Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.01.2020 року у справі №914/2167/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/2167/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: Медвідь Л.М.,

третьої особи-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело"

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019

(суддя Хабіб М.І.)

у справі №914/2167/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" вих. № 27/08-1 від 27.08.2019

про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 26.09.2016 у справі №914/2167/16 про задоволення заяви Малого підприємства "Сніжинка" та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної Торгової Палати від 05.02.2009 у третейській справі №10-47/09

за позовом Приватного підприємства "Нива-Львів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шрифт"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Мале підприємство "Сніжинка"

про визнання договору дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення третейського суду

1. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної Торгової Палати від 05.02.2009 у третейській справі №10-47/09 (далі - Рішення) задоволено позов Приватного підприємства "Нива-Львів" (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шрифт" (далі - Відповідач):

- визнано дійсним укладений між Позивачем і Відповідачем договір №5/3 купівлі-продажу приміщень від 15.05.2001;

- визнано за Позивачем право власності на об`єкт нерухомості - будівлю ангар-складу літ. Б-1 загальною площею 475,9 м2, за адресою: с. Холодновідка Пустомитівського району Львівської області, вул. Кільцева, 5 "г" (далі - Майно);

- зобов`язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - Третя особа-1) зареєструвати право приватної власності за Позивачем на Майно;

- зобов`язано Третю особу-1 видати витяг про реєстрацію права власності за Позивачем на Майно.

Короткий зміст заяви про скасування рішення третейського суду

2. Мале підприємство "Сніжинка" (далі - Заявник) звернулось до господарського суду із заявою про скасування Рішення (далі - Заява-1).

3. Заява-1 мотивована незаконністю Рішення у зв`язку з тим, що воно порушує права та охоронювані законом інтереси Заявника щодо Майна, набуті ним на підставі договору фінансового лізингу від 11.08.1998, укладеного з АТ "Український інноваційний банк" (далі - Договір лізингу), договору відчуження об`єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006 (далі - Договір відчуження майна). Водночас Заявник зазначив про відсутність у Постійно діючому Третейському суді при Українському національному комітеті Міжнародної Торгової Палати матеріалів справи №10-47/09, а відтак і відповідної третейської угоди щодо вирішення відповідного спору.

Хід розгляду справи

4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.09.2016, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2017, Заява-1 задоволена, Рішення скасовано.

5. Ухвала мотивована тим, що прийняття Рішення призвело до державної реєстрації права власності на Майно та порушення у зв`язку з цим прав Заявника, який не брав участі у справі та не був стороною третейської угоди.

6. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що третейський суд у Рішенні вийшов за межі третейської угоди та за межі компетенції розгляду самого рішення третейського суду.

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" (далі - Третя особа-2) подало заяву від 11.05.2019 про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 26.09.2016 за нововиявленими обставинами (далі - Заява-2).

8. Заява-2 мотивована тим, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 у справі №914/194/17, яким визнано недійсним (нікчемним) Договір відчуження майна. При цьому Заявник-2 послався на встановлення судами обставин непідписання сторонами Договору лізингу, акту передачі основних засобів у фінансовий лізинг від 18.08.1998, непідписання колишнім керівником філії банку Договору відчуження майна, а також ненабуття Заявником права власності на Майно через неналежне виконання ним своїх зобов`язань зі сплати лізингових платежів.

9. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 Заява-2 залишена без задоволення, а ухвала Господарського суду Львівської області від 26.09.2016 - без змін.

10. Третя особа-2 подала заяву від 27.08.2019 про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 26.09.2016 за нововиявленими обставинами (далі - Заява-3), в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.09.2016 та ухвалити нову ухвалу про відмову в задоволенні Заяви-1.

11. Заява-3 мотивована тим, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.07.2019 у справі №914/194/17, Договір відчуження майна є неукладеним, не має юридичної сили та не породжує для його сторін бажаного правового результату і відповідних прав та обов`язків.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

12. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у задоволенні Заяви-3 відмовлено.

13. Ухвала мотивована тим, що висновок Верховного Суду в постанові від 25.07.2019 у справі №914/194/17 про неукладеність Договору відчуження майна не спростовує висновків судів, покладених в основу ухвали від 26.09.2016, оскільки на підставі Договору лізингу, додаткової угоди від 28.05.2003 до Договору лізингу та графіку лізингових платежів у Заявника виникли права та обов`язки щодо Майна, за яке Заявник сплатив банку лізингові платежі.

14. У зв`язку з викладеним суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені Позивачем обставини не є нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення доводів скаржника

15. Третя особа-2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення Заяви-3.

16. Апеляційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до хибних висновків суду в оскаржуваній ухвалі про наявність порушеного права Заявника при зверненні із Заявою-1.

17. Третя особа-2 вважає, що суд першої інстанції взагалі не застосував положення частини 1 статті 1221 Господарського процесуального кодексу України, хоча відсутність речових прав Заявника на спірне майно на час звернення із Заявою-1 слугувала нововиявленою обставиною, на яку Третя особа-2 посилалась у Заяві-3.

18. Також Третя особа-2 зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги істотних нововиявлених обставин, установлених у справі №914/194/17 про те, що Заявник не виконав умов Договору лізингу про сплату лізингових платежів, та дійшов протилежного, необґрунтованого та незаконного висновку про виникнення у Заявника прав та обов`язків щодо Майна.

19. На думку Третьої особи-2, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив її доводи про встановлення в межах справи №914/194/17 нововиявлених обставин для даної справи - факту непідписання директором Львівської філії АТ "Укрінбанк" та директором Заявника Договору лізингу, акту від 18.08.1998 та Договору відчуження майна.

20. Третя особа-2 наголошує, що Рішенням не могли вирішуватися питання про права та обов`язки Заявника, який не був залучений до участі в третейській справі, оскільки такі права у Заявника були відсутні, адже він не набував права власності на Майно на підставі Договору лізингу, а сама дія Договору лізингу на момент розгляду справи третейським судом припинилася.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

21. Заявник подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

22. Відзив мотивований тим, що Договір лізингу, за яким у Заявника виникли права на Майно, не визнаний недійсним у судовому порядку, а станом на час розгляду апеляційної скарги господарським судом розглядається питання щодо державної реєстрації права власності на Майно за Заявником. Заявник зазначає, що Рішення у будь-якому випадку вплинуло на його права і обов`язки. Також Заявник звертає увагу на принцип юридичної визначеності.

23. Інші учасники справи у встановлений Судом термін відзиви на апеляційну скаргу не надали.

24. Третя особа-2 подала заперечення на відзив Заявника на апеляційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

25. Під час розгляду Заяви-1 суди першої та апеляційної інстанцій суди встановили, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи Львівського обласного Державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки директор Позивача звернувся вперше до ЛОКПБТІ про виготовлення технічного паспорта на придбаний ангар-склад - об`єкт нерухомості по вул. Кільцевій, 5 "г" у с. Холодновідка. Першу реєстрацію права власності на Майно за зазначеною адресою здійснено 24 червня 2009 року за заявою Позивача на підставі Рішення.

26. Матеріали інвентаризаційної справи містять ксерокопію технічної документації (допоміжна таблиця №1 для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці, поверховий план (інвентарний номер будівлі Б-1), експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера Б-1, журнал зовнішніх вимірів), де першочергово зазначено, що власником є АТ "Укрінбанк", а адреса розміщення об`єкту: м. Львів, вул. Городоцька, 371. Однак на ксерокопіях документів олівцем викреслена зазначена адреса та написана інша адреса: вул. Кільцева, 5 "г" у с. Холодновідка, Пустомитівського району, без зазначення відомостей щодо зміни адреси та виготовлення технічної документації на відповідний об`єкт. Ідентичні оригінали технічної документації на спірний об`єкт знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи квартал 1045 за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371, власник АТ "Укрінбанк".

27. Спірний об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371, належить Заявнику на підставі Договору лізингу, нотаріально посвідченого Договору відчуження майна, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

28. За договором купівлі-продажу від 03.07.2009 Позивач продав Майно ПП "Львівський тесля", яке за договором купівлі-продажу від 21.12.2009 продало Майно Третій особі-2.

29. Під час розгляду Заяви-3 судами з`ясовано, що рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 у справі №914/194/17, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019, задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" (Третя особа-2) до Малого підприємства "Сніжинка" (Заявник), Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк", визнано недійсним (нікчемним) Договір відчуження майна, закрито провадження у справі в частині скасування запису №14570938, внесеного 19 травня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., про державну реєстрацію за Заявником права власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю арочного складу загальною площею 475,9 м2 за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, будинок 371 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 925345146101.

30. Постановою Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №914/194/17 зазначені рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції скасовані в частині визнання недійсним (нікчемним) Договору відчуження майна.

31. Постанова суду касаційної інстанції мотивована помилковістю висновку судів попередніх інстанцій про недійсність Договору відчуження майна, оскільки він є неукладеним з огляду на встановлені судами обставини щодо непідписання його колишнім керівником Львівської філії банку.

32. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив про встановлення судами факту непідписання Договору лізингу та акта передачі основних засобів, однак існування між сторонами правовідносин, врегульованих Договором лізингу, з огляду на його схвалення на підставі укладення додаткової угоди від 28.05.2003 та додатку №1 до зазначеної угоди. Також суд касаційної інстанції зазначив про наявність у матеріалах справи копій платіжних доручень про сплату Заявником лізингових платежів на загальну суму 24945,13 грн.

33. При цьому щодо встановлення судами попередніх інстанції обставин укладення та виконання Договору лізингу суд касаційної інстанції дійшов висновку, що взаємопов`язаність зазначених договорів є очевидною і потребує дослідження відповідних питань у сукупності, що не може вказувати на вихід судів за межі розгляду справи.

Позиція Верховного Суду

34. Відповідно до частини 1 статті 1221 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення та оскарження Рішення) сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

35. Рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених статтею 1225 Господарського процесуального кодексу України (в зазначеній редакції), зокрема, якщо: рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

36. У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року" кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

37. За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; обов`язковість судового рішення.

38. Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

39. Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").

40. Водночас главою 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України передбачений перегляд судових рішень, що набрали законної сили за нововиявленими або виключними обставинами.

41. Зокрема, підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України).

42. До нововиявлених обставин у розумінні наведеної норми процесуального законодавства відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

43. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

44. При цьому не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях у суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону. Наведена правова позиція наведена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №914/1905/15.

45. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

46. Зважаючи на викладене, Суд вважає, що наведені у Заяві-3 обставини не можна віднести до нововиявлених обставин, оскільки вони не відповідають усім необхідним ознакам.

47. Так, за змістом мотивувальної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 26.09.2016, Рішення скасовано за Заявою-1 на підставі пункту 5 частини 2 статті 1225 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення Рішення та зазначеної ухвали) у зв`язку з тим, що третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

48. При цьому суд виходив з того, що за доводами Заявника, Майно належить йому на праві власності на підставі Договору лізингу, Договору відчуження майна, а на підставі Рішення за Позивачем зареєстровано право власності на Майно, до якого жодна зі сторін третейського розгляду не має відношення, за адресою, яка ніколи йому не присвоювалась, технічна документація на яке ніколи не виготовлялась.

49. Крім того, третейський суд вирішив питання про обов`язки суб`єкта, якому делеговані управлінські повноваження (Третьої особи-1) та зобов`язав його до вчинення дій з реєстрації власності, у зв`язку з чим, за висновком Львівського апеляційного господарського суду, вийшов за межі третейської угоди та за межі компетенції розгляду самого рішення третейського суду.

50. З викладеного вбачається, що висновок Господарського суду Львівської області про наявність підстав для задоволення Заяви-1 та скасування Рішення заснований не лише на наявності Договору відчуження майна як підстави виникнення у Заявника прав на Майно, тому врахування обставин відсутності укладення зазначеного договору не мало б обов`язковим наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж було прийнято.

51. Водночас Суд не приймає до уваги посилання Третьої особи-2 на обставини непідписання сторонами Договору лізингу, наявність якого, зокрема, врахував Господарський суд Львівської області при постановленні ухвали від 26.09.2016. Адже судами у справі №914/194/17 встановлені обставини щодо наявності між Заявником та АТ "Укрінбанк" правовідносин за Договором лізингу з огляду на його схвалення сторонами, а також сплати Заявником лізингових платежів на загальну суму 24945,13 грн.

52. До того ж з матеріалів справи вбачається, що наведені обставини щодо відсутності підписання сторонами Договору лізингу та Договору відчуження майна, підтверджені відповідними висновками експертизи, були відомі Третій особі-2 принаймні на момент звернення його до господарського суду в даній справі із Заявою-2 від 11.05.2019. Тобто визначення Третьою особою-2 таких обставин нововиявленими при зверненні із Заявою-3 від 27.08.2019 не відповідає вимогам пункту 1 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України. Водночас Суд враховує, що винесена за наслідками розгляду Заяви-2 ухвала Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 є чинною та учасниками справи не оскаржувалась.

53. Виходячи з викладеного, при розгляді Заяви-3 суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлені у справі №914/194/17 факти в сукупності не спростовують висновків, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 26.09.2016 щодо вирішення третейським судом питання про права та обов`язки Заявника, оскільки на підставі Договору лізингу та графіку лізингових платежів у Заявника виникли права та обов`язки щодо Майна. Тобто ухвалюючи Рішення щодо визнання права власності на Майно за Позивачем, третейський суд по суті вирішив також спір про права та обов`язки лізингодавця та лізингоодержувача зазначеного Майна, які не брали участі в третейській справі.

54. У зв`язку з наведеним Суд відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи про неправильне застосування судом першої інстанції положень частини 1 статті 1221 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки Третя особа-2 не довела істотність наведених ним обставин неукладеності Договору відчуження майна щодо висновку Господарського суду Львівської області про вирішення третейським судом питання про права та обов`язки Заявника.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

55. Звертаючись з апеляційною скаргою, Третя особа-2 не спростувала висновки суду першої інстанції та не довела неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування судового рішення.

56. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

57. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку судові витрати покладаються на скаржника, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі №914/2167/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді Н. Губенко

В. Студенець