Історія справи

Постанова КГС ВП від 27.06.2023 року у справі №909/618/22
Постанова ВСУ від 14.01.2025 року у справі №909/618/22
Постанова КГС ВП від 27.06.2023 року у справі №909/618/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/618/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Тиніва І. Д. (адвоката, в режимі відеоконференції),

прокуратури - Шапки І. М. (прокурора),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бурштинської міської ради Івано-Франківської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 (колегія суддів: Желік М. Б. - головуючий, Галушко Н. А., Орищин Г. В.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.01.2023 (суддя Скапровська І. М.) у справі

за позовом керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СТАРТ"

про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради Івано-Франківської області (далі - Бурштинська міська рада) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СТАРТ" (далі - ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ") про стягнення 73 579,06 грн заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди земельної ділянки площею 13,6022 га (кадастровий номер 2621283201:01:001:0561) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій в с. Задністрянському Галицького району Івано-Франківської області, вул. С. Бандери, 1, укладеного 18.12.2017 між Задністрянською сільською радою та ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" (далі - договір оренди), зобов`язання ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" повернути Бурштинській міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 13,6022 га (кадастровий номер 2621283201:01:001:0561), що знаходиться в межах с. Задністрянське Івано-Франківського району Івано-Франківської області, вул. Степана Бандери,1, та стягнути судовий збір в розмірі 7 443, 00 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" всупереч умовам договору оренди, додаткової угоди № 1 від 06.04.2018 до договору оренди та вимог Земельного, Цивільного, Податкового кодексів України не сплачує орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.

1.3. 26.10.2022 прокурор подав суду клопотання про залишення позову прокурора до ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" в частині вимог про стягнення 73 579,06 грн заборгованості з орендної плати за землю без розгляду.

1.4. 28.10.2022 судом клопотання прокурора задоволено, позов прокурора до відповідача в частині вимог про стягнення 73 579,06 грн заборгованості з орендної плати за землю залишено без розгляду.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.01.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 909/618/22, позов прокурора в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 13,6022 га (кадастровий номер 2621283201:01:001:0561), укладений 18.12.2017 між Задністрянською сільською радою та ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ", яка розташована за адресою: с. Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області, вул. Степана Бандери, 1.

Зобов`язано ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" повернути Бурштинській міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 13,6022 га (кадастровий номер 2621283201:01:001:0561), що розташована за адресою: с. Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області, вул. Степана Бандери, 1.

Вирішено стягнути з ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 4 962 грн судового збору.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що факт порушення відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2022 у справі № 909/622/22 і не заперечується представниками відповідача і Бурштинської міської ради. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про розірвання договору оренди та повернення спірної земельної ділянки підлягають задоволенню.

2.3. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, також зазначив, що розташування на орендованій земельній ділянці нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві власності, не є підставою для відмови у розірванні договору оренди спірної земельної ділянки, а задоволення такої позовної вимоги не позбавляє права ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" звернутися до органу місцевого самоврядування для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить йому на праві власності.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Бурштинська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.01.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 909/618/22, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

3.2. Бурштинська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, зокрема, положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 41 Конституції України, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 906/569/19, від 11.12.2018 у справі № 903/182/17, від 06.12.2018 у справі № 905/484/17. Крім того, Бурштинська міська рада стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 377 651 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах. Бурштинська міська рада вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо наявності чи відсутності обов`язку органу місцевого самоврядування звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки за умови наявності на орендованій земельній ділянці нерухомого майна, власником якого є орендар земельної ділянки.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу Бурштинської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Прокурор посилається на те, що доводи скаржника про неправильне застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спростовуються висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 522/3777/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 754/14375/18, від 09.12.2020 у справі № 530/467/19, від 09.12.2020 у справі № 645/2496/18, від 03.12.2020 у справі № 619/2462/17, від 25.11.2020 у справі № 372/128/17. Прокурор вважає, що висновок щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.12.2017 Задністрянська сільська рада та ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Задністрянської сільської ради від 10.11.2017 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться в с. Задністрянському Галицього району Івано-Франківської області для обслуговування кагатних полів.

4.2. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору оренди об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - Івано-Франківська область, Галицький район, с. Задністрянське, вул. С. Бандери, 1, загальна площа 13,6022 га, цільове призначення - підприємства іншої промисловості, кадастровий номер 2621283201:01:001:0561, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 149 384 ,22 грн.

4.3. Договір оренди укладено на 49 років, а після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (пункт 3.1 договору оренди).

4.4. У розділі 4 договору оренди сторони узгодили умови щодо орендної плати: орендну плату становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі; річна орендна плата встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору в порядку та у випадках, передбачених чинним законодавством України; орендна плата вноситься орендарем рівними частками в розмірі 17 873 грн протягом місяця.

4.5. Відповідно до пункту 5.1 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для обслуговування кагатних полів.

4.6. Згідно з пунктом 8.1 договору оренди орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

4.7. За змістом пункту 12.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

4.8. Згідно з пунктом 7.1 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

4.9. 06.04.2018 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою були внесені зміни щодо цільового призначення земельної ділянки - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (сонячної електростанції з подальшим СЕС), а також у пункт 2.2 договору оренди щодо розміру нормативної грошової оцінки землі - 3 872 583,11 грн, та у пункт 4.4 договору оренди щодо розміру та порядку сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди усі інші умови договору оренди, не змінені цією угодою, залишаються в силі.

4.10. Суди зазначили, що уповноваженими особами сторін підписано акт приймання-передачі в оренду землі, який є додатком № 1 до договору оренди.

4.11. Відповідно до відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.08.2022 № 307168574 на орендованій земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - кагатне поле загальною площею 11433,3 м2, що належить ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" на праві власності на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 02.11.2017 та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" від 02.11.2017 № 2.

4.12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що схема розміщення кагатного поля на спірній земельній ділянці наявна у копії інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна на вул. Степана Бандери, 1К, с. Задністрянському Бурштинської територіальної громади Івано-Франківської області, наданої прокурору Івано-Франківським ОБТІ з листом від 12.08.2022 № 318/01-21.

4.13. Відповідно до листа керівника Івано-Франківської міської прокуратури від 12.08.2022 № 1957/02-26 на адресу Бурштинської міської ради заборгованість ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2621283201:01:001:0561, переданої на підставі договору оренди, становить 302 459,79 грн, в тому числі за період з грудня 2021 до червня 2022 становить 73 579,06 грн.

4.14. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2020 у справі № 300/2067/20 задоволено позов Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області до ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" про стягнення в дохід місцевого бюджету заборгованості з орендної плати в сумі 58 887,99 грн.

4.15. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 300/8108/21 задоволено позов Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області до ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" про стягнення з відповідача у справі № 300/8108/21 в дохід місцевого бюджету заборгованості з орендної плати в сумі 205 251,94 грн.

4.16. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди. Підставою позову є невиконання відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати за землю.

5.4. Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Цивільним кодексом України Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

5.5. Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

5.6. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

5.7. Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

5.8. Разом із тим, за змістом статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

5.9. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).

5.10. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

5.11. Отже, до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються положення Цивільного кодексу України, і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Водночас застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 за позовом про розірвання договору оренди землі).

5.12. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що факт порушення відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2022 у справі № 909/622/22 і не заперечується представниками відповідача і Бурштинської міської ради. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора про розірвання договору оренди та повернення спірної земельної ділянки підлягають задоволенню.

5.13. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, також зазначив, що розміщення на орендованій земельній ділянці нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності, не є підставою для відмови у розірванні договору оренди спірної земельної ділянки, а задоволення такої позовної вимоги не позбавляє права ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" звернутися до органу місцевого самоврядування для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить йому на праві власності.

5.14. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, Бурштинська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.15. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, зокрема, положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 906/569/19.

5.16 За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.17. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.18. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися з огляду на таке.

5.19. Бурштинська міська рада зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", відділу освіти, молоді та спорту Устинівської РДА про визнання недійсними додаткових угод та стягнення Суд виклав такі висновки щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру":

"…Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

…45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

…47. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

…76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

5.20. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди і повернення земельної ділянки Суд дійшов такого висновку:

"50. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів Держгеокадастру, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.21. У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 906/569/19 за позовом першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України викладено таку правову позицію: "суд дійшов висновку, що три дні не є розумним строком, у який позивачі могли самостійно звернутися до суду, тому прокурор не підтвердив підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі".

5.22. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008 зазначив, що неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

5.23. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.24. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

5.25. Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

5.26. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". За змістом цієї статті представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

5.27. Колегія суддів зауважує, що, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначав, що відповідач неналежно виконує умови договору оренди - систематично не сплачує орендну плату, а Бурштинська міська рада не надає оцінки невиконанню відповідачем істотних умов договору оренди, не вживає будь-яких заходів з метою стягнення до бюджету заборгованості з орендної плати за землю. Прокурор стверджував, що порушення інтересів держави у цьому випадку полягає у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за використання земельної ділянки, а також у невжитті належних та достатніх заходів органом місцевого самоврядування щодо стягнення заборгованості з орендної плати за землю. Крім того, прокурор пояснював, що 17.05.2022, 12.07.2022 надсилав Бурштинському міському голові листи, якими інформував про виявлені порушення інтересів держави та про необхідність вжиття заходів щодо стягнення з відповідача коштів з орендної плати. Проте, як зазначав прокурор, Бурштинська міська рада не вжила заходів для стягнення орендної плати з ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" за наявної заборгованості понад 6 місяців. За таких обставин прокурор стверджував про нездійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави та наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

5.28. Водночас Бурштинська міська рада у клопотанні про повернення позовної заяви зазначала про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки зауважувала, що належним чином здійснює повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади, зокрема, шляхом стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку. Крім того, Бурштинська міська рада заперечувала проти задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки. Як орендодавець Бурштинська міська рада зазначала про недоцільність розірвання договору оренди, пояснюючи це тим, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача - кагатні поля та жомові ями. Позивач зазначав про те, що наявність судового рішення про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки не матиме жодних позитивних наслідків для громади, оскільки земельна ділянка перебуватиме у володінні відповідача. Саме тому Бурштинська міська рада зазначала про необхідність збереження орендних відносин між сторонами з метою продовження отримання орендної плати.

У запереченнях щодо задоволення позовних вимог Бурштинська міська рада наголошувала на тому, що 15.08.2022 нею подано позов до суду про стягнення з ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" заборгованості з орендної плати. Позивач зазначав також про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі. Бурштинська міська рада посилалася на недоцільність задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та неможливість виконання рішення щодо повернення земельної ділянки.

5.29. Колегія суддів звертає увагу на те, що за встановленими обставинами справи 26.10.2022 прокурор подав суду клопотання про залишення позову прокурора до ТОВ "ЕНЕРГО-СТАРТ" в частині вимог про стягнення 73 579,06 грн заборгованості з орендної плати за землю без розгляду. 28.10.2022 судом зазначене клопотання прокурора було задоволено, позов прокурора до відповідача в частині вимог про стягнення 73 579, 06 грн заборгованості з орендної плати за землю залишено без розгляду.

5.30. Таким чином, позовні вимоги прокурора стосувалися виключно розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки позивачу. Колегія суддів вважає, що саме з урахуванням зазначених позовних вимог прокурор повинен був обґрунтувати наявність підстав для представництва законних інтересів держави в особі Бурштинської міської ради в суді та навести (а суд - перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Колегія суддів зауважує, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, прокурор здійснює такий захист у виключних випадках. Крім того, обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

5.31. Водночас дослідження наведених обставин залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Так, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не перевірив та не навів мотивів наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором законних інтересів держави в особі Бурштинської міської ради в суді. А суд апеляційної інстанції, стверджуючи про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, зазначив про тривале попереднє листування Івано-Франківської окружної прокуратури з Бурштинською міською радою, яке мало характер інформування органу місцевого самоврядування щодо виявлених прокурором порушень інтересів територіальної громади, та свідчить про обізнаність міської ради про наявність порушення, а також зазначив, що міська рада не повідомляла прокурора про намір здійснювати заходи щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельної ділянкою та розірвання договору оренди.

Крім того, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги факт звернення Бурштинської міської ради з позовом до ТОВ "ЕНЕРГО-СТРАТ" про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку.

5.32. Отже, у справі № 909/618/22, що розглядається, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чим обґрунтовано порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, чи потребують вони захисту у цьому випадку саме шляхом розірвання договору оренди, чи замінює прокурор у цьому судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно.

5.33. Скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.12.2018 у справі № 903/182/17, від 06.12.2018 у справі № 905/484/17. Колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України, аналіз інших доводів скаржника є передчасним.

5.34. Отже, колегія суддів зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.35. Бурштинська міська рада стверджує про відсутність висновку Верховного Суду про те, чи зобов`язаний орган місцевого самоврядування звертатися до суду про розірвання договору оренди відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України, і чи невиконання органом місцевого самоврядування такого обов`язку зумовлює звернення з відповідним позовом прокурора.

5.36. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.37. Положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.38. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.

5.39. У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

5.40. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

5.41. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України).

5.42. Згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.43. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

5.44. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

5.45. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

5.46. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

5.47. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

5.48. Водночас згідно з положенням частини 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

5.49. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 13 Цивільного кодексу України).

Разом із тим за змістом частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

5.50. Закон України "Про місцеве самоврядування" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

5.51. Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

5.52. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.

Таким чином, органи місцевого самоврядування представляють інтереси відповідної територіальної громади і до їх повноважень належить вирішення питань щодо регулювання земельних відносин.

5.53. За змістом частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.54. Таким чином, розірвання договору може бути здійснено на вимогу однієї із сторін договору, і така вимога реалізується шляхом звернення до суду у разі реального істотного порушення прав позивача, зокрема, у разі заподіяння шкоди іншій стороні договору (в цьому випадку Бурштинській міській раді), внаслідок чого орендодавця було позбавлено можливості отримати очікуване при укладенні договору.

5.55. Разом з тим позивач відповідно до положень статей 15 16 Цивільного кодексу України самостійно обирає спосіб захисту порушеного права, що передбачений законодавством, та який забезпечить відновлення порушеного права позивача. Тобто позивач вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, у порушенні його майнових прав.

5.56. При цьому колегія суддів зазначає, що факт наявності на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, належних на праві власності орендареві такої земельної ділянки, не виключає можливості розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки на вимогу орендодавця у випадках, передбачених законодавством.

Водночас у разі звернення з таким позовом прокурора в інтересах держави в особі орендодавця, прокурор повинен обґрунтувати, що саме такий спосіб захисту найбільше відповідає інтересам територіальної громади чи держави. При цьому слід виходити з того, що необхідність розірвання договору земельної ділянки може обґрунтовуватися можливістю використання земельної ділянки для потреб територіальної громади, можливістю передачі земельною ділянки в користування іншому землекористувачу або іншими причинами, які в цілому забезпечать більш ефективне і раціональне використання земельних ресурсів чи досягнення кращого економічного результату для територіальної громади. У разі знаходження на орендованій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, належних на праві власності орендареві, повинна враховуватися площа такого нерухомого майна та її співвідношення із площею земельної ділянки, розташування таких об`єктів на земельній ділянці та можливість використання земельної ділянки (її частини) для цілей, не пов`язаних із обслуговуванням будівель чи споруд, розташованих на ній. У кожному випадку суд повинен оцінити доводи як прокурора, так і орендодавця земельної ділянки, та встановити відповідність обраного прокурором способу захисту інтересам держави (територіальної громади) і наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у конкретних правовідносинах.

5.57. Таким чином, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі, Бурштинська міська рада як власник земельної ділянки мала право звернутися із позовом як про розірвання договору оренди земельної ділянки, так і про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди, а суди повинні оцінити ефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав при розгляді справи по суті.

5.58. Проте колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не перевірили доводи, наведені Бурштинською міською радою, які, на думку позивача, є вагомими при вирішенні питання щодо необхідності здійснення захисту інтересів держави саме у спосіб, визначений прокурором, - шляхом розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки за встановлених обставин наявності нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці, з урахуванням звернення Бурштинської міської ради з позовом до суду про стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача.

5.59. Отже, колегія суддів зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

5.60. Аргументи прокурора про те, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 зроблено висновок щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України, зокрема про те, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки), не можуть бути взяті до уваги колегією суддів з огляду на викладене у пунктах 5.55- 5.58 цієї постанови.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасувати з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Бурштинської міської ради Івано-Франківської області задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.01.2023 у справі № 909/618/22 скасувати, справу № 909/618/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак