Правова позиція : Щодо незастосування обмежувальних заходів

Незастосування обмежувальних заходів, спрямованих на зміну поведінки кривдника, є порушенням прав потерпілої від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність

Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа №185/2010/24

провадження № 51-3310км24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор) на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024042120000012 стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У зміненій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування оскаржуваного судового рішення та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Свої доводи прокурор мотивує тим, що судом апеляційної інстанції змінено вирок суду першої інстанції та пом`якшено покарання призначене ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України місцевим судом покарання, а саме, у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Потерпіла ОСОБА_7 просила у суді апеляційної інстанції про направлення її сина на лікування, оскільки його агресивні дії стосовно неї продовжувались. Проте апеляційний суд не застосував до обвинуваченого положення ст. 91-1 КК України, які передбачають можливість застосування до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, не врахував інтересів потерпілої від злочину та тривалості вчинення домашнього насильства.

Вважає, що до засудженого повинні бути застосовані обмежувальні заходи у виді направлення для проходження програми для кривдників. Оскільки застосування обмежувальних заходів погіршить становище ОСОБА_6 , то ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з моменту виконання вироку в частині призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишено без задоволення, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року, стосовно ОСОБА_6 змінено в частині призначення покарання. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

Як установили суди, ОСОБА_6 , проживаючи спільно в будинку АДРЕСА_1 зі своєю матір`ю, ОСОБА_7 , у період часу з 25 березня 2023 року по 12 лютого 2024 року систематично та наполегливо, з мотивів явної неповаги до норм моралі та здоров`я, існуючих норм співжиття, вчинював домашнє насильство, тобто неодноразово та безпричинно провокував вдома конфлікти, в ході яких висловлював словесні образи, погрози на адресу своєї матері, чим призвів до її психологічних страждань та спровокував у потерпілої почуття незахищеності, що призвело до погіршення якості життя, оскільки остання не мала змоги вести звичайний уклад життя.

Так, 25 березня 2023 року, близько 10:10, обвинувачений, перебуваючи за адресою спільного проживання: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї матері домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок була завдана шкода її психологічному здоров`ю.

Крім того, 09 жовтня 2023 року, близько 10:00, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою спільного проживання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері, домашнє насильство, а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, тим самим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

Також, 06 листопада 2023 року, близько 09:30, обвинувачений, перебуваючи за адресою спільного проживання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері, домашнє насильство, а саме виражався грубою нецензурною лайкою в її бік, чим завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

Крім того, 01 січня 2024 року, близько 13:00, обвинувачений, перебуваючи за адресою спільного проживання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері домашнє насильство, а саме виражався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого було завдано шкоду її психологічному здоров`ю.

Постановами Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року, 19 грудня 2023 року та від 09 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 680 (шістсот вісімдесят) гривень у дохід держави.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб.

Таким чином, ОСОБА_6 , протягом року чотири рази було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_7 . Вчиненими систематичними діями обвинуваченим за вищевказаних обставин, що полягають у здійсненні ним психологічного насильства щодо потерпілої, яка є його матір`ю, останній було спричинено психологічні страждання, що призвело до погіршення якості життя, та виразилось у втраті повноцінного сну і відпочинку, отримання почуття образи та втраті позитивних емоцій, зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривоги та негативних переживань.

Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення своїх умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення домашнього насильства, обвинувачений належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти домашнє насильство стосовно своєї матері.

Так, 12 лютого 2024 року, близько 20:00, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою спільного з матір проживання: АДРЕСА_1 , маючи злочинний умисел, направлений на вчинення систематичного домашнього насильства щодо своєї матері, з якою проживав в одному будинку та пов`язаний спільним побутом, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, на ґрунті неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство щодо потерпілої, що виразилось у безпричинному висловлюванні словесних образ на адресу останньої, морального та психологічного тиску, що принизило її гідність, спричинило емоційну невпевненість та психологічні страждання потерпілій.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати оскаржене судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явились.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За змістом ст. 438 КПК Українипредметом перегляду справи в касаційному порядку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Частиною 1 ст. 413 КПК Українипередбачено, що неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Статтею 370 КПК Українипередбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд апеляційної інстанцій не дотримався вказаних вимог закону.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого, змінив вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, та призначив останньому покарання, визначене в межах санкції статті кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, у виді громадських робіт на максимальний строк, яке на думку колегії суддів апеляційного суду буде справедливим, відповідатиме вимогам закону, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не врахувала приписів ст. 91-1 КК України, згідно з якими - в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені ряд обов`язків, у тому числі направлення для проходження програми для кривдників.

За нормами частин 1, 3 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Згідно з п. 10 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються КК України та КПК України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Європейський Суд з прав людини в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) - 33401/02, Рішення від 9 червня 2009 року [Палата III] зазначив, що національні органи влади повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити права потерпілих від домашнього насильства з метою запобігання та припинення «неодноразового» насильства, так само погроз застосування насильства.

Враховуючи встановлені конкретні обставини вчинення домашнього насильства у цій справі, суд апеляційної інстанції, не застосував вимоги ст. 91-1 КК України, зокрема покладення судом на обвинуваченого - особи, яка вчинила домашнє насильство, обмежувальних заходів, зокрема у виді проходження програми для кривдників, не врахувавши тривалості вчинення домашнього насильства, інтересів його матері - потерпілої, з метою зміни поведінки обвинуваченого шляхом застосування відповідних психологічних методів, тобтоне застосував закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги прокурора щодо не застосування апеляційним судом до обвинуваченого положення ст. 91-1 КК України, які передбачають можливість застосування до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, обґрунтованими, щовідповідно до ст. 413, п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду провадження суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України, надати оцінку всім доводам апеляційної скарги та прийняти законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3