Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 914/607/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) - Павленко О.В.,

відповідача - приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - Товариство) - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2017 (суддя Бортник О.Ю.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 (колегія суддів: Галушко Н.А. (головуючий), судді Данко Л.С. і Орищин Г.В.)

за позовом Відділення до Товариства

про стягнення 48 720 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - перейменовано на приватне) 48 720 грн. пені внаслідок прострочення сплати штрафу на підставі рішення адміністративної колегії позивача від 31.03.2016 № 6 р/к (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2017, позов задоволено повністю.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 56, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано наявністю підстав для стягнення пені.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду. Так, згідно з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі, судом першої інстанції не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням його представника у щорічній відпустці, а судом апеляційної інстанції не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване участю його представника в іншому судовому засіданні, внаслідок чого він був позбавлений права подати обґрунтовані заперечення проти позову.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК накладено на Товариство штраф у розмірі 58 000 грн. за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- відповідача повідомлено про обов'язок сплатити штраф у двомісячний строк з дня отримання рішення про накладення штрафу;

- Рішення АМК отримано представником відповідача 11.04.2016;

- ухвалою господарського суду Львівської області від 30.05.2016 у справі № 914/1432/16 порушено провадження за позовом Товариства до Відділення про визнання недійсним Рішення АМК; рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі № 914/1432/16 Товариству в задоволенні позову відмовлено;

- ухвалою Львівського апеляційної господарського суду від 10.10.2016 прийнято апеляційну скаргу Товариства до провадження; постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі № 914/1432/16 залишено без змін;

- ухвалою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства; постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 названі рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи № 914/1432/16 залишено без змін;

- Товариство 20.01.2017 сплатило штраф в розмірі 58 000 грн. на виконання чинного Рішення АМК;

- позивачем нараховано пеню за кожен з 56 днів прострочення сплати штрафу, а саме, за періоди: з 21.09.2016 по 09.10.2016 (19 днів; з моменту оголошення рішення місцевого суду від 20.09.2016 зі справи № 914/1432/16 і до прийняття апеляційним судом до розгляду відповідної апеляційної скарги Товариства), з 15.11.2016 по 19.12.2016 (35 днів; з дня прийняття постанови апеляційного суду від 14.11.2016 зі справи і до підписання касаційною інстанцією ухвали про прийняття відповідної касаційної скарги Товариства), з 18.01.2017 по 19.01.2017 (2 дні; з дня прийняття постанови Вищим господарським судом України від 17.01.2017 зі справи № 914/1432/16 і до дня сплати Товариством штрафу);

- розмір пені за один день прострочення штрафу (півтора відсотка від суми штрафу) становить 870 грн. (58 000 : 100 х 1,5 = 870), а за 56 днів - 48 720 грн. (870 х 56 = 48 720 грн.).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства пені.

Частиною третьою статті 56 Закону № 2210 передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Разом з тим нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону № 2210, має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ними приписів норм матеріального і процесуального права, встановивши те, що Рішення АМК у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано та є обов'язковим до виконання, дослідивши перебіг судового розгляду позовних вимог Товариства у справі № 914/1432/16, з'ясувавши факт добровільного виконання Товариством Рішення АМК стосовно сплати штрафу 20.01.2017, перевіривши правильність нарахування Відділенням пені (підстави, тривалість, розмір), - дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог Відділення в повному обсязі та правомірно задовольнили позов.

Посилання заявника касаційної скарги на позбавлення його права подати обґрунтовані заперечення проти позову є безпідставними та не можуть братися до уваги, оскільки: Товариство кожного разу належним чином було повідомлено про дату, час та місце засідання суду; письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог на вимогу ухвали місцевого суду від 28.03.2017 не надало; будучи юридичною особою і не маючи обмежень стосовно представництва, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило; клопотання Товариства про відкладення розгляду справи місцевим та апеляційним судом вирішенні без порушення приписів чинного законодавства; правильність розрахунку розміру пені до стягнення відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 зі справи № 914/607/17 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Булгакова

Суддя К.Пільков