Історія справи

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 607/1301/17

провадження № 51-9932 км 18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів Бородія В. М., Святської О. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Черниш А. І.,

прокурора Костюка О. С.,

засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2018 року таухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12013110080000179від 03 січня 2013 року, стосовно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислено з моменту звернення вироку до виконання та його затримання. На підставі ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) в строк призначеного судом покарання ОСОБА_2 зараховано термін його попереднього ув`язнення з моменту затримання, а саме 19 грудня 2016 року по дату звільнення його з-під варти у зв`язку із зміною запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, тобто 20 грудня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з цим вироком, 18 грудня 2016 року, ОСОБА_2 , що був у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , близько опівночі, вступив в конфлікт із ОСОБА_3 , в ході якого умисно наніс йому численні удари ногами по тілу, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, а також тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та легкі тілесні ушкодження. 19 грудня 2016 року внаслідок спричиненої травми голови у вигляді закритої черепно-мозкової травми настала смерть ОСОБА_3

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 30 травня 2019 року апеляційні скарги прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Шуманського П. В. та засудженого ОСОБА_2 залишив без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 1 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає, що докази його вини у скоєнні кримінального правопорушення відсутні, суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували його показань та доказів у справі, не звернули увагу на зміну позиції потерпілого, не надали належної оцінки показанням свідків, порушенням під час проведення огляду місця події та слідчих експериментів. Посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, оскільки суд належним чином не проаналізував доказів у справі, не надав обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_2 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор Костюк О. С. проти касаційної скарги заперечував та просив її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що під час апеляційного розгляду були ретельно перевірені доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, із наведенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення, та не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту було визнано безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, свої висновки щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину суди першої та апеляційної інстанцій у повній мірі обґрунтували показаннями свідків, письмовими доказами, яким судами надано належну оцінку.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Так, судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановлено, що незважаючи на невизнання вини ОСОБА_2 , його винуватість у вчиненні злочину підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів. При цьому, судами надано оцінку показанням свідків у кримінальному провадженні, у тому числі свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили факт нанесення ОСОБА_2 ударів ногою по голові та грудям ОСОБА_3 . Апеляційним судом надана оцінка змісту показань свідка ОСОБА_4 , зафіксованих на технічному записі судового засіданні суду першої інстанції, крім того вказаний свідок був безпосередньо допитаний в суді апеляційної інстанції.

Не залишилось поза увагою апеляційного суду те, що показання свідка ОСОБА_6 , який підтвердив, що конфлікт між потерпілим розпочав саме він, не спростовують факту нанесення ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , що спричинили смерть останнього, та що перевірка причетності ОСОБА_6 до побиття ОСОБА_3 , з урахуванням вимог ст. 337 КПК України, не входить до повноважень суду. У зв`язку з цим, були відхилені доводи апеляційної скарги в цій частині.

Також не встановлено судом апеляційної інстанції порушень вимог КПК України при складанні протоколу огляду місця події, та протоколів проведення слідчих експериментів з відеозаписами до них. При цьому в ухвалі детально викладені підстави з яких виходив суд при наданні оцінки належності цих доказів, зокрема в частині обґрунтованості зупинки відеозапису під час огляду місця події та правомірності проведення такого огляду, а також щодо відповідності протоколів слідчих експериментів ст. 240 КПК України. Крім того, проаналізовано протокол огляду місця події та відеозапис до нього щодо загального вигляду трупу ОСОБА_3 , за наслідками якого не встановлено суперечностей з показаннями свідків в цій частині.

В ухвалі також обґрунтовано підстави відхилення доводів сторони захисту про виключення обтяжуючої обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння підтвердили всі свідки, допитані судом. Також, сам засуджений і в суді першої інстанції, і в апеляційному суді, не заперечував вживання того дня з ОСОБА_6 достатньої кількості алкоголю.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

Порушень кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час допиту свідків, дослідження доказів та вирішення клопотань, пов`язаних із розглядом кримінального провадження, не встановлено.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та всіх обставин справи.

Вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. У ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винним, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Вказані вимоги закону дотримано апеляційним судом під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам апеляційної скарги засудженого, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Решта доводів касаційної скарги засудженого висновків судів першої та апеляційної інстанцій також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, або невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2018 року таухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій О. В. Святська