Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.08.2018 року у справі №911/397/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/397/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участю секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

представник - Лук'янчук М.Р. (довіреність №3835/9/10-36-10-08 від 07.05.2018),

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво",

ліквідатор - арбітражний керуючий Цвітненко Дмитро Миколайович

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 22.05.2018

у складі колегії суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Верховець А.А., Остапенко О.М.

та на ухвалу Господарського суду Київської області

від 24.01.2018

у складі судді Лопатіна А.В.

у справі № 911/397/16

за заявою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 26.06.2018 Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулося безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2018 у справі №911/397/16 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/397/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі №911/397/16 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2018 та призначено її розгляду на 18.09.2018 о 17 год. 00 хв.

4. 17.09.2018, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В., склад колегії суддів змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

5. Ухвалою від 17.09.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. прийняв справу №911/397/16 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до провадження, ухвалив розглянути касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2018 у справі №911/397/16 в судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 на 18.09.2018.

6. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/397/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво", порушена ухвалою місцевого суду від 16.03.2016 за заявою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

7.1. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Київської області від 11.05.2016 визнано кредиторами з грошовими вимогами до боржника: Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, АТ "Ферротек-Конструкціонс АГ", затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "І.С.К. Виробництво" на суму 7 665 003, 18 грн., зобов'язано розпорядника майна боржника організувати та провести збори кредиторів ТОВ "І.С.К. Виробництво", на яких сформувати представницькі органи (комітет кредиторів), а в подальшому на засіданні комітету кредиторів ТОВ "І.С.К. Виробництво" комітету визначитись з подальшою процедурою банкрутства ТОВ "І.С.К. Виробництво", зобов'язано розпорядника майна внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "І.С.К. Виробництво" згідно з реєстром, який затверджено судом та примірник доопрацьованого реєстру подати до суду, повторно зобов'язано розпорядника майна боржника провести інвентаризацію майна боржника та за результатами її проведення подати до суду відомості, розгляд справи призначено на 29.06.2016.

7.2. Постановою Господарського суду Київської області від 07.09.2016 визнано банкрутом ТОВ "І.С.К. Виробництво" та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Цвітненка Д.М., зобов'язано ліквідатора ТОВ "І.С.К. Виробництво" протягом встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строку за результатами роботи подати до господарського суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс банкрута, який відповідає фактичному фінансовому та майновому стану боржника.

8. 04.12.2017 через канцелярію Господарського суду Київської області представником ГУ ДФС у Київській області подано заяву про визнання кредиторських вимог, в якій заявник просив визнати ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ "І.С.К. Виробництво" з грошовими вимогами в розмірі 354 560, 36 грн., включити вимоги ГУ ДФС у Київській області до реєстру вимог кредиторів, а також включити витрати на оплату судового збору ГУ ДФС у Київській області до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення. Заявник зазначив, що загальна сума кредиторської заборгованості ТОВ "І.С.К. Виробництво" виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, тому за своєю правовою природою вимоги ГУ ДФС у Київській області є конкурсними грошовими вимогами.

8.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2017 розгляд кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області призначено на 24.01.2018 та зобов'язано ліквідатора банкрута подати до суду письмові пояснення за результатами розгляду грошових вимог ГУ ДФС у Київській області.

9. Ухвалою від 24.01.2018 Господарським судом Київської області кредиторські вимоги ГУ ДФС у Київській області на суму 354 560, 36 грн. до TOB "І.С.К. Виробництво" відхилено.

9.1. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з огляду на пункт 14.1.39. частини 14.1. статті 14 та статтю 102 Податкового кодексу України, строк давності щодо визначення сум грошових зобов'язань контролюючим органом сплив раніше, ніж ГУ ДФС у Київській області нарахувало пеню, а отже, TOB "І.С.К. Виробництво" вважається вільним від нарахованої пені.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

10. Постановою від 22.05.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2018 у справі №911/397/16 залишив без змін.

10.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- конкурсні вимоги могли бути заявлені у тридцятиденний строк з дати оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "І.С.К. Виробництво" від 17.03.2016, а поточні вимоги (які виникли під час процедури розпорядження майном боржника) - після оприлюднення повідомлення від 09.09.2016 про визнання ТОВ "І.С.К. Виробництво" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури. При цьому, поточні вимоги, які заявлені відповідно до частини 1 статті 38 Закону про банкрутство, після їх визнання господарським судом набувають статусу конкурсних;

- оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, то вимоги Головного управління ДФС у Київській області в частині нарахованої пені за період з 09.07.2013 по 16.03.2016 з податку на додану вартість та податку на прибуток та які за своєю правовою природою є конкурсними (оскільки виникли до дня порушення провадження у даній справі про банкрутство) не розглядаються судом та вважаються погашеними у зв'язку з їх пред'явленням до боржника поза межами визначеного законодавством присічного строку;

- апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про відхилення заявлених грошових вимог у зв'язку зі спливом строку давності для визначення податкового зобов'язання, на яке нараховано пеню, з посиланням на норми статті 102 Податкового кодексу України, оскільки з моменту порушення справи про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі і Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, тому правовідносини, які виникли між Головним управлінням ДФС у Київській області та боржником з приводу заявлених грошових вимог, мають визначатись саме нормами Закону про банкрутство як спеціального;

- місцевий господарський суд ухвалив по суті правильне судове рішення, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими обставинами справи та наведеним нормативно-правовим обґрунтуванням, тому суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області із залишенням без змін оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області від 24.01.2018 у даній справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Головного управління ДФС у Київській області)

11. Скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином матеріали справи, з яких вбачається, що кредиторські вимоги заявлені контролюючим органом до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "І.С.К. Виробництво", а перебіг позовної давності відповідно до статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зупинився на період дії мораторію, тому термін позовної давності не був пропущений і в розумінні статті 23 зазначеного Закону, податковий орган не заявляв вимог про включення їх до 3 черги задоволення, а до 6 черги, вони не є погашеними (припиненими).

11.1. Скаржник аргументував, що висновки апеляційного суду з посиланням на неприпустимість застосування до вимог податкового органу положень статті 102 Податкового кодексу України є помилковими, оскільки зазначена норма права поширювалася на нарахування пені за порушення податкових зобов'язань, яка виникла за 1095 днів до моменту порушення справи про банкрутство та має бути визнана у шосту чергу, оскільки період з моменту порушення справи про банкрутство до моменту розгляду спірних грошових вимог у справі про банкрутство не включається до зазначеного строку згідно з частиною 3 статті 19 Закону про банкрутство.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частина 1 статті 19 - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частина 3 статті 19 - протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Частина 4 статті 23 - особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

13. Податковий кодекс України

Пункт 1.1. статті 1 - податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 102. Строки давності та їх застосування

102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дні у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

102.2. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

102.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

102.4. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

102.5. Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права - статей 1, 102 Податкового кодексу України, статей 19, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та процесуального права - статей 236-238 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Виходячи з положень частини 2 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у даній справі порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2016. Відтак, саме з цієї дати починає діяти мораторій, передбачений положеннями статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема щодо спірних податкових вимог про стягнення пені.

16. Виходячи з положень частини 4 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, Законом про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, який застосовується щодо боржника у даній справі, вже не передбачено наслідків припинення (погашення) вимог кредиторів, які пропустили строк на подання грошових вимог у процедурі розпорядження майном, або взагалі не зверталися до суду у процедурі розпорядження майном. Такі кредитори втрачають статус конкурсних кредиторів та включаються до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу.

17. Як встановлено судами, грошові вимоги скаржника складаються з пені за порушення таких податкових зобов'язань: податку на прибуток підприємств згідно з податковою декларацією 11.02.2013 та податковою декларацією з ПДВ від 18.07.2013 з уточнюючим розрахунком від 22.07.2013, податковими повідомленнями-рішеннями від 30.05.2013, 18.11.2013, 18.03.2014 та 09.04.2014.

Отже, приймаючи до уваги факт порушення справи про банкрутство 16.03.2016 та приписи підпункту 129.1.3. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України про те, що при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, нарахування пені починається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що по податкових деклараціях боржника 11.02.2013 та 18.07.2013 не сплив 1095 денний строк давності для нарахування податкового боргу (пені) станом на 16.03.2016, а тому грошові вимоги скаржника у зазначеній частині є обґрунтованими.

Також, приймаючи до уваги той факт, що податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013, 18.11.2013, 18.03.2014 та 09.04.2014 прийнято в межах 1095 денного строку давності на стягнення податкового боргу станом на момент порушення справи про банкрутство (16.03.2016) та керуючись приписами підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України про те, що при нарахуванні грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нарахування пені розпочинається починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом, Суд вважає обґрунтованими грошові вимоги скаржника в зазначеній сумі грошових вимог про стягнення пені за наслідком прийняття податкових повідомлень-рішень. Також, Суд приймає до уваги те, що сторони не оспорювали розрахунку пені по зазначених податкових вимогах.

18. З огляду на встановлення дотримання податковим органом звернення із спірними грошовими вимогами в межах 1095 днів на стягнення податкового боргу на момент порушення процедури банкрутства, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з неправильним застосуванням статей 102, 129 Податкового кодексу України, частини 4 статті 23 та статті 45 Закону про банкрутство, внаслідок чого зазначені рішення слід скасувати, прийнявши у справі нове рішення про визнання спірних вимог кредитора Головного управління ДФС у Київській області на суму 354 560, 36 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів в шосту чергу задоволення вимог ТОВ "І.С.К. Виробництво".

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

19. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 11-11.1. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються висновками Суду згідно з пунктами 15-18 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Правовий висновок та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Системний аналіз положень статей 102 та 129 Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що при нарахуванні грошових зобов'язань зі стягнення пені до моменту порушення провадження у справі про банкрутство діє 1095-денний строк давності, протягом якого така пеня може нараховуватися після настання строку оплати основного податкового зобов'язання, як такий, що є спеціальним, та не застосовуються строки позовної давності, визначені цивільним чи господарським законодавством.

Системний аналіз положень частини 3 статті 19 та частини 4 статті 23 Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19.01.2013, дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію у такій справі (як загальний строк позовної давності, визначений цивільним законодавством, так інші строки давності стягнення грошових зобов'язань, визначені спеціальними законами щодо окремих видів грошових зобов'язань, зокрема податкових). Законодавцем скасовано норму про припинення грошових вимог конкурсних кредиторів, які звернулися із пропуском визначеного частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство строку до боржника зі своїми кредиторськими вимогами, або звернулися у ліквідаційній процедурі. Такі вимоги не припиняються, однак втрачають статус конкурсних та задовольняються у шосту чергу згідно з частиною 4 статті 23 Закону про банкрутство.

Отже, в процедурі банкрутства можуть визнаватися грошові вимоги податкових органів, які виникли у період 1095 днів до моменту порушення справи про банкрутство та в залежності від обраної кредитором процедури звернення (у розпорядженні майном чи в ліквідаційній процедурі) та з урахуванням структури грошових вимог (основний борг, пеня, штрафні санкції) включатися до реєстру вимог кредиторів згідно з частиною 4 статті 23 та статтею 45 Закону про банкрутство.

21. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали судом першої інстанції та постанови судом апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду від 22.05.2018, ухвали суду першої інстанції від24.01.2018 та прийняття у справі №911/397/16 нового рішення про визнання спірних вимог кредитора на суму 354 560, 36 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів в шосту чергу задоволення вимог боржника.

В. Судові витрати

22. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати кредитора на загальну суму 14 400 грн. (6 400 грн. + 4 800 грн. + 3 200 грн.) зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій покладаються на боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво" та включаються до реєстру вимог кредиторів боржника як вимоги першої черги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2018 у справі №911/397/16 скасувати. Прийняти у справі №911/397/16 нове рішення:

"Визнати грошові вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на суму 354 560, 36 грн. як вимоги шостої черги та на суму 14 400 грн. як вимоги першої черги, включивши їх до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво".".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк