Історія справи

Постанова ККС ВП від 18.12.2018 року у справі №591/603/17

Постанова

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 591/12/16-к

провадження № 51-2650км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Мазура М.В., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І.О.,

за участю:

прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200440005602, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Межиричі, Лебединського району, Сумської області, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого 27.11.2014 року за частинами 1 і 2 ст. 259, 69, 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, звільненого 22.06.2016 року за відбуттям покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Вирішено питання речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, за таких обставин.

Так, ОСОБА_2 29 грудня 2016 року, приблизно о 20.27 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання в АДРЕСА_1, діючи повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання шкоди громадській безпеці та бажаючи настання таких наслідків, маючи на меті помститися органам влади за неналежне, як на його думку, виконання професійних обов'язків працівниками швидкої медичної допомоги, зателефонував зі свого стаціонарного номеру телефону (0542) 36 18 91 на номер «103» КЗ СОР «СОЦМЕД та МК» та повідомив завідомо неправдиву інформацію про мінування, а саме про те, що у разі, якщо до нього не приїде автомобіль з працівниками швидкої медичної допомоги, він замінує будинок, достовірно знаючи, що ця поширена ним інформація є неправдивою та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку страху у населення, порушить громадську безпеку, а також відволіче сили МНС, Національної поліції від виконання їх обов'язків.

Виправдовуючи ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення, суд першої інстанції оцінивши в сукупності досліджені під час судового розгляду докази виходив з того, що своїми діями ОСОБА_2 не повідомляв про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, а лише висловлював погрози вчинити вибух у майбутньому у разі не направлення до місця його проживання працівників швидкої медичної допомоги.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Наголошує, що районний суд дав неправильну оцінку доказам, що призвело до незаконності виправдання ОСОБА_2 Не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю.М. касаційну скаргу прокурора підтримала та просить її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положенням ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

За змістом ч. 3 ст. 22 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дав належну оцінку зібраним та дослідженим по справі доказам і дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.

У своїй касаційній скарзі прокурор вказує на безпідставне виправдання ОСОБА_2., що колегія суддів визнає необґрунтованим.

Так, докази винуватості ОСОБА_2, на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені судом та відповідно до статей 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

За встановлених фактичних обставин справи суд правильно виправдав ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, посилаючись на те, що телефонне повідомлення ОСОБА_2 не містить відомостей про вчинення дій або повідомлення про вчинення дій щодо підготовки до вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, а фактично є погрозою вчинення в майбутньому дій, пов'язаних з вибухом, з метою помсти за невиконання дій по ненаданню йому медичної допомоги, а тому воно не містить об'єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Крім цього, при перевірці кримінального провадження встановлено, що такі ж, як і в касаційній скарзі твердження прокурор висловлював у своїй апеляційній скарзі. Апеляційним судом при перевірці матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку рішення прийнято правильно. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із даними висновками погоджується і колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено. Доводи ж касаційної скарги прокурора практично зводяться до необхідності перевірки фактичних обставин справи.

Тому підстав для скасування судового рішення апеляційної інстанції, як про це йдеться у касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України , п. 15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 12 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний М. В. Мазур В.В. Наставний