Історія справи

Ухвала ККС ВП від 23.09.2019 року у справі №205/4020/16к

Постанова

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 205/4020/16-к

Провадження № 51 - 1290 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Слободян О.М.,

прокурора Гаврилюка С.М.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040690000067 від 07 січня 2016 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України, раніше не судимого,

за ст. 121 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката

Бондаренка О.Г. на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від

05 липня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 29 лютого

2016 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 29 лютого 2016 року по 05 липня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2

80 646 гривень 19 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень моральної шкоди.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він

07 січня 2016 року приблизно о 00 годин 40 хвилин біля будинку № 15 по

вул. Гідропарковій у м. Дніпропетровську зустрів раніше незнайомого йому

ОСОБА_3 та, реалізовуючи свій раптово виниклий умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тримаючи ніж в правій руці, умисно завдав

йому один удар зазначеним ножем в область живота, заподіявши тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора в частині зарахування у строк покарання попереднього ув`язнення змінено, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бондаренка О.Г. залишено без задоволення.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада

2015 року № 838-VIIІ зараховано ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення з 29 лютого 2016 року по 23 січня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Бондаренко О.Г. в інтересах засудженого

ОСОБА_1 , даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 , а кримінальне провадження закрити, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпані можливості їх отримати. Вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки судом дана неправильна оцінка всім доказам та не перевірено алібі ОСОБА_1 . Звертає увагу на те, що слідчий виконав вимоги ст. 290 КПК України без відповідного доручення прокурора, стороні захисту не були відкриті речові докази, а саме електронні носії інформації. Указує на порушення підслідності та вважає, що дане кримінальне провадження віднесено до підслідності слідчих військової прокуратури та процесуальне керівництво відповідно мало здійснюватися військовою прокуратурою. Звертає увагу на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови керівника прокуратури про визначення групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні, а тому повідомлення про підозру, виконання вимог ст. 290 КПК України та затвердження обвинувального акту здійснено не уповноваженими прокурором і слідчим. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені порушення та його рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заперечень на касаційну скаргу захисника Бондаренка О.Г. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_3 , суд обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання потерпілої ОСОБА_2 , яка підтвердила факт смерті її чоловіка ОСОБА_3 від ножового поранення в живіт, а також повідомила, що 07 січня 2016 року о 01 годині ОСОБА_4 привів її чоловіка додому та показав на ньому рану, вона одразу викликала швидку медичну допомогу, ОСОБА_4 їй повідомив, що вони зустрічалися з ОСОБА_1 , який нічого не пояснюючи вдарив її чоловіка ножем у живіт, про такі обставини 18 січня 2016 року їй також повідомив чоловік, коли його перевели з реанімації до хірургічного відділення; показання свідка ОСОБА_5 , який був очевидцем подій, про обставини завдання ОСОБА_1 удару ножем у живіт ОСОБА_3 ; показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що 06 січня 2016 року за місцем їх проживання ОСОБА_1 показував їм саморобний ніж; дані, які містяться в протоколах огляду місця події від 16 лютого 2016 року та огляду трупа від 12 лютого 2016 року; висновок судово-медичної експертизи від 26 лютого 2016 року № 283-42-Е про кількість, характер, локалізацію та тяжкість виявлених на тілі ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Суд безпосередньо дослідив та оцінив дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 , в ході якого він показав обставини, за яких ОСОБА_1 завдав удар ножем ОСОБА_3 . Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи від 27 квітня 2016 року № 283/242-Е тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черева могло утворитися за обставин, зазначених свідком ОСОБА_4 під час слідчого експерименту.

Судом також перевірено версію захисту про наявність у ОСОБА_1 алібі, яку судом спростовано як показаннями свідка ОСОБА_5 , так і даними, які містяться у відомостях, наданих оператором мобільного зв`язку «Life» щодо переміщення мобільного терміналу відповідно до дії базових станцій мобільного зв`язку про те, що номер НОМЕР_1 , який використовував ОСОБА_1 , до 01 години 13 хвилин 07 січня 2016 року знаходився в зоні дії базових станцій у м. Дніпропетровську по вул. Братів Трофимових, 56 та пров. Штурманський, 3 , та до 10 січня 2016 року знаходився в зоні дії базових станцій у м. Дніпропетровську, а в смт. Черкаське з`явився 10 січня 2016 року о 18 годині 48 хвилин.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 121 ч. 2 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Згідно зі ст. 216 ч. 1 КПК України слідчі органи Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Так, інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення не відноситься до підслідності інших органів. Крім того, як убачається із наказу командира військової частини п/п В0136 солдата ОСОБА_1 з 05 січня 2016 року по 10 січня

2016 року було звільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою, тобто на час вчинення кримінального правопорушення він не перебував на військовій службі.

Відповідно до ст. 37 частин 1, 2 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених КПК України.

Згідно з наявною у матеріалах провадження постанови першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 від 08 січня 2016 року для здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040690000067 від 07 січня

2016 року, визначено прокурорів цієї місцевої прокуратури Фетька Д.В. та

Шевченка Д.В. У витязі з кримінального провадження № 12016040690000067 прокурорами зазначені Фетько Д.В. та Шевченко Д.В. Зазначене також підтверджується наявною постановою заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 від 12 січня 2018 року про здійснення процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні прокурорами Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Фетьком Д.В. та Шевченком Д.В., а з

12 січня 2018 року у зв`язку із перебування останніх у черговій відпустці до складу групи також включено і прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Єруха С.В.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення підслідності та здійснення процесуального керівництва не військовою прокуратурою безпідставні, відсутність даних про групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в зазначеному кримінальному провадженні, є безпідставними.

Відповідно до ст. 214 частин 1, 2 та 6 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджується Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ст. 214 ч. 5 КПК України.

Згідно з витягом з кримінального провадження № 12016040690000067 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, внесено 07 січня 2016 року.

Того ж дня керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 було повідомлено про початок досудового розслідування та керівником органу досудового розслідування надано доручення слідчому Ленінського відділення поліції Дніпропетровського ВП ГУНП у Дніпропетровській області Ткаченку А.О. на здійснення досудового розслідування, а тому в цій частині доводи захисника також не відповідають матеріалам провадження та вимогам закону.

Згідно зі ст. 290 частина 1, 2 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Фетьком Д.В. 20 травня 2016 року повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Згідно з протоколами від 23 травня 2016 року про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування слідчий Ткаченко А.О. надав доступ ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Калюжному Д.Ю. до матеріалів кримінального провадження, у тому числі до всіх доказів.

Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження при їх відкритті та наданні доступу до них у порядку ст. 290 КПК України, а також при врученні копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 293 КПК України ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Калюжний Д.Ю. зазначили, що ознайомлені з матеріалами в повному обсязі та без обмежень у часі, будь-яких зауважень та клопотань не заявляли.

Розглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бондаренка О.Г., суд апеляційної інстанції їх доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, перевірив і визнав їх безпідставними, своє рішення належним чином мотивував та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 121 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

Покарання, призначене ОСОБА_1 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Бондаренка О.Г. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка О.Г. залишити без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний