Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.06.2025 року у справі №913/438/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/438/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовського Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на рішення Господарського суду Луганської області

у складі судді Секірського А.В.

від 07.01.2025

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Стойка О.В., Попкова Д.О., Радіонова О.О.

від 07.04.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Відділу освіти Новопсковської селищної ради

про стягнення 5 064 055,85 грн,

за участю представників:

від позивача: Лисенко В. О.,

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу освіти Новопсковської селищної ради, селище Айдар Луганської області про стягнення боргу за поставлений у січні-лютому 2022 року природний газ за Договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т в сумі 3 378 597 грн 93 коп., пені в сумі 664 874 грн 76 коп., 3% річних в сумі 212 224 грн 02 коп., інфляційних втрат в сумі 808 359 грн 14 коп., всього 5 064 055 грн 85 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відділом освіти Новопсковської селищної ради зобов`язань з оплати поставленого природного газу за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т, внаслідок чого утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х (постачальник) та Відділом освіти Новопсковської селищної ради, EIC-код 56ХТ00015JW7J00N (споживач) укладено договір постачання природного газу № 11-1092/21-БО-Т, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб (п. 1.2 договору).

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України. (п. 1.3 договору).

Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п. 1.4 договору).

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори) (п. 1.5 договору).

За умовами п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 877,192 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 - 4,343; листопад 2021 - 95,025; грудень 2021 - 98,581; січень 2022 - 135,906; лютий 2022 - 127,622; березень 2022 - 109,068; квітень 2022 - 29,386; травень 2022 - 0,364; червень 2022 - 0,300; липень 2022 - 0,220; серпень 2022 - 0,220; вересень 2022 - 0,320; жовтень 2022 - 37,681; листопад 2022 - 106,588; грудень 2022 - 131,568, всього - 877,192.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.3 п. 2.1 договору).

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).

За приписами п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).

Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).

Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3 п. 3.5 договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору).

За умовами п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ -163,89 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу на цим договором становить 16 554,00 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 12 100 863 грн 64 коп., крім того ПДВ - 2 420 172 грн 73 коп., разом з ПДВ - 14 521 036 грн 37 коп. (п. 4.3 договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.

За умовами п. 6.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Постачальник має право, зокрема, отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та строки, визначені цим договором (п. 6.3 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 7.6 договору).

Згідно з п. 10.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (п. 11.3 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).

Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.5 та 13.6 цього договору (п. 13.4 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х (далі за текстом - постачальник, позивач) та Відділом освіти Новопсковської селищної ради, EIC-код 56ХТ00015JW7J00N (далі за текстом - споживач, відповідач) укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т, яка відповідно до приписів Закону України «Про публічні закупівлі» оприлюднена в електронній системі публічних закупівель Prozorro та є у відкритому доступі.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 сторони погодили викласти в наступних редакціях:

- п. 2.1 договору: «Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 823,435 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 - -; листопад 2021 - 36,000; грудень 2021 - 98,581; січень 2022 - 145,517; лютий 2022 - 127,622; березень 2022 - 109,068; квітень 2022 - 29,386; травень 2022 - 0,364; червень 2022 - 0,300; липень 2022 - 0,220; серпень 2022 - 0,220; вересень 2022 - 0,320; жовтень 2022 - 37,681; листопад 2022 - 106,588; грудень 2022 - 131,568, всього - 823,435.»;

- п. 4.3 договору: «Загальна вартість цього договору становить 11 359 285 грн 82 коп., крім того ПДВ - 2 271 857 грн 17 коп., разом з ПДВ - 13 631 142 грн 99 коп.».

За умовами п. 4 додаткової угоди № 1 дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її укладання і діє протягом строку дії договору.

Оприлюднена в електронній системі публічних закупівель Prozorro додаткова угода № 1 до договору постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1092/21-БО-Т підписана сторонами та скріплена їх печатками, що свідчить про набрання нею чинності.

На виконання зобов`язань за договором позивачем у період з січня по лютий 2022 року поставлено відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зокрема:

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 обсяг споживання у січні 2022 року становить 122,26252 тис.куб.м. на загальну суму 2 023 933 грн 18 коп. з ПДВ;

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 обсяг споживання у лютому 2022 року становить 81,83310 тис.куб.м. на загальну суму 1 354 664 грн 75 коп. з ПДВ.

Обсяг поставленого відповідачу природного газу підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», відповідно до якої, зокрема, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-код 56ХТ00015JW7J00N у період з 21.11.2021 по 01.03.2022 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х), становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 122 262,52 куб.м; з 01.02.2022 по 25.02.2022 - 81 833,10 куб.м.

Позивач зазначає, що споживачем за договором не підписано акти приймання-передачі природного газу за січень по лютий 2022 року, у зв`язку з чим вони є встановленими, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що передбачена умовами договору.

Відповідач за поставлений природний газ у січні та лютому 2022 року в сумі 3 378 597 грн 93 коп. у встановлений договором строк не розрахувався, що підтверджується наданою позивачем інформацією АТ «Ощадбанк» щодо надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 09.11.2021 по 09.05.2024.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати вартості поставленого природного газу не виконано, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача боргу в сумі 3 378 597 грн 93 коп., пені в сумі 664 874 грн 76 коп., 3% річних в сумі 212 224 грн 02 коп., інфляційних втрат в сумі 808 359 грн 14 коп.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Луганської області рішенням від 07.01.2025 у справі № 913/438/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Відділу освіти Новопсковської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» борг в сумі 3 378 597 грн 93 коп., пеню в сумі 465 412 грн 33 коп., 3% річних в сумі 212 224 грн 02 коп., інфляційні втрати в сумі 808 359 грн 14 коп., судовий збір в сумі 60 768 грн 67 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 465 412 грн 33 коп., тобто 70% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2025 рішення Господарського суду Луганської області від 07.01.2025 у справі № 913/438/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та розподілу судових витрат скасував.

Прийняв в цій частині нове рішення, яким відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у стягненні з Відділу освіти Новопсковської селищної ради пені в сумі 465 412 грн 33 коп. та 3% річних в сумі 212 224 грн 02 коп.

Судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 60768,67 грн поклав на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 07.01.2025 року у справі №913/438/24 залишив без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що виникнення права вимоги з оплати спожитого газу за змістом п.5.1 цього Договору узалежнено від підписання споживачем акту приймання-передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно з п.3.1 цього договору та є первинним документом у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що покладає на постачальника як кредитора у розглядуваному спірному грошовому зобов`язанні вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акту (п.п.3.1., 3.5.1., 3.5.2. Договору).

Доказів виконання позивачем умов договору щодо направлення (надання) відповідачеві підписаних зі свого боку примірників актів приймання-передачі газу за спірний період, всупереч ст.ст.13 74 ГПК України позивачем надано не було.

Відомості щодо обсягу спожитого відповідачем природного газу в спірний період січня-лютого 2022 року отримані позивачем внаслідок його звернення до оператора газотранспортної системи в червні 2024 року тобто безпосередньо перед зверненням до суду (відповідь від 18.06.2024 №ТОВВИХ-24-9130 щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника з ЕІС-кодом - 56XT00015JW7J00N).

Позивачем неможливість поштового надсилання актів приймання- передачі протягом певного часу не обмежувала такої відправки у подальшому та не звільняла постачальника від належного вчинення дій, від яких узалежнено момент виникнення обов`язку з оплати, що відповідає приписам ст.629 ЦК України.

Посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про можливість застосування у такому випадку положень п.3.5.4 Договору, є наслідком помилкового тлумачення умов договору всупереч приписів ст.213 ЦК України, адже можливість «подолання» відсутності акту приймання-передачі за допомогою відомостей Інформаційної платформи Оператора ГТС передбачена виключно у випадку попереднього виконання постачальником обов`язку з надсилання споживачеві на розгляд підписаного зі свого боку акту приймання-передачі та неповернення такого акту споживачем протягом визначеного строку (до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим) - інше (фактично застосоване місцевим судом) тлумачення фактично звільняє постачальника від виконання обов`язку з оформлення акту зі свого боку та змінює визначені договором умови щодо настання строку оплати, що несумісно із принципами розумності та добросовісності (п.6 ст.3 ЦК України).

Посилання позивача на підписання актів та оплати за попередні періоди (до спірного періоди), які були здійснені споживачем, жодною мірою не впливає на питання дотримання постачальником умов щодо надання на розгляду оформлених та підписаних зі свого боку актів приймання-передачі газу, яке є істотним для визначення початку відліку строку оплати спірного газу споживачем, оскільки попередній період (листопад-грудень 2021 року не є спірним).

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено виконання свого обов`язку з надання відповідачеві оригіналів підписаних зі свого боку актів приймання-передачі природного газу з метою оформлення господарської операції з передачі газу як товару, що має бути сплачений після оформлення його передачі згідно з умовами договору, тому є підстави для констатації факту прострочення кредитора з боку позивача у розумінні ч.1 ст.613 ЦК України.

Виходячи з встановленого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Луганської області від 07.01.2025 року у справі №913/438/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 465 412 грн 33 коп., 3% річних в сумі 212 224 грн 02 коп. та розподілу судових витрат на підставі ч. 3 ст. 277 ГПК України через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 3 378 597 грн 93 коп. та інфляційних втрат в сумі 808 359 грн 14 коп, жодною із сторін не оскаржувалось, рішення в цій частині, судом апеляційної інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 07.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі № 913/438/24, у якій просило скасувати постанову апеляційного господарського суду повністю, а рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 199 462,43 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 199 462,43 грн пені.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у стягненні пені та трьох відсотків річних неправильно застосував положення статей 610 611 613 625 ЦК України, не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15 де суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань;

- вказав на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування статей 212 та 613 ЦК України, викладених у постанові від 22.01.2019 у справі № 904/887/18 та щодо застосування статті 625 ЦК України, викладених у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19;

- суд першої інстанції, приймаючи рішення про зменшення розміру пені не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 щодо обов`язковості договору; від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19, що при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

Наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник обґрунтував неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частин 1, 4 статті 612, частини 1 статті 613, частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, пункту 11 розділу ІI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) та абзаців 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 у правовідносинах з постачання природного газу споживачам, які розміщені на території, яка в подальшому була окупована з боку російської федерації.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Позивач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягненні трьох відсотків річних не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15, згідно з якою нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу, що полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань.

Однак, як вбачається з оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, підставою для відмови позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних стало встановлення обставин того, що позивач не довів виконання обов`язку з надання відповідачеві оригіналів підписаних зі свого боку актів приймання-передачі природного газу з метою оформлення господарської операції з передачі газу як товару, що має бути сплачений після оформлення його передачі згідно з умовами договору, а тому є підстави для констатації факту прострочення кредитора з боку позивача у розумінні частини 1 статті 613 ЦК України.

За відсутності порушення (прострочення) грошового зобов`язання згідно зі статями 611 625 ЦК України відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог які опосередковують наслідки прострочення боржника.

Суд апеляційної інстанції вказав, що враховує принцип заборони повороту до гіршого, а тому, оскільки рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 3 378 597 грн 93 коп. та інфляційних втрат в сумі 808 359 грн 14 коп. жодною із сторін не оскаржено, рішення в цій частині, залишається без змін, незважаючи на висновок апеляційного суду про відсутність порушення з боку Відповідача з мотивів прострочення кредитора.

У постанові від 19.06.2019 у справах №703/2718/16 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалося питання щодо моменту виникнення між сторонами грошових зобов`язань. За висновками Великої Палати Верховного Суду з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди. І саме з цим моментом пов`язується початок нарахування, передбачених статтею 625 ЦК України інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних.

У постанові від 19.06.2019 №646/14523/15 Велика Палата Верховного Суду також вирішувала питання щодо застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до грошових зобов`язань, що виникли у зв`язку з невиконанням рішення суду про стягненням грошових коштів на відшкодування моральної шкоди.

Тобто правовідносини у справах №703/2718/16, №646/14523/15 та у справі № 913/438/24 не є подібними.

Щодо постанови Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18 то судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п. 3.1. укладеного між сторонами договору, товар постачається на умовах DDP у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2010. Пунктом 3.3. договору передбачено, що право власності та усі ризики на товар переходять від постачальника до покупця з дати поставки. Датою поставки є дата фактичного отримання покупцем товару у місці поставки, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної та акту прийому-передачі товару (дата підписання покупцем видаткової накладної повинна співпадати з датою фактичного отримання товару покупцем за актом прийому-передачі товару; у випадку, якщо дата підписання покупцем видаткової накладної не співпадає з датою підписання покупцем акта прийому-передачі товару, датою поставки товару вважається дата підписання покупцем акту-прийому передачі товару).

Оскільки факт отримання товару ПрАТ "Насінневе" підтверджується видатковою та податковою накладними, а також кур`єрською накладною автоперевізника "Нова пошта". До того ж отримання не заперечується і покупцем. При цьому відсутність акту приймання-передачі товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Відтак у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за поставлений позивачем товар.

ПрАТ "Насінневе" з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами статті 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар. Так, ПрАТ "Насінневе" у період з часу отримання товару не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від нього через відсутність будь-яких документів, що його стосуються, водночас і не вимагав від позивача (за первісним позовом) надання цих документів.

У зв`язку з встановленими обставинами Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі ненадання зазначеного ПрАТ "Насінневе" акту приймання-передачі товару не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача (за первісним позовом) від обов`язку оплатити переданий йому товар.

Тобто наведені висновки зроблені у справі № 904/887/18 за інших, встановлених судом фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, зокрема, за відмінних умов договору. Отже, у наведеній позивачем справі № 904/887/18 та у цій справі № 913/438/24 фактичні обставини справи та доказова база є різними.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновків про застосування статті 625 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, то у цій справі вирішувалося питання щодо наявності підстав для застосування статті 231 ГПК України відповідно до якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. За висновком Великої Палати Верховного Суду спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі. Саме лише зазначення у постанові Великої Палати Верховного Суду норми права (статті 625 ЦК України) не є її правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно наведена скаржником постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 не підтверджує доводи касаційної скарги позивача.

Проаналізувавши доводи скаржника про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про зменшення розміру пені, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19, відповідно до яких при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені, Верховний Суд вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанцій у цій справі № 913/438/24 та не можуть бути підставою для її скасування.

За висновками суду апеляційної інстанції у цій справі відсутнє порушення (прострочення) грошового зобов`язання, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог які опосередковують наслідки прострочення боржника. Отже застосування норм права у наведених скаржником постановах та у справі № 913/438/24 відбулося за інших фактичних обставин та доказової бази.

Безпідставним є і посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 щодо обов`язковості договору, оскільки апеляційний господарський суд при вирішенні спору застосував статтю 629 ЦК України відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, та дійшов висновку про те, що:

- виникнення права вимоги оплати спожитого газу за змістом п.5.1 цього Договору узалежнено від підписання споживачем акту приймання-передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно п.3.1 цього Договору та є первинним документом у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що покладає на постачальника як кредитора у розглядуваному спірному грошовому зобов`язанні вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акту (п.п.3.1., 3.5.1., 3.5.2. Договору);

- доказів виконання позивачем умов Договору щодо направлення (надання) Відповідачу підписаних зі свого боку примірників актів приймання-передачі газу за спірний період, всупереч ст.ст.13, 74 ГПК України, ним надано не було;

- вказана позивачем неможливість поштового надсилання актів приймання- передачі протягом певного часу не обмежувала такої відправки у подальшому та не звільняла постачальника від належного вчинення дій, від яких узалежнено момент виникнення обов`язку з оплати, що відповідає приписам статті 629 ЦК України.

Отже, доводи касаційної скарги позивача про наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, свого підтвердження не знайшли.

Також у касаційній скарзі позивач підставою касаційного оскарження визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частин 1, 4 статті 612, частини 1 статті 613, частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, пункту 11 розділу ІI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) та абзаців 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 у правовідносинах з постачання природного газу споживачам, які розміщені на території, яка в подальшому була окупована з боку російської федерації.

Однак, як вбачається з оскарженої постанови суду апеляційної інстанції підставою для відмови в задоволенні позову визначив встановлення обставин відсутності доведення позивачем виконання свого обов`язку надання відповідачеві оригіналів підписаних зі свого боку актів приймання-передачі природного газу з метою оформлення господарської операції з передачі газу як товару, що має бути сплачений після оформлення його передачі згідно з умовами укладеного між сторонами договору.

За висновками суду апеляційної інстанції виключно за умов надсилання постачальником у встановленому договором порядку на розгляд і підписання споживачеві оригіналів актів приймання-передачі природного газу за спірний період та необґрунтовану відмову споживача від їх підписання чи непідписання упродовж визначеного Договором строку позичальник буде управнений ініціювати питання щодо примушення до виконання відповідного грошового зобов`язання, у межах вирішення ймовірного спору щодо якого і підлягатимуть дослідженню та правовій оцінці аргументи сторін щодо форс-мажорних обставин та неможливості споживання газу упродовж тимчасової окупації.

Тобто підставою для відмови в задоволенні позову стало встановлення судом апеляційної інстанції обставин невиконання позивачем погоджених між сторонами умов договору, якими визначається початок прострочення виконання зобов`язань, а не обставини постачання природного газу споживачам, які розміщені на території, яка в подальшому була окупована з боку російської федерації.

Відповідно у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку про який просить позивач.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із рішенням суду апеляційної інстанції та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції надати переоцінку встановлених судами обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, що, з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Отже, оскільки формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи обставини, колегія суддів вважає відсутніми підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявником касаційної скарги.

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі № 913/438/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Мамалуй