Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 348/574/22

провадження № 51-5016 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091200000046, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів.

Цим же вироком визнано винуватим ОСОБА_8 , щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за таких обставин.

Так, 6 лютого 2022 року приблизно о 01:00 год ОСОБА_8 , маючи не погашену судимість, спільно з ОСОБА_7 , перебуваючи на вул. Соборна в м. Надвірна, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, повалили ОСОБА_9 на землю та відкрито викрали із кишені його куртки 250 грн та мобільний телефон «Арllе» вартістю 1650 грн із сімкартою ПрАТ «Київстар» вартістю 100 грн, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2 000 грн.

Крім того, 06 лютого 2022 року приблизно о 20:00 год ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, зайшли на подвір`я ОСОБА_10 на АДРЕСА_2 , де ОСОБА_7 завдав один удар кулаком в обличчя потерпілого ОСОБА_10 , від якого останній впав на землю. Після чого вони відкрито викрали із кишені його штанів 700 грн та мобільний телефон «Samsung» вартістю 2 000 грн із сімкартою ПрАТ «Київстар» вартістю 100 грн, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2 800 грн.

Також, 06 лютого 2022 року приблизно о 20:00 год ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, перебуваючи на подвір`ї ОСОБА_10 на АДРЕСА_2 , незаконно заволоділи паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 потерпілого ОСОБА_10 .

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора залишено без задоволення, а вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2022 року- без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог прокурор стверджує про те, що ОСОБА_7 безпідставно звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При цьому зазначає, що, переглядаючи справу за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторони обвинувачення та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив підстав, з яких її визнано необґрунтованою. Вказує на те, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що місцевим судом недостатньо враховано ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та обставини справи, які свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Вважає, що суд апеляційної інстанції не провів належного апеляційного розгляду, внаслідок чого ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 вказують про безпідставність доводів сторони обвинувачення, у зв`язку з чим просять таку касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, у касаційній скарзі прокурор не оспорює.

Водночас, перевіряючи ухвалу апеляційного суду в межах касаційних вимог прокурора, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Крім того, за правилами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте апеляційний суд під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Так, прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтоване звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, зазначав, що, призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, місцевий суд повною мірою не врахував обставини вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які було вчинено за попередньою змовою та стійку спрямованість його умислу на вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі і тяжких.

Зазначеним доводам прокурора апеляційний суд належної оцінки не дав, переконливих висновків про залишення без змін вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 не навів.

Як вбачається з вироку, місцевий суд, призначаючи покарання ОСОБА_7 та, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться відповідно до вимог ст.12 КК України до тяжких кримінальних правопорушень та проступку, обставини вчинення кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, мету їх вчинення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря -психіатра не перебуває, має позитивну посткримінальну поведінку, критичне ставлення до вчиненого, наявність міцних соціальних зв`язків, думку потерпілих щодо призначення несуворого покарання та відсутність у них претензій, висновки досудової доповіді органу пробації про те, що у ОСОБА_7 немає високого рівня повторного вчинення злочину, а також обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, визнання вини, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання. На підставі наведеного суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, зазначивши, що саме таке покарання буде необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, зазначив, що доводи прокурора в апеляційній скарзі про безпідставність звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованими, оскільки всі наведені у вироку місцевого суду обставини, що пом`якшують покарання, та позитивні дані про особу ОСОБА_7 , дають підстави вважати, що його виправлення є можливим без реального відбування покарання. Таке звільнення від відбування покарання сприятиме виправленню й перевихованню ОСОБА_7 та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Однак із таким висновком апеляційного суду не можна погодитись.

Так, за правилами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, апеляційний суд, погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, повною мірою не врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень, конкретних обставин справи, а саме, що ОСОБА_7 вчинив умисні дії, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, повторно, щодо двох потерпілих, підвищену суспільну небезпечність вчиненого, яка полягала не лише у посяганні на майно, а й у спричиненні шкоди здоров`ю потерпілого.

Про це вказував прокурор в апеляційній скарзі. Проте, наведені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, апеляційний суд доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора, належним чином не перевірив, свого висновку щодо можливості виправлення ОСОБА_7 у разі застосування ст. 75 КК України належним чином не обґрунтував, тим самим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

За таких обставин, на думку колегії суддів, звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не може вважатися необхідним і достатнім для його виправлення без відбування покарання.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставах пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 438 КПК України як така, що не відповідає вимогам статей 370 419 КПК України із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід узяти до уваги наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, та з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому апеляційному суду слід мати на увазі, що за тих самих обставин справи та даних про особу засудженого застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України необхідно вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

.