ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2600/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - адвокат Погружальська К.В.

боржника - адвокат Широкобород С.М.

кредитора ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ (Raiffeisen Property Management GmbH)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 12.12.2018

у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючого), Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.

та на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 16.10.2018

у складі судді: Грабован Л.І.

у справі № 916/2600/16

за заявою Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ (Raiffeisen Property Management GmbH), Австрія, м. Відень

до боржника Фірми "Дубль W" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2016 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство Фірми «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 за результатами попереднього засідання затверджено поданий розпорядником майна боржника реєстр вимог кредиторів Фірми «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, до якого включені вимоги:

- Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ на загальну суму 4 753 954, 19 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Хатон і К» на загальну суму 1 842 085, 26 грн.

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2018 заяву ОСОБА_6 про заміну конкурсного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Хатон і К» правонаступником ОСОБА_6 - задоволено; замінено конкурсного кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Хатон і К» на його правонаступника ОСОБА_6

4. 01.10.2018 до Господарського суду Одеської області звернулась Фірма «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса із заявою про закриття провадження по справі про банкрутство № 916/2600/16, на підставі частини 1 статті 27 та статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 закрито провадження у справі № 916/2600/16 про визнання банкрутом фірми «Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

6. Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 (про закриття провадження у справі) Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень оскаржило її до Південно-західного апеляційного господарського суду.

7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у даній справі апеляційну скаргу Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 04.01.2019 Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ (Raiffeisen Property Management GmbH) звернувся через Південно-західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 03.01.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 у справі № 916/2600/16, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. 14.01.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ (Raiffeisen Property Management GmbH) разом з матеріалами справи № 916/2600/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 916/2600/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.01.2019.

11. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2600/16 за касаційною скаргою Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ (Raiffeisen Property Management GmbH) від 03.01.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 27.02.2019 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Суди попередніх інстанцій не врахували, що виконання зобов'язання є виключним обов'язком боржника і він не здійснив всіх необхідних дій для виконання зобов'язання.

13.2 Боржник не виконав належним чином своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором.

13.3 Факт внесення боржником грошових коштів на депозит нотаріуса не доведений належними доказами.

13.4 Внесення боржником грошових коштів на депозит нотаріуса всупереч вимогам закону не погоджено з розпорядником майна боржника.

13.5 Закриття провадження у справі за обставин які свідчать про невиконання боржником своїх зобов'язань є порушенням прав ініціюючого кредитора.

13.6 Законом про банкрутство прямо не передбачено право боржників задовольняти вимоги кредиторів шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса під час провадження у справах про банкрутство та у даному випадку не було жодної з визначених в Цивільному кодексі України підстав для виникнення у боржника такого права.

13.7 Грошові кошти були внесені боржником у депозит нотаріуса не за місцем виконання зобов'язань, що є прямим порушенням статті 85 Закону України «Про нотаріат».

14. Представник скаржника в судовому засіданні 27.02.2019 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Розпорядником майна та боржником подано відзиви на касаційну скаргу в якому останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.

16. Представники боржника та кредитора ОСОБА_6 в судовому засіданні 27.02.2019 заперечили проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.1 Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018 надано дозвіл Фірмі «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у процедурі розпорядження майном задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів, затверджених судом ухвалою від 11.04.2017, одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів у строк до 28.09.2018.

20.2 Листом від 19.09.2018 № 1684 боржник звернувся до Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ, в якому викладено прохання стосовно надання дозволу Фірми «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса на задоволення вимог кредиторів одночасно та в повному обсязі та банківських реквізитів для перерахування коштів з метою задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

20.3 Листом від 21.09.2018 Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ повідомив боржника про відповідні реквізити міжнародного банківського рахунку та виклав прохання у строк до 28.09.2018 перерахувати відповідні грошові кошти, щоб кредитор зміг до 01.10.2018 надати відповідне підтвердження до Господарського суду Одеської області.

20.4 Листом від 21.09.2018 № 1686 боржник звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу з проханням надати реквізити депозитного рахунку для перерахування коштів на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 та від 14.09.2018.

20.5 Листом від 26.09.2018 № 239/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу повідомив реквізити рахунку, відкритого в АТ «Таскомбанк», а саме рахунок № НОМЕР_1, на який можливо перерахувати кошти на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 та від 14.09.2018 по справі № 916/2600/16.

20.6 Листом від 27.09.2018 № 1688 боржник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з проханням надати завірену копію банківської виписки з АТ «Таскомбанк» за 26.09.2018 з письмовим підтвердженням отримання коштів на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 та від 14.09.2018.

20.7 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу листом № 242/01-16 від 27.09.2018 повідомив, що на відкритий ним рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк» в м. Києві від Фірми «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса в депозит нотаріуса прийнято гроші в сумі:

- 13 780,00 грн. - 26.09.2018;

- 4 740 174,19грн. - 26.09.2018.

20.8 Листом № 244/02-23 від 27.09.2018 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу повідомив представника Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ про те, що в депозит нотаріуса прийнято гроші для розрахунку з їх підприємством в сумі: 13 780 грн. - 26.09.2018 та 4 740 174, 19 грн. - 26.09.2018 та для отримання грошових коштів необхідно звернутися представнику з нотаріально завіреною довіреністю на право отримання грошових коштів.

20.9 Згідно виписки Київського відділення № 29 АТ «Таскомбанк» за період з 26.09.2018 по 27.09.2018 Фірми «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2018 Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ були перераховано 13 780 грн. та 4 740 174,19 грн.

20.10 Листом від 27.09.2018 кредитор ОСОБА_6 підтвердив, що на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 та від 14.09.2018 по справі № 916/2600/16 від Фірми «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю надійшли кошти на банківський рахунок конкурсного кредитора у наступних сумах: 2 756 грн. - I черга, 1 637 536, 91 грн. - VI черга, 201 792, 35 грн. - VI черга. До листа надана копія банківської виписки з рахунку ОСОБА_6 за період 26.07.2018-27.09.2018 про вказане перерахування.

20.11 Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ із заявою до нотаріуса про видачу з депозиту нотаріуса грошової суми, відповідно до приписів Розділу 9 Глави 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.

21. Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

22. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

23. Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

24. Статтею 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

25. Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

26. Як визначено статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов'язання це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

27. Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

28. Частиною 15 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом.

29. Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погашені вимоги кредиторів це задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

30. Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

31. Відповідно до частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

32. Частинами 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

33. Відповідно до частини 2 статті 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

34. Частиною 2 статті 532 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

35. Відповідно до частин 1, 2 статті 537 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

36. Згідно із пунктом 18 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії щодо прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів.

37. Статтею 85 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання.

38. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (Порядок вчинення нотаріальних дій).

39. Згідно пункту 1.1. частини 1 Глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій, державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми та цінні папери.

40. Пунктами 1.2., 1.3. Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів проводиться за місцем виконання зобов'язання. Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

41. Згідно пункту 2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій, про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

42. Відповідно до частини 9 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у процедурі розпорядження майном боржник має право на підставі ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів.

43. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

44. Відповідно до частин 1, 3 статті 27 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або закривається провадженні у справі. Господарський суд за пропозицією розпорядникам майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення санації та затвердження плану санації; ухвалу про введення санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття справи про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду.

45. За положеннями частини 4 статті 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

46. Пунктом 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

47. Відповідно до частини 2 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

48. Як визначено частиною 3 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про закриття провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала.

49. Відповідно до частини 4 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених пунктами 4 - 7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

50. В ухвалі Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 визначено, що сума боргу боржника перед Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ становить 4 753 954, 19 грн. Таким чином, розрахунок між боржником та кредитором Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ повинен бути здійснений, відповідно до частини 9 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у національній валюті України - гривні, як визначено в ухвалі господарського суду від 11.04.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів.

51. Апеляційний господарський суд вказує, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

52. За змістом статті 524 Цивільного кодексу України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

53. Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

54. Оскільки нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що погашення кредиторських вимог здійснюється відповідно до реєстру вимог кредиторів, в якому одиниця виміру грошових вимог кредитора Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ визначена в національній валюті України гривні, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що і розрахунок відповідно повинен бути здійснений саме в зазначеній грошовій одиниці.

55. Відповідно до частини 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України, а саме відповідно до Положення про порядок відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 118 від 26.03.1998.

56. Переказ коштів в національній валюті з рахунку банкрута на рахунок нерезидента може бути здійснено виключно в порядку, встановленому Положенням про порядок відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 118 від 26.03.1998.

57. Зокрема, відповідно до глави 4 Положення кореспондентські рахунки в гривнях використовуються для здійснення резидентами розрахунків за експортно-імпортними операціями з нерезидентами, а також інших операцій, передбачених цим розділом.

58. Розрахунки між резидентами та нерезидентами в гривнях через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів здійснюються згідно з вимогами чинного законодавства України, що регламентують такі розрахунки.

59. Відповідно до пункту 4.1 Положення уповноважені банки України відкривають кореспондентські рахунки в гривнях банкам-нерезидентам.

60. Пунктом 4.3 Положення унормовано, що на кореспондентський рахунок банку-нерезидента в гривнях зараховуються, зокрема, кошти:

- на користь нерезидентів: за товари (продукцію, роботи, послуги) на підставі експортно-імпортних договорів з нерезидентами, у тому числі за розрахунками з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем відповідно до умов договорів, зареєстрованих Національним банком України; в разі внесення змін до зазначених договорів і договорів, що забезпечують їх виконання, або розірвання таких договорів за наявності підтвердних документів; в інших випадках, передбачених законодавством України.

61. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, кредитор Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень є іноземною юридичною особою, створеною і існуючою за законодавством Австрії. Відповідно до листа від 21.09.2018 Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ має рахунок відкритий в Raiffeisen Bank International, однак кредитором не надано відомостей щодо існування у даного банку кореспондентських рахунків у гривнях, відкритих в уповноважених банках України.

62. Згідно зі статтями 3, 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики.

63. Відповідно до статті 85 Закону України «Про нотаріат» нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору.

64. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у зв'язку з відсутністю у кредитора - нерезидента Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ кореспондентського рахунку в уповноваженому банку України та неможливістю в зв'язку з цим здійснити перерахування належних йому від боржника коштів відповідно до Положення про порядок відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 118 від 26.03.1998, задоволення вимог названого кредитора до боржника здійснено шляхом внесення коштів у сумі 4 753 954,19 грн. у депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотаріуса Шаповаленка А.І.

65. Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про нотаріат» про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.

66. Тобто, названий Закон встановлює, що кошти з депозиту нотаріус видає на вимогу кредитора.

67. Пунктом 2.3 глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), передбачено, зокрема, що у разі якщо грошові суми або цінні папери внесені в депозит нотаріуса ліквідатором громадянина-підприємця, про їх надходження нотаріус повідомляє господарський суд, що визнав громадянина-підприємця банкрутом, і за рішенням господарського суду видає їх з депозиту.

68. Відповідно до пункту 9.1 названої глави Порядку видача з депозиту грошових сум або цінних паперів здійснюється за заявою, яку подає депонент, за заявою та рішенням господарського суду, які подає ліквідатор громадянина-підприємця.

69. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що враховуючи наявність причин, з яких грошове зобов'язання боржника перед кредитором - Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень не могло бути виконано безпосередньо, а саме на рахунок, повідомлений кредитором, боржником правомірно був обраний спосіб виконання грошового зобов'язання шляхом внесення відповідної суми у депозит нотаріуса.

70. Оскільки у боржника були наявні підстави для внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, таке виконання зобов'язання перед кредитором - задоволення вимог кредитора і справі про банкрутство відповідає вимогам чинного законодавства.

71. Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

72. Серед можливих способів виконання грошового зобов'язання виокремлюється і внесення коштів у депозит нотаріальної контори. Зважаючи на те, що Закон про банкрутство чітко не визначає єдиного можливого способу виконання, кожен із зазначених може бути використаний: безготівковий - для розрахунків із юридичними особами, готівковий - для виплати заробітної плати; внесення коштів на депозит нотаріуса - у разі неможливості виконати грошове зобов'язання двома попередніми способами тощо.

73. Приймаючи до уваги те, що місце виконання грошового зобов'язання між боржником та кредитором визначено не було, оскільки у повідомленні кредитора від 21.09.2018 наявна інформація щодо реквізитів міжнародного банківського рахунку та викладено прохання стосовно перерахування відповідних грошових коштів в іноземній валюті, що суперечить законодавству про банкрутство, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що боржник виконав зобов'язання у відповідності до приписів статей 532, 533, 537, 599 Цивільного кодексу України.

74. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення боржником вимог всіх кредиторів у процедурі розпорядження майном за ухвалою суду про надання згоди на таке задоволення.

75. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 13.1, 13.2, 13.5, 13.6, 13.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

76. Доводи скаржника (пункт 13.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

76.1 Відповідно до частини 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», правочини (договори), які укладаються керівником боржника або органом управління боржника за погодженням з розпорядником боржника, до переліку яких внесення грошових коштів у депозит нотаріуса не входить.

76.2 Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що прийняття нотаріусом грошових коштів проводилося на підставі заяви боржника, тобто без укладення будь-яких правочинів (договорів), на укладення яких необхідна згода розпорядника майна боржника.

76.3 Окрім того, як вже було зазначено, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018 надано дозвіл Фірмі «Дубль W» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у процедурі розпорядження майном задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів, затверджених судом ухвалою від 11.04.2017.

77. Доводи скаржника (пункт 13.3 постанови) колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не розглядаються з огляду на таке.

77.1 З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

77.2 При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункт 13.3), зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

78. Окрім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що одними із основних принципів і метою які закладені в Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, в редакції чинній з 19.01.2013, (надалі - Закон України "Про банкрутство") є в першу чергу задоволення вимог кредиторів і відновлення платоспроможності боржника, чого і було досягнуто в даному конкретному випадку.

79. Правові висновки викладені в цій постанові не є відступленням від правових висновків висловлених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц щодо валюти виконання зобов'язання вираженого в іноземній валюті, оскільки предметом спору у справі № 373/2054/16-ц є стягнення боргу за договором позики та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а справа № 916/2600/16 є справою про банкрутство, тому при її розгляді підлягають застосуванню норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та зокрема абзац 3 частини 2 статті 23 цього Закону щодо визначення складу і розміру грошових вимог кредиторів в національній валюті України.

80. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

81. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

83. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

84. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

86. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

87. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

88. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та ухвали були дотримані.

89. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судові витрати на судовий збір за подачу касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Райффайзен Проперті Менеджмент ГМБХ (Raiffeisen Property Management GmbH) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 у справі № 916/2600/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 у справі № 916/2600/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк