Історія справи

Ухвала ККС ВП від 30.09.2019 року у справі №159/2377/17

Постанова

Іменем України

06 грудня 2018 р.

м. Київ

справа № 159/2377/17

провадження № 51-4466 км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання Бражника М.В.,

за участю:

прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Прадищука М.М. на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12017030110000980за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. ГіркиЛюбешівського району Волинської області, без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого, у тому числі 31.05.2016 року Сокальським районним судом Львівської області за ч.2 ст.189, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 11 місяців, звільненого за відбуттям покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 серпня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 06 травня по 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів.

Ухвалою Апеляційного судуВолинської області від 14 грудня 2017 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 29 квітня 2017 року, приблизно о 02 год., перебуваючи поблизу житлового будинку АДРЕСА_1, підійшов до ОСОБА_4, яка йшла в попутному напрямку та повторно відкрито заволодів її майном на загальну суму 7077 грн. З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік та розпорядився ним на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Прадищук М.М. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та просить провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказує на те, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими і винесені на підставі неналежних та недопустимих доказах з порушенням вимог кримінального процесуального закону і вони не відповідають ст. 370 КПК України. Зазначає, про те, що були допущені порушення, як на досудовому слідстві, так і в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, вказує на неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, зазначає про неповноту та невідповідність висновків цих судів фактичним обставинам провадження щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ОСОБА_2 не зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 14 грудня 2017 року відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_2 касаційну скаргу захисника вважав обґрунтованою та просив її задовольнити.

Прокурор Дерун А.І. касаційну скаргу сторони захисту не підтримав, та просив залишити її без задоволення .

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник подали апеляційні скарги у яких обвинувачений ОСОБА_2, наводячи відповідні доводи щодо незаконності свого засудження, просив скасувати вирок місцевого суду, а захисник Прадищук М.М. просив вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Посилався при цьому на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Надавав свою детальну оцінку доказам, наявним у матеріалах провадження, стверджував про незаконність засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України та зазначав про те, що оглянутий у судовому засіданні відеозапис з камер ПТ Ломбард «Заставно-кредитний дім» від 02 травня 2017 року є неналежним та незаконним доказом, оскільки у провадженні відсутні будь-які процесуальні документи на отримання такого доказу. Також вказував про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ОСОБА_2 не зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 14 грудня 2017 року відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Розглядаючи апеляційні скарги та відмовляючи у їх задоволенні, апеляційний суд усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України належним чином не зазначив мотивовані підстави прийнятого рішення.

Так, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки належним чином не перевірено твердження сторони захисту щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки, щодо належності і законності отримання відеозапису з камер ПТ Ломбард «Заставно-кредитний дім» від 02 травня 2017 року та не було встановлено джерело отримання такого відеозапису, а також чи є він оригіналом чи копією і з якого пристрою він був отриманий.

Також сторона захисту в апеляційній скарзі наголошувала на тому, що ОСОБА_2 не зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 14 грудня 2017 року відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Апеляційний суд наведені вище доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині належним чином не перевірив і не спростував внаслідок чого істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

При цьому, обґрунтовуючи правильність висновків місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції зосередився виключно на висновках суду першої інстанції та обмежився переліченням доказів, які наведені у вироку не проаналізувавши їх у контексті з доводами сторони захисту та засудженого.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, є постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню, а кримінальне провадження призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційних скарг, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, а також з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Прадищука М.М. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_2залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більше ніж на 60 днів.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.П. Могильний О.П. Марчук В.В. Наставний