Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №917/556/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/556/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційні скарги Полтавської міської ради та Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 (головуючий: Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Слободін М.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полімпекс"

до Полтавської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради,

про визнання недійсним та скасування рішення в частині,

За участю представників:

позивача - Лисанець А.Ф. - представник, посвідчення, довіреність.

відповідача - Роменська Т.В. - адвокат, договір, ордер, посвідчення.

третьої особи - Кулішов В.П. - адвокат, договір, ордер, посвідчення.

ВСТАНОВИВ:

10.04.2017 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Полімпекс" до Полтавської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення десятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 24 березня 2017 року "Про питання постійного користування земельними ділянками" в частині передачі в постійне користування Комунальному підприємству "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 34а, площею 1,9470 га, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363 для організації ринку "Речовий", цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови, за кодом для визначення функціонального використання земельної ділянки: 03.10, згідно п. 3 додатку 2 до рішення десятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 24.03.2017р. (в редакції заяви про зміну предмету позову від 06.06.2017р., вх. №7103 від 06.06.2017р.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням Полтавська міська рада, надавши в постійне користуванні КП "Полтава-сервіс" земельну ділянку по вул. Європейській, 34-а, що в м. Полтаві, загальною площею 1, 9470 га, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, для організації ринку "Речовий", позбавила приватне акціонерне товариство на мирне володіння ринковим комплексом, як майновим об'єктом, що належить йому на праві власності і розміщується на земельній ділянці, кадастровий номер 5310137000:15:008:0028, загальною площею 20428 кв. м, розташуванням: м. Полтава, вул. Новий Базар, 9. Доказом порушення прав власника (ПрАТ "Полімпекс") майнового об'єкта (ринкового комплексу на цій території) є певні обставини, встановлені рішенням суду (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016р. в справі №917/498/15), які мають преюдиціальне значення в порядку ст.35 ГПК України, а отже доказуванню не підлягають.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.06.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради.

09.08.2017 Господарський суд Полтавської області в позові відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів вчинення Полтавською міською радою будь-яких дій, спрямованих на порушення будь-якого права або охоронюваного законом інтересу ПрАТ "Полімпекс", оскільки в останнього відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо земельної ділянки за адресою: місто Полтава, вулиця Європейська (колишня Фрунзе), 34-а.

26.09.2017 Харківський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полімпекс" задовольнив, рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2017 у справі № 917/556/17 скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю, визнав недійсним та скасував рішення десятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 24 березня 2017 року "Про питання постійного користування земельними ділянками" в частині передачі в постійне користування Комунальному підприємству "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 34а, площею 1,9470 га, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363 для організації ринку "Речовий", цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови, за кодом для визначення функціонального використання земельної ділянки: 03.10, згідно п. 3 додатку 2 до рішення десятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 24.03.2017р.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що враховуючи відсутність технічної документації із землеустрою, яка б посвідчувала права на земельну ділянку (ст. 123 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час прийняття рішення); існування судового рішення про відновлення попереднього стану земельної ділянки, невиконаного відповідачем (ст. 129-1 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") та наявність у позивача права користування земельною ділянкою та майнові права позивача, гарантовані чинним законодавством України, рішення Полтавської міської ради від 24.03.2017 в частині, що оскаржується, має бути визнано недійсним на підставі ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 21 Цивільного кодексу України, ст. 155 Земельного кодексу України як таке, що суперечить законодавству та порушує права та законні інтереси позивача.

14.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Полтавською міською радою подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 917/556/17 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Полтавська міська рада просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2017 у справі № 917/556/17.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 917/556/17 передано до Касаційного господарського суду.

01.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 року у справі № 917/556/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018 касаційну скаргу Полтавської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, а саме не доплачено судовий збір у сумі 67,20 грн.; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 27.02.2018.

26.02.2018 Полтавською міською радою до суду подано оригінал платіжного доручення № 74 від 20.02.2018 про доплату судового збору у розмірі 67,20 грн.

01.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення до розгляду на 29.03.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 15.03.2018.

12.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Комунальним підприємством "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 917/556/17 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2017 у справі № 917/556/17.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 917/556/17 передано до Касаційного господарського суду.

01.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.02.2018 року у справі № 917/556/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Відповідно до положень підпунктів 4, 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12.02.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення до розгляду на 29.03.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 27.02.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник-1 (Полтавська міська рада, відповідач) вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що виключно Полтавська міська рада, як єдиний представницький орган територіальної громади, якому на праві власності належить земельна ділянка площею 1,9470 га по вул. Європейська, 34 а (Фрунзе, 34а), кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, а також належала до моменту її поділу земельна ділянка площею 20428 кв.м за адресою: м. Полтава, вул. Н. Базар, 9, наділена повноваженнями щодо розпорядження вказаними земельними ділянками, зокрема, вирішення питань щодо їх формування, поділу, передання їх в користування, надання дозволу на їх забудову.

Полтавська міська рада вважає, що рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30.09.1994 №319, від 10.06.1998 №140, від 13.09.2000 №272 у відповідності до приписів ст.ст.12, 83, 116, 122 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 10, 45 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не є допустимим засобом доказування факту існування відповідного волевиявлення власника територіальної громади м. Полтави щодо наділення ПРаТ "Полімпекс" правом користування землями, які належать територіальній громаді м. Полтави, а також право на забудову належних територіальній громаді м. Полтава земель.

На думку відповідача, виконавчим комітетом Полтавської міської ради (рішення від 30.09.1994 №319) було визначено тимчасовий характер строком на 5 років розміщення тимчасового речового ринку, при тому за змістом п.2 зазначеного рішення позивача визначено замовником по благоустрою та впорядкуванню території по вул. Н.Базар, 3,5,9, Фрунзе, 30, площею 1,10 га, тобто позивача було наділено правом виключно на облаштування поліпшень вказаної території.

Єдиним рішенням Полтавської міської ради відносно ПРаТ "Полімпекс", як зазначає скаржник, є рішення 28 сесії Полтавської міської ради 5 скликання "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" від 19.06.2018, при цьому у відповідності до змісту преюдиційних обставин, встановлених у постанові Вищого адміністративного суду України від 01.10.2014 №К/800/65951/13, дане рішення вичерпало свою дію у зв'язку з його виконанням, а саме укладенням 23.07.2008 договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди від 20.08.2010, якою переглянуто розмір орендної плати, тому не могло бути скасоване радою.

Відповідач вважає, що позивач не здобував права на забудову належної територіальній громаді м. Полтави на праві комунальної власності земельної ділянки загальною площею 20248 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Новий базар, 9, не отримував дозволу на будівництво ринкового комплексу, Полтавською міською радою не приймалось дійсних рішень про надання вказаної земельної ділянки у користування ПРаТ "Полімпекс" для будівництва ринкового комплексу.

На думку Полтавської міської ради, судом апеляційної інстанції у справі №917/556/17 застосовано виключно преюдиційні обставини, які встановлені у господарській справі №917/498/15, проте, проігноровано обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №2а-8861/11, №18/3018/11, крім того є преюдиційними та відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не доказуються під час розгляду даної справи, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №18/790/11, №15/323.

Також відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції проігноровано наявні в матеріалах справи докази, за змістом яких спростовуються встановлені судом обставини щодо існування факту формування земельної ділянки у 2000 році та відповідно можливості застосування до спірних правовідносин ст.22 Земельного кодексу України від 18.12.1990.

Скаржник-1 також вважає незаконним та таким, що зроблений з порушенням приписів статей 32, 43, 82, 101 ГПК України висновок суду щодо відсутності технічної документації із землеустрою, яка б посвідчувала права на земельну ділянку (ст. 123 ЗК України в редакції, яка діяла на час прийняття рішення) відносно належної територіальній громаді м. Полтава земельної ділянки площею 1,9470 на по вул. Європейська, 34а (стара адреса Фрунзе, 34 а) кадастровий номер 5310137000:15:008:0363.

На думку відповідача є недостовірними та такими, що встановлені з порушенням приписів законодавства, обставини щодо існування факту присвоєння 29.10.2002 земельній ділянці площею 2,0428 га по вул. Н.Базар, 9 у м. Полтава кадастрового номеру - 531013700015:008:0028 та щодо існування у ПРаТ "Полімпекс" порушеного права на належну територіальній громаді м. Полтава площею 2,0428 га по вул. Н.Базар, 9 у м. Полтава та відповідно наявність підстав для його поновлення у спосіб задоволення позовних вимог, а також висновки суду про існування факту бездіяльності Полтавської міської ради у правовідносинах щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки по вул. Європейська, 34а (стара адреса Фрунзе, 34 а) кадастровий номер 5310137000:15:008:0363.

Скаржник-1 зазначає, що позивачем не надано доказів щодо існування факту скасування державної реєстрації земельної ділянки по вул. Європейська, 34а площею 19470 кв.м, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, а матеріали справи не містять доказів щодо існування факту поділу або об'єднання земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а площею 19470 кв.м, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, як єдину підставу для скасування її державної реєстрації та закриття поземельної книги.

Також відповідач вважає такими, що встановлені з порушенням приписів законодавства, обставини щодо існування факту встановлення у 2002 році меж земельної ділянки площею 20428 кв.м по вул. Н.Базар, 9 та висновки щодо можливості застосування до спірних правовідносин Земельного кодексу України від 18.12.1990 (втратив чинність) та п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" (оскільки нормами вказаного пункту Закону не врегульовано правовідносин, які виникли після 01.01.2004).

На думку скаржника-1 є недостовірними та спростовуються матеріалами справи висновки суду щодо існування факту встановлення та погодження меж земельної ділянки площею 20428 кв.м по вул. Н.Базар, зокрема, на підставі Акту №0184-0 встановлення і погодження меж землекористування від 02.08.2000, а також встановлені з порушенням приписів законодавства висновки суду щодо виникнення у ПРаТ "Полімпекс" права на забудову земельної ділянки площею 20428 кв.м.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник-2 (Комунальне підприємство "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, третя особа) зазначає, що судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 35 ГПК України взято до уваги лише частину преюдиційних обставин, що були встановлені рішеннями судів у процесу розгляду інших справ, в яких брали участь ті самі сторони. Суд апеляційної інстанції в основу своєї постанови поклав постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №917/498/15, однак не взяв до уваги обставини, встановлені рішеннями судів всіх рівнів у справах №№18/790/11, 18/3018/11, 917/1508/13 та не надав цим рішенням жодної оцінки.

Крім того, третя особа вказує, що ПРаТ "Полімпекс" від власника земель - Полтавської міської ради дозволів на будівництво на належних територіальній громаді м. Полтави хвірток, торгових павільйонів, наметів, воріт, огорож, замощення не отримувало, їх будівництва не здійснювало, в експлуатацію не вводило і будівництва не фінансувало, що підтверджується наданими відповідачем та наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, ПРаТ "Полімпекс" не набуло права на забудову спірної земельної ділянки, а відтак не має прав на цю земельну ділянку.

Скаржник-2 зазначає, що за чинним законодавством існування майнового права на тимчасову споруду, що зведена без відповідного дозволу, не спричиняє виникнення будь-яких прав у власника такої споруди тимчасової споруди або малої архітектурної форми на земельну ділянку, на якій ця споруда розміщена.

Комунальне підприємство "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради також посилається на те, що висновок судової експертизи Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. Бокаріуса, що була проведена в адміністративній справі №816/4596/13-а, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі та у позовній заяві, не містить даних щодо площі земної поверхні, яку займають майнові об'єкти, зазначені в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.10.2016 №71673278.

Третя особа зазначає, що позивач не надав доказів про державну реєстрацію такого суб'єкта господарювання, як окремий торгівельний ринок (базар), що мало б ознаки підприємства як єдиного майнового комплексу, а реєстратор в інформаційній довідці від 28.10.2016 №71673278 безпідставно ототожнив нежитлові будівлі з ринковим комплексом, як і експерт лише за переліком та складовою будівель та споруд, розміщених по вул. Новий базар, 9 в м. Полтаві, частина з яких є тимчасовими спорудами, ототожнив з комплексом, що підпадає під ознаки ст. 66 ГК України. Факт обнесення самочинно парканом (огорожею) ПРаТ "Полімпекс" частини території в кварталі, обмеженому вулицями Європейська, Чапаєва, Шевченка, Новий базар в м. Полтаві не підпадає під визначення нерухомого майна (нерухомості), що закріплено ст. 1 Закону 1 "Про іпотеку" та ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як і не надає апелянту статусу землекористувача в порядку статей 120 та 123 ЗК України.

Скаржник-2 вважає, що у комунальній власності територіальної громади м.Полтави перебуває земельна ділянка по вул. Європейська, 34, площею 19470 кв.м, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а право власності на неї зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та виключно щодо цієї ділянки, на якій розташовано комунальний ринок "Речовий", можуть виникати права та обов'язки та виключно вона може перебувати в господарському обороті та бути об'єктом цивільних прав.

28.09.2011 одночасно з реєстрацією договору оренди землі, укладеного між КП "Полтава-сервіс" ПМР та Полтавською міською радою було проведено державну реєстрацію та відкриття поземельної книги земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а (після перейменування - Європейська) загальною площею 19470 кв.м, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, що підтверджується листом Управління Держземагентства у м. Полтаві Полтавської області №02-30/01-17/395 від 07.08.2013.

Третя особа вважає, що позивачем не надано доказів щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки по вул. Європейська, 34а, площею 19470 кв.м, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363. Крім того, відповідачем у справі було надано докази відсутності державної реєстрації земельної ділянки площею 2,0428 га по вул. Новий базар, 9, у м. Полтава за кадастровим номером 531013700015:008:0028, зокрема, щодо цієї земельної ділянки поземельна книга не заводилась, відомості до Державного реєстру земель або Державного земельного кадастру не вносились, кадастровий номер не присвоювався.

На думку скаржника-2, оскільки на дату прийняття оскаржуваного рішення закон не вимагав складення документації із землеустрою, Полтавська міська рада, приймаючи рішення від 24.03.2017, яким було передано в постійне користування КП "Полтава-Сервіс" ПМР земельну ділянку по вул. Європейська, 34а, площею 19470 кв.м, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, для організації ринку "Речовий", діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом.

Позивач надав відзиви на касаційні скарги, у яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №917/556/17 - без змін.

У судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заяву про приєднання до матеріалів справи копій документів.

Відповідно до ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням зазначеного, заяву відповідача про приєднання до матеріалів справи копій документів залишено судом без розгляду.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Представник позивача виклав заперечення по суті касаційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що як встановлено судовими рішеннями у справі №917/498/15 та не заперечується сторонами і підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30.09.1994р. №319 Спільному українсько-німецькому підприємству "Полімпекс" передано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку по вул. Новий Базар, №№ 3,5,9, Фрунзе, 30, площею 1,0 га в для організації речового ринку.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 10.06.1998 р. №140 Спільному українсько-німецькому підприємству "Полімпекс" надано дозвіл на виготовлення проекту поширення території ринку за рахунок знесення об'єктів.

Актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 01.12.1998 р. прийнято в експлуатацію у Спільного українсько-німецького підприємства "Полімпекс" 1 чергу речового ринку, яка складалась з благоустрою площі 1,7 га, торгових прилавків з навісами-783, кіосків - 6 шт., наметів розбірних - 1549 шт.

Зазначений акт робочої комісії затверджений розпорядженням виконкому Полтавської міськради від 14.01.1999 року № 25-р.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 13.09.2000 р. №272 за Спільним українсько-німецьким підприємством "Полімпекс" закріплено земельну ділянку площею 2,0428 га по вул. Н.Базар, 9 в м. Полтаві для розміщення та експлуатації речового ринку. На виконання вказаного рішення 02.08.2000 р. було складено Акт №0184-0 встановлення і погодження меж землекористування та укладено договір оренди земельної ділянки площею 20428 кв.м.

Рішенням Полтавської міської ради двадцять восьмої сесії п'ятого скликання від 19.06.2008 р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками", ЗАТ "Полімпекс" (нова назва СУНП "Полімпекс") продовжено право оренди земельної ділянки по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га для експлуатації та обслуговування речового ринку на п'ять років (п. "ж" Рішення).

23.07.2008 р. між ЗАТ "Полімпекс" та Полтавською міською радою укладено на п'ять років договір оренди земельної ділянки по вул. Новий Базар, 9, у м. Полтаві площею 2,0428 га для експлуатації та обслуговування речового ринку; договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі 05.08.2008 року вчинено запис за №393-П.

20.08.2010р. до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою переглянуто розмір орендної плати.

У березні 2011 р. Полтавська міська рада звернулася до господарського суду Полтавської області із позовом про визнання договору оренди земельної ділянки із ЗАТ "Полімпекс" недійсним. Рішенням господарського суду Полтавської області від 12 травня 2011 року у справі №18/790/11, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 р. (далі-судові рішення у справі №18/790/11), договір оренди між ЗАТ "Полімпекс" та Полтавською міською радою визнаний недійсним у зв'язку із порушенням позивачем вимог закону, а саме не проведенням земельного аукціону на момент укладання договору.

Рішенням Полтавської міської ради восьмої сесії шостого скликання від 01.03.2011 р. скасовано рішення двадцять восьмої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 19.06.2008 р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками".

27.09.2011 р. рішенням позачергової чотирнадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради затверджено технічну документацію із землеустрою земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а та проведено поділ спірної земельної ділянки (вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га ) на дві нерівних частини, та більшій частині в розмірі 1,9470 га присвоєний новий кадастровий номер 5310137000:15:008:036 та нова адреса - Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а. Також прийнято рішення про передання в оренду комунальному підприємству "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради новоствореної земельної ділянки площею 1,9470 по вул. Фрунзе, 34а в м. Полтава.

На підставі рішення Полтавської міської ради від 27.09.2011 р. про передання спірної земельної ділянки в оренду було укладено договір оренди між Полтавською міською радою та КП "Полтава - Сервіс" на земельну ділянку за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363.

Рішенням позачергової 19 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 30.01.2012 року (п. 19) припинено дію договору оренди землі між КП "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради та Полтавською міською радою від 29.09.2011р. № 637 шляхом його розірвання.

Додатковою угодою № 1 від 30.01.2012 р. (п. 1) КП "Полтава - Сервіс" та Полтавська міська рада дійшли згоди розірвати Договір оренди від 28.09.2011 р., зареєстрований 29.09.2011 р. за № 637-П.

Факт розірвання договору оренди землі від 29.09.2011 р. №637-П підтверджується також листом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 18.04.2013 р. № 02-02/484, у відповідності до якого Додаткова угода № 1 від 30.01.2013 р. про розірвання Договору оренди землі від 29.09.2011 р. № 637-П була зареєстрована в Управлінні Держкомзему у місті Полтава 01.02.2012 р.

Рішенням тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року поновлені правовідносини щодо оренди КП "Полтава-Сервіс" земельної ділянки площею 1,94 га відповідно до рішення позачергової чотирнадцятої сесії Полтавської міської ради від 27.09.2011 року.

У пункті 2 вказаного рішення зазначено: "Переоформити правовідносини щодо оренди КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради земельної ділянки площею 1,9470 га; за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363, відповідно до рішення позачергової 14 сесії Полтавської міської ради 6 скликання "Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а від 27.09.2011 р.".

Також, вказаним рішенням від 19.03.2013 р. Полтавською міською радою прийнято відмову КП "Полтава-Сервіс" від правочину, спрямованого на припинення вказаного договору.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди від 19.03.2013 р. до договору оренди землі від 28.09.2011 р., зареєстрованого 29.09.2011 р. за № 637-П, Полтавська міська рада та КП "Полтава-Сервіс" дійшли згоди щодо відмови від додаткової угоди № 1 від 30.01.2012 р., встановивши правовим наслідком зазначеної відмови "відсутність факту припинення договору оренди землі від 28.09.2011 р." та "поновлення існування правовідносин оренди землі" між орендодавцем та орендарем, заснованих на зазначеному договорі оренди землі від 28.09.2011 р.

Рішенням тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської області від 05.09.2013 р. (п. 36) було скасовано пункт 19 Рішення позачергової дев'ятнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30.01.2012 р., яким було припинено договір оренди земельної ділянки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 від 28.09.2011 року.

Згідно розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 20.05.2016 р. № 205 "Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві" вулицю "Фрунзе" було перейменовано на вулицю "Європейська".

Судовими рішенням у справі №917/498/15 визнано недійсними та скасовані пункт 2 рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року та пункт 36 рішення позачергової тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05 вересня 2013 року; 2) визнано недійсною додаткову угоду від 19.03.2013 р. до договору оренди землі від 28.09.2011 р., зареєстрованого 29.09.2011 р. за № 637-П, вул. Фрунзе, 34 "а", укладену між Полтавською міською радою та комунальним підприємством "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради; 3) відновлено стан земельної ділянки площею 20428 кв. м за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н. Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:0028, який існував до порушення прав шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363.

Рішенням десятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 24.03.2017 р. (пункт 3) та додатком № 2 до рішення десятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 24.03.2017 р. (пункт 3) Комунальному підприємству "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради передано в постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 34а, площею 1,9470 га, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, для організації ринку "Речовий".

Зазначене рішення в частині передачі в постійне користування КП "Полтава- Сервіс" Полтавської міської ради земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 34а, площею 1,9470 га, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363 для організації ринку "Речовий", цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови, за кодом для визначення функціонального використання земельної ділянки: 03.10, згідно п. 3 додатку 2 до рішення десятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 24 березня 2017 року є предметом оскарження.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що умовою надання земельної ділянки у користування є або існування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або наявність на таку земельну ділянку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж, виготовленої на підставі дозволу органу місцевого самоврядування.

Як зазначено вище, 14.07.2011 р. рішенням дванадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для організації ринку "Речовий" по вул. Фрунзе, 34-а" Комунальному підприємству "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 1,95 га, для організації ринку "Речовий" у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка.

27.09.2011 р. рішенням позачергової чотирнадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради був здійснений поділ земельної ділянки по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га на нерівні частини, та більшій частині в розмірі 1,9470 га присвоєний новий кадастровий номер 5310137000:15:008:0363 та нова адреса - Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а. Вказаним рішенням було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по вул. Фрунзе, 34 а та передано в оренду Комунальному підприємству "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради земельну ділянку площею 1,9470 за вказаною адресою.

Місцевий господарський суд при розгляді справи зробив висновок, що правовим наслідком прийняття вказаних рішень Полтавської міської ради, а саме: (1) рішення двадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для організації ринку "Речовий" по вул. Фрунзе, 34-а" від 14.07.2011 року; (2) рішення позачергової чотирнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання "Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34 "а"" від 27.09.2011 року, стало формування ділянки комунальної власності пл. 1.9470 га за адресою: Полтавська область, місто Полтава, вулиця Європейська, 34а, кадастровий номер 5310137000:15:008:0363, яка існує і на сьогодні.

Колегія суддів апеляційного суду не погодилася з висновком місцевого господарського суду, як таким, який суперечить наявним в матеріалах справи доказам.

Посилаючись на частину 3 статті 35 ГПК України, пункт 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 30.01.2012р. рішення Полтавської міської ради від 27.09.2011 р. було визнано таким, що втратило чинність.

Крім того, судовими рішеннями у справі №917/498/15 було відновлено стан земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н. Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:0028, який існував до порушення прав шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки адресою: Полтавська область, м.Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, в редакції станом на момент прийняття спірного рішення:

"Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування."

Враховуючи, що внаслідок визнання судом недійсними та скасування пунктів 2 рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року та пункт 36 рішення позачергової тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05 вересня 2013 року, а також відновлення стану земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н. Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:0028, який існував до порушення прав шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки адресою: Полтавська область, м.Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га, відсутня технічна документація із землеустрою, яка б посвідчувала права на земельну ділянку площею саме 1,9470 га; існування судового рішення про відновлення попереднього стану земельної ділянки, невиконаного відповідачем (ст.129-1 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції станом на момент прийняття рішення апеляційним судом), колегія судів касаційного суду дійшла висновку, що апеляційним судом вірно зазначено, що рішення Полтавської міської ради від 24.03.2017 р. в частині, що оскаржується, прийнято з порушенням ч.1 ст.123 Земельного кодексу України.

З приводу наявності порушених прав або охоронюваних законом інтересів Позивача колегія суддів касаційного суду доходить наступних висновків.

В постанові від 21 грудня 2016 року по вищенаведеній справі №917/498/15 Вищий господарський суд України зазначив наступне:

"З приводу вимоги про наявність у ПрАТ "Полімпекс" права користування земельною ділянкою площею 20 428 кв. м за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Н.Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:0028, в межах яких вона перебувала до її поділу, апеляційним господарським вірно відзначено, що на дату ухвалення рішення Свідоцтво про право власності серії та номер: 5186517, видане 20.06.2013 року та Свідоцтво про право власності серії та номер: 5393981, видане 26.06.2013 року є чинними та такими, що підтверджують право власності ПрАТ "Полімпекс" на нежитлові будівлі (ринковий комплекс), які в сукупності займають всю територію земельної ділянки, кадастровий номер 531013700015:008:0028, площею 20428кв.м, за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 9.

Відтак, враховуючи наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, які виконують функції торгівельного ринку (базару), мають ознаки цілісного майнового комплексу та перебувають у власності позивача на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 20.06.2013 року номер 5186517 та від 26.06.2013 року номер 5393981, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на отримання земельної ділянки площею 20 428 кв. м за адресою: Полтавська область, вул. Новий Базар, 9, кадастровий номер 531013700015:008:0028 у користування у спосіб, передбачений чинним законодавством, в межах, в яких вона перебувала до її поділу, шляхом укладення з Полтавською міською радою договору оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Водночас, оскільки на дату розгляду справи чинного договору оренди на вищезазначену земельну ділянку між позивачем та Полтавською міською радою не існувало, вимога про визнання права користування правомірно залишена судом апеляційної інстанції без задоволення як така, що заявлена передчасно."

Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004:

"Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам."

Таким чином, апеляційний суд та Вищий господарський суд України по вищенаведеній справі №917/498/15, відмовляючи у позові про визнання саме права користування, тим не менш визнали у позивача наявність охоронюваного законом інтересу на всю спірну земельну ділянку у вигляді наявності у позивача права на отримання земельної ділянки площею саме 20428 кв. м у користування.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій:

"Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини."

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46, 50 даної Доповіді:

"44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

50. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики."

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Таким чином, зі змісту вищевказаної ч.3 ст.35 ГПК України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що з урахуванням преюдиційності висновків по справі №917/498/15 апеляційний суд по даній справі дійшов обґрунтованих висновків, що спірне рішення порушує охоронювані законом інтереси позивача на спірну земельну ділянку.

В свою чергу, даний суд касаційної інстанції не є судом, встановленим законом, який може переглядати судові рішення по інших справах, зокрема і, по наведеній справі №917/498/15, на предмет їх законності та обґрунтованості, крім оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій по даній справі №917/556/17.

Окрім того, помилковим є посилання відповідача на те, що рішення Полтавської міської ради в оспорюваній частині вичерпало свою дію внаслідок виконання, а отже його скасування не породжує для позивача наслідків як захист порушеного права, з огляду на наступне.

Згідно з ч.6 ст.123 Земельного кодексу України в редакції станом на момент прийняття спірного рішення:

"Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування."

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з п.п.1,8,9 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в наведеній редакції (далі Закон):

"У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

8) реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

9) реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав;"

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.12 Закону:

"1. Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

2. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії."

Згідно з ч.ч.1,2 ст.18 Закону:

"1. Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

2. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень."

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону:

"Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду."

Згідно з п.14 ч.1 ст.27 Закону:

"Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно."

Відповідно до п.47 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 у вказаній редакції:

"47. Для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування."

Таким чином, в силу положень наведеного Закону суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті носять технічний характер, направлений на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, проте, не носять самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються на підставі саме наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів.

При цьому ч.ч.1,2 ст.12 Закону прямо встановлюють пріоритет таких документів перед відомостями, що містяться у Державному реєстрі прав.

Згідно з наведеними п.14 ч.1 ст.27 Закону та п.47 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень таким правовстановлюючим документом для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що на даний час правовстановлюючі документи на право власності та право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а тому виключається можливість застосування наведеної практики Верховного Суду України, оскільки дана практика була розрахована на попередню редакцію ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, згідно яких правовстановлюючими документами щодо права власності та права постійного користування земельною ділянкою були відповідні державні акти.

При цьому, в практиці Вищого господарського суду України періодично висловлювалася думка, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому, визнати недійсним потрібно тільки таке рішення, а визнання недійсним державного акту взагалі не може бути предметом позову.

Так, пріоритетність визнання недійсним саме рішення перед правовстановлюючим документом - державним актом визначалася, зокрема, і абз.3. п.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Крім того, зазначена практика Верховного Суду України в основній мірі була розрахована на право оренди, правовстановлюючим документом щодо якого був і залишається на даний момент договір оренди.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону:

"У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав."

Зазначена норма прямо спростовує доводи скаржників про неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки, відповідно до наведеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державний реєстратор зобов'язаний внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав.

Інші доводи касаційних скарг фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність фактів, наведених відповідачем та третьою особою, переоцінки доказів по справі та встановлення по новому фактичних обставин справи.

Разом з тим, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи, наявності певних фактів чи їх відсутності в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційні скарги Полтавської міської ради та Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №917/556/17 - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на Полтавську міську раду та Комунальне підприємство "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Полтавської міської ради та Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №917/556/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №917/556/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський