Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/1050/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Головатюк Любові Василівни

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.

від 12.06.2018

за позовом Фізичної особи - підприємця Головатюк Любові Василівни

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз"

про скасування акта розрахунку необлікованого (донарахованого) об?єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.02.2017 на суму 109389,93 грн та зобов?язання відновити газопостачання до об'єктів споживача фізичної особи - підприємця Головатюк Л.В.

за участю представників:

позивача - Головатюк Л.В.

відповідача - Дороніна О.М.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Головатюк Любов Василівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про скасування акту розрахунку необлікованого (дорахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.02.2017 на суму 109389 грн. 93 коп. та зобов'язання відновити газопостачання до об'єктів споживача фізичної особи-підприємця Головатюк Л.В., що розташовані за адресами: 1. Магазин "Козачок", 78218, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Нижній Вербіж, вул. Українська, 10Д; 2. Магазин "Терези", 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Леонтовича, 26А.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилалася на те, що у відповідача відсутні законні підстав для припинення газопостачання на об'єкти позивача та донарахування вартості природного газу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 року у справі №909/1050/17 позов фізичної особи-підприємця Головатюк Любові Василівни до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про скасування акту розрахунку необлікованого (дорахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.02.2017 на суму 109389 грн 93 коп та зобов'язання відновити газопостачання до об'єктів споживача фізичної особи-підприємця Головатюк Л.В., задоволено. Скасовано акт розрахунку не облікованого (дорахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.02.2017 на суму 109389 грн 93 коп. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" відновити газопостачання до об'єктів споживача фізичної особи-підприємця Головатюк Любові Василівни), що розташовані за адресами: 1. Магазин "Козачок", 78218, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Нижній Вербіж, вул. Українська, 10Д; 2. Магазин "Терези", 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Леонтовича, 26А. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" на користь фізичної особи-підприємця Головатюк Любові Василівни, 3200 (три тисячі двісті) грн судового збору.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 року мотивоване тим, що враховуючи, що акт про порушення складено з недотриманням вимог законодавства за наявності висновку експертизи про непошкодженість пломб, які унеможливлюють доступ до лічильного механізму газового лічильника, що вказує на те, що втручання в газорозподільну систему не було, суд приймаючи рішення дійшов висновку про відсутність у відповідача - Публічного акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації ,,Івано-Франківськгаз" законних підстав для припинення газопостачання на об'єкти позивача та нарахування обсягу природного газу вартістю 109389,93 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ,,Івано-Франківськгаз" - подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду, в якій просили рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 року у справі №909/1050/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 12.06.2018, повний текст складено 18.06.2018, у справі №909/1050/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" задовольнив. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 у справі №909/1050/17 скасував. Прийняв нове рішення, яким в позові відмовив повністю. Стягнув з Фізичної особи - підприємця Головатюк Любові Василівни на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" 4800,00 грн судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Дана постанова мотивована тим, що із спірних правовідносин не вбачається, що акт про порушення є актом в розумінні положень ст.ст. 217, 235 ГК України, оскільки він лише фіксує порушення, які були виявлені при проведенні перевірки працівниками відповідача Кодексу газорозподільних систем. Тобто, оскаржений акт може бути використаний в якості доказу в разі звернення з позовом до суду у спорі про право і підлягає оцінці судом при розгляді господарського спору. Чинне законодавство дозволяє споживачу оскаржити в судовому порядку саме рішення комісії з розгляду акту про порушення, яке оформлене протоколом, а не сам факт про порушення, який за рішенням комісії може бути задоволений або ж скасований. Відтак, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права.

02.07.2018 Фізична особа - підприємець Головатюк Любов Василівна звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 (повний текст складено 18.06.2018) у справі №909/1050/17, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 у справі №909/1050/17.

Скаржник зазначає, що при розгляді справи, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме пункт 10 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494, так як вказаною нормою права встановлено цілий ряд дій, які можуть бути вжиті комісією за результатами розгляду акта про порушення (задовольнити повністю або частково, додаткове обстеження чи перевірка, зібрання додаткових пояснень, скасування акта про порушення) і оскарження протоколу комісії згідно даної норми, може бути використано лише як один із способів захисту свого порушеного права. Крім цього, предметом спору по даній справі є акт-розрахунок необлікованого (дорахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.02.2017 на суму 109389 грн 93 коп, який складено на підставі протоколу комісії, а акт про порушення, позивачем в судовому порядку не оскаржувався, оскільки він лише фіксує порушення і не є господарською санкцією в розумінні ч. 1 ст. 216 ГК України, ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України та ч.ч. 1, 2 ст. 235 ГК України.

Ухвалою Верховного суду від 19.07.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Головатюк Любові Василівни на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №909/1050/17. Призначено розгляд касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Головатюк Любові Василівни на 18.09.2018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.09.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В. для розгляду справи №909/1050/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (назву змінено на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз") та Фізичною особою-підприємцем Головатюк Л.В. укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11417DIX70GP016. В наступному позивач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, шляхом заповнення заяви-приєднання №09427DIX70GP016.

П. 1.1. договору постачальник (відповідач) здійснює споживачу (позивачу) постачання природного газу в обсягу і порядку передбаченому договором про забезпечення потреб споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Працівниками Коломийського відділення ПАТ "Івано-Франківськгаз" 16.08.2016 проведена перевірка справності лічильника газу (PREMAGAS MKM G6G6 №8978651) на об'єкті споживача фізичної особи-підприємця Головатюк Л.В., в с. Нижній Вербіж, вул. Українська, 10 Д, магазин "Козачок", про що складено акт перевірки, згідно якого порушень не виявлено та зазначено про необхідність перевірки лічильника службою метрології Коломийського відділення ПАТ "Івано-Франківськгаз".

Фізичною особою-підприємцем Головатюк Л.В. 02.12.2016 подана заява про проведення повірки лічильника газу.

Працівниками Коломийського відділення ПАТ "Івано-Франківськгаз" 28.12.2016 проведено демонтаж лічильника, про що складено протокол-акт про демонтаж та направлення ЗВТ (лічильника газу) для проведення експертизи.

Актом про порушення №219 від 28.12.2016 встановлено порушення кодексу газорозподільних систем: подряпини на склі облікового механізму.

Згідно акту експертизи лічильника газу №99 від 24.01.2017, результатами зовнішнього огляду лічильника встановлено свинцеві пломби, які встановлені на корпусі лічильника, з нечітким відбитком тавра повірки ЦСМ "РД11Р" не пошкоджені. Мастична пломба з відбитком тавра повірки ЦСМ "РД11Р" не пошкоджена. Пломба-наліпка типу "БАР"ЄР" №5530496 не пошкоджена, встановлена з порушенням. Лічильник функціонує. Подряпини на склі облікового механізму біля пломби великого діаметру. Стороннім предметом пошкоджені четвертий, п'ятий та шостий облікові барабани та третя, четверта, п'ята та шоста трибки. Окрім цього, в акті викладена окрема думка члена комісії інженера з метрології ДП "Івано-Франківськстандартметрологія", з якої вбачається, що за результатами визначення похибки лічильника, проведених в п. 2.3. даного акту лічильник визнано придатним до експлуатації. Для достовірності пред'явлених виявлених зауважень до нечіткого відбитку тавра і по пошкодженню облікових барабанів відлікового пристрою необхідно провести незалежну експертизу лічильника на заводі виробника для підтвердження факту невідповідності нечіткого відбитку тавра пломбування лічильника заводському пломбуванню і визначення пошкодження облікових барабанів.

Відповідно до акту розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.02.2017 вартість не облікованого газу Фізичної особи-підприємця Головатюк Л.В., в с. Нижній Вербіж, вул. Українська, 10Д, за період з 28.06.2016 по 28.12.2016, становить 109389,93 грн 06.06.2017 на об'єктах Фізичної особи-підприємця Головатюк Л.В., припинено газопостачання шляхом перекриття запірних пристроїв та опломбування. Коломийським відділенням ПАТ "Івано-Франківськгаз" направлено на адресу фізичної особи-підприємця Головатюк Л.В., вимогу про сплату вартості необлікованого (дорахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі 109389 грн 93 коп №IF- СК-3371-0717 від 27.07.2017 (вручена 18.09.2017), яка позивачем залишена без розгляду.

Відповідно до глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред'явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов'язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. Главою 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, передбачено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об'єкту споживача та/або його постачальнику; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4)відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу"; 5) неповернення оператору ГРМ заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу чи розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим); 11) в інших випадках, передбачених законодавством. Постачальник має право обмежувати (припиняти) постачання газу споживачу відповідно до порядку, встановленого законодавством. Підставою для припинення газопостачання (як оперативно-господарської санкції) є порушення, яке визначене главою 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, факт якого фіксується у відповідному акті про порушення, який у випадку підтвердження порушення підлягає задоволенню на підставі прийнятого рішення комісії постачальника, що оформляється протоколом.

Згідно із ст. 1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 вказаної статті ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Так, частина 2 ст. 20 ГК України, яка кореспондується з положенням ст. 16 ЦК України, встановлює, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів. Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язків характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Відповідно до Розділу ХІ глави 5 (порядок оформлення акта про порушення) п.п. 10, 11 (порядок оформлення акта про порушення) Кодексу газорозподільних систем (порядок оформлення акта про порушення), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494, споживач (несанкціонований споживач) зобов'язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення. За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи. У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було зроблені вірні висновки про те, що із спірних правовідносин не вбачається, що акт про порушення є актом в розумінні вищезазначених положень, оскільки він лише фіксує порушення, які були виявлені при проведенні перевірки працівниками відповідача Оператора газорозподільної станції.

Оскаржений Фізичною особою-підприємцем Головатюк Л.В. акт може використовуватись в якості доказу в разі звернення з позовом до суду у спорі про право і підлягає оцінці судом при розгляді господарського спору.

З врахуванням вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство дозволяє споживачу оскаржити в судовому порядку саме рішення комісії з розгляду акту про порушення, яке оформлене протоколом, а не сам факт про порушення, який за рішенням комісії може бути задоволений або ж скасований. Таким чином фізичною особою-підприємцем Головатюк Л.В. обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

З огляду на викладене, враховуючи що друга позовна вимога про зобов'язання відновити газопостачання до об'єктів споживача є похідною вимогою від першої вимоги про скасування акта розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості, колегія підтримує висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Головатюк Любові Василівни залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №909/1050/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

І. Ткач