Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.12.2020 року у справі №910/16249/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16249/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К. М.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1

у справі № 910/16249/19

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Учасники справи:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_2;

від АТ "УкрСиббанк " - Карпів О. Я.;

від ОСОБА_3 - ОСОБА_4;

1. Короткий зміст заявлених вимог та заперечень щодо них

1.1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, боржник) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16249/19 про неплатоспроможність ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації боргів боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

1.3.13.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") з грошовими вимогами до боржника на суму 596 893 806,78 грн.

1.4. Вказана заява мотивована тим, що у АТ "УкрСиббанк" наявні кредиторські вимоги до ОСОБА_1, які виникли на підставі кредитного договору від 04.06.2007 та договору поруки від 20.11.2008 в загальному розмірі 24 904 092,04 доларів США, з яких: 14 465 085,26 доларів США (станом на 15.06.2009 згідно з наданого розрахунку) - основний борг, 10 439 006,78 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за період з 12.06.2007 по 30.09.2011. Згідно з курсом НБУ станом на день звернення із заявою до суду (11.01.2020) розмір заявлених вимог становить 596 893 806,78 грн. При цьому, АТ "УкрСиббанк" зазначало, що у межах заяви про визнання кредиторських вимоги ним пред'явлені вимоги в розмірі та за період тотожні вимогам, заявленим у цивільній справі №757/4111/13-ц.

1.5. ОСОБА_1 заперечував та не визнав заявлених до нього кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк", посилаючись на те, що порука за договором від 20.11.2008 є припиненою внаслідок збільшення обсягу відповідальності за основним зобов'язанням без згоди поручителя на таке збільшення.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від
25.05.2020 у справі №910/16249/19 за наслідками розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника, серед іншого, визнано АТ "УкрСиббанк" кредитором ОСОБА_1 на суму 596 898 010,78 грн, з яких: 4 204,00 грн - витрати, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 596 893 806,78 грн - вимоги другої черги задоволення.

2.2. Ухвала суду у вказаній частині мотивована тим, що АТ "УкрСиббанк" належними та допустимими доказами доведено наявність у нього кредиторських вимог до ОСОБА_1, як до поручителя, в загальному розмірі 24.904.092,04 доларів США.

Розрахунок гривневого еквіваленту суми кредиторських вимог здійснений судом за курсом НБУ станом на 11.01.2020, тобто на дату звернення із заявою про визнання кредиторських вимог, який становить 23,9677 грн за 1 долар США.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи

3.1.04.06.2007 між АКІБ "УкрСиббанк ", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк" (далі - банк), та ТОВ "ВК "З КОМ ", яке перейменовано на ТОВ "Фактор Ексім" (далі - позичальник), укладено договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11158105000 (далі - Кредитний договір). Строк повернення вказаної суми кредиту встановлений терміном не пізніше 04.12.2008 (пункт 1.2.2 основного кредитного договору), зі сплатою 10 % річних за користування кредитними коштами (пункт
1.3.1 договору).

3.2. Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі кредитної лінії, встановлений в базовій валюті, що дорівнює 30000000,00
доларів США. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів в будь-якій валюті, що передбачена цим договором, в межах ліміту кредитної лінії.

3.3.20.07.2007 АТ "УкрСиббанк" уклав з ТОВ "Фактор Ексім" додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, за умовами якої банком надано позичальнику кредит у формі кредитної лінії з лімітом 40000000,00 дол. США, у порядку та на умовах, зазначених в основному договорі.

3.4. За період з 12.06.2007 по 02.08.2007 позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 40.000.000,00 дол. США.

3.5. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання ТОВ "Фактор Ексім"
20.11.2008 між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №236139 (далі - Договір поруки), за умовами якого ОСОБА_1 поручився перед АТ "УкрСиббанк" за виконання ТОВ "Фактор Ексім" зобов'язань за договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11158105000.

3.6.04.12.2008 між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду №5 до нього, згідно з якою змінено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше
30.01.2009; встановлено нові відсоткові ставки за користування кредитними коштами: 15 % річних за кредитами в доларах США, 14 % річних за кредитами в українській гривні та нові ставки за користування кредитними коштами понад встановлений термін: 30% річних за кредитами в доларах США та 21 % річних за кредитами в українській гривні.

3.7.28.01.2009 укладено додаткову угоду №6 до кредитного договору, за умовами якої позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 17.02.2009, а також не пізніше 06.02.2009 сплатити банку комісію за внесення змін до кредитного договору від 04.06.2007 у розмірі 2 000 грн.

3.8.30.01.2009 між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду №7, згідно якої сторони погодились викласти абзац 1.2.2 кредитного договору в наступній редакції: "1.2.2 Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 01.04.2009, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п. п.2.3,5.3,5.5,5.6,5.9,5.10,7.4,9.2 цього договору".

3.9.04.03.2009 між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 236139 від 20.11.2008, згідно якої поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов'язання, яке забезпечується договором - 40 000 000,00 дол. США та погодив, що процентна ставка за користування кредитними коштами буде становити: 15 % річних за кредитами в доларах США, та 14 % річних за кредитами в українській гривні, якщо інша ставка не буде встановлена згідно умов кредитного договору, та погодили продовження кінцевого терміну виконання основного зобов'язання до 01.04.2009.

3.10. Оскільки умови кредитного договору не виконувались належним чином, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

3.11. Справа судами розглядалася неодноразово:

3.11.1. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2010 позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 17.942.863,15 доларів США заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.10.2010 рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2010 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В частині стягнення з ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором скасовано та закрито провадження у цій частині.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.01.2011 скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від
29.03.2010 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 14.10.2010, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.11.2. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2011, у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 відмовлено, а в частині вимог до ТОВ "Фактор Ексім" провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2011 скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від
11.04.2011 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2011, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.11.3. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.10.2012, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі
24.904.092,04 доларів США, що станом на 27.10.2011 за курсом Національного банку України становить 198.640.018,93 грн та пеню у сумі 14.671.526,93 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судові витрати у розмірі 2.853 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.02.2013 рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2012 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.10.2013 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.11.4. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.04.2015, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Фактор Ексім", ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі
24.904.092,04 доларів США, що станом на 27.10.2011 за курсом Національного банку України складає 198.640.018,93 грн та пеню у сумі 14.671.526,93 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015 рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2014 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15.04.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.11.5. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2017 позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії у розмірі 24.904.092,04 доларів США, що еквівалентно
198.640.018,93 грн, та 14.671.526,93 грн пені. У задоволенні решти позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2018 апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2017 в частині вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім" про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.

Провадження у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2017 в частині вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін. Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім" про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив із того, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами, одна з яких визнана банкрутом, а тому вимога щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Фактор Ексім" не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до господарського судочинства. Щодо відмови у задоволенні позову банка до поручителя ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки порука ОСОБА_1 припинена внаслідок збільшення без його згоди обсягу відповідальності відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України. При цьому підписання ОСОБА_1 04.03.2009 додаткової угоди до договору поруки правового значення не має, так як обсяг відповідальності поручителя збільшено 04.12.2008 без його згоди, а тому саме з цього часу порука припинена.

Постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц скасовано постанову Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2018 в частині вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.12. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме кредит до 01.04.2009, як то було обумовлено сторонами, позичальником повернутий не був.

3.13. Надані Банком розрахунки заборгованості за кредитним договором (основний борг та проценти) суд визнав обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 14.465.085,26 доларів США основного боргу та 10.439.006,78 доларів США заборгованості зі сплати відсотків за період з 12.06.2007 по 30.09.2011. Належних доказів протилежного матеріали справи не містять.

3.14. Згідно з умовами пункту 2.1 Договору поруки у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

3.15. Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені частиною 1 статті 559 ЦК України, відсутні. Наявність у договорі поруки умови про згоду поручителя на збільшення його відповідальності без необхідності укладення додаткового договору чи з'ясування іншим чином згоди на це поручителя, свідчить про те, що зміна зобов'язання за кредитним договором, яка призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, відбулася за згодою ОСОБА_1, яку він надав під час укладення договору поруки.

Викладені обставини підтверджені постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц та спростовують доводи ОСОБА_1 про припинення поруки, покладені в основу заперечень проти кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк".

3.16.23.06.2009 АТ "УкрСиббанк" направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу за кредитом, строк повернення якого був погоджений сторонами 01.04.2009.

Крім того, у липні 2009 року банк звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості. Наведені обставини засвідчують факт належного виконання банком порядку пред'явлення вимог до поручителя, обумовлених приписами статті 559 ЦК України, що у свою чергу також спростовує доводи ОСОБА_1 щодо припинення поруки.

Крім того, відсутність розрахункового документу про оплату послуг поштового зв'язку з направлення вимоги не спростовує факт направлення вимоги від
23.06.2009, оскільки на наданій копії опису вкладення у конверт наявний відтиск штемпеля відділення поштового зв'язку № 04422.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, зокрема, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/16249/19 в частині визнання кредитором боржника АТ "УкрСиббанк" на суму 596.898.010,78 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено АТ "УкрСиббанк" у визнанні кредитором боржника у повному обсязі.

4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що порука за Договором поруки від 20.11.2008 є припиненою з 04.12.2008, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, як поручителя за вказаним договором поруки, на суму 596.898.010,78 грн, які заявлені 11.01.2020 у даній справі про банкрутство ОСОБА_1.

5. Мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції та встановлені ним обставини справи

5.1. Приписи частини 1 статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

5.2. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України, та, відповідно, необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.

5.3. За змістом частини 1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі № 910/13109/18.

5.4. Місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвал було враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц. Однак зважаючи на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17), під час перегляду справи №910/16249/19 апеляційним господарським судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.

5.5. Умови пункту 2.1 Договору поруки про те, що поручитель при підписанні даного договору дає згоду на зміну умов основного договору та на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з такими змінами, і такі зміни не потребують додаткового укладення угод щодо внесення змін, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України та, відповідно, необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.

5.6. Зі змісту частини 1 статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладення Договору поруки) вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо. У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

5.7. За умовами додаткової угоди № 5 від 04.12.2008 до Кредитного договору: передбачено змінену кінцевого терміну повернення кредиту (не пізніше
30.01.2009); встановлено нові відсоткові ставки за користування кредитними коштами (15 % річних за кредитами в доларах США, 14% річних за кредитами в українській гривні) та нові ставки за користування кредитними коштами понад встановлений термін (30% річних за кредитами в доларах США та 21 % річних за кредитами в українській гривні).

5.8. Відповідно до умов додаткової угоди № 6 від 28.01.2009 до Кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 17.02.2009, а також не пізніше 06.02.2009 сплатити банку комісію за внесення змін до кредитного договору від 04.06.2007 у розмірі 2.000 грн.

5.9. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1, як поручитель, станом на 04.12.2008 надав свою згоду на зміну умов кредитного зобов'язання (кредитного договору) внесеними вищенаведеними додатковими угодами у частині зміни строку виконання кредитних зобов'язань та збільшення процентної ставки, що застосовується у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни у розмірі 30% річних за кредитами в доларах США та 21% річних за кредитами в українській гривні, а також на встановлення додаткової комісії за внесення змін до кредитного договору у розмірі 2.000 грн, як наслідок про збільшення відповідальності поручителя.

5.10. Вказані обставини свідчать про те, що порука за Договором поруки від
20.11.2008 є припиненою на підставі частини 1 статті 559 ЦК України з
04.12.2008.

5.11. Укладення між банком та ОСОБА_1 додаткової угоди №1 від 04.03.2009 до Договору поруки, за умовами якої поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов'язання, правового значення не має, оскільки обсяг відповідальності поручителя збільшено без його згоди 04.12.2008, отже саме з цього часу порука припинена.

5.12. Підписання даної додаткової угоди до договору поруки після її припинення не створює жодних правових наслідків для сторін вказаної угоди, і не поновлює поруку, що припинилась.

6. Короткий зміст касаційної скарги

6.1.19.04.2021 АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 в частині розгляду кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 в частині визнання кредиторських вимог AТ "УкрСиббанк" на суму 596 898 010,78 грн.

7. Узагальнені доводи касаційної скарги

- апеляційним господарським судом не було враховано висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №757/4111/13-ц від
17.02.2020, щодо застосування норми частини 1 статті 559 ЦК України в частині визнання припиненою поруки через зміну основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- застосовуючи положення частини 1 статті 559 ЦК України, суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2020 у справі №910/13109/18, попри те, що правовідносини у справах №910/16249/19 та №910/13109/18 не є подібними;

- 04.03.2009 АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 вчинили дії, спрямовані на зміну зобов'язання, яке випливає з Договору поруки, погодили нові умови такого зобов'язання і після підписання додаткової угоди №1 до Договору поруки у ОСОБА_1 виник обов'язок виконувати змінене зобов'язання за Кредитним договором. При укладенні додаткової угоди №1 від 04.03.2009 до Договору поруки не було порушено жодної вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до статті 203 ЦК України;

- суд апеляційної інстанції надав невірну оцінку додатковій угоді №1 від
04.03.2009 до Договору поруки, що призвело до порушення статей 553, 554, 559, 654 ЦК України.

8. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

8.1. ОСОБА_1 у відзиві заперечував проти доводів касаційної скарги та просив Верховний Суд залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, мотивуючи наступним:

- під час перегляду справи №910/16249/19 судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі №910/13109/18, з урахуванням якого умови пункту 2.1 Договору поруки про те, що зміна умов основного договору та збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з такими змінами не потребує додаткового укладення угод щодо внесених змін, не виключає застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України та необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі;

- у даному випадку порука ОСОБА_1 є припиненою на підставі частини 1 статті 559 ЦК України з 04.12.2008, у зв'язку з чим підписання сторонами додаткової угоди до Договору поруки після її припинення не створює жодних правових наслідків для сторін цієї угоди та не поновлює поруку;

- не врахування судом апеляційної інстанції останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 призвело б до порушення принципу правової визначеності. До того ж згадана правова позиція послідовно застосовується Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду, про що свідчать постанови від 09.10.2020 у справі №903/998/19 та від 24.12.2020 у справі №924/175/20.

8.2. ОСОБА_3 у письмових поясненнях підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, зазначаючи про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо припинення поруки ОСОБА_1 з огляду на збільшення обсягу відповідальності поручителя. На переконання ОСОБА_3, посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, не можуть братися до уваги, оскільки названа постанова прийнята за іншої, ніж у справі №910/16249/19 фактично-доказової бази, за інших обставин, встановлених судами попередніх інстанцій і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, в залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

9. Касаційне провадження

9.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16249/19 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Огороднік К. М., Білоус В. В. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.04.2021).

9.2. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі №910/16249/19 за касаційною скаргою АТ "УкрСиббанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2021 о 15:00.

9.3. В судовому засіданні 01.06.2021 представники АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити.

9.4. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 01.06.2021 заперечував проти доводів касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві, просив суд залишити скаргу без задоволення.

9.5. В судовому засіданні 01.06.2021 оголошено перерву до 15.06.2021 о 15:15.

9.6. В судовому засіданні 15.06.2021 представники АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 підтримали раніше надані пояснення, просили суд задовольнити касаційну скаргу.

9.7. Представник ОСОБА_1 також підтримав заперечення проти касаційної скарги, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

10. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

10.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги.

10.2. Об'єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви АТ "УкрСиббанк" про визнання кредиторських вимог до боржника - ОСОБА_1.

10.3. Як вбачається з матеріалів справи, АТ "УкрСиббанк" звернулося до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у загальному розмірі 596 893 806,78 грн, які виникли на підставі кредитного договору від 04.06.2007 та договору поруки від 20.11.2008. Розмір та період вказаних вимог тотожні вимогам, заявленим АТ "УкрСиббанк" у цивільній справі № 757/4111/13-ц.

10.4. За результатами розгляду заяви АТ "УкрСиббанк" місцевий господарський суд визнав АТ "УкрСиббанк" кредитором ОСОБА_1 на суму 596 898 010,78 грн, з яких: 4
204,00 грн - витрати, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 596 893 806,78 грн - вимоги другої черги задоволення.

10.5. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду, зазначивши про те, що порука ОСОБА_1 за Договором поруки від 20.11.2008 є припиненою з 04.12.2008, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, як поручителя за вказаним договором, на суму 596 898 010,78 грн.

10.6. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що доводи скаржника зводяться до помилкового врахування судом апеляційної інстанції правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2020 у справі № 910/13109/18, не врахування висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц, порушення статей 553, 554, 559, 654 ЦК України та застосування статей 553, 554, 559, 654 ЦК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

10.7. Оцінюючи доводи скаржника про неправомірну відмову судом апеляційної інстанції у визнанні заявлених до боржника кредиторських вимог, а також перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

10.8. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

10.9. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

10.10. В статті 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення передбачені статтями 525, 526 ЦК України.

10.11. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 599 ЦК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

10.12. Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (частина 1 статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

10.13. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 1 і 2 статті 554 ЦК України).

10.14. Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення Договору поруки та додаткової угоди до нього) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто зміна обсягу зобов'язань боржника за відсутності погодження з поручителем таких змін може бути підставою для припинення поруки.

10.15. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається:

- 04.06.2007 між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк") та ТОВ "ВК "З КОМ" (в подальшому перейменовано на ТОВ "Фактор Ексім"), як позичальником, укладено Кредитний договір, за умовами якого встановлено строк повернення суми кредиту у розмірі 30 000 000,00 доларів США не пізніше
04.12.2008 та сплату 10% річних за користування кредитними коштами;

- додатковою угодою № 1 від 20.07.2007 до Кредитного договору скориговано ліміт кредитної лінії до 40 000 000 доларів США. Вказані кредитні кошти були надані позичальнику за період з 12.06.2007 по 02.08.2007;

- 20.11.2008 між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено Договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 поручився перед АТ "УкрСиббанк" за виконання ТОВ "Фактор Ексім" зобов'язань за Кредитним договором;

- 04.12.2008 укладено додаткову угоду №5 до Кредитного договору, якою змінено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 30.01.2009; встановлено нові відсоткові ставки за користування кредитними коштами: 15% річних за кредитами в доларах США, 14% річних за кредитами в українській гривні та нові ставки за користування кредитними коштами понад встановлений термін: 30% річних за кредитами в доларах США та 21% річних за кредитами в українській гривні;

- згідно з додатковими угодами №6 від 28.01.2009 та №7 від 30.01.2009 до Кредитного договору змінено строк кредитування - не пізніше 01.04.2009, та передбачено обов'язок позичальника не пізніше 06.02.2009 сплатити банку комісію за внесення змін до кредитного договору від 04.06.2007 у розмірі 2 000 грн;

- 04.03.2009 між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до Договору поруки, за умовами якої поручитель: надав свою згоду на зміну основного зобов'язання, яке забезпечується договором - 40 000 000,00 доларів США; погодив розмір процентної ставки за користування кредитними коштами (15% річних за кредитами в доларах США, 14% річних за кредитами в українській гривні, якщо інша ставка не буде встановлена згідно з Кредитним договором); погодив продовження кінцевого терміну виконання основного зобов'язання до 01.04.2009;

- невиконання умов Кредитного договору зумовило необхідність звернення АТ "УкрСиббанк" з позовом до Печерського районного суду міста Києва про солідарне стягнення з ТОВ "Фактор Ексім" (позичальника) та ОСОБА_1 (поручителя) заборгованості за Кредитним договором. Вказаний позов розглядався судами неодноразово (пункт 3.11 цієї постанови) і згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2020 матеріали справи за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа №910/16249/19 про неплатоспроможність ОСОБА_1.

10.16. Визнаючи заявлені АТ "УкрСиббанк" кредиторські вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами пункту 2.1 Договору поруки у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

10.17. Крім того, місцевий господарський суд врахував викладене у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від
17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц за участю тих самих сторін про стягнення заборгованості за Кредитним договором, кредиторські вимоги по якому заявлені АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 у справі №910/16249/19, а саме:

- у пункті 2.1 Договору поруки передбачено, що поручитель підтвердив, що він ознайомлений та згоден зі всіма умовами Кредитного договору та цим надав згоду на запровадження будь-яких інших нових умов кредитного договору, з моменту їх внесення в кредитний договір, та на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з такими змінами. Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які є вільними у визначенні змісту зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України;

- якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені частиною 1 статті 559 ЦК України, відсутні;

- у Договорі поруки міститься умова про згоду поручителя на збільшення його відповідальності без необхідності укладення додаткового договору чи з'ясування іншим чином згоди на це поручителя, а тому зміна зобов'язання за Кредитним договором, яка призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, відбулася за згодою ОСОБА_1, яку він надав під час укладення Договору поруки.

10.18. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, ніж суд першої інстанції, вказавши про припинення поруки ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 559 ЦК України, у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя згідно з додатковими угодами №5 від 04.12.2008 та №6 від 28.01.2009 до Кредитного договору за відсутності згоди ОСОБА_1 на зміну умов кредитного зобов'язання у частині зміни строку виконання кредитних зобов'язань та збільшення розміру процентної ставки, яка застосовується у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни.

10.19. При цьому, в основу оскарженого рішення в частині кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк" апеляційним господарським судом покладено правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, згідно з яким обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини 1 , 2 статті 553 ЦК України). За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов'язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті в редакції, чинній на дату укладення договору поруки, було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини 3 статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину. Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства. Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини 1 статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України, та, відповідно, необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі. За змістом частини 1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

10.20. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

10.21. У визначенні подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

10.22. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

10.23. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від
27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 №910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від
13.09.2017 у справі №923/682/16.

10.24. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

10.25. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження №14-737цс19), пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі №910/719/19, постанова від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г.

10.26. Врахувавши подібність суб'єктного складу та предмети спору у справах №910/13109/18 та №910/16249/19, поза увагою суду апеляційного господарського суду залишено те, що названі справи є різними за встановленими судами обставинами, що підтверджується наступним.

10.27. Так у справі №910/13109/18 суди встановили наявність у договорі поруки умови про те, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін. За встановленими судами обставинами справи, сторони не заперечують, що поручитель письмової згоди на збільшення кредитного ліміту позичальника, а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності не надавав і про такі зміни повідомлений не був.

10.28. Натомість у справі №910/16249/19 в пункті 2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

10.29. Наведене узгоджується зі статтею 654 ЦК України, згідно з якою зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

10.30. Крім того, з встановлених у справі № 910/16249/19 обставин слідує, що поручитель підписав додаткову угоду до Договору поруки, в якій надав свою згоду на зміну основного зобов'язання, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами та продовження кінцевого терміну виконання основного зобов'язання. Тобто, підписавши додаткову угоду, поручитель підтвердив свою обізнаність та надання згоди на відповідні зміни.

10.31. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі № 910/16249/19 та у справі № 910/13109/18 є подібними, у зв'язку з чим правовий висновок у справі № 910/13109/18 не підлягав врахуванню апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 910/16249/19 в частині кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк".

10.32. На відміну від місцевого господарського суду, з'ясовуючи питання щодо того, чи припинена порука ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не врахував викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц.

10.33. Наведене призвело до помилкового застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України, яка не підлягала застосуванню, неправильного застосування частини 1 статті 559 ЦК України, а застосований судом апеляційної інстанцій підхід в оцінці доказів, зокрема додаткової угоди № 1 до Договору поруки, не відповідає вимогам статті 86 ГПК України та не демонструє того, що доводи учасників у цій справі були почуті.

10.34. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

10.46. Очевидним є те, що скасувавши рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, аніж ті, що їх наведено судом першої інстанції. Однак аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не знайшов спростування висновкам місцевого господарського суду та допустив невірне застосування норм матеріального права. Відтак, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідає наведеним вимогам статті 236 ГПК України, що підтверджує обґрунтованість доводів касаційної скарги.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

11.2. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

11.3. Враховуючи, що за результатами касаційного розгляду Верховним Судом даної справи доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, скарга підлягає задоволенню, постанова Північного апеляційного господарського суду від
18.03.2021 у справі № 910/16249/19 в частині розгляду кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк" до боржника має бути скасована, а ухвала попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у вказаній частині - залишена в силі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/16249/19 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 скасувати.

3. Ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі № 910/16249/19 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

К. М. Огороднік