Історія справи

Постанова ВГСУ від 31.05.2016 року у справі №914/3817/15
Ухвала КГС ВП від 22.07.2018 року у справі №914/3817/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 914/3817/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Собка Анатолія Микитовича

на ухвалу господарського суду Львівської області від 13.12.2017 (головуючий суддя Рим Т.Я.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 (головуючий Гриців В.М., судді: Давид Л.Л. і Плотніцький Б.Д.)

за заявою фізичної особи-підприємця Собка Анатолія Микитовича про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 за нововиявленими обставинами

у справі № 914/3817/15

за позовом управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради (далі - Управління)

до фізичної особи-підприємця Собка Анатолія Микитовича (далі - ФОП Собко А.М.),

про стягнення 55 098,06 грн.

та за зустрічним позовом ФОП Собка А.М.

до Управління

про визнання договору про пайову участь недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ФОП Собко А.М. звернувся до господарського суду Львівської із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі позовним вимогам Управління.

Заява обґрунтована тим, що господарський суд Львівської області рішенням від 03.07.2017 у справі № 914/11/17 визнав недійсним договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-технічної інфраструктури міста Трускавця від 17.04.2013 № 5.17.04-13 (далі - Договір) на підставі висновку криміналістичної експертизи з дослідження підписів від 02.06.2017 № 1493, відповідно до якого у Договорі підписи від імені ФОП Собко А.М., розташовані під надписом "Забудовник" виконані не ФОП Собко А.М., а іншою особою. Оскільки рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі № 914/3817/15 ухвалено з огляду на невиконання відповідачем Договору, який є недійсним, заявник просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі № 914/3817/15 та відмовити в задоволенні позову. У подальшому заявник уточнив, що просить скасувати судове рішення лише в частині первісного позову, а рішення суду щодо зустрічного позову - залишити без змін.

Ухвалою господарський суд Львівської області від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2018, відмовлено у задоволенні заяви ФОП Собко А.М. про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 за нововиявленими обставинами, а рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 залишено в силі.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані положеннями статей 8, 9, 129 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017), пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), у справі "Желтяков проти України" (заява № 4994/04), у справі "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95), у справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99), а також тим, що при розгляді справи № 914/3817/15 ФОП Собку А.М. було забезпечено реалізацію права на судовий захист, зокрема, ФОП Собко А.М. подав зустрічний позов, залучив до представництва своїх інтересів адвоката; у суду відсутні обґрунтовані підстави перегляду рішення з огляду на необхідність виправлення помилки правосуддя; заявник намагається добитися повторного перегляду судової справи (подана заява є замаскованою апеляцією), що порушить принцип правової визначеності (res judicata), а відтак і принцип верховенства права; обставина непідписання договору не лише могла, а й мала бути відомою заявникові під час первісного провадження та ухвалення рішення суду, а тому ФОП Собко А.М. докази могли бути представлені суду підчас первісного розгляду справи.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП Собко А.М. звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Управління подало судам неправдиві відомості, унаслідок чого суди введено в оману, у зв'язку з чим ухвалені неправомірні рішення, оскільки господарський суд Львівської області рішенням від 03.07.2017 у справі № 914/11/17 визнав недійсним Договір на підставі висновку від 02.06.2017 № 1493 криміналістичної експертизи з дослідження підписів, відповідно до якого у Договорі підписи від імені ФОП Собко А.М., розташовані під надписом "Забудовник" виконані не ФОП Собко А.М., а іншою особою, тобто судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Від Управління відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.08.2018 № 1808 у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 914/3817/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Львова Б.Ю.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.09.2018 № 2375 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пількова К.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 914/3817/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що у листопаді 2015 року Управління звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Собка А.М. про стягнення коштів. Позов було мотивовано порушенням умов Договору.

У процесі розгляду справи ФОП Собко А.М. подав зустрічний позов до Управління про визнання недійсним Договору, який господарський суд Львівської області прийняв до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов ФОП Собко А.М. обґрунтовано тим, що спірний Договір було укладено на порушенням вимог статей 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.01.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2016, первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Собко А.М. на користь Управління 31 120,66 грн. заборгованості зі сплати внеску за пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Трускавця, 21 611,43 грн. інфляційних втрат, 2 365,97 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Договору відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 рішення суду першої і постанову апеляційної інстанцій залишено без змін.

На примусове виконання рішення від 13.01.2016 господарським судом Львівської області 29.03.2016 було видано наказ. Постановою державного виконавця від 06.03.2017 ВП №53525349 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа. Постановою державного виконавця від 16.03.2017 звернуто стягнення на доходи боржника.

У січні 2017 року господарським судом Львівської області було порушено провадження у іншій справі № 914/11/17 за позовом ФОП Собко А.М. до Управління про визнання недійсним Договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.07.2017 у справі № 914/11/17 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Договір.

Рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2017 у справі № 914/11/17 мотивовано тим, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 17.06.2016 № 1989 ФОП Собко А.М. не підписував Договору. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Таким чином, ФОП Собко А.М. вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2017 у справі №914/11/17 та встановлені обставини непідписання ним Договору є нововиявленою обставиною для перегляду рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі № 914/3817/15.

Відповідно до статті 112 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, зокрема, з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, нововиявлені обставини мають бути істотними для вирішення спору; такі повинні бути наявними на час вирішення спору; на час розгляду справи ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою; обставини мають бути виявлені після прийняття судового рішення зі справи. Врахування нововиявлених обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з приводу Договору існує два судові рішення, які набрали законної сили та які в певній мірі суперечать одне одному.

При цьому відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частинами першою, другою, четвертою статті 11 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У низці своїх рішень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) одним із основоположних аспектів верховенства права називає принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення [пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), пункти 42-44 рішення ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України" (заява № 4994/04), пункт 61 рішення ЄСПЛ "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95)].

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності у тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України").

Перегляд судового рішення не повинне бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обстави (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії").

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення у справі "Праведная проти Росії").

Відповідно до статті 320 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Водночас, у процесі первинного розгляду справи № 914/3817/15 суд першої інстанції приймаючи рішення 13.01.2016, серед іншого, дав оцінку доводам ФОП Собко А.М. щодо недійсності Договору, запереченням Управління та дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення зустрічного позову ФОП Собко А.М. про визнання Договору недійсним. Також судом було встановлено, що за умовами Договору забудовник (ФОП Собко А.М.), який здійснює будівництво (реконструкцію та інше) в адміністративних межах міста Трускавця об'єкту "Реконструкція магазину з офісними приміщеннями під магазин з житловими приміщеннями по вулиці Мазепи в місті Трускавці", приймає пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Трускавця (пункт 1.1). Забудовник зобов'язався перерахувати у визначений цим Договором термін суму пайової участі в розмірі 32 620,66 грн. на спеціальний рахунок міського бюджету міста Трускавця в повній сумі єдиним платежем (або за графіком) не пізніше 30 календарних днів після видачі сертифіката відповідності об'єкта будівництва - на момент введення його в експлуатацію. ФОП Собко А.М. сплатив суму пайової участі частково, в сумі 1 500,00 грн., про що свідчить квитанція від 18.04.2013. Суд задовольнив первісний позов. Стягнувши з ФОП Собко А.М. на користь Управління 31 120,66 грн. заборгованості зі сплати внеску за пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Трускавця, 21 611,43 грн. інфляційних втрат, 2 365,97 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовив.

Рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі №914/3817/15 переглядалось в апеляційному і касаційному порядку та набрало законної сили.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у процесі розгляду даної справи ФОП Собко А.М. не заявляв, що він не укладав і не підписував спірного Договору. Навпаки, ФОП Собко А.М. неодноразово підтверджував укладення ним з Управлінням Договору, про що вказано у зустрічному позові від 13.12.2015, у відзиві на позовну заяву від 13.01.2016, в апеляційній скарзі від 22.01.2016, у касаційній скарзі від 09.04.2016. Із названих письмових доказів лише відзив на позовну заяву від 13.01.2016 підписав представник ФОП Собко А.М., а зустрічний позов, апеляційну і касаційну скарги подавались за підписом ФОП Собко А.М. Тим самим ФОП Собко А.М. своїми діями підтвердив своє ж волевиявлення на укладення Договору, однак, взяті на себе зобов'язання у спосіб та строки передбачені Договором не виконав.

Виходячи з викладеного судами було відхилено посилання ФОП Собка А.М. про його необізнаність у процесі первинного розгляду справи № 914/3817/15 щодо підписання і укладення ним Договору та про введення Управлінням суду в оману.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявою про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі № 914/3817/15 за нововиявленими обставинами ФОП Собко А.М. намагається добитися переоцінки доказів, оцінених судом у процесі первинного розгляду справи №914/3817/15, що в силу закону не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Крім того, у контексті процесуальної поведінки ФОП Собко А.М. та обставин, встановлених судом у процесі розгляду справи №914/3817/15 і покладених в основу висновку суду про відсутність підстав недійсності Договору, висновок від 02.06.2017 № 1493 криміналістичної експертизи з дослідження підписів, що слугував підставою прийняття судом рішення від 03.07.2017 у справі №914/11/17, не можна вважати нововиявленою обставиною, оскільки ФОП Собко А.М. не доведено, що у процесі первинного розгляду даної справи ним стверджувалось про укладення Договору внаслідок помилки, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що ця обставина визнана у результаті зловмисної домовленості представника з іншою стороною.

За таких підстав суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ФОП Собко А.М. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2016.

Посилання в касаційній скарзі те, що Управління подало судам неправдиві відомості, внаслідок чого суди введено в оману, у зв'язку з чим ухвалені неправомірні рішення, оскільки господарський суд Львівської області рішенням від 03.07.2017 у справі № 914/11/17 визнав недійсним Договір на підставі висновку від 02.06.2017 № 1493 криміналістичної експертизи з дослідження підписів, відповідно до якого у Договорі підписи від імені ФОП Собко А.М., розташовані під надписом "Забудовник" виконані не ФОП Собко А.М., а іншою особою, тобто судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Собка Анатолія Микитовича залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду суд Львівської області від 13.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 914/3817/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий