Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 127/30972/21

провадження № 51-4355км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2023 рокута ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 рокущодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2023 рокувизнано винуватими та засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, належного на праві власності.

Цим же вироком за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій визнали доведеним те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб 28 жовтня 2021 року приблизно об 11:20 в АДРЕСА_3 здійснили розбійний напад на ОСОБА_9 . Зокрема, ОСОБА_8 спричинив потерпілому кілька ударів цеглиною і почав вимагати віддати належне йому майно. В цей час ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_9 , який лежав на землі, та підніс до горла останнього кишеньковий ніж, після чого почав погрожувати потерпілому. ОСОБА_9 сприйняв погрози як реальні та перестав чинити опір, а засуджені заволоділи його майном. Внаслідок злочинних дій потерпілому завдано матеріальну шкоду у розмірі 17 003 грн 17 коп.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

За твердженнями засудженого:

- кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 187 КК є неправильною, оскільки наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень може кваліфікуватися за ст. 186 КК чи ст. 125 КК;

- він не погрожував потерпілому ножем та не спричиняв ОСОБА_9 тілесних ушкоджень;

- під час призначення йому покарання не було враховано низку відомостей про його особу (зокрема, наявність соціальних зв`язків, постійного місця проживання, інфекційного захворювання, відсутність претензій з боку потерпілого, а також те, що він раніше не судимий) та поведінку під час вчинення злочину;

- апеляційний суд дійшов хибного висновку про відсутність підстав для застосування ст. 69 КК;

- судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про дослідження доказів;

- апеляційний розгляд було проведено за відсутності потерпілого.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні:

- засуджений підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити;

- прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила відмовити у її задоволенні.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення сторін, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, Суд з урахуванням особливостей та меж касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення під час оцінки касаційних доводів засудженого виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.

Судові рішення щодо ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржуються.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 слідує, що він вважає неправильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з таким твердженням, оскільки під час перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.

В ході судового розгляду у місцевому суді ОСОБА_7 свою вину не визнавав.

Однак той факт, що ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 вчинили напад з метою заволодіння чужим майном підтверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який вказував, що 28 жовтня 2021 року він перебував біля ринку «Володимир» у м. Вінниці, де раптово відчув різкий удар в задню частину голови. Коли він обернувся, то побачив двох незнайомих йому чоловіків - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . В цей же момент ОСОБА_8 різко почав душити його, після чого потерпілий втратив орієнтацію та впав на землю, де отримав ще кілька ударів по голові цеглою від ОСОБА_8 . Потім ОСОБА_7 підійшов до лежачого на землі потерпілого, підніс йому ножа до горла та почав погрожувати нанесенням тілесних ушкоджень у разі, якщо потерпілий не віддасть своє майно. Після цього ОСОБА_9 перестав чинити опір, отримав ще кілька ударів по голові від ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 в цей час забрав у ОСОБА_9 куртку та рюкзак із речами;

- показаннями ОСОБА_8 , який зазначив, що він спільно з ОСОБА_7 вживав алкогольні напої, потім вони помітили ОСОБА_9 та вирішили викрасти його майно. Надалі він наніс потерпілому удар цеглиною в голову, після якого ОСОБА_9 впав на землю;

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 та 29 жовтня 2021 року, згідно з якими потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка разом з іншою особою нанесла йому тілесні ушкодження та викрала речі, а також ОСОБА_8 як особу, яка 28 жовтня 2021 року разом з іншою особою чоловічої статі нанесла йому тілесні ушкодження та викрала речі;

- заявою ОСОБА_10 від 28 жовтня 2021 року, відповідно до якої останній добровільно видав працівникам поліції 3 000 грн, які йому передав ОСОБА_7 та протокол огляду місця події від 28 жовтня 2021 року, у якому було відображено факт передачі коштів правоохоронцям.

Версія подій, озвучена ОСОБА_7 про те, що йому не було відомо про належність рюкзака потерпілому ОСОБА_9 була перевірена судами попередніх інстанцій, однак не знайшла свого підтвердження, оскільки суперечить іншим показанням та зібраним у цьому кримінальному провадженні доказам.

У ході нападу потерпілому ОСОБА_9 було спричинено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (висновок експерта від 04 листопада 2021 року № 1040) та застосовано ніж.

Таким чином, сумнівів у тому, що вчинені ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 дії повинні кваліфікуватися як розбій немає.

Колегія суддів констатує, що у цьому кримінальному провадженні дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК.

На переконання засудженого, йому призначено суворе покарання без врахування низки обставин, які його характеризують.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Визначення розміру покарання у конкретному кримінальному провадженні є реалізацією принципу справедливості у частині індивідуалізації кримінальної відповідальності. Обираючи той чи інший вид та розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК.

Під час призначення покарання ОСОБА_7 місцевий суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, фактичні обставини його вчинення, відомості про особу засудженого, який з урахуванням ст. 89 КК є несудимим, відсутність скарг на нього за місцем проживання, те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також було враховано те, що під час вчинення злочину ОСОБА_7 відповідно до довідки від 29 жовтня 2021 року №367 перебував у стані алкогольного сп`яніння сильного ступеню та висновок судово-психіатричного експерта від 24 жовтня 2022 року №109, за яким ОСОБА_7 виявляє залежність від алкогольних речовин, на наркоманію не страждає, за своїм психічним станом лікування від алкоголізму не потребує.

Обставин, які б пом`якшували ОСОБА_7 покарання, встановлено не було.

Обставиною, яка обтяжує його покарання, було визнано вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Санкція ч. 2 ст. 187 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна.

Сукупність наведеного стала підставою для обґрунтованого висновку місцевого суду про те, що ОСОБА_7 потрібно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Такий розмір покарання наближений до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 187 КК, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Інші характеризуючі дані про ОСОБА_7 , які він наводить у касаційній скарзі, не впливають на розмір призначеного йому покарання.

Аргументи засудженого про те, що судами не було застосовано положень ст. 69 КК під час призначення йому покарання Суд вважає невмотивованими. Адже призначення покарання, нижчого від найнижчої межі чи іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, може мати місце в разі встановлення судами наявності кількох (щонайменше двох) пом`якшуючих обставин, які водночас істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально - караного діяння.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що у цьому кримінальному провадженні не було встановлено жодної обставини, яка б пом`якшувала покарання ОСОБА_7 .

Відтак вести мову про застосування до нього положень ст. 69 КК підстав немає.

Щодо тверджень у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання про повторне дослідження доказів Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Під час апеляційної перевірки обвинувального вироку судом апеляційної інстанції було розглянуто клопотання засудженого про повторне дослідження доказів, яке цей суд задовольнив частково.

Колегія суддів вважає, що незгода сторони захисту із висновками місцевого суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є підставою для повторного дослідження тих самих доказів судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, на переконання Суду, судом апеляційної інстанції не було порушено положень ч. 3 ст. 404 КПК, як про це вказує засуджений у касаційній скарзі.

Щодо аргументів засудженого про апеляційний розгляд кримінального провадження за відсутності потерпілого Суд зазначає, що ці доводи касаційної скарги ОСОБА_7 не стосуються інтересів засудженого, а тому з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК Суд вважає їх неспроможними.

Таким чином, за результатами касаційного перегляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та вмотивованими, а тому їх потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 рокущодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3