Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.03.2018 року у справі №920/220/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/220/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фізичної особи-підприємця

Герасименко Лариси Анатоліївни - особисто, Кутового Я.А.,

Охтирської районної державної адміністрації

Сумської області - не з'явився,

Бакирівської сільської ради Охтирського району

Сумської області - не з'явився,

Сумської обласної державної адміністрації - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Герасименко Лариси Анатоліївни

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 (у складі колегії суддів: Пушай В.І. (головуючий), Істоміна О.А., Медуниця О.Є.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 14.08.2017 (суддя Коваленко О.В.)

у справі № 920/220/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Герасименко Лариси Анатоліївни

до Охтирської районної державної адміністрації Сумської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сумської обласної державної адміністрації,

про визнання договору оренди землі поновленим та зобов'язання укласти угоду про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Герасименко Л.А. звернулася до суду з позовом до Сумської обласної державної адміністрації (далі - Сумська ОДА), треті особи: Охтирська районна державна адміністрація Сумської області (далі - Охтирська РДА), Бакирівська сільська рада Охтирського району Сумської області (далі - Бакирівська сільрада), у якому просила визнати поновленим і продовженим термін дії договору оренди землі від 10.10.2006, укладеного між Охтирською РДА і позивачем, зареєстрованого у Охтирському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 12.10.2006 № 040661500782, на новий строк на 10 років до 12.10.2026, а також зобов'язати Сумську ОДА укласти з ФОП Герасименко Л.А. додатковий договір (угоду) до зазначеного договору оренди землі на умовах, передбачених проектом додаткової угоди, наданої 08.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.05.2017 матеріали справи направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

У червні 2017 року ФОП Герасименко Л.А. заявила клопотання про залучення Охтирської РДА як іншого (другого) відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 замінено первісного відповідача - Сумську ОДА належним відповідачем - Охтирською РДА; залучено Сумську ОДА до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; справу направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Сумської області.

У серпні 2017 року ФОП Герасименко Л.А. звернулася до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 02.08.2017, у якій просила визнати поновленим і продовженим термін дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1655 га (землі вкриті лісом) для розміщення та обслуговування кафе-бару, яка знаходиться на території Бакирівської сільради, укладеного 10.10.2006 між Охтирською РДА і ФОП Герасименко Л.А. , на підставі розпорядження Охтирської РДА від 25.04.2006 № 230, зареєстрованого у Охтирському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 12.10.2006 № 040661500782, на новий строк на 10 років до 12.10.2026, а також зобов'язати Охтирську РДА призначити уповноважену особу для укладання та підписання з позивачем додаткового договору (угоди) про продовження терміну дії зазначеного вище договору на новий строк на 10 років до 12.10.2026 і підписати додаткову угоду на тих самих умовах в місячний термін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФОП Герасименко Л.А. у порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі у строк, визначений умовами цього договору, звернулася до орендодавця - Охтирської РДА з заявою про продовження терміну договору на новий строк, додавши проект додаткової угоди, проте відповідачем відповідного рішення прийнято не було. Оскільки позивачка продовжує користуватися земельною ділянкою та належним чином виконує умови договору, а орендодавець протягом місяця після закінчення терміну дії договору не заперечив у поновленні цього договору, то такий договір відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.08.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2017 року ФОП Герасименко Л.А. подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ФОП Герасименко Л.А. обґрунтовує, зокрема, неналежним з'ясуванням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, позивачка зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, а Сумською ОДА не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, повноваження щодо розпорядження якою належать відповідачу, а також те, що будівництво об'єкта (кафе-бару), для розміщення і обслуговування якого позивачці надавалася в оренду спірна земельна ділянка, завершено; судом не досліджено наявні у матеріалах справи докази того, що спірну земельну ділянку у 2000 році на підставі рішення Бакирівської сільради передано у довгострокову оренду для будівництва підприємства торгівлі, та не надано відповідної оцінки цим доказам; за змістом договору оренди землі від 10.10.2006 орендодавцем є Охтирська РДА, при цьому орендаря не було належним чином повідомлено про зміну орендодавця спірної земельної ділянки; суди неправильно застосували положення статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК) і дійшли помилкового висновку про зміну повноважень РДА на передачу у користування земельних ділянок за межами населених пунктів для будівництва об'єктів торгівлі; при заміні відповідача у справі Господарським судом міста Києва обґрунтовано проведено заміну ОДА на РДА, чим підтверджено повноваження останньої на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки; судами не надано належної оцінки доказам виконання позивачкою умов договору щодо дотримання порядку і строків звернення з відповідною заявою до орендодавця для поновлення дії договору оренди землі відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У відзиві на касаційну скаргу Сумська ОДА зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Охтирська РДА, Бакирівська сільрада та Сумська ОДА своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ФОП Герасименко Л.А. та її представника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до розпорядження голови Охтирської РДА від 25.04.2006 № 230 вирішено, зокрема, надати приватному підприємцю Герасименко Л.А. згідно з проектом землеустрою в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,166 га (угіддя вкриті лісом) для розміщення та обслуговування кафе-бару із земель запасу Бакирівської сільради за межами населених пунктів.

10.10.2006 між Охтирською РДА (орендодавець) і приватним підприємцем Герасименко Л.А. (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування кафе-бару, яка знаходиться біля с. Климентове на автошляху Суми-Полтава-Олександрія (Р17) на території Бакирівської сільради. Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1655 га, у тому числі, землі вкриті лісом - 0,1655 га. За змістом пункту 3 договору земельна ділянка вільна від майна, а також на ній відсутні інші об'єкти інфраструктури.

Згідно з пунктом 8 договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У пункті 9 договору визначено, що орендна плата становить 10 % від грошової оцінки 1 га ріллі по області.

Відповідно до пункту 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Цей договір зареєстровано у Охтирському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.10.2006 за № 040661500782.

Отже, строк дії договору встановлено до 12.10.2016.

07.09.2016 ФОП Герасименко Л.А. звернулася до Охтирської РДА з заявою (повідомленням) про намір продовжити дію договору оренди від 10.10.2006 на новий строк, на 10 років. Ця заява отримана Охтирською РДА 07.09.2016 вх. № 801/01-21.

Охтирська РДА у відповідь на цю заяву направила позивачці лист від 15.09.2016 № 01-21/3/2173 "Про продовження дії договору оренди землі", у якому зазначила, що з метою належного вирішення питання про поновлення договору оренди землі, позивачці необхідно подати: паспорт громадянина України, довідку про реєстраційний номер облікової картки платника податків, витяг є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, договір оренди землі від 10.10.2006 з усіма додатками; документи, що підтверджують внесення орендної плати за час користування земельною ділянкою, документи, що підтверджують використання земельної ділянки за призначенням - розміщення та обслуговування кафе-бару (т. 1 а.с.172-173).

Водночас у іншому листі від 15.09.2016 № 01-21/3/2173 Охтирська РДА послалася на положення статті 122 ЗК, статті 33 Закону України "Про оренду землі" і повідомила ФОП Герасименко Л.А. про те, що з метою належного вирішення питання про поновлення договору оренди землі їй необхідно звернутися до Сумської ОДА та додати до заяви (повідомлення) проект договору (додаткової угоди) (т.1 а.с. 54).

Обставин щодо отримання позивачкою цих листів судами встановлено не було.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що 10.10.2016 ФОП Герасименко Л.А. звернулася до Охтирської РДА з листом, який отримано останньою 10.10.2016 вх. № 894/01-34, з проханням повідомити про результати розгляду її заяви від 07.09.2016 про продовження терміну дії договору оренди землі від 10.10.2006, у зв'язку з відсутністю будь-яких повідомлень з боку орендодавця про прийняте рішення.

На це звернення Охтирська РДА у листі від 12.10.2016 № 01-34/3/2490 повідомила позивачку, що з метою поновлення договору оренди землі від 10.10.2006 їй необхідно звернутися до Сумської ОДА.

08.12.2016 ФОП Герасименко Л.А. звернулася до Сумської ОДА з заявою (повідомленням) про продовження дії договору оренди землі від 10.10.2006 на новий строк (на 10 років), до якої було додано проект додаткової угоди.

Сумська ОДА у листі від 14.12.2016 № 01-22/8852 послалася на положення статей 513, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) щодо зміни кредитора у зобов'язанні, частини 5 статті 122 ЗК і повідомила позивачку про те, що нею у строк, передбачений пунктом 8 договору оренди землі від 10.10.2006, заява про поновлення цього договору саме до Сумської ОДА не подавалася, а оскільки термін дії договору оренди землі від 10.10.2006 закінчився 12.10.2016, то правових підстав для його поновлення немає.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ФОП Герасименко Л.А. до суду з відповідним позовом. При цьому позивачка послалася на належне виконання договірних зобов'язань, завчасне повідомлення сторони договору (орендодавця) - Охтирську РДА про намір продовжити дію договору оренди від 10.10.2006 на новий строк, а також відсутність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі на новий строк відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звернення позивачки до Охтирської РДА із заявою від 07.09.2016 № 801/01-21 щодо реалізації переважного права на поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки не свідчить про дотримання орендарем вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки Охтирська РДА не є орендодавцем зазначеної земельної ділянки, позаяк орендодавцем у цих правовідносинах, як і належним відповідачем у цій справі є Сумська ОДА як орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належного з'ясування і оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Відповідно до статті 3 ЦК принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі розпорядження голови Охтирської РДА від 25.04.2006 № 230 між Охтирською РДА (орендодавець) і приватним підприємцем Герасименко Л.А. (орендар) 10.10.2006 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування із земель запасу Бакирівської сільради земельну ділянку загальною площею 0,1655 га, у тому числі, землі вкриті лісом - 0,1655 га, для розміщення та обслуговування кафе-бару, яка знаходиться біля с. Климентове на автошляху Суми-Полтава-Олександрія (Р17) на території Бакирівської сільради Охтирського району Сумської області.

Отже, за встановлених судами обставин, на час виникнення між сторонами орендних правовідносин орендодавцем спірної земельної ділянки у межах повноважень, визначених статтями 17, 124, пункту 12 Перехідних положень ЗК (у відповідній редакції), та згідно з договором оренди від 10.10.2006, виступала Охтирська РДА, що і зумовило подальше звернення позивачки до цього органу виконавчої влади в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" із заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк з метою реалізації переважного права орендаря на оренду зазначеної земельної ділянки.

За змістом статті 80 ЗК держава як суб'єкт права власності на землі державної власності реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01.01.2013, внесено зміни до законодавчих актів, у тому числі до ЗК, зокрема, у частині органів, які наділені повноваженнями розпорядження землями державної форми власності.

Визначено, зокрема у статті 122 ЗК, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва (частина 3 зазначеної статті). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина 5 наведеної норми).

Водночас слід зауважити, що за змістом пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" передбачено державну реєстрацію права держави чи територіальної громади на відповідні земельні ділянки, яка здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 ЗК передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру на відповідну земельну ділянку.

Разом із тим за змістом статті 148-1 ЗК у разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов'язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням інформації, наведеної у частині 3 цієї статті. Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні.

Заперечуючи проти позову, Сумська ОДА послалася на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", статті 122 та Закону України "Про оренду землі" та зазначила, що на цей час повноваженнями щодо передачі у власність або у користування земельної ділянки, що є предметом договору оренди від 10.10.2006, наділена саме ОДА. Відтак, звернення позивача до Охтирської РДА з заявою про намір продовжити дію договору оренди зазначеної земельної ділянки не свідчать про дотримання орендарем вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку поновлення такого договору.

У подальшому в додаткових поясненнях Сумська ОДА послалася на те, що спірна земельна ділянка за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладеною у листі від 09.08.2017 № 13-18-0/222-9949/2-17, відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та обслуговування кафе-бару; форма власності - державна, а тому повноваження щодо розпорядження землями такої категорії належить до компетенції ОДА.

Аналогічні доводи наведено і у відзивах Охтирської РДА.

ФОП Герасименко Л.А. на підтвердження своїх вимог, з урахуванням змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2017, якою саме Охтирську РДА залучено до участі у справі як належного відповідача, зауважила, що ані Охтирською РДА, ані Сумською ОДА не надано будь-яких доказів повідомлення її як орендаря про зміну орендодавця за договором оренди від 10.10.2006 і передачі матеріалів та документів стосовно спірної земельної ділянки до Сумської ОДА, як і не надано відповідного рішення органу виконавчої влади щодо віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії або зміни цільового призначення цієї земельної ділянки. Разом із тим позивачка наголосила, що цільове призначення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі від 10.10.2006 і передавалася із земель запасу Бакирівської сільради, було визначено ще у 1999 році при відведенні цієї земельної ділянки в тимчасове довгострокове користування позивачки з правом викупу для розміщення торгівельного закладу (кафе-бару), що також підтверджується рішенням Бакирівської сільради від 18.06.2002 про затвердження проекту відведення зазначеної земельної ділянки та її відведення у постійне користування позивачки на умовах оренди на 25 років з правом викупу для будівництва та обслуговування кафе-бара. Крім того, згідно з архітектурно-планувальним завданням на проектування кафе бару біля с. Климентове на території Бакирівської сільради, виданого на підставі розпорядження голови Охтирської РДА від 26.03.2004 № 178, та акта вибору земельної ділянки, будівля кафе-бару розміщуватиметься за генпланом на землях житлової та громадської забудови із земель запасу Бакирівської сільради площею 0,165 га (землі вкриті лісом). На підтвердження своїх доводів позивачкою надано ряд документів, які містяться у матеріалах справи.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції до 15.12.2017, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017).

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідчених письмових доказів, що підтверджують обставини, на які в своїх запереченнях посилалися відповідач і третя особа - Сумська ОДА.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, всупереч вимогам частини 1 статті 101 ГПК (в редакції до 15.12.2017) на це уваги не звернув.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що в силу статті 122 ЗК і Перехідних положень ЗК саме Сумська ОДА наділена повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, які ґрунтуються виключно на доводах відповідача - Охтирської РДА і третьої особи - Сумської ОДА, без належного з'ясування обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, у порушення вимог процесуального закону не встановили і в рішеннях не зазначили: - чи стали наведені вище законодавчі зміни у розподілі повноважень органів державної влади щодо розпорядження землями державної форми власності підставою для переходу повноважень від одного органу державної влади (Охтирської РДА) до іншого (Сумської ОДА) при розпорядженні земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди від 10.10.2006, і якщо так - чи була повідомлена позивачка як орендар за цим договором у порядку, передбаченому статтею 148-1 ЗК, про такі зміни; - чи приймалося рішення органу виконавчої влади про віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель за основним цільовим призначенням або зміни цільового призначення цієї земельної ділянки, які б давали підстави для висновку, що саме Сумська ОДА у межах повноважень, визначених законом, має розпоряджатися такою земельною ділянкою.

Також, суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що у зв'язку із закінченням будівництва об'єкта, який за своїм призначенням є підприємством торгівлі для обслуговування жителів району, для розміщення і обслуговування якого позивачці надавалася в оренду спірна земельна ділянка, то повноваження щодо розпорядження цією землею перейшли до Сумської ОДА, не навів посилання на жодний доказ, який би підтверджував такі висновки.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи ФОП Герасименко Л.А. звернулася до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону, проте, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджено та не надано оцінки наданим позивачкою доказам на підтвердження дотримання відповідної процедури та порядку, що встановлено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017 на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Зокрема, за змістом рішення Європейським судом з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні цього ж суду у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позицію є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тому висновки цих судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є передчасними.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень статті 310 ГПК постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Герасименко Лариси Анатоліївни задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 14.08.2017 у справі № 920/220/17 скасувати.

3. Справу № 920/220/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий