Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 737/667/19

провадження № 51-1889км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270160000208, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вступ

ОСОБА_7 18 серпня 2018 року, керуючи технічно справним автомобілем, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на неповнолітнього потерпілого. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавлення права керувати транспортирними засобами строком на 3 роки та звільнено на підставі ст. ст. 75 76 КК України від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням відповідних обов`язків.

Захисник звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставив питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Так, ОСОБА_7 18 серпня 2018 року, приблизно об 11:00, керуючи технічно-справним легковим автомобілем марки «CHEVROLET NIVA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в напрямку від центра с. Смолянка Куликівського району до с. Олишівка Чернігівського району. Проїжджаючи на вказаному автомобілі поблизу господарства № 22, по вказаній вулиці, ОСОБА_7 перевищив максимально дозволену швидкість руху в межах населеного пункту, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при виникненні небезпеки для руху, а саме пішохода, якого водій об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, невчасно здійснив екстрене гальмування, в результаті чого здійснив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_8 , який перетинав проїжджу частину зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, первинний контакт з яким відбувся шляхом удару передніми частинами автомобіля - правою фарою головного освітлення та правим крилом.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

В даній дорожній обстановці, водій легкового автомобіля марки "СHEVROLET NIVA", порушив вимоги п. 2.3 (б), п. 12.4, п. 12.3 Правил дорожнього руху, що є причиною та умовою виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В обґрунтування свої доводів вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що всі докази у кримінальному проваджені у своїй сукупності та взаємозв`язку не доводять винуватості ОСОБА_10 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому вказав, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості доказів, зокрема, протоколу огляду місця ДТП від 18 серпня 2018 року та схеми дорожньо-транспортної пригоди, через відсутність у них даних та підпису водія ОСОБА_7 , а також відсутність в електронному варіанті фотознімків, доданих до протоколу, що свідчить про невідоме їх походження. Не надано судом оцінку, що у схемі ДТП відсутня інформація, хто її склав; та наявні неточності у розмірах, зазначених на схемі ДТП. Не звернув уваги суд першої інстанції на суперечливі показання свідка ОСОБА_11 , а також у своєму рішенні виклав неповно та неточно його показання. Зазначив, що показання даного свідка не узгоджуються із письмовими доказами, створеними не на підставі вихідних даних, а також зі схемою ДТП. Послався на безпідставну відмову районним судом у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення додаткової експертизи, оскільки в справі наявні суперечності та протиріччя, які можливо усунути лише шляхом проведення такої експертизи.

Про це все вказувалось в його апеляційній скарзі, проте апеляційний суд обґрунтованих відповідей на доводи скарги захисника не надав, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 370 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставну.

В судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Відповідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження суд касаційно інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

Мотиви суду

Колегія суддів вважає, що висновок про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.

Що стосується тверджень сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення належним чином перевірялися районним та апеляційним судами та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому злочинному діянні не визнав. При цьому, суду показав, що дійсно 18 серпня 2018 року, об 11 годині рухався з центу с. Смолянка в напрямку с. Олинівка, побачив як раптово з подвір`я з ліва на право перебігла дитина. Він різко загальмував, вибіг з автомобіля та побіг до дитини, яка лежала на узбіччі. Потім разом з батьками дитини відвіз їх до найближчого медичного закладу, а сам повернувся на місце ДТП. Коли повернувся на місце ДТП з ним слідчих дій не проводили, бачив як слідчі проводили огляд місця події, міряли сліди, слід гальмування, він повідомим, що автомобіль перебував не в тому місці. Стверджував, що рухався на автомобілі зі швидкістю менше 50 км/год.

Не дивлячись на невизнання вини засудженим, той факт, що засуджений порушив правила дорожнього руху, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому підтверджується рядом досліджених судом першої інстанції доказів, зокрема показаннями:

- представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_12 , яка пояснила, що в день події, приблизно о 11 год вона була на городі, дитина залишалась з дідусем та бабусею. Почула гучний звук гальмування автомобіля. Коли вибігла на вулицю, дитина вже лежала на узбіччі з правого боку, водій в цей час теж вибіг з машини. Бачила на дорозі довгий слід гальмування. Потім ОСОБА_7 відвіз їх з дитиною до лікарні;

- свідка ОСОБА_13 , яка показала, що перебувала у будинку, коли почула страшний скрегіт гальм, крик, удар і вони відразу побігли на вулицю з ОСОБА_18. На вулиці побачила, як водій вискочив з машини, побіг до двору навпроти, висмикнув дитину за ногу. Потім автомобіль від`їхав, дитина була непритомна. Де стояв автомобіль, не пам`ятає. Слід гальмування був довгий.

- свідка ОСОБА_11 , який показав, що його онук грався на вулиці, машин не було. Коли дитина перебігала дорогу, то автомобіль з`явився зненацька. Хлопчик перебігав з лівої сторони, добіг уже до узбіччя, як його збив автомобіль. Дитина відлетіла, водій зупинився, взяв дитину на руки та разом з її батьками відвіз до лікарні. Коли онук почав бігти, то він йому казав, щоб не біг, оскільки побачив машину, яка їхала зі швидкістю більше 60 км/год.

Доводи сторони захисту про неповне та неточне відображення судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_11 були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та спростовані наявним та перевіреним судом аудіозаписом судового засідання, під час якого відбувався допит даного свідка. Під час перевірки не були виявлені будь-які розбіжності у показах даного свідка, а у рішенні суду першої інстанції його показання викладено достатньо повно, без зайвої деталізації відображено сутнісну складову показань свідка, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні за приписами ст. 91 КПК України. При цьому апеляційним судом слушно вказано, що даний свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 385 КК України, а надані ним показання є логічними, послідовними, відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими доказами.

- свідка ОСОБА_14 , котрий вказав, що 18 серпня 2018 року знаходився на своїй дачній ділянці в с. Смолянка на вул. Гончара. Бачив як автомобіль «Нива» гучно проїхав в один бік, а потім, коли той їхав у зворотному напрямку, то він перебував біля хвіртки. Автомобіль різко загальмував і дитина опинилась з правого боку в районі бетонного парапету, потім дитину поклали в машину та повезли у лікарню. Під час того, як автомобіль від`їжджав, не бачив щоб залишились сліди, якщо б такі сліди від шин автомобіля були, він би запам`ятав. Він попросив ОСОБА_15 позначити місце початку та закінчення гальмівного шляху. В подальшому приїхали працівники поліції та запросили його і ОСОБА_15 бути понятими. Пояснив, що був присутній під час здійснення вимірювань, які заносились до схеми ДТП, підписував схему ДТП та протокол огляду місця події на місці.

- свідка ОСОБА_15 , який показав, що був вдома, почув різкий звук гальмування автомобіля і вийшов на вулицю. Побачив дитину, що лежала, та обвинуваченого, який був біля неї. ОСОБА_7 взяв дитину, поклав до автомобіля і повіз до лікарні. Свідок виставив аварійний знак, щоб автомобілі не заїжджали на місце ДТП, позначив білою фарбою місце знаходження капців. Потім працівники поліції залучили його в якості понятого під час складання протоколу огляду місця ДТП та схеми, він був присутній, коли поліцейські проводили вимірювання.

- пояснення експерта ОСОБА_16 , який проводив судові інженерно-транспортні експертизи № 338, №339 від 27 вересня 2018, №126 від 21 березня 2019 року пояснив, що використовував транспортний засіб щодо визначення його технічного стану. Автомобіль був у технічно справному стані. На момент дослідження автомобіля гальмували всі колеса. Вказав, що при обладнанні автомобіля системою АВS слід юзу може залишатись, а може й ні, що залежить від завантаженості транспортного засобу, зміни напрямку руху, стану дорожнього покриття. Питання щодо первинного контакту досліджував на підставі наданої схеми. Зі схеми ДТП слідує, що на ній зображено один слід гальмування.

- пояснення експерта ОСОБА_17 , який з приводу проведеної ним судової інженерно-транспортної експертизи № 176 від 06 травня 2019 року вказав, що під час проведення експертизи використовував вихідні дані, які були зазначені в постанові слідчого. Розрахунок брав за формулою з книги ОСОБА_19. Щоб машина почала гальмувати, гальма слід привести в дію; щоб гальма привести в дію - треба зреагувати на небезпеку, спочатку водій реагує та починає тиснути на гальма, машина буде гальмувати і буде залишати слід, враховуючи, мінімальний час реакції, до моменту початку утворення сліду гальмування автомобіль подолає відстань 12,91 м.

Крім того, свої висновки суд обґрунтував на даних, що містяться у протоколі огляду місця події, схемою ДТП, фото таблицею, якими підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 18 серпня 2018 року, протоколі огляду транспортного засобу від 18 серпня 2018 року, та відповідно до якого на момент огляду автомобіля виявлено пошкодження основної правої частини фари та вм`ятини капота над фарою, протоколі слідчого експерименту від 24 квітня 2019 року за участю ОСОБА_7 та який під час слідчої дії вказав, що рухаючись на автомобілі зі швидкістю 45-50 км/год в один з моментів помітив хлопчика, що рухався проїжджою частиною, перетинаючи її зліва направо, він застосував екстрене гальмування. Контакт відбувся в районі правої блокфари. ОСОБА_7 вказав, що місце контакту розташовано на відстані 4,55 м від лівого краю проїжджої частини та 6 м з урахуванням узбіччя, де на момент ДТП було дерево. Вказав, що гальмував до повної зупинки, контакт відбувся на відстані не більше 1,5 м перед схематично зображеною зоною осипу скла.

Було покладено в основу обвинувального вироку і ряд проведених по справі експертиз.

Так, висновком експерта № 339 від 27 серпня 2018 року судової інженерно-транспортної експертизи було встановлено, що під час події дорожньо-транспортної пригоди місце первинного контакту між автомобілем «CHEVROLET NIVA», реєстраційний номер НОМЕР_1 та пішоходом ОСОБА_8 знаходиться на деякій відстані перед початком ділянки уламків скла білого кольору, що позначено виноскою 3 (т. 1, а.к.п. 243-246);

Висновком експерта № 126 за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 21 березня 2019 року, відповідно до якого в умовах місця події, викладених в ухвалі про призначення даної експертизи, мінімально можлива швидкість руху автомобіля «CHEVROLET NIVA», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 , з урахуванням видимого сліду гальмування залишеного на місці події загальною довжиною 30,85 м дорівнює 74,37 -77,68 км/год. (т. 2, а.к.п .94-96);

Висновком комплексної судової медико-інженерно-транспортної експертизи № 10 від 13 лютого 2019 року, виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитись як унаслідок удару виступаючими частинами автомобіля, що рухався, так і при послідуючому падінні на тверду поверхню з ударом та тертям об неї. Приймаючи до уваги наявність механічних пошкоджень автомобіля «CHEVROLET NIVA», д.н.з. НОМЕР_1 , у вигляді руйнації скла правої фари головного освітлення та деформації передньої частини правого переднього крила, виявлених автотехнічною експертизою, комісія експертів вважає, що первинний контакт тіла потерпілого з транспортним засобом відбувся шляхом удару передніми частинами автомобіля (передньою частиною переднього правого крила та правою фарою головного освітлення). Зважаючи на характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , комісія експертів вважає, що в момент первинного контакту з автомобілем він міг знаходитись у вертикальному або близькому до нього положенні. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , утворення їх комплексу при падінні на площину з висоти власного зросту, є неможливим (т. 2, а.к.п. 73-85);

Висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 176 від 06 травня 2019 року, за яким водій автомобіля «CHEVROLET NIVA», мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 , рухаючись зі швидкістю 50 км/год. За умови дорожньої ситуації, викладеної в ухвалі про призначення експертизи, водій ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.4, 12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п. 1.10) Правил дорожнього руху, для забезпечення його безпеки і його дії, з технічної точки зору, не відповідали вимогам вказаних пунктів ПДР України. За умови дорожньої ситуації, викладеної в ухвалі про призначення експертизи, дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п.12.4, 12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п.1.10) Правил дорожнього руху. За умови дорожньої ситуації, викладеної в ухвалі про призначення експертизи дії водія автомобіля «CHEVROLET NIVA», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , що не відповідали вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху, є умовою і причиною даної ДТП (т. 2, а.к.п.102-106).

Згідно висновку експерта № 8-58/59/4.6-122/19 від 11 березня 2019 року слідує, що відстань, яку подолав на відеозаписі пішохід від початку виходу на проїзну частину дороги до моменту зміни нею темпу руху, наближено становить 1,44 м. Час, який пройшов на відеозаписі від початку виходу пішохода на проїзну частину дороги до моменту зміни пішоходом темпу руху, наближено становить 0,87 с. Відстань від лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, до місця, в якому відбувся наїзд автомобіля на пішохода, наближено становить 1,43 м.

Відповідно до частин 2, 3, 7, 10 ст. 101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку. Незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована. Необхідною умовою допустимості висновку експерта є дотримання процесуального порядку призначення і проведення експертизи, в т. ч. має бути перевірена компетентність експерта. Експертну дослідженню можуть піддаватися лише об`єкти, котрі належним чином процесуально оформлені.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, матеріали кримінального провадження, жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість проведених вказаних судових експертиз або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, не містять. Висновки проведених експертиз є достатньо обґрунтованими, логічними та об`єктивними, надані в межах компетенції експертів, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи встановлено не було, а тому вони обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.

Були перевірені і спростовані судом апеляційної інстанції доводи сторони захисту щодо неправомірної відмови судом першої інстанції у призначені інженерно-транспортної експертизи та визнанні необґрунтованими за безпідставністю.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, щорішення про призначення експертизи при розгляді справи суд приймає, виходячи з того, чи необхідна або бажана така експертиза у світлі досліджених ним доказів і встановлених обставин справи. Права сторони захисту мають прийматися до уваги при вирішенні питання про призначення експертизи, однак вимога справедливого судового розгляду не зобов`язує суд, який розглядає справу, призначати експертизу лише тому, що сторона цього вимагає.

Твердження сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу огляду місця ДТП від 18 серпня 2018 та схеми дорожньо-транспортної пригоди, через відсутність у них даних та підпису водія ОСОБА_7 , а також відсутність в електронному варіанті фотознімків, доданих до протоколу, що свідчить про невідоме їх походження, були визнані судом першої інстанції безпідставним. Так, у даному протоколі вказано, що на час проведення огляду місця події автомобіль марки «CHEVROLET NIVA» був відсутній. Під час розгляду справи у районному суді було встановлено, що на час проведення огляду місця події ОСОБА_7 відвозив дитину разом з її батьками у лікарню. Саме з цих підстав відсутні дані і підпис водія ОСОБА_7 . З вказаними висновками погоджується і колегія суддів.

Не знайшли свого підтвердження матеріалами провадження і посилання захисника на відсутність у схемі ДТП інформації, хто склав цю схему, прізвищ імен та по батькові понятих зазначених на схемі ДТП.

Так, протокол і схема ДТП складені уповноваженою особою, відповідно до положень ст. ст. 104 105 237 КПК України; схема та фототаблиця доповнюють протокол огляду місця події, підтверджують викладені в ньому дані та повністю узгоджуються між собою. Сама слідча дія відбувалася за участі двох понятих, як передбачено кримінальним процесуальним законом.

Частиною 3 ст. 105 КПК України передбачено, що додатки до протоколу підписуються слідчим, спеціалістом, іншими особами, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Протокол огляду місця події від 18 серпня 2018 року та схема до нього підписані слідчим та понятими, які брали участь у виготовленні схеми, ілюстративна фототаблиця підписана слідчим, що не протирічить положенням ч. 3 ст.105 КПК України. На схемі до протоколу ДТП схематично зображено гальмівний шлях транспортного засобу, який виміряний у присутності понятих.

Крім того, допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 підтвердили, що були присутні під час складення протоколу та схеми ДТП, поліцейські при них робили відповідні вимірювання.

До того ж, будь-які зауваження осіб, які брали участь в огляді, з питань огляду, складання протоколу огляду та схеми у протоколі огляду місця події відсутні.

Тому вказаний протокол та схема ДТП до нього судом першої інстанції було вірно та обґрунтовано визнано допустимим доказом. При цьому неточності у розмірах, зазначених на схемі ДТП, не вплинули на допустимість доказу з урахуванням показань свідків, що вказані в даному протоколі, а також вихідних даних, які використовувались про проведенні експертизи.

Також слід зазначити, що з метою відтворення обстановки та обставин події дорожньо-транспортної пригоди 24 квітня 2019 року був проведено слідчий експеримент з ОСОБА_7 , в присутності захисника і понятих, де ОСОБА_7 була надана можливість відтворити свою версію подій. При цьому він і його захисник підписали протокол проведення слідчого експерименту та схему до нього, зауважень, щодо викладених обставин не висловлювали.

Тому дані доводи захисника, на думку колегії суддів, є неспроможними.

Отже, досліджуючи вказані докази у їх сукупності і взаємозв`язку, зокрема зазначені показання свідків, висновки проведених експертиз та пояснення експертів, суди дійшли наступних висновків: малолітній потерпілий перебігав проїзну частину зліва на право, що підтвердив і сам ОСОБА_7 , пояснюючи у судовому засіданні, що вивернув кермо вліво. Зіткнення відбулося на правому боці дороги, що свідчить про те, що дитина вже добігла протилежного боку дороги, а не вибігла раптово перед автомобілем з-за дерева. Тому засуджений спроможний був побачити дитину, яка перебігає дорогу, а також своєчасно прийняти заходи до повної зупинки транспортного засобу.

При цьому, були предметом ретельної перевірки судів позиція захисту, що малолітній потерпілий сам створив небезпеку для руху водія та вибіг на проїзджу частину дороги, при цьому засуджений рухався на автомобілі зі швидкістю менше 50 км/год.

Вказана позиція була спростована вже вищезазначеним висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 176 від 06 травня 2019 року. При цьому при проведення даної експертизи перевірялась версія сторони захисту щодо руху транспортного засобу зі швидкістю 50 км/год і були надані вихідні дані, встановлені під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 . Проте даним висновком, навпаки, встановлено, що дії ОСОБА_7 за умови дорожньої ситуації, викладеної в ухвалі про призначення експертизи, не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п. 1.10) Правил дорожнього руху, що стало умовою і причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, як вже зазначалось в судових рішеннях, дорожній рух становить діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і в силу людських помилок, необережності, необачності, в тому числі і через порушення учасниками руху вимог ПДР. Тому на всіх учасників покладається обов`язок дотримуватися не лише чітко визначених вимог цих Правил, як то, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, яка склалася.

Водій юридично зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3 ПДР), а в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (пункт 12.3 ПДР)

Отже, якщо малолітній потерпілий ОСОБА_8 міг створити небезпеку для руху водію автомобіля «CHEVROLET NIVA», проте, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов`язаний був виконати вимогу пункту 12.3 Правил і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, зібрані у справі докази у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення, а доводи захисника про неналежне встановлення події цього злочину є непереконливими.

Колегія суддів не вбачає жодних підстав вважати порушеними вимоги статей 10 22 КПК України щодо створення необхідних умов для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Слід зазначити і про те, що для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин.

У цьому кримінальному провадженні суд дослідив усі надані сторонами докази, які не викликають сумнівів у допустимості та достовірності, з`ясувавши усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення проти безпеки дорожнього руху.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84 91 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій, в касаційній скарзі не наведено.

Доводи захисника, щодо неповноти судового розгляду, а також незгоди з оцінкою доказів, яка надана судом, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Натомість апеляційний суд перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника на підставах неповноти судового розгляду, недопустимості доказів, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної юридичної оцінки дій засудженого, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.

Решта доводів у касаційній скарзі захисника також не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації дій засудженого й обґрунтованості його винуватості та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Вказані вимоги закону дотримані апеляційним судом під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що суди, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшли обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у його вчинені.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК України

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішення не допущено.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а судові рішення- без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3