Історія справи

Постанова КГС ВП від 21.04.2019 року у справі №910/9673/17
Постанова КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №910/9673/17
Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №910/9673/17
Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №910/9673/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9673/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Пукшин Л.Г.)

від 28.11.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Дикунська С.Я., судді: Мальченко А.О., Жук Г.А.)

від 19.02.2019

у справі № 910/9673/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України

про стягнення 43 041 915, 13 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача - Савенко О.О.;

від відповідача - Мисник Н.В.;

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - не з'явився;

від третьої особи 3 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (далі - ТОВ "Оптімус Плюс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про зобов'язання зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти, а також про стягнення 113 204, 19 грн пені.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Оптімус Плюс" посилається на те, що розпорядження на списання відповідної суми коштів ТОВ "Оптімус Плюс" не надавало. Крім того, ТОВ "Оптімус Плюс" не є пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою, що також унеможливлювало списання цих коштів з його поточних та депозитних рахунків на підставі статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Пеню нараховано позивачем на підставі пункту 7.1. додатку 1 до договору.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

1.4. Постановою Верховного Суду від 09.10.2018 касаційну скаргу ТОВ "Оптімус Плюс" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/9673/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

1.5. При новому розгляді справи ТОВ "Оптімус Плюс" подало заяву про зміну предмета позову, в якій позивач просив суд:

- зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати (повернути) 1 102 931, 49 євро на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк";

- зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати (повернути) 249 375, 00 доларів США на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк";

- зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати (повернути) 132 132, 84 доларів США на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк";

- зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати (повернути) 200 876, 36 гривень на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк";

- зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати (повернути) 2 535, 73 гривень на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк";

- зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати (повернути) 152 144, 67 гривень на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк";

- стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь позивача 113 204, 19 грн пені;

- визнати недійсним з моменту укладення договір про придбання акцій № 22/2016 від 20.12.2016, укладений між позивачем та відповідачем.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 заяву ТОВ "Оптімус Плюс" про зміну предмета позову залишено без розгляду. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не дотримано вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не доведено про зміну фактичних обставин, що сталася після первісного розгляду справи по суті, та змінено одночасно і предмет, і підставу позову. Також з огляду на те, що позивачем у заяві заявлено нову вимогу про визнання договору недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача б/н від 01.11.2018 про зміну предмета позову фактично є новою позовною заявою, а тому позивач не позбавлений права звернутися з таким позовом в загальному порядку.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції визнав правомірними висновки суду першої інстанції про те, що зміни фактичних обставин справи після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи не відбулось, відтак відхилив пояснення позивача про причини не включення вимог про визнання договору недійсним разом з поданням позовної заяви при первісному розгляді справи.

2.3. Посилання позивача на неможливість подання заяви про зміну предмета позову та включення вимог про визнання договору недійсним до ознайомлення з матеріалами справи відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні та необґрунтовані, оскільки спростовуються доданими до позову меморіальними ордерами № G122L00G3 від 21.12.2016, № G122L00FR від 21.12.2016, № G122L00GM від 21.12.2016, № G122L00GK від 21.12.2016, № G122L00GY від 21.12.2016, № G122L0083 від 21.12.2016, № G122L00FS від 21.12.2016, № G122L0072 від 21.12.2016, № G122L009U від 21.12.2016, відповідно до яких відбувалось списання коштів з рахунків позивача з призначення платежу "згідно договору про придбання акцій", що в свою чергу свідчить про обізнаність позивача щодо існування договору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018, ТОВ "Оптімус Плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статтю 46, частину 4 статті 236, частину 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник посилається на те, що лише коли товариство ознайомилось з матеріалами справи, йому стало відомо про зміст та реквізити договору про придбання акцій № 22/2016 від 20.12.2016, отже включити відповідну вимогу до позовної заяви було неможливо з незалежних від товариства причин. Під час первісного розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ТОВ "Оптімус Плюс", відповідно до чинного на той час процесуального законодавства - частина 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, просило визнати недійсним з моменту укладення договір про придбання акцій № 22/2016 від 20.12.2016. Окрім того, суди попередніх інстанцій не врахували вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у даній справі;

- застосовуючи норму статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції послався на постанову пленуму Вищого господарського суду України, в якій йдеться про застосування статті 22 Господарського процесуального кодексу України в нечинній редакції. Суд помилково розцінив посилання у заяві про зміну предмета позову на статті 203, 242 Цивільного кодексу України як зміну підстав позову, оскільки не вважаються зміною підстав позову зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Підстави позову не змінилися, оскільки на порушення спеціальної процедури, передбаченої статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка застосовується у взаємозв'язку із нормами частини 3 статті 242, частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України, товариство посилалося в обґрунтування своїх позовних вимог від початку;

- інформації, яка містилися в меморіальних ордерах, не достатньо для пред'явлення позову про визнання недійсним договору, оскільки потрібно знати його зміст та реквізити;

- суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.11.2018 у справі № 904/819/17 і постанові від 05.12.2018 у справі № 910/16039/16.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1 Відповідно до частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

4.2. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

4.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позовної заяви ТОВ "Оптімус Плюс" до ПАТ КБ "Приватбанк" є зобов'язання відповідача зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти в рахунок оплати за договором та стягнення 113 204, 19 грн пені.

Відповідно до заяви про зміну предмета позову, ТОВ "Оптімус Плюс" на підставі статей 16, 203, 215, 241, 1058, 1066, 1071, 1073 Цивільного кодексу України та п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" звернулось до суду з додатковою вимогою про визнання недійсним з моменту укладення договору про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016, укладеного між позивачем та відповідачем.

За змістом позовної заяви, з врахуванням приписів статей 16, 1058, 1066, 1071, 1073 Цивільного кодексу України та п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", позивачем було заявлено позовні вимоги, підставами яких є безпідставне списання грошових коштів з рахунків позивача в рахунок оплати за договором; рішення комісії Національного банку України "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "Приватбанк" від 13.12.2016 № 105, згідно з яким позивач не є пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою. Крім цього, предметом позовних вимог є матеріально-правові вимоги про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати (повернути) безпідставно списані з рахунків грошові кошти та стягнення 113 204, 19 грн пені.

Проте, в заяві про зміну предмета позову, позивач на підставі статей 203, 215, 241 Цивільного кодексу України включив вимоги про визнання договору недійсним та зазначив про зміну підстав позову, а саме повідомив, що після ознайомлення з матеріалами справи довідався про зміст та реквізити договору, а тому відповідну вимогу не мав змоги включити при первісному розгляді справи.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що заява ТОВ "Оптімус Плюс" б/н від 01.11.2018 про зміну предмета позову фактично є новою позовною заявою, та спрямована на одночасну зміну предмета та підстав позову.

4.4. Разом з тим відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Виходячи зі змісту наведеної норми, чинний процесуальний закон дозволяє позивачеві об'єднати вимогу про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, з первісними позовними вимогами. Для цього мають бути дотримані дві умови: 1) така заява має бути поданою до закінчення підготовчого засідання; 2) позивач повинен довести, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин. При цьому законом не встановлено вимог до форми та порядку подання відповідної заяви.

На момент звернення вперше до місцевого господарського суду із заявою про зміну предмета позову, в якій ТОВ "Оптімус Плюс" просило визнати недійсним з моменту укладення договір про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016, укладений між позивачем та відповідачем, була чинною попередня редакція Господарського процесуального кодексу України, яка не містила відповідного положення.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами 1, 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки заяві ТОВ "Оптімус Плюс", поданої під час нового розгляду справи, про зміну предмета позову, у якій товариство просило визнати недійсним з моменту укладення договір про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016, укладений між позивачем та відповідачем, з посиланням зокрема на частину 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

4.5. Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, в обґрунтування заяви про зміну предмета позову ТОВ "Оптімус Плюс" посилалось на те, що лише коли товариство ознайомилось з матеріалами справи, йому стало відомо про зміст та реквізити договору про придбання акцій № 22/2016 від 20.12.2016, отже включити відповідну вимогу до позовної заяви було неможливо з незалежних від товариства причин.

При цьому господарськими судами встановлено, що до позовної заяви ТОВ "Оптімус Плюс" було додано меморіальні ордери № G122L00G3 від 21.12.2016, № G122L00FR від 21.12.2016, № G122L00GM від 21.12.2016, № G122L00GK від 21.12.2016, № G122L00GY від 21.12.2016, № G122L0083 від 21.12.2016, № G122L00FS від 21.12.2016, № G122L0072 від 21.12.2016, № G122L009U від 21.12.2016, відповідно до яких відбувалось списання коштів з рахунків позивача з призначенням платежу "згідно договору про придбання акцій", що в свою чергу, за висновками судів попередніх інстанцій, свідчить про обізнаність позивача щодо існування договору.

Разом з тим судами попередніх інстанцій не враховано, що оспорюваний договір був укладений між ПАТ КБ "Приватбанк", від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк" Славкіної Марини Анатоліївни та ТОВ "Оптімус Плюс", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк" Шевченко Андрій Миколайович. Отже, такий договір був відсутній у позивача, йому не було відомо про його зміст та реквізити.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.4. З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції порушено норму частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, і таке порушення не усунуто судом апеляційної інстанції, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/9673/17 скасувати, а справу № 910/9673/17 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко