Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 703/3277/20

провадження № 51-656 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_4

суддів: ОСОБА_5 ОСОБА_6

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

в режимі відеоконференції:

потерпілого ОСОБА_1 ,

засудженої ОСОБА_2 ,

захисника ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженої на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року стосовно

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки с. Плескачівка Смілянського району

Черкаської області, яка проживає за

адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона 28 квітня 2020 року, приблизно о 21:10, перебуваючи у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , під час сварки зі своїм сином ОСОБА_1 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно нанесла останньому кулаком правої руки один удар в обличчя, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить їх скасувати, а кримінальне провадження - закрити. Свої вимоги засуджена обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки до побиття потерпілого вона не причетна.

На касаційну скаргу засудженої потерпілий ОСОБА_1 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена та захисник просили задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження - закрити.

Прокурор та потерпілий заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Викладені в касаційній скарзі доводи засудженої щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження фактично стосуються переоцінки доказів й неповноти судового розгляду, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі засуджена ставить питання про її безпідставне засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Проте зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

При цьому суд першої інстанції врахував:

- показання потерпілого ОСОБА_1 про те, що він проживає у квартирі АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 , яка є його матір`ю. 28 квітня 2020 року увечері, коли він знаходився зі своєю дружиною та дитиною у ванній кімнаті вказаної квартири, зайшла мати та почала суперечку. Вважаючи, що така поведінка матері переходить усі допустимі межі, він узяв телефон та почав здійснювати відеозйомку. У відповідь ОСОБА_2 почала розмахувати руками та вдарила його по обличчю, спричинивши йому тілесні ушкодження;

- показання свідка ОСОБА_3 - дружини потерпілого, про те, що 28 квітня 2020 року приблизно о 21 год вона з чоловіком купали дитину у ванній кімнаті. ОСОБА_2 зайшла у ванну кімнату та вчинила сварку. ЇЇ чоловік увімкнув телефон та почав здійснювати відеозйомку, в свою чергу ОСОБА_2 почала розмахувати руками і цілеспрямовано кулаком правої руки ударила ОСОБА_1 в обличчя, внаслідок чого у нього утворився синець біля лівого ока;

а також дані, що містяться в:

- протоколі проведення слідчого експерименту з фототаблицею до нього від 17 вересня 2020 року за участю ОСОБА_1 , згідно з яким потерпілий вказав на обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень;

- протоколі огляду предмету від 17 вересня 2020 року, згідно з яким було оглянуто відеофайл із записом події, що відбувалась у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , та відеозаписі з камери мобільного телефона, записаного потерпілим на компакт-диску CD-R 700 MB марки «Verbatium», на якому відображено момент, коли ОСОБА_2 намагається дотягнутися рукою до ОСОБА_1 під час здійснення відеофіксації;

- висновку експерта № 05-6-01/176 від 21 травня 2020 року, згідно з яким у ОСОБА_1 було виявлено синець зовнішньої частини повік лівого ока; дане ушкодження виникло від дії твердого тупого предмета, могло бути спричинено за механізмом, який потерпілий повідомив під час первинного огляду, за давністю спричинення може відповідати часу події, зазначеному в постанові, і за ознакою відсутності короткочасного розладу здоров`я відноситься до категорії легких;

- висновку експерта № 05-6-01/355 від 24 вересня 2020 року, відповідно до якого тілесне ушкодження ОСОБА_1 могло бути спричинено в результаті механізма, який він вказав під час проведення за його участю слідчого експерименту від 17 вересня 2020 року.

При цьому суд першої інстанції не встановив того, що потерпілий та свідок ОСОБА_3 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, обмовили ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки їхні показання узгоджуються з іншими здобутими у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 вчинила інкриміноване їй суспільно небезпечне діяння.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87 89 94 95 КПК України.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення, та її діям дано правильну юридичну оцінку.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370 374 КПК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є проступком, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, дані про особу винної, зокрема, те, що вона раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, тобто дотримався вимог ст. 50, ч. 2 ст. 53, статей 65-67 КК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, з дотриманням вимог статей 404 405 407 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, належним чином умотивувавши свої висновки.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року стосовно неї - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6