Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

Справа № 504/1487/22

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/813/707/23

Провадження № 51 - 4717 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

представника потерпілої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160330001100 від

16 листопада 2020 року, щодо

ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кодима Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 415 ч. 1 КК України,

за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката

ОСОБА_10 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від

07 листопада 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 травня

2023 року щодо ОСОБА_11 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 листопада

2022 року ОСОБА_11 засуджено за ст. 415 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 62 ч. 1 КК України призначене ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на користь держави 18 936 гривень

56 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Ухвалено стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі -МТСБУ) на користь ОСОБА_9 130 000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та на користь потерпілої ОСОБА_9 11 733 гривні

40 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалено стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_9

20 539 гривень 26 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_11 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , 15 листопада 2020 року приблизно о 16 годині

10 хвилин, керуючи транспортною машиною «МАЗ-537» з державним номерним знаком НОМЕР_2 з причепом « НОМЕР_3 » з державним номерним знаком

НОМЕР_4 , яка належить військовій частині НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній польовій дорозі в АДРЕСА_2 , порушив вимоги пунктів 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, належно не прослідкував за дорожньою обстановкою, перед початком руху та зміною його напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг, не надав дорогу транспортному засобу марки «Mersedes-Benz 212D» з державним номерним знаком НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_9 , який наближався до перехрестя по головній автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ зі сторони

м. Одеси в напрямку м. Миколаєва, та допустив зіткнення транспортних засобів. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Mersedes-Benz 212D» ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_11 залишено без зміни, а апеляційні скарги його захисників - адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача МТСБУ - адвоката ОСОБА_13 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого

ОСОБА_11 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_11 і ухвалити новий вирок, яким звільнити

ОСОБА_11 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік. Вважає, що є всі підстави для застосування до ОСОБА_11 положень ст. 75 КК України, оскільки він вчинив нетяжкий неумисний злочин, визнав себе винним та проявив щире каяття, позитивно характеризується за місцем несення служби, відповідно до досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, заподіяна

ОСОБА_11 шкода підлягає відшкодуванню військовою частиною та МТСБУ. Звертає увагу, що єдиним мотивом для незастосування до

ОСОБА_11 положень ст. 75 КК України була думка потерпілої, яка може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених захисником доводів.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 не надходило.

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат

ОСОБА_10 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині часткового задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 до МТСБУ і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на те, що другу групу інвалідності ОСОБА_9 отримала у зв`язку із втратою працездатності саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому позовні вимоги в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_9 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі підлягали задоволенню. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі не дослідили та не надали належної оцінки матеріалам кримінального провадження, які це підтверджують. Звертає увагу на те, що в описовій частині висновку комісійної судово-медичної експертизи від 14 квітня

2022 року № 1 міститься опис довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, що підтверджує причинно-наслідковий зв`язок отримання ОСОБА_9 інвалідності другої групи, експерти не зазначали, що видача вказаної довідки не має відношення до ушкоджень, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 404 418 419 КПК України не навів належних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги щодо неправильного вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 до МТСБУ, а також повторно не дослідив докази, а саме описову частину висновку комісійної судово-медичної експертизи від

14 квітня 2022 року № 1.

Заперечень на касаційну скаргу представника потерпілої від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити, а касаційну скаргу представника потерпілої вважав необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Представник потерпілої ОСОБА_10 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити, а касаційну скаргу захисника засудженого вважав необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Прокурори у судовому засіданні вважали касаційні скарги захисника

ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_10 необґрунтованими і просили залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 415 ч. 1 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_8 про суворість призначеного ОСОБА_11 покарання та наявність підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк (ст. 62 ч. 1 КК України).

Санкція ст. 415 ч. 1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання

ОСОБА_11 з дотриманням вимог статей 50 65 КК України врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, та його наслідки, дані про особу ОСОБА_11 , який раніше не судимий, не одружений, на обліку у лікарів нарколога психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем несення служби, відзначений подяками, грамотами та відзнаками, а також досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації. Крім того, судом враховано позицію потерпілої ОСОБА_9 щодо міри покарання, представник якої у судовому засіданні заперечив можливість застосування положень ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_11 не примирився з потерпілою та вибачень не приніс. Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнав визнання вини ОСОБА_11 , а обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_11 щирого каяття, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що він намагався вибачитись та відшкодувати задану шкоду, будь-яким чином допомогти потерпілій відновитися від пережитого, компенсувати їй перенесені страждання чи полегшити душевний біль.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_11 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому мінімальне покарання, передбачене в санкції ст. 415 ч. 1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

При цьому, врахувавши конкретні обставини кримінального провадження, а саме вчинення ОСОБА_11 необережного нетяжкого злочину під час виконання своїх обов`язків військової служби, та особу ОСОБА_11 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України, за місцем проходження служби характеризується позитивно, відзначений подяками, грамотами та відзнаками, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість заміни ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки на покарання у виді триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк на підставі ст. 62 ч. 1 КК України.

За таких обставин, посилання захисника ОСОБА_8 на наявність підстав для застосування до ОСОБА_11 положень ст. 75 КК України є безпідставними.

Покарання, призначене ОСОБА_11 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України.

Доводи касаційної скарги представника потерпілої про неправильне вирішення цивільного позову в частині часткового задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 до МТСБУтакож є необґрунтованими.

Згідно зі ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У позовній заяві представник потерпілої ОСОБА_10 в інтересах

ОСОБА_9 просив стягнути з МТСБУ матеріальну шкоду в розмірі

139 596 гривень 64 копійки, у тому числі 18 мінімальних заробітних плат, що станом на 15 листопада 2020 року становило 90 000 гривень, у зв`язку із стійкою втратою працездатності ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ст. 1195 ч. 1 ЦК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Оцінивши додані до цивільного позову документи, у тому числі довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08 липня 2021 року про встановлення ОСОБА_9 другої групи інвалідності з причин загального захворювання, суд першої інстанції дійшов до обґрунтовано висновку, що вказана довідка не доводить причинного зв`язку встановлення групи інвалідності, що пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілою, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Самого акту огляду медико-соціальною експертною комісією до цивільного позову долучено не було. Суд першої інстанції також безпосередньо дослідив та надав належну оцінку висновку комісійної судово-медичної експертизи від 14 квітня 2022 року № 1 про тяжкість, локалізацію і механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 .

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача МТСБУ - адвоката ОСОБА_13 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційних скаргах захисників ОСОБА_12 та

ОСОБА_7 доводи про суворість призначеного ОСОБА_11 покарання та наявність підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_8 , а також доводи апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_10 про неправильне вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 до МТСБУ, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги представника потерпілої, суд апеляційної інстанції зазначив, що при дослідженні матеріалів кримінального провадження та доказів, долучених на підтвердження позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що до цивільного позову долучено довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08 липня 2021 року про встановлення ОСОБА_9 другої групи інвалідності з причин загального захворювання. Проте вказана довідка жодним чином не доводить причинного зв`язку встановлення групи інвалідності, що пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілою, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Акт огляду медико-соціальною експертною комісією до цивільного позову не долучено. Будь-яких доказів, на підставі яких можна було б встановити, що стійка втрата працездатності ОСОБА_9 пов`язана із дорожньо-транспортною пригодою, апеляційному суду також надано не було.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції також зазначив, що за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи від 14 квітня 2022 року № 1 встановлено, що у

ОСОБА_9 могли бути утворені 15 листопада 2020 року тяжкі тілесні ушкодження, що в сукупності призвели до розвитку травматичного (гіповолемічного) шоку тяжкого ступеню. При цьому експертною комісією не було встановлено, що інвалідність другої групи у ОСОБА_9 виникла саме в результаті дорожньо-транспортної пригоди 15 листопада 2020 року, а тому відсутні підстави для стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_9

18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі.

Крім того, до касаційної скарги також не долучено документів, які б ставили під сумнів висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_9 , у тому числі акта огляду медико-соціальною експертною комісією,які б підтверджували, що інвалідність другої групи у ОСОБА_9 виникла саме в результаті дорожньо-транспортної пригоди, або ставили під сумнів висновки судів з цього питання, враховуючи те, що обов`язок доказування обґрунтованості позовних вимог лежить саме на позивачеві. Не вбачається таких даних і за матеріалами кримінального провадження.

У порядку ст. 404 ч. 3 КПК України представник потерпілої заявляв клопотання про дослідження долучених до апеляційної скарги довідок про доходи

ОСОБА_9 , у задоволенні якого обґрунтовано було відмовлено, оскільки такі докази не досліджувались судом першої інстанції і питання про їх дослідження не порушувалось. Клопотань про повторне дослідження висновку комісійної судово-медичної експертизи від 14 квітня 2022 року № 1, у тому числі її описової частини, представник потерпілої не заявляв ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного провадження.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг захисника засудженого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_8 , представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_11 не знаходить.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 листопада

2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 травня 2023 року щодо ОСОБА_11 залишити без зміни, а касаційні скарги його захисника - адвоката ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3