Історія справи

Постанова ККС ВП від 12.04.2020 року у справі №702/340/17

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа 702/340/17

провадження № 51-9959км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі: головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Григор`євої І.В., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Браїла І.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 серпня 2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попівка Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК);

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Чусовський Пермської області (Росія), жителя АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 і ч. 2

ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця

м. Монастирища Черкаської області, жителя АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Черкас, жителя АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Монастирища Черкаської області, жителя АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від

14 грудня 2017 року

ОСОБА_1 засуджено за: ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; ч. 3 ст.185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 08 червня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 29 червня 2017 року - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі;

ОСОБА_2 засуджено за: ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_2 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти його про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти його про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробаці;.

ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти його про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти його про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 3000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 3000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Згідно з вироком ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винуватими у тому, що вони за попередньою змовою між собою 11 грудня

2016 року близько 01:00 з території домоволодіння на

АДРЕСА_4 шляхом зламу навісного замка на вхідних дверях у гаражі таємно вчинили крадіжку електроінструментів ОСОБА_6 на загальну суму 3325 грн.

29 грудня 2016 року близько 01:00 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, повторно з території домоволодіння на

АДРЕСА_2 шляхом зламу навісних замків на вхідних дверях підсобних приміщень таємно, умисно здійснили крадіжку речей ОСОБА_7 на загальну суму 2328,45 грн.

19 лютого 2017 року близько 02:00 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою, повторно шляхом відгинання листа шиферу у складському приміщенні на охоронюваній території приватного підприємства «Тандем» на вул. Гагаріна, 197 у с. Летичівка Монастирищенського району Черкаської області вчинили таємне викрадення майна на загальну суму 2173,66 грн.

08 червня 2017 року близько 14:30 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 шляхом вільного доступу з території земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_5 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , намагалися здійснити крадіжку майна потерпілого на суму 2200 грн, але злочин не закінчили

з причин, що не залежали від їхньої волі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, апеляційну скаргу адвоката Божка 0. А. та обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 змінено.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на мотив ухваленого вироку на недоведення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належними і допустимими доказами своєї правової позиції, викладеної в показаннях, наданих у судовому розгляді.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на мотив ухваленого вироку на дані протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 від 24 лютого 2017 року в частині показань підозрюваного про вчинення ним злочину разом з обвинуваченим

ОСОБА_1 .

Скасовано вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 14 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

в частині їх обвинувачення у вчиненні 11 грудня 2016 року крадіжки майна потерпілого ОСОБА_6 і провадження в цій частині закрито на підставі

п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)

у зв`язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без розгляду.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вважає, що апеляційний суд, порушуючи вимоги статей 23, 95, 96, 99, 370, 404, 417, 419 КПК, при ухваленні рішення за епізодом крадіжки майна в потерпілого ОСОБА_6 11 грудня 2016 року безпосередньо не дослідив будь-яких матеріалів кримінального провадження та надав протилежну оцінку доказам, ніж суд першої інстанції. Зазначає, що закриття провадження через недоведення в діях засуджених складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених правопорушень та особам засуджених через м`якість. Не погоджується з рішенням судів про зарахування ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 72 КК строку попереднього ув`язнення у строк покарання лише до 20 червня 2017 року.

У запереченнях засуджений ОСОБА_2 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін. Зазначає, що він характеризується позитивно, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на утриманні має малолітню дитину, збитки потерпілим відшкодував.

У запереченнях захисник Божко О.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким відмовити прокурору в задоволенні його касаційної скарги повністю, а ухвалу апеляційного суду залишити без зміни. Вважає, що призначене судом ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

У зверненні потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу прокурора.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Браїло І.Г. підтримав касаційну скаргу прокурора частково.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом виконано.

Зокрема, в апеляційній скарзі захисник Божко О.А. та обвинувачений

ОСОБА_1 просили виправдати останнього за недоведеністю його вини за епізодом таємного викрадення майна в ОСОБА_6 , вчиненого за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у задоволенні позову відмовити, а кримінальне провадження у цій частині закрити. Посилалися на те, що з досліджених судом першої інстанції доказів жодного прямого доказу вини ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки майна з домоволодіння ОСОБА_6 не встановлено.

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційних скарг відповідно до ст. 404 КПК України, встановив, що районний суд не мав достатніх підстав для визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 винуватими у вчиненні таємного викрадення майна в ОСОБА_6 . Досліджені судом першої інстанції докази, які містяться у показаннях потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколі огляду місця події від

11 грудня 2016 року, протоколах добровільної видачі речей, протоколах пред`явлення свідкам до впізнання за фотокартками інших осіб, протоколах пред`явлення потерпілому для впізнання предметів стосуються лише виявлення та вилучення викрадених у потерпілого речей в осіб, яким вони були збуті ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також факту такого збуту. Прямих доказів викрадення майна ОСОБА_1 та іншими обвинуваченими немає. За таких обставин суд апеляційної інстанції, дотримуючись принципів презумпції невинуватості та доведеності вини кожного обвинуваченого поза розумним сумнівом, дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для встановлення в діях

ОСОБА_1 та інших обвинувачених складу злочину щодо епізоду крадіжки майна в ОСОБА_6 та обґрунтовано скасував вирок місцевого суду в цій частині, а провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Доводи у скарзі прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, виходячи із принципу безпосередності дослідження доказів, не може дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи, є безпідставними.

Апеляційний суд правильно зазначив, що він вбачає можливим зробити інший, власний висновок щодо достатності здобутих у ході досудового розслідування та досліджених судом першої інстанції доказів, не досліджуючи ці докази повторно в суді апеляційної інстанції, адже претензій щодо порушення порядку їх дослідження сторони не мають і обставини, які були встановлені за наслідками дослідження таких доказів, також не оспорюються.

Твердження прокурора про те, що закриття провадження за епізодом таємного викрадення майна в ОСОБА_6 призвело до призначення покарання, що не відповідає тяжкості вчинених правопорушень та особам засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через м`якість колегія суддів вважає непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотрималися.

Як видно з вироку місцевого суду, який апеляційний суд у частині призначення покарання залишив без змін, при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання засуджених.

Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд виходив з того, що засуджений вчинив злочини, один із яких відноситься до злочинів середньої тяжкості, інший - до категорії тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, вчинив злочини протягом короткого проміжку часу після вирішення судом питання про його звільнення від покарання на підставі Закону України від 08 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році», не працевлаштувся, за місцем проживання характеризується позитивно. Суд також при призначенні покарання

ОСОБА_1 врахував висновки досудової доповіді, відповідно до яких ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оціюється як середній. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК суд визнав щире каяття, активне срияння розкриттю злочину, його молодий вік, те, що він не перебуває на спеціальних обліках, має на утриманні малолітню дитину. Обставин, які обтяжують покарання

ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З урахуванням наведеного місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність і достатність для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів покарання у виді позбавлення волі, наближеного до мінімального розміру, передбаченого санкціями ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, урахував те, що він вчинив злочини, один із яких відноситься до злочинів середньої тяжкості, інший - до категорії тяжких злочинів, висновки досудової доповіді, відповідно до яких ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК суд визнав щире каяття за епізодом крадіжки майна в потерпілої ОСОБА_7 , часткове добровільне усунення заподіяної шкоди, відсутність тяжких наслідків, перебування на утриманні малолітньої дитини, відсутність судимості, його молодий вік, те, що він не перебуває на спеціальних обліках. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу ОСОБА_2 , місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі та із застосуванням положень ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання

з випробуванням.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, у якій він, зокрема, просив скасувати вирок районного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 ступеню тяжкості кримінальних правопорушень і особам обвинувачених через м`якість, та дав на них мотивовану відповідь. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу прокурора визнав необґрунтованою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. Також обґрунтованим є рішення судів про застосування щодо ОСОБА_2

ст. 75 КК.

Доводи прокурора про те, що районний суд при зарахуванні ОСОБА_1

у строк покарання строку попереднього ув'язнення неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК, а апеляційний суд не усунув помилку місцевого суду, не можна взяти до уваги. Аджематеріали кримінального провадження не містять достатніх даних щодо періоду застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Отже, з огляду на те, що при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були б безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко І.В. Григор'єва С.О. Стороженко