Історія справи

Постанова

19 вересня 2018 р.

м. Київ

справа № 1-259/11

провадження № 51-6772 ск 18

Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Шевченко Т. В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 07 березня 2018 року,

встановила:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2011 року, а його апеляційну скаргу визнано такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 07 березня 2018 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Можливість повторного апеляційного або касаційного перегляду судових рішень кримінально-процесуальним законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги та доданих до неї копій оскаржених судових рішень видно таке.

22 вересня 2011 року у кримінальній справі №1-259/11 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 11 січня 2012 року цей вирок залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2012 року вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 11 січня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 вересня 2011 року відносно ОСОБА_2 приведено у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.364 КК України. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.190 КК України.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2017 року ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2011 року на підставі п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Враховуючи викладене, оскаржені ОСОБА_2 постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Тернопільської області від 07 березня 2018 року відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року не можуть бути перевірені у касаційному порядку, оскільки стосуються відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2011 року, який вже був предметом як апеляційного, так і касаційного оскарження у тому числі за відповідними скаргами захисника в інтересах ОСОБА_2, і не перешкоджають подальшому провадженню у справі № 1-259/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України.

Отже подана касаційна скарга ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Керуючись п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України та ст. 388 КПК України 1960 року,

ухвалила:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи відносно ньогодля перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Т. В. Шевченко