Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.05.2023 року у справі №910/5369/21
Постанова КГС ВП від 23.05.2023 року у справі №910/5369/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5369/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Вегера А.А.

АТ "Перший український міжнародний банк" - адвокат Фоменко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 27.02.2023

у справі № 910/5369/21

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2021 відкрито провадження у праві про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 господарський суд постановив, зокрема, припинити процедуру реструктуризації боргів, визнати банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів.

3. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Господарського суду м. Києва скасовано. Справу направлено на процедуру реструктуризації боргів.

Рух касаційної скарги

5. 29.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/5369/21, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/5369/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023.

7. 12.04.2023 ухвалою Верховного Суду відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/5369/21, повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху, до надходження оригіналів матеріалів справи № 910/5369/21 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та витребувано з Господарського суду м. Києва, Північного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 910/5369/21.

8. На виконання вимог ухвали суду від 12.04.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 910/5369/21.

9. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 910/5369/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023, призначено розгляд касаційної скарги на 23.05.2023 о 10:45 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

11.1 При ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не враховано, що у боржника були відсутні підстави для визначення в плані реструктуризації такого заходу реструктуризації як продаж належної його дружині 40% у статутному капіталі ТОВ "Стілтранссервіс". При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 756/10797/15-ц.

11.2 Судом апеляційної інстанції не враховано відсутність підстав для закриття провадження у справі, оскільки боржник правомірно не відобразив інформацію про відчуження членами сім`ї боржника нерухомого майна та про відчуження боржником транспортного засобу в деклараціях про майновий стан, оскільки вказані правочини були здійснені в 2017, а період подання декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність починається з 2018.

11.3 Висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

12. Представник скаржника в судовому засіданні 23.05.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. У вказаному відзиві, зокрема, зазначає про наявність вироку Подільського районного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі № 758/10993/19, яким боржника визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 366 та частиною другою статті 222 Кримінального кодексу України. При цьому, неплатоспроможність боржника виникла саме через невиконання зобов`язань за кредитним договором з АТ "ПУМБ", який було укладено в результаті злочинних дій боржника.

14. Представник Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" в судовому засіданні 23.05.2023 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.1 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2021 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче зсідання суду призначено на 26.05.2021.

18.2 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2021 відкрито провадження у праві про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації, керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича.

18.3 Ухвалою попереднього засідання від 01.12.2021 визнано кредитором у справі № 910/5369/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 АТ "ПУМБ" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 318 105, 60 грн.

18.4 07.09.2022 до господарського суду надійшло клопотання заявника про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

18.5 23.09.2022 до господарського суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Бандуристого Р.С. про визнання і боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

18.6 Судами встановлено, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.

19. Аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.2, 11.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

19.1 Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

19.2 Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

19.3 Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

19.4 Згідно частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

19.5 Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).

19.6 Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

19.7 Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

19.8 Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

19.9 Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

19.10 Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

19.11 Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.

19.12 Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.

19.13 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

19.14 У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

19.15 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

19.16 Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

19.17 Відповідно до частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

19.18 Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

19.19 Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

19.20 Вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність".

19.21 У свою чергу, вимоги щодо змісту такої декларації передбачені частиною п`ятою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати (абзац 1 частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства).

19.22 Абзацом 2 частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

19.23 Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

19.24 Абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" визначено, що членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

19.25 Вказана правова позиція щодо тлумачення правової категорії "члени сім`ї" підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц.

19.26 Однак, визначальним у цьому аспекті є визначене у пункті 6 мотивувальної частини вказаного рішення від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99 засадниче положення щодо застосування поняття "член сім`ї": Конституційний Суд України виходив з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства.

19.27 Так, базове поняття "член сім`ї" норма Сімейного кодексу України встановлює на підставі критеріїв спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків.

19.28 Водночас, застосування поняття "член сім`ї" в інших галузях законодавства може розширювати чи звужувати коло осіб, які підпадають під це поняття у залежності від мети правового регулювання тієї чи іншої галузі, правового інституту або окремої правової норми.

19.29 З моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

19.30 Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип узгодженості нормативних приписів права із суміжними інститутами права, що має гарантувати інтеграцію законодавства у сфері неплатоспроможності/банкрутства до національної системи права.

19.31 Так Кодекс України з процедур банкрутства як спеціальний нормативно-правовий акт має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов`язаних з банкрутством юридичних осіб та неплатоспроможністю фізичних осіб, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

19.32 Коло членів сім`ї боржника в частині п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв`язку із встановленням його обов`язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

19.33 Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

19.34 Включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками.

19.35 Таке розуміння застосування поняття "член сім`ї" у процедурі провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи дає підстави для висновку про включення до кола членів сім`ї боржника у частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства осіб, які не є членами сім`ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, оскільки не є особами, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки.

19.36 Відмінність поняття "член сім`ї боржника", визначеного законодавством у сфері неплатоспроможності та наведеного у частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, додатково пояснюється відсутністю використання у цій частині бланкетної норми з посиланням на положення Сімейного кодексу України, іншого нормативно-правового акта.

19.37 З урахуванням вищенаведеного у сукупності, судове тлумачення частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників- фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім`ї такого боржника в обов`язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.

19.38 Верховний Суд зауважує, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).

19.39 Конструкція частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

19.40 До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

19.41 Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

19.42 Ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім`ї не передбачено, натомість у частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

19.43 Зазначене кореспондує правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, за яким, добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123 126 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

19.44 Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

19.45 Близькі за змістом правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

19.46 Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржником у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство місцем його проживання/реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 .

19.47 При цьому, із звіту про результати перевірки декларації боржника від 23.08.2022 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , відчужена дружиною боржника у 2017.

19.48 Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки цим обставинам та тому на яких підставах боржник проживає/зареєстрований у вказаній квартирі.

19.49 Окрім того, судом першої інстанції не встановлено чи належить/не належить це майно членам сім`ї боржника та відповідно не досліджено того, чи повинен був боржник відобразити вказане майно у відповідних деклараціях про майновий стан.

19.50 Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що як убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно вироку Подільського районного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі № 758/10993/19 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 366 (Службове підроблення) та частиною другою статті 222 (Шахрайство з фінансовими ресурсами) Кримінального кодексу України. Вказаним вироком, зокрема, встановлено, що допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 222, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому, визнав у повному обсязі заявлений цивільний позов, та показав, що дійсно, обіймаючи посаду директора ТОВ "24 Елемент", вніс до фінансових звітів ТОВ "24 Елемент" завідомо неправдиві відомості щодо наявності позитивного фінансового результату у товариства, що не відповідало дійсності. В подальшому, в приміщенні відділення ПАТ "ПУМБ", надав завідомо підроблену податкову звітність працівнику банківської установи, що стало підставою для укладення кредитного договору.

19.51 Також, метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.

19.52 У свою чергу розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

19.53 У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.

19.54 Дослідивши наданий план реструктуризації, судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини:

- в деклараціях боржник зазначав, що його дружині належить частка 40% у статутному капіталі ТОВ "СТІЛТРАНССЕРВІС" (п.54 декларації), однак боржником не запропоновано продати це майно;

- відповідно до плану реструктуризації боржник планує отримувати 10 000 грн дохід, однак не вказує на джерело отримання цього доходу.

19.55 При цьому, скаржником жодним чином не спростовано того, що вказана частка у статутному капіталі товариства, яка належить дружині боржника може бути майновим активом у справі про банкрутство та не спростовано можливості здійснювати погашення кредиторських вимог боржника в результаті виплати боржнику половини вартості внесеного майна або половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

19.56 З огляду на вказані обставини, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що суду першої інстанції належало надати оцінку відповідності плану реструктуризації вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

19.57 При цьому, безпідставними є посилання скаржника на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, оскільки, з огляду на фактичні обставини встановлені у цій справі, судом апеляційної інстанції, у відповідності до наведених правових позицій Верховного Суду, правомірно застосовано принцип судового контролю та правильно встановлено передчасність висновків суду першої інстанції щодо припинення процедури реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

19.58 Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/5369/21 доказів та встановлених фактичних обставин.

20. Щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 756/10797/15-ц колегія суддів зазначає наступне.

20.1 Надаючи оцінку подібності правовідносин у справі № 756/10797/15-ц та у справі, що розглядається № 910/5369/21, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

20.2 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

20.3 Зокрема, оцінюючи подібність справи № 756/10797/15-ц та справи, що розглядається № 910/5369/21, колегія суддів зазначає наступне.

20.4 У справі № 756/10797/15-ц предметом розгляду були позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісак-Оризон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Вісак", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісак", про стягнення грошової компенсації.

20.5 Позовні вимоги у вказаній справі були мотивовані тим, що з 09.03.1993 по

12.12.2015 вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . Під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 вніс грошові внески до статутного капіталу декількох господарських товариств, зокрема став учасником Малого приватного підприємства "Творча майстерня "Вісак", правонаступником якого є ТОВ "ТМ "Вісак", розмір внеску відповідача до статутного капіталу якого складає 5 610 000,00 грн, Приватного підприємства "Вісак", правонаступником якого є ТОВ "Вісак", розмір внеску до статутного капіталу якого складає 5 185 577,04 грн, ПП "ТМ "Престиж", розмір внеску до статутного капіталу якого складає 18 600 000,00 грн, ТОВ "Вісак-Оризон", розмір внеску до статутного капіталу якого складає 14 000 000,00 грн.

20.6 Натомість, справа № 910/5369/21 є справою про неплатоспроможність ОСОБА_1 , правовідносини у якій регулюються спеціальним законом - Кодексом України з процедур банкрутства.

20.7 Отже, предмет спору у наведеній справі № 756/10797/15-ц та у справі, що розглядається № 910/5369/21 не є подібним. Окрім того, підстави позову та зміст правовідносин у справі № 756/10797/15-ц не є подібним до підстав заяви про неплатоспроможність та змісту правовідносин у справі № 910/5369/21.

20.8 З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для врахування у цій справі висновків викладених у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 756/10797/15-ц щодо застосування норм права, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, що розглядається № 910/5369/21 не є подібними.

21. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

22. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

23. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

24. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

25. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

26. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

27. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

28. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/5369/21 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/5369/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк