Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.10.2019 року у справі №904/5617/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/5617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Озерчук М. М.

розглянув касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - І. А. Іоннікова, судді: К. В. Тарасенко, О. О. Хрипун) від 09.09.2019

за позовом Дніпровської міської ради

до 1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

2) Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод"

про передачу гуртожитку до комунальної власності.

Учасники справи:

представник позивача - Пастернак В. В.,

представник відповідача-1 - Бєлозьорова О. С.,

представник відповідача-2 - не з'явився.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 13.12.2018 Дніпровська міська рада (далі - Позивач) подала позовну заяву про передачу до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради гуртожитку, розташованого за адресою: вул. Кобзарська, 1 А, м. Дніпро (далі - Гуртожиток).

1.2 Позовна мотивована невиконанням Державним підприємством "Дніпровський електровозобудівний завод" (далі - Відповідач-2), що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Відповідач-1), обов'язку з передачі до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра Гуртожитку, який перебуває на балансі Відповідача-1.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 21.05.2019 Господарський суд міста Києва ухвалив закрити провадження у справі.

2.2 Рішення суду мотивоване необхідністю розглядати питання щодо передачі Гуртожитку Відповідача-2 в межах справи про банкрутство цієї особи.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 09.09.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив задовольнити апеляційну скаргу Позивача, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від
21.05.2019 і направити справу до суду першої інстанції.

3.2 Рішення суду мотивоване неправомірним застосуванням місцевим судом статті 231 ГПК України з огляду на відсутність у нормах цієї статті такої підстави для закриття провадження у справі як необхідність розгляду спору в межах справи про банкрутство.

4. Встановлені судами обставини

4.1 Гуртожиток перебуває на балансі Відповідача-2.

4.2 Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Відповідача-2 є Відповідач-1; Відповідач-2 є державним комерційним підприємством та належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

4.3 Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 № 408-р "Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі об'єктами державної власності" від 23.03.2014 № 94 Відповідача-2 передано зі сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до акта приймання-передачі зі сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Мінекономрозвитку від
29.10.2014 органом управління Відповідача-2 є Відповідач-1.

4.4 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/3406/18 про банкрутство Відповідача-2 та введено процедуру розпорядження майном боржника.

5 Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 30.09.2019 Відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2019.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Апеляційний суд, відхиливши всі аргументи Позивача як заявника апеляційної скарги, не мав права визнавати обґрунтованою скаргу цієї особи та, здійснюючи апеляційне провадження в межах доводів та аргументів апеляційної скарги, скасовувати законне судове рішення першої інстанції.

6.2 Апеляційний суд не врахував імперативні норми пункту 8 статті 20 ГПК України щодо порядку розгляду спорів про майнові вимоги до боржника у справі про банкрутство, а також існуючу судову практику з вирішення подібних спорів.

6.3 Ухвалюючи рішення про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд всупереч вимогам статті 269 ГПК України не вказав, в чому полягає неповнота дослідження обставин справи та які обставини у справі є недоведеними.

7. Позиція Позивача, викладена у "відповіді" на касаційну скаргу

7.1 Відповідач-1, представники якого брали участь в судовому засіданні у Верховному Суді 20.06.2019 у справі № 910/3406/18 про банкрутство Відповідача-2, мав бути обізнаний про закриття провадження у цій справі постановою Верховного суду від 20.06.2019.

8. Касаційне провадження

8.1 Суд відмовляє в задоволенні поданого Відповідачем-1 26.11.2019 клопотання про заміну його у цій справі правонаступником - Фондом державного майна України, через передчасність цього клопотання.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 177 ГПК України остаточне визначення судом першої інстанції складу учасників судового процесу у цій справі з встановленням матеріально-правового зв'язку між ними і предметом спору не завершено, оскільки розгляд цієї справи в суді першої інстанції перебував лише на стадії підготовчого засідання.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо порядку розгляду спору за майновою вимогою до боржника

9.1 Відповідно пунктів 8, 9 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), зокрема:

- справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

- справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 9 статті 30 ГПК України визначено, що справи, передбачені Частиною 9 статті 30 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

9.2 За змістом норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він та належне йому майно перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

А тому, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення майнових спорів, у тому числі стосовно майна (майнових прав) боржника, є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом у межах справи про банкрутство.

Суд звертається до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постановах від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, від 16.11.2016 у справі № 908/560/16 та від 20.08.2019 у справі № 910/8300/18.

Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом в постановах від
25.02.2019 у справі № 906/864/17 та від 17.04.2019 у справі № 5017/2615/2012.

9.3 Судами встановлено, що предметом спору є Гуртожиток, що перебуває на балансі Відповідача-2, щодо якого ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/3406/18 про банкрутство та введено процедуру розпорядження майном (пункти 4.1 4.4).

9.4 Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 177 ГПК України завданням підготовчого провадження є визначення порядку розгляду справи.

Статтею 231 ГПК України визначені підстави для закриття провадження у справі.

9.5 У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку про те, що у разі встановлення обставин порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство щодо особи, якій в окремо порушеній справі заявлено майнову вимогу, процесуально правильним в цьому випадку є дії суду із закриття провадження в окремо порушеній справі на підставі статті 231 ГПК України, незважаючи на відсутність про те прямої вказівки (підстави) в нормах цієї статті.

Господарський суд, здійснюючи розгляд спору за майновими вимогами до боржника у межах справи про банкрутство, у цьому разі буде діяти як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

9.6 Апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосувавши норми статті 231 ГПК України, пунктів 8 та 9 частини 1 статті 20 та частини 9 статті 30 ГПК України щодо особливостей розгляду справ у спорах за майновими вимогами до боржника.

9.7 Дійшовши викладеного висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 6.2).

9.8 Водночас, відсутність/закриття провадження у справі про банкрутство боржника, який є стороною у справі за майновим спором стосовно майна (майнових прав) боржника, виключає, у розумінні норм пунктів 8 та 9 частини 1 статті 20 та частини 9 статті 30 ГПК України, розгляд цього спору господарським судом у порядку, передбаченому нормами цих статей - в межах справи про банкрутство.

9.9 Згідно з постановою Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/3406/18, тобто ухваленою до завершення апеляційного провадження у цій справі, касаційний суд постановив, зокрема, закрити провадження у справі про банкрутство боржника - Відповідача-2.

Апеляційний суд наведеного не врахував.

Водночас, Суд погоджується по суті з рішенням апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду про закриття провадження у цій справі з направленням її до суду першої інстанції, однак з інших мотивів - через передчасність рішення місцевого суду, з огляду на таке.

9.10 Відповідно до частини 3 статті 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Провадження у цій справі відкрито ухвалою від 15.04.2019.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень:

- на час ухвалення місцевим судом оскаржуваної ухвали завершилось апеляційне провадження з перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від
26.12.2018 у справі № 910/3406/18 (постанова апеляційного суду від 11.04.2019),

- на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 у справі № 910/3406/18 подана касаційна скарга (яка ухвалою касаційного суду від
26.04.2019 залишена без руху),

- 20.05.2019 касаційним судом постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження (оприлюднена 23.05.2019), яке завершилось ухваленням касаційним судом 20.06.2019 постанови про закриття провадження у справі № 910/3406/18.

У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку, що місцевий суд, встановивши обставини відкриття ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від
26.12.2018 провадження у справі № 910/3406/18 про банкрутство Відповідача-2, мав процесуальну можливість у вигляді передбаченого частиною 3 статті 177 ГПК України строку, який на час ухвалення місцевим судом ухвали не закінчився, дослідити обставини чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 у справі № 910/3406/18 з метою остаточного та безумовного вирішення питання про порядок розгляду цієї справи (в окремому провадженні чи у межах справи про банкрутство) (пункт 5 частини 1 статті177 ГПК України) задля запобігання повторному зверненню Позивача із позовом між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та задля уникнення створення тотожних справ.

Однак, місцевий суд наведеного не врахував, неповно дослідив докази та обставини щодо чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від
26.12.2018 у справі № 910/3406/18, передчасно ухваливши рішення про закриття провадження у цій справі.

9.11 У зв'язку із викладеним та з урахуванням висновків в пункті 9.8 цієї постанови апеляційному суду належало скасувати ухвалу місцевого суду про закриття провадження у цій справі з підстав відсутності (через закриття провадження) справи про банкрутство боржника - Відповідача-2, який є стороною у цій справі за майновою вимогою про передачу Гуртожитку, що виключає, у розумінні норм пунктів 8 та 9 частини 1 статті 20 та частини 9 статті 30 ГПК України, розгляд цього спору господарським судом у порядку, передбаченому нормами цих статей - в межах справи про банкрутство Відповідача-2.

9.12 Дійшовши наведених висновків, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 6.1,6.3) із запереченням порядку здійснення апеляційного провадження у цій справі.

9.13 А тому доводи скаржника про незаконність рішення апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду з направленням справи до суду першої інстанції не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, через що відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

9.14 Частиною 1 статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 4 цієї статті ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини.

9.15 У зв'язку з викладеним апеляційний суд, скасувавши ухвалу про закриття провадження у цій справі та направивши справу до суду першої інстанції, ухвалив по суті правильне рішення, однак при цьому неправильно застосував норми процесуального права. А тому відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 308 та статті 311 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 904/5617/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від
09.09.2019 у справі № 904/5617/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк