Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №910/2738/17
Ухвала КГС ВП від 07.02.2019 року у справі №910/2738/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2738/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК",

представник позивача: Лук'янова О.М. - адвокат (посвідчення від 26.10.2009 №665),

відповідач - Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України,

представники відповідача: Моторич А.І. (за довіреністю від 05.10.2017 №63/10-1872);

Ратич Х.О. (за довіреністю від 10.07.2017 №63/10-1367),

розглянув касаційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 (головуючий суддя - Лиськов М.О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017

(головуючий суддя - Куксов В.В., судді: Гончаров С.А. і Скрипка І.М.)

у справі № 910/2738/17

за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" (далі - Банк)

до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Управління)

про стягнення 1 033 500 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Управління про стягнення 1 033 500 грн. збитків.

Позовна заява мотивована недотриманням Управлінням свого обов'язку за генеральною угодою від 03.01.2007 №1-7/К (далі - Договір) у частині доставки цінного відправлення з оголошеною цінністю 1 033 500 грн. у зв'язку з його втратою Управлінням при озброєному нападі, що призвело до завдання позивачеві збитків у розмірі оголошеної цінності відправлення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017: позов задоволено; стягнуто з Управління на користь Банку збитки в сумі 1 033 500 грн.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позову, оскільки матеріальна відповідальність Управління у випадку втрати відправлень у розмірі фактично втрачених цінностей прямо встановлена пунктом 6.1.3 Договору. Крім того, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації. При цьому саме до повноважень даного органу віднесено організацію перевезення цінних відправлень.

У касаційній скарзі Управління посилається на прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових актів з порушенням та за неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та просить суд касаційної інстанції: скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з Банку на користь Управління судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 17 052, 75 грн. та за подання касаційної скарги в сумі 18 603 грн.

За доводами касаційної скарги:

- суди попередніх інстанцій дійшли хибних висновків, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані нормативно - правові акти, які регулюють надання послуг поштового зв'язку, а саме: Закон України "Про поштовий зв'язок"; постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" (далі - Правила);

- суди попередніх інстанцій невірно вказали про недоречність посилання Управління на положення Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, яка затверджена постановою правління Національного Банку України від 14.02.2007 №45 (далі - Інструкція);

- виконавець за Договором не несе відповідальності за вміст відправлення, бо саме замовник несе відповідальність за вміст відправлення, оформлення, упаковку і правильність вказаної адреси;

- працівником відповідача від позивача приймався пакет з оголошеною цінністю, а не валюта готівкою, при цьому позивачем не надано доказів вкладення касиром валюти до відправлення з оголошеною цінністю;

- відповідно до Інструкції перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8);

- відповідальність у вигляді збитків настає лише за наявності повного складу цивільного правопорушення.

У запереченнях на касаційну скаргу Банк просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи, зокрема, що:

- укладений Договір не є договором про надання поштового зв'язку, а відносини сторін виникли у зв'язку з їх господарською діяльністю;

- пунктом 3.5 Договору визначено чіткий перелік відправлень, які не приймаються до пересилки. При цьому відповідач залишає за собою право в присутності представника позивача провести перевірку відповідності укладеного;

- пунктом 32 Правил визначено перелік заборонених до пересилання відправлень; при цьому пункт 34 Правил визначає, що у разі виявлення у внутрішніх поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонені для пересилання, оператор поштового зв'язку повертає їх відправнику або вживає заходів до їх вилучення в установленому порядку;

- у діях відповідача наявний склад правопорушення, а відтак у нього виник обов'язок відшкодувати Банку збитки.

Касаційним господарським судом у судовому засіданні 20.02.2018 у порядку статті 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у присутності представників Банку та Управління оголошено відкладення розгляду касаційної скарги до 20.03.2018 о 10 год. 30 хв.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарським судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

Відповідно до умов Договору:

- виконавець (Управління) організовує і забезпечує доставку відправлень з оголошеною цінністю та нецінних відправлень замовника (Банк; далі - відправлення) на умовах, вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується виконавцем (пункт 1);

- виконавець забезпечує доставку відправлень замовника на адресу юридичних осіб з м. Києва в обласні центри України та до міст Сімферополь, Севастополь, Ялта АР Крим та в зворотному напрямку (пункт 2.1);

- приймання відправлень здійснюється у приміщенні замовника з 09:00 до 13:00 та з 14:00 до 16:00 у робочі дні тижня, за замовленням, зробленим напередодні, з виїздом офіцера фельдзв'язку автотранспортом підрозділів виконавця (пункт 2.2);

- на відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленням виконавцю, а третій з підписом і печаткою виконавця залишається у замовника. При оформленні реєстру замовник повинен вказувати номер цього Договору (пункт 3.3);

- до пересилки не приймаються: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування для їх використання, а також інші предмети і речовини заборонені для пересилки переліком складеним державним комітетом зв'язку та інформатизації України і затвердженим КМУ. Відповідач залишає за собою право в присутності представника позивача провести перевірку відповідності вкладеного вимогам Закону України "Про зв'язок" (пункт 3.5);

- виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення в межах оголошеної цінності; відповідальність відповідача перед позивачем за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від позивача і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням. Відповідач відповідає за кількість місць, вказаних у реєстрі, а також за цілісність упаковки, печаток і пломб замовника (пункт 6.1).

Позивачем за реєстром на відправлення від 23.11.2016 № 161 було видано, а відповідачем прийнято цінне відправлення для доставки до Харківської обласної дирекції позивача за оцінкою, зазначеною в реєстрі, - 1 033 500 грн.

Проте згадане цінне відправлення, адресоване Харківській обласній дирекції позивача, не було доставлене відповідачем за місцем призначення у зв'язку з втратою при нападі на військовослужбовців відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м.Харкові.

Відповідач у листі від 25.11.2016 вих. №63/07-2091 повідомив позивача про те, що 24.11.2016 невідомими особами було здійснено напад на групу працівників відповідача, які виконували доставку міським фельд'єгерським маршрутом у рамках реалізації Договору, внаслідок чого було викрадено цінності Банку, які направлялися з міста Києва до Харківської обласної дирекції Банку. Відомості про надзвичайну подію внесено до ЄРДР за № 12016042010000292.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509);

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання; стаття 610);

- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611).

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходу, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до пункту 4 частини шостої статті 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" для забезпечення виконання покладених завдань мають право надавати юридичним особам платні послуги відповідно до законодавства.

Положеннями Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.09.2016 року № 600, встановлено особливості визначення вартості та надання Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам відповідно до пункту 5 частини 5 та пункту 4 частини 6 статі 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1105 (пункт 1).

У цьому Порядку термін "замовник" вжито у такому значенні: це - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком на договірних засадах; цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (пункт 2).

Як зазначалося, позивач просив стягнути з відповідача 1 033 500 грн. збитків у розмірі оголошеної цінності відправлення, яке не було доставлено відповідачем.

Вирішуючи цей спір, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що для застосування такого виду відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Проте, дійшовши висновку про обґрунтованість позову, суди не з'ясували повно і об'єктивно всіх обставин справи щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього. Зокрема, суди не з'ясували та не встановили, чи мали місце протиправна поведінка відповідача, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вина та не надали відповідної правової оцінки цим обставинам.

На відсутності складу цивільного правопорушення та недослідженні судами вказаних обставин відповідач наголошував упродовж усього розгляду спору, проте такі доводи у повному обсязі не були оцінені судами при вирішенні спору, так само як не були зазначені й доводи, за якими суди відхилили ті чи інші докази та доводи сторін у справі.

Водночас, зазначивши про те, що саме до повноважень відповідача віднесено організацію перевезення цінних відправлень, господарські суди попередніх інстанцій не обґрунтували та не вмотивували наведених висновків посиланням на норми законодавства.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п'ята цієї статті).

Порушення попередніми судовими інстанціями згаданих норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Так, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Водночас суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного та відповідно до статті 310 ГПК України рішення і постанова з даної справи підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результати нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 зі справи №910/2738/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов