ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2989/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (колегія суддів: Козир Т. П. - головуючий, Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 (суддя Наріжний С. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія"

про стягнення коштів

за участю: позивача: Панкеєва Т. В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" (далі - відповідач), згідно з яким, просило стягнути з відповідача 1 265 546,36 грн основного боргу за надані послуги і виконані роботи, 62 049,46 грн три відсотки річних, 110 172,95 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виник борг, на який були нараховані три відсотки річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 157 669,53 грн основного боргу, 52 610,34 грн три відсотки річних, 90 540,92 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, але ним пропущений строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач, за вимогою щодо акта від 28.08.2017 № ТЕ-0000057, а також допущено помилки у розрахунках трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від
13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від
18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від
20.02.2019 у справі № 1512/2-234/11, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц. Відповідач зазначає, що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про призначення експертиз, а також апеляційний суд необґрунтовано прийняв подані позивачем додаткові докази у справі у вигляді статутних документів.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що протягом 2017-2019 років між позивачем (підрядник, виконавець) та відповідачем (замовник), укладено, зокрема договори про надання робіт та надання послуг, № 17/17 від 15.06.2017, № 4/18 від 22.01.2018, № 7/18 від 23.04.2018, № 17/18 від 06.06.2018, № 20/18 від 22.08.2018, № 10/19 від
02.01.2019, № 3/19 від 02.09.2019.

4.2. Згідно з пунктом 1.1 договору №17/17 від 15.06.2017, підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника виконати відповідно до умов цього договору ремонтні роботи доріг, вимощення прибудинкової території, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.

4.3. Пунктами 2.1,2.2,3.1 договору № 17/17 встановлено, що вартість комплексу робіт визначається у кошторисі та акті виконаних робіт. Договірна ціна є динамічною та може бути змінена за згодою сторін. Оплата робіт здійснюється в повному обсязі протягом тридцяти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі всього обсягу виконаних робіт. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом двох робочих днів з моменту повідомлення замовника про готовність роботи до приймання.

4.4. На підтвердження виконаних робіт за договором № 17/17 позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТЕ-0000057 від 28.08.2017 на суму 107876,83 грн, №ТЕ-000060 від 13.09.2017 на суму 110078,40 грн та № ТЕ-0000062 від 22.11.2017 на суму 90264,29 грн, на загальну суму 308 219,52 грн, також позивачем було складено податкові накладні по кожному акту, які зареєстровані у встановленому порядку.

4.5. На порушення умов договору №17/17 відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, що підтверджується карткою рахунку №361, у зв'язку із чим 26.09.2020 позивач направив відповідачу претензію № 1018/08-20, яку останній отримав
02.09.2021, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень, однак залишив без відповіді та виконання.

4.6. Відповідно до пунктів 1.1,2.2 договору №4/18 від 22.01.2018, виконавець зобов'язується виконати роботи з ремонту огорожі території замовника в порядку та умовах визначених цим договором. Замовник зобов'язується здійснити оплату робіт на підставі виставлених рахунків.

4.7.31.01.2018 між сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТЕ-003 за договором № 4/18 на суму 163937,52 грн, також позивачем було складено та зареєстровано податкову накладну по акту, яка зареєстрована у встановленому порядку. Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № ТЕ-0013 від 31.01.2018 на суму 163937,52 грн за договором №4/18.

4.8.01.02.2018 відповідачем було частково сплачено заборгованість за договором №4/18, у розмірі 40000,00 грн, отже, залишок заборгованості становить 123937,52
грн, що підтверджується карткою рахунку, у зв'язку з чим 26.09.2020 позивач направив відповідачу претензію №1014/5/08-20, яку останній отримав 02.09.2021, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень, однак залишив без відповіді та виконання.

4.9. Пунктом 1.1 договору №7/18 від 23.04.2018 визначено, що підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника виконати відповідно до умов цього договору ремонтні роботи електромережі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.

4.10. Пунктами 2.1,2.2 договору № 7/18 передбачено, що вартість комплексу робіт визначається у кошторисі та акті виконаних робіт. Договірна ціна є динамічною та може бути змінена за згодою сторін. Оплата робіт здійснюється в повному обсязі протягом тридцяти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі всього обсягу виконаних робіт.

4.11. Між сторонами за договором №7/18 складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТЕ-011 від 27.04.2018 на суму 91200,00 грн та № ТЕ-013 від
10.05.2018 на суму 91200,00 грн, на загальну суму 182 400,00 грн, також позивачем було складено податкові накладні по кожному акту, які зареєстровані у встановленому порядку.

4.12. На порушення умов договору №7/18 відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, що підтверджується карткою рахунку №361, у зв'язку із чим 26.09.2020 позивач направив відповідачу претензію №1016/08-20, яку останній отримав
02.09.2021, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень, однак залишив без відповіді та виконання.

4.13. Згідно з пунктом 1.1 договору №17/18 від 06.06.2018 підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника виконати відповідно до умов цього договору ремонтні роботи доріг, вимощення прибудинкові, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.

4.14. Пунктами 2.1,2.2 договору № 17/18 встановлено, що вартість комплексу робіт визначається у кошторисі та акті виконаних робіт. Договірна ціна є динамічною та може бути змінена за згодою сторін. Оплата робіт здійснюється в повному обсязі протягом тридцяти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі всього обсягу виконаних робіт.

4.15. Між сторонами за договором №17/18 складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТЕ-017 від 30.06.2018 на суму 75841,92 грн та № ТЕ-021 від
27.07.2018 на суму 113762,88 грн, всього на суму 189 604,80 грн., також позивачем було складено податкові накладні по кожному акту, які зареєстровані у встановленому порядку.

4.16. На порушення умов договору №17/18 відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, що підтверджується карткою рахунку №361, у зв'язку із чим 26.09.2020 позивач направив відповідачу претензію №1014/3/08-20, яку останній отримав
02.09.2021, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень, однак залишив без відповіді та виконання.

4.17. Відповідно до пунктів 1.1,2.1,3.2,3.3,3.4 договору про виконання робіт № 20/18 від 22.08.2018, виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи (пофарбування огорожі території підприємства), в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вартість робіт визначається сторонами по факту їх виконання та фіксується в акті виконаних робіт. Акт про виконані роботи (послуги) підписується сторонами до 3 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті виконаних робіт (послуг) в строки за домовленістю сторін.

4.18. На виконання договору №20/18 між сторонами складено і підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТЕ-028 від 31.08.2018 на суму 67857,60
грн, № ТЕ-032 від 30.09.2018 на суму 59375,40 грн, № ТЕ-039 від 31.10.2018 на суму 59375,40 грн, №ТЕ-041 від 30.11.2018 на суму 42411,00 грн та №ТЕ-043 від
29.12.2018 на суму 118750,80 грн, на загальну суму 347770,20 грн, також позивачем було складено податкові накладні по кожному акту, які зареєстровані у встановленому порядку.

4.19. На порушення умов договору № 20/18 відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, що підтверджується карткою рахунку № 361, у зв'язку із чим 26.09.2020 позивач направив відповідачу претензію №1014/4/08-20, яку останній отримав
02.09.2021, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень, однак залишив без відповіді та виконання.

4.20. Згідно з пунктами 1.1,2.1,3.1,3.2,3.4 договору №10/19 від 02.01.2019, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором. Виконавець надає замовнику наступні послуги: послуги по прибиранню адмінприміщення замовника, послуги по прибиранню прилеглої території та доріг. Ціна за притиральні роботи складає 5700,00 грн за місяць з урахуванням сум ПДВ. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного кварталу та фіксується в актах про надання послуг.

Замовник зобов'язаний розраховуватись за виконані роботи щомісяця по безготівковому розрахунку на поточний рахунок виконавця.

4.21. Між сторонами за договором № 10/19 складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТЕ-0000005 від 04.04.2019 на суму 17100,00 грн, № ТЕ-0000009 від 30.06.2019 на суму 17100,00 грн, № ТЕ-0000014 від 30.09.2019 на суму 17100,00 грн та № ТЕ-0000023 від 31.12.2019 на суму 17100,00 грн, на загальну суму 68400,00 грн, також позивачем було складено податкові накладні по кожному акту, які зареєстровані у встановленому порядку.

4.22. На порушення умов договору №10/19 відповідач надані позивачем послуги не оплатив, що підтверджується карткою рахунку №361, у зв'язку із чим 26.09.2020 позивач направив відповідачу претензію № 1014/1/08-20, яку останній отримав
02.09.2021, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень, однак залишив без відповіді та виконання.

4.23. Умовами пунктів 1.1,2.1,2.2 договору № 3/19 від 02.09.2019, визначено, що підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника виконати відповідно до умов цього договору ремонтні роботи приміщення адміністрації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи. Вартість комплексу робіт визначається у кошторисі та акті виконаних робіт. Договірна ціна є динамічною та може бути змінена за згодою сторін. Оплата робіт здійснюється в повному обсязі протягом п'ятнадцяти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі всього обсягу виконаних робіт.

4.24. Між сторонами за договором № 3/19 складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТЕ-0000012 від 27.09.2019 на суму 45214,32 грн, також позивачем було складено податкову накладну по акту, яка зареєстрована у встановленому порядку.

4.25. На порушення умов договору № 3/19 відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, що підтверджується карткою рахунку №361, у зв'язку із чим 26.09.2020 позивач направив відповідачу претензію №1014/2/08-20, яку останній отримав
02.09.2021, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень, однак залишив без відповіді та виконання.

4.26. Також встановлено, що відповідач у відзиві заявив про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами по договору №17/17 від 15.06.2017 за актами № ТЕ-0000057 від 28.08.2017, № ТЕ-000060 від 13.09.2017 і просив застосувати наслідки спливу строк позовної давності.

4.27. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.28. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.29. Відтак згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.30. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.

4.31. Залишаючи без змін, рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що наявні у матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт, які були складені на виконання умов договорів, які укладені сторонами зі справи, свідчать про виконання позивачем робіт і надання послуг, які відповідач в повному обсязі не оплатив.

4.32. Доводи заявника касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, є безпідставними, з огляду на таке.

4.33. Частиною 1 статті 80 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.34. Відповідно до частини 1 статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

4.35. Із наведених вимог законодавства та встановлених апеляційним судом обставин справи вбачається, що статутні документи не є тими документами, які б мали значення для вирішення справи, що переглядається, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи і надані послуги, у зв'язку з порушенням ним договірних зобов'язань та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань.

4.36. Більш того, з матеріалів справи слідує, що згідно письмових пояснень позивача (т.4, а. с. 127-178), ним були подані суду апеляційної інстанції різні редакції статутів відповідача, а не статути позивача, як стверджує відповідач у касаційній скарзі.

4.37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц виклала висновок про те, що враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

4.38. Відтак, вище наведена постанова Великої Палати Верховного Суду ухвалена за іншого правового регулювання спірних правовідносин з тим, що має місце в цій справі, та за інших фактичних обставин справи, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

4.39. У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 1512/2-234/11, на яку посилається скаржник, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором за позовом банку до фізичних осіб. Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що один з відповідачів заперечував підписання ним договору поруки з тих підстав, що з позичальником не знайомий, банком до позовної заяви долучено копію його паспорта, який був виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області лише 16 липня 2007 року, тобто через три дні після підписання договору поруки, за фактом підроблення підпису 23 жовтня 2017 року відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Виходячи з встановлених фактичних обставин справи Верховний Суд зробив висновок, що належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме відповідачем договору поруки, може бути висновок почеркознавчої експертизи.

4.40. У справі № 911/2989/20 предметом позову є стягнення заборгованості за договорами про надання робіт та надання послуг, які укладені між двома юридичними особами, скріплені підписами та печатками обох сторін. Підписання вказаних договорів саме відповідачем підтверджується наявністю на договорах відтиску печатки відповідача, яка дає додаткову можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні правовідносин.

4.41. Відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв'язку із втратою чи викраденням печатки.

4.42. Отже, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 1512/2-234/11, не є релевантними для справи № 911/2989/20.

4.43. Після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у наведених скаржником постановах Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.44. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.45. Щодо доводів скаржника про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який (пункт), зокрема, відсилає до пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

4.46. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.47. Твердження заявника про те, що суди порушили норми процесуального права відмовивши у призначенні експертиз з посиланням на постанову Верховного Суду від
20.02.2019 у справі № 1512/2-234/11 висновків судів не спростовують, оскільки у вказані справі призначення експертизи мало місце у зв'язку із іншими, відмінними обставинами, про що вказано вище, у вказаній справі суди виходили із того, що щодо певних обставин було відкрито кримінальне провадження.

4.48. Також слід зазначити, що як встановлено судом апеляційної інстанції з наданих самим відповідачем на вимогу суду податкових декларацій з податку на додану вартість вбачається, що після підписання кожного з актів відповідачем складались вказані декларації і підписувались електронним цифровим підписом директором та головним бухгалтером. В цих деклараціях в якості податкового кредиту у період 2018-2019 р. р. відповідачем враховувались суми за актами виконаних робіт, що їх відповідач не визнає, заперечуючи сам факт виконання цих робіт.

4.49. Колегія суддів зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено положеннями процесуального закону. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

4.50. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

4.51. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

4.52. Доводи відповідача, які викладені у касаційній скарзі, також зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. Аргументи касаційної скарги є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 161/13366/16.

4.53. Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права при винесенні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування немає. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.54. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.55. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v.

France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v.

Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

4.56. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.57. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.58. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

4.59. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 911/2989/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

В. Ю. Уркевич