Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 752/6549/20

провадження № 51-3822км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010001341від 17 лютого 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Джанкой АР Крим і жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Вирішено долю речових доказів.

Як установлено вироком суду, 12 лютого 2020 року о 14:20 ОСОБА_9 , перебуваючи в кімнаті 310 гуртожитку № 25 Міжрегіональної академії управління персоналом, за адресою: вул. Фрометівська, 2 у м. Києві, куди його впустив потерпілий ОСОБА_10 , звернувся з проханням до останнього позичити йому гроші. Коли ОСОБА_11 було відмовлено, у нього виник умисел на вчинення розбою. З цією метою він, діставши газовий балончик і ніж, став погрожувати потерпілому заподіянням фізичного насильства небезпечного для його здоров`я, після чого висунув вимогу останньому віддати йому гроші. Потерпілий, побоюючись за своє здоров`я, під погрозою застосування насильства, небезпечного для його здоров`я, віддав ОСОБА_9 гроші в сумі 300 грн. Після чого останній залишив місце вчинення злочину, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вказаний вирок місцевого суду - без змін.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимог статей 405 419 КПК не перевірив належним чином доводів апеляції прокурора про те, що ОСОБА_9 вчинив розбій з проникненням у житло, що призвело до безпідставного залишення без зміни вироку місцевого суду, який кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 187 КК, тоді як сторона обвинувачення наводила переконливі мотиви щодо необхідності юридичної оцінки діяння за ч. 3 ст. 187 КК. Також вказує на те, що під час апеляційного розгляду апеляційний суд не розглянув і не вирішив його клопотання про повторний допит свідків й дослідження письмових доказів, яке містилося в апеляційній скарзі, тим самим порушив вимоги процесуального закону.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.

Захисник, засуджений та представник потерпілого вважали скаргу прокурора необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК серед інших вимог до змісту ухвали суду апеляційної інстанції передбачено, що у мотивувальній частині ухвали мають бути зазначені встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки в його діях наявна така кваліфікуюча ознака, як проникнення, є безпідставними.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (провадження № 13-14кс18), крадіжка, грабіж та розбій є однорідними злочинами, тобто такими, що посягають на однакові або подібні об`єкти кримінально-правової охорони і вчиняються з однією і тією ж формою вини та мають ряд спільних кваліфікуючих ознак. У зв`язку з цим необхідно дотримуватися однакового підходу при кримінально-правовій кваліфікації крадіжки, грабежу та розбою, в тому числі й при інкримінуванні кваліфікуючих ознак, зокрема проникнення.

Проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність в особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Як вбачається із матеріалів справи, органом досудового розслідування, ОСОБА_9 пред`являлось обвинувачення у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.

Проте при розгляді кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_9 відсутня кваліфікуюча ознака - проникнення у житло та перекваліфікував його дії на ч. 1 ст. 187 КК.

Своє рішення місцевий суд обґрунтував показаннями засудженого ОСОБА_9 , який пояснив, що у гуртожитку, в якому він проживав раніше, у нього зберігалися особисті речі, за якими він вільно міг приходити. 12 лютого 2020 року він прийшов у гуртожиток за речами, а оскільки у нього був складний період і не було коштів на продукти, він вирішив у когось з мешканців гуртожитку позичити гроші. Він постукав до кімнати ОСОБА_10 , який йому відкрив двері та впустив його до кімнати, де він попросив дати йому у борг гроші. Однак потерпілий сказав, що у нього грошей не має. Після чого він, продемонструвавши потерпілому складний ніж і газовий балончик, змусив його віддати йому 300 грн.

Ці твердження ОСОБА_9 належним чином перевірялись як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції та не знайшли свого спростування.

Потерпілий та свідок ОСОБА_12 суду пояснили, що до них у кімнату зайшов ОСОБА_9 , якого впустив ОСОБА_10 , і попросив зайняти йому гроші. Вони сказали, що грошей немає. Після чого ОСОБА_9 дістав балончик, а потім ніж і, погрожуючи ОСОБА_10 , почав вимагати у нього гроші. Під погрозами ОСОБА_10 віддав гроші в сумі 300 грн.

Також суд надав належну правову оцінку показанням свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , письмовим доказам у кримінальному провадженні та дійшов вірного висновку про те, що вони не містять фактичних даних, які б поза розумним сумнівом свідчили б про наявність у ОСОБА_9 умислу на протиправне заволодіння чужим майном ще до моменту потрапляння до житла потерпілого.

Отже, суд, оцінивши у сукупності всі вищенаведені докази, які є взаємоузгодженими, та в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК (напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого). Висновок суду в цій частині є обґрунтованим та належним чином мотивованим, а доводи прокурора щодо безпідставної перекваліфікації дій ОСОБА_9 , не є слушними.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог статей 50 65 КК.

Доводи в касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційним судом не розглянуто клопотання сторони обвинувачення, яке містилося в апеляційній скарзі, про повторний допит потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і ОСОБА_12 ,є необґрунтованими.

Згідно з вимогами цього закону за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Проте, таких обставин прокурор в апеляційній скарзі не навів.

Як свідчить журнал і технічний запис судового засідання суду апеляційної інстанції, прокурор клопотань щодо допиту потерпілого та свідків не заявляв, а навпаки відповів суду, що клопотань немає.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду.

Отже, порушень вимог ч. 2 ст. 405, ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається.

Твердження прокурора про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, є безпідставними.

Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404 405 КПК.

Як убачається з ухвали від 08 листопада 2022 року, апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги прокурора, надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив скаргу без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу.

Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам статей 370 419 КПК, немає підстав.

Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_9 . Судом не встановлено.

З огляду на наведене касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3