, на перехресті 171 км+500 м автодороги «Городище-Рівне-Старокостянтинів», керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21103» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 »), під час виїзду з другорядної дороги (вул. 8 Березня м. Здолбунів Рівненської області) при виконанні маневру повороту ліворуч (в сторону с. Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області), в порушення розділу 33 (дорожній знак 2.1. «Дати дорогу»), пункту 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), на перехресті нерівнозначних доріг, не надав дорогу і допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault Trafic» (реєстраційний номер « НОМЕР_2 ») під керуванням ОСОБА_19 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, рухаючись зі сторони вул. Степана Бандери м. Здобунів в напрямку с. Здовбиця.

Внаслідок вказаного зіткнення ОСОБА_19 втратив керованість автомобілем та виїхав на зустрічну смугу руху де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Honda Civic» (реєстраційний номер « НОМЕР_3 ») під керуванням ОСОБА_20 , який рухався в зустрічному напрямку та не мав технічної можливості уникнути такого зіткнення.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілям марки «Renault Trafic» та марки «Honda Civic» завдано механічних пошкоджень, а водіям ОСОБА_19 та ОСОБА_20 заподіяно тілесні ушкодження, від яких останні померли на місці події.

Порушення ОСОБА_7 вимог пункту 16.11 та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху, відповідно до яких на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року і ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року скасувати, відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та закрити кримінальне провадження щодо нього.

Вважає вказані вирок і ухвалу незаконними та необґрунтованими через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує на те, що проведеними в рамках даного кримінального провадження експертизами не встановлено обов`язкових для визначення вини засудженого обставин, а саме: швидкість з якою рухались автомобілі «Renault Trafic» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та «Honda Civic» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), місце зіткнення автомобілів «ВАЗ 21103» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та Renault Trafic», чи міг бачити водій автомобіля «ВАЗ 21103» наближення справа автомобіля «Renault Trafic» у зв`язку з обмеженням оглядовості та чи було водієм «ВАЗ 21103» порушено Правила дорожнього руху при виїзді з другорядної на головну дорогу.

Зауважує, що слідчим у протоколі огляду місця ДТП не було зазначено той факт, що оглядовість при виїзді з другорядної дороги на головну обмежується заокругленням останньої, а також не враховано показання водія автомобіля «ВАЗ 21103» про те, що він не бачив наближення до нього з правої сторони автомобіля «Renault Trafic».

Стверджує, що суд послався на висновки експертиз, які відсутні в матеріалах кримінального провадження та які не досліджувались під час судового засідання в суді першої інстанції, зокрема висновки Волинського відділення НДЕКЦ № 8037, № 8038, № 8039, № 8040, № 8107.

Звертає увагу на те, що при оцінці доказів судом не було враховано висновку експерта Незалежного центру судових експертиз № 03/20 від 24 серпня 2020 року, висновку експертів Київського НДІСЕ № 38749/21-52/2500/22-52 від 03 лютого 2022 року, показань свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які вказують на невинуватість засудженого ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 286 КК України.

Вважає, що дії водія автомобіля «Renault Trafic» стали причиною ДТП, оскільки, на думку обвинуваченого, саме водій «Renault Trafic» порушив правила обмеження швидкості руху в населеному пункті, в результаті чого не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, яку водій об`єктивно був спроможний виявити.

На думку сторони захисту, при призначенні покарання судом не повністю враховано всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість.

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду на адресу Суду свої заперечення на подану засудженим ОСОБА_7 касаційну скаргу надіслали потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , а також представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , в яких просять відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги та залишити постановлені судові рішення без зміни.

В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її повністю задовольнити.

Прокурор, потерпілі та представники потерпілих заперечили проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України зазначено, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Зазначені вимоги закону під час розгляду цього провадження в апеляційному суді були виконаними.

Оцінивши викладені у рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом у повному обсязі та є взаємоузгодженими між собою.

Дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили загибель кількох осіб.

Вимоги обвинуваченого в частині порушення судами першої та апеляційної інстанцій презумпції невинуватості у зв`язку з наданням переваги висновкам експертів Волинського відділення НДЕКЦ № 8039 від 03 квітня 2020 року, № 8040 від 06 квітня 2020 року, № 8038 від 07 квітня 2020 року та № 8037 від 08 квітня 2020 року та неврахування висновку експерта Незалежного центру судових експертиз № 03/20 від 24 серпня 2020 року, висновку експертів Київського НДІСЕ № 38749/21-52/2500/22-52 від 03 лютого 2022 року, показань свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд першої інстанції оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, навів мотиви на підставі яких надав перевагу доказам поданим стороною обвинувачення та не взяв до уваги докази сторони захисту.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі або вироку. Зазначених вимог суд першої інстанції повністю дотримався. Докладно та ґрунтовно зазначив чому бере до уваги висновки експертів надані стороною обвинувачення та мотивував не можливість врахування висновків експертів, наданих стороною захисту.

Посилання засудженого, як на одну з підстав порушення презумпції невинуватості, на те, що слідством не було встановлено, чи при виїзді на головну дорогу Городище-Рівне-Старокостянтинів водій ОСОБА_7 міг бачити автомобіль «Renault Trafic» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який наближався до нього справа з відповідною швидкістю, яку слідством не встановлено, і чи порушив водій ОСОБА_7 будь-які Правила дорожнього руху, коли виїжджав на головну дорогу і не міг бачити перешкоду для руху, яка наближається до нього справа, у зв`язку з обмеженням оглядовості, спростовується, зокрема, протоколом проведення слідчого експерименту від 14 лютого 2020 року, під час якого ОСОБА_7 розповів та показав на місці обставини події, за яким останній «після того як повторно завів двигун свого автомобіля, який заглух перед виїздом на автодорогу «Городище-Рівне-Старокостянтинів», на першій передачі почав виконувати маневр повороту ліворуч та в момент коли виїхав на смугу руху в напрямку с. Здовбиця відчув удар у праву передню кутову частину свого автомобіля», та за яким указаний протокол не містить даних про повторне пересвідчення обвинуваченим у відсутності перешкод з правої сторони (автомобіля марки «Renault Trafic») перед безпосереднім початком руху та виїздом на головну дорогу.

До того ж Правила дорожнього руху зобов`язують учасника дорожнього руху під час виконання певного маневру проявити особливу увагу до дорожньої обстановки, що покладає на нього додатковий тягар пильності з метою не створення небезпеки для інших учасників руху. Такий тягар міститься й у положенні пункту 16.11 (на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху) та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху.

Доводи сторони захисту про наявність заокруглення дороги з правої сторони при виїзді на головну дорогу та обмежену оглядовість, близько 137 метрів, з огляду на ті ж висновки експерта Незалежного центру судових експертиз №03/20 від 24 серпня 2020 року, є помилковими та не впливають на встановлення обставин події, оскільки величина повного зупинення шляху автомобіля марки «Renault Trafic», навіть при швидкості руху 100 км/год, становить 96,1 м.

Таке спростовують і показання обвинуваченого про те, що він, через обмежену оглядовість, не бачив автомобіль марки «Renault Trafic», який рухався по головній дорозі справа зі сторони вул. Степана Бандери м. Здолбунів в напрямку с. Здовбиця, та підтверджують ті обставини, що він взагалі не дивився на дорогу після повторного запуску двигуна, на який ним було витрачено певний час, протягом якого міг з`явитися в полі його зору автомобіль марки «Renault Trafic», і перед безпосереднім початком руху та виїздом на головну дорогу, під час якого ОСОБА_7 мав би побачити автомобіль, що наближався до нього справа, міг відреагувати на таку зміну дорожньої обстановки, якби повторно переконався в безпечності свого маневру та виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, однак цього не зробив та допустив зіткнення в бокову частину автомобіля марки «Renault Trafic».

Твердження сторони захисту про те, що під час досудового розслідування 18 лютого 2020 року, 23 березня 2020 року, 18 серпня 2020 року та під час судового розгляду 07 квітня 2021 року і 12 жовтня 2021 року заявлялись клопотання про призначення експертиз в кримінальному провадженні та у задоволенні вказаних клопотань, як на досудовому розслідуванні так і під час судового розгляду, було відмовлено та враховуючи це сторона захисту була змушена провести відповідні експертизи із залученням експертів з Київського НДІСЕ та Міністерства юстиції України, жодним чином не впливають на об`єктивне встановлення всіх обставин справи адже висновки експертів, надані стороною захисту, були предметом дослідження суду першої інстанції.

При цьому суд першої інстанції також оцінив всю сукупність доказів, поданих сторонами захисту та обвинувачення, а також досліджених під час судового розгляду, з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку.

Доводи ОСОБА_7 про те, що суди нижчих інстанцій призначили йому надто суворе та несправедливе покарання також є необґрунтованими.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Судом першої інстанції було враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належить до категорії тяжких злочинів з необережною формою вини, тяжкі наслідки, які настали в результаті його вчинення, в тому числі і смерті двох потерпілих, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу винного, відсутність судимостей, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також те, що обвинувачений є інвалідом ІІ групи. Апеляційний суд також врахував молодий вік обвинуваченого.

Таким чином при обранні виду та міри покарання обвинуваченому судами нижчих інстанцій були враховані усі обставини, про які він зазначає в своїй касаційній скарзі.

Сукупність вказаних обставин слугувала підставою для призначення ОСОБА_7 покарання, наближеного до нижньої межі інкримінованої йому санкції частини статті, що відповідає меті покарання.

У свою чергу апеляційний суд надав відповідь на всі вимоги апеляційної скарги ОСОБА_7 та перевірив правильність зроблених судом першої інстанції висновків щодо вини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначеного йому покарання.

Що стосується вимог сторони захисту про те, що в задоволенні цивільного позову слід відмовити, то вони не можуть бути розглянуті з огляду на те, що апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та призначив у цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування вироку та ухвали суду першої та апеляційної інстанцій і закриття кримінального провадження у касаційній скарзі не наведено, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Здолбунівського районного суд Рівненської області від 29 червня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3