Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/474/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Житомиробленерго»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (головуюча - Гудак А. В., судді: Коломис В. В., Тимошенко О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жерок-Альфа»

до Акціонерного товариства «Житомиробленерго»

про зобов`язання вчинити певні дії

(за участю представника відповідача - Приведьон В.М.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судом

1. 21.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Жерок-Альфа» (далі - ТОВ «Жерок-Альфа», позивач, споживач) та Акціонерне товариство «Житомиробленерго» (далі - АТ «Житомиробленерго», відповідач, оператор системи) уклали договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-К (далі - договір № 102-К), за умовами якого оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

2. Згідно підпунктом 6.1. договору №102-К оператор системи зобов`язується, зокрема, надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше, ніж за 20 днів до введення її в дію.

3. Відповідно до підпунктів 12.1., 12.2. договору №102-К інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

4. Відповідно до додатку 3.1 до договору №102-К (відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача) ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача становить 110/0,4 кВт з 2 класом напруги.

5. За змістом пункту 2 додатку 6.1 до договору №102-К (акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін) межа розподілу балансової належності електромереж встановлюється між Основним споживачем (ФОП Шолохом В.В.) і оператором системи (АТ «Житомиробленерго»): на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська. Межа розподілу балансової відповідальності між основним споживачем (ФОП Шолох В.В.) та споживачем (позивач): на відпайках секційних шин ЗРУ-10 кВ п/с ЗХВ в сторону ком. №18, №59.

6. Основним споживачем, до технологічних електричних мереж якого приєднаний об`єкт позивача, є ФОП Шолох В.В., який 04.03.2020 уклав з відповідачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж (далі - договір від 04.03.2014).

7. Відповідно до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до договору від 04.03.2014, межа розподілу балансової відповідальності за стан електромереж між власником (ФОП Шолохом В.В.) та користувачем (Житомирським РЕМ) встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська.

8. Згідно з додатком 3 до договору від 04.03.2014 об`єкти позивача приєднані до мереж власника (ФОП Шолоха В.В.) на I класі напруги.

9. У період до січня 2023 року відповідач нараховував позивачу плату за послуги з розподілу електричної енергії за тарифом, встановленим для споживачів I класу напруги. Проте з січня 2023 року відповідач почав надсилати позивачу акти та рахунки за аналогічні послуги за тарифами, встановленими для споживачів II класу напруги, посилаючись на те, що позивач отримує електроенергію на окремій межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

10. ТОВ «Жерок-Альфа» звернулося до суду з позовом до АТ «Житомиробленерго» про визнання права на розрахунок вартості та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором №102-К за тарифом для споживача електричної енергії I класу напруги з 01.01.2023; визнання відсутності у відповідача права на розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором № 102-К за тарифом для споживача електричної енергії II класу напруги з 01.01.2023; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії позивачу в період з січня 2023 року по дату ухвалення рішення за договором № 102-К шляхом застосування тарифів для I класу напруги.

11. Позов мотивований безпідставністю здійснення відповідачем нарахування вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії у спірний період по II класу напруги, що суперечить умовам договору № 102-К.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

12. Господарський суд Житомирської області рішенням від 26.11.2024 в позові відмовив.

13. Місцевий господарський виходив з того, що в умовах договору № 102-К сторони погодили, що ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача становить 110/0,4 кВт. що відповідає II класу напруги. Отже дії відповідача з нарахування вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за тарифом для споживача електричної енергії II класу напруги є правомірними та такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

14. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17.03.2025 рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову. Визнав наявність у позивача права на розрахунок вартості та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором № 102-К за тарифом для споживача електричної енергії І класу напруги з 01.01.2023; визнав відсутність у відповідача права на розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором №102-К за тарифом для споживача електричної енергії ІІ класу напруги з 01.01.2023; зобов`язав відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії позивачу в період з січня 2023 року по дату ухвалення рішення у відповідності до договору №102-К, шляхом застосування тарифів для I класу напруги.

15. Суд встановив, що відповідач здійснює розподіл електроенергії позивачу через електричні мережі ФОП Шолоха В.М. Натомість безпосередньо у позивача з відповідачем відсутня межа балансової належності, а позивач отримує електроенергію від основного споживача за I класом напруги, тому дії відповідача щодо нарахування позивачу вартості послуг із застосуванням тарифів для II класу напруги є протиправними.

Касаційна скарга

16. Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 525 526 629 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 179 181 Господарського кодексу України, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19, від 10.06.2020 у справі №920/201/19, від 30.01.2025 у справі № 906/1153/23, від 02.10.2020 у справі № 920/915/19 щодо вільності сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору та щодо обов`язковості для сторін умов договору; від 07.03.2023 у справі № 913/864/21 щодо ефективного способу захисту. Задоволення вимоги позивача щодо застосування тарифів для І класу напруги прямо суперечить положенням договору №102-К, приписам статті 654 ЦК України та постановам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) щодо порядку застосування тарифів.

18. Суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема додаток 3.1 до договору №102-К, де сторони погодили, що об`єкт позивача відноситься до ІІ класу напруги.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

19. Висновки суду апеляційної інстанції є законними та обгрунтованими, узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду у цій категорії спорів, а доводи касаційної скарги безпідставні. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до положень частини 1 статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційної скарги тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження.

21. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, які відповідають вимогам абзацу 2 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою у цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

22. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

23. Проте наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у наведених скаржником постановах викладені не у подібних правовідносинах.

24. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

25. При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

26. Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

27. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

28. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

29. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

30. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

31. Так, у справі №910/9167/19 предметом спору була вимога щодо зобов`язання відповідача надати повний обсяг послуг на умовах договору про закупівлю послуг; у справі № 906/1153/23 вирішувався спір про визнання укладеною додаткової угоди до договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; у справі № 920/915/19 розглядався спір про стягнення заборгованості за договором поставки та визнання договору діючим; у справі № 920/201/19 вирішувався спір про визнання укладеним договору про надання послуг з розподілу електроенергії; у справі № 607/11746/17 спір між двома фізичними особами стосувався стягнення грошових коштів за невиконання зобов`язання за договором транспортного експедирування.

32. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник в касаційній скарзі лише цитує загальні висновки суду касаційної інстанції у наведених справах щодо правової природи, порядку укладення договору та його обов`язковості для сторін, проте не зазначає конкретних аргументів щодо неправильного застосування судом у справі, що переглядається, наведених в касаційній скарзі норм права та не викладає суті допущених судом порушень.

33. Натомість у справі, що переглядається, вирішувався зовсім інший спір - щодо правомірності дій відповідача зі зміни позивачу тарифу за послуги з розподілу електроенергії за класом напруги. При цьому у даній справі суд апеляційної інстанції чітко встановив відсутність доказів внесення сторонами змін в договір №102-К в порядку, встановленому цим договором.

34. У цій частині суд касаційної інстанції вважає доцільним звернути увагу скаржника на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц вказала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ та з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин справ, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

35. У справі № 913/864/21, висновками в якій скаржник також обґрунтовує наявність підстави для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК, Верховний Суд висловив правову позицію щодо способу захисту порушеного права у спорі про стягнення заборгованості з оплати товару та зобов`язання вчинити дії щодо вивезення товару, а отже навів правові висновки щодо способу захисту порушеного права з огляду на предмет позову, який є відмінним від предмета позову у справі, яка розглядається.

36. Крім того, зацитовані скаржником в касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду щодо способів судового захисту є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування.

37. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що цитування скаржниками окремих висновків, наведених у вказаних вище постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

38. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд констатує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається відповідач, стосуються правовідносин, які очевидно не є подібними з правовідносинами у даній справі, що розглядається.

39. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про те, що суд в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

40. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази, Верховний Суд зазначає таке.

41. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

42. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

43. Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

44. З урахуванням того, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилась, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України згідно з доводами касаційної скарги стало саме не дослідження судом зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановленого у справі судового рішення згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

46. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Житомиробленерго» з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Житомиробленерго» з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 906/474/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.