ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 921/2/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

представник позивача - Ізвєков К.В.

відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Шустов - спирт"

представник відповідача - Мартинюк Т.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Матущака О.І. - головуючого, Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г. від 26 липня 2018 року та рішення Господарського суду Тернопільської області у складі Шумського І.П. від 18 травня 2018 року

Історія справи

Суть спору

1. У грудні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулося до місцевого господарського суду з позовом у якому просило стягнути до Державного бюджету України з Товариства з додатковою відповідальністю "Шустов - спирт" 1 486 800 грн. залишку невикористаних амортизаційних відрахувань.

2. Позов мотивовано таким:

2.1. На підставі положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Шустов - спирт" (правонаступником прав і обов'язків якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Шустов - спирт" (Орендар) було укладено договір оренди № 7 - ЦМК від 26 червня 2001 року (Договір) цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу, що знаходиться за адресою: с. Новосілка, Підволочиський район, Тернопільска область.

2.2. 26 червня 2001 року між Балансоутримувачем (Новосілківський спиртзавод) та Орендарем підписано Акт прийому-передачі орендованого майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу, за яким Балансоутримувач згідно Договору передав у строкове платне користування, а Орендар прийняв майно, залишковою вартістю 667 037, 49 грн.

2.3. Додатковими угодами № 1 від 18 січня 2002 року, № 2 від 08 квітня 2004 року, № 3 від 06 червня 2006 року, № 4 від 26 червня 2006 року, № 5 від 25 січня 2007 року, № 6 від 25 листопада 2010 року, № 7 від 27 квітня 2011 року, № 8 від 26 липня 2011 року, № 9 від 17 серпня 2011 року, № 10 від 14 грудня 2011 року, № 11 від 26 липня 2016 року вносились зміну до Договору, строк дії якого продовжено на 5 років з 27 червня 2016 року по 26 червня 2021 року.

2.4. Додатковою угодою № 12 від 02 лютого 2017 року Договір розірвано за взаємною згодою сторін з 31 травня 2017 року.

2.5. На виконання Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997 року № 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 1997 року за № 446/2250 (Порядок) 28 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення Договору оренди № 7 - ЦМК від 26 червня 2001 року цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу за погодженням сторін (Угода).

2.6. Відповідно до п. 3.7 Угоди, залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки керівника Товариства з додатковою відповідальністю "Шустов - спирт" про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендного підприємства.

2.7. Відповідно до п. 9, п. 15 Порядку Комісією по розмежуванню і оцінці майна залишок амортизаційних відрахувань віднесено до державної частки майна у цілісному майновому комплексі орендованого підприємства.

2.8. Відповідно до інвентаризаційного опису, який підписаний членами Комісії, залишок невикористаних амортизаційних відрахувань, що належать державі, станом на 31 березня 2017 року склав 1 486 800 грн.

2.9. Актом оцінки від 20 липня 2017 року Комісія підтвердила оціночну вартість майна згідно з розподільчо-передавальним і передавальним балансами та суму залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів, що належить державі та становить 1 486 800 грн.

2.10. Таким чином в силу приписів статей 6, 11, 509, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 175, 193, 218, 284 Господарського кодексу України, статей 10, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 9, 15 Порядку, умов Договору оренди № 7 - ЦМК та Угоди у товариства з додатковою відповідальністю "Шустов - спирт" виникло грошове зобов'язання з повернення на користь держави невикористаних амортизаційних відрахувань у сумі 1 486 800 грн., які станом на день подання позовної заяви відповідачем до державного бюджету не перераховані, а тому мають бути з нього стягнуті в судовому порядку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

3.1. Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Шустов - спирт" 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2018 року рішення місцевого господарського суду від 18 травня 2018 року залишено без змін.

4.1. Додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року скасовано в частині стягнення 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а у решті залишено без змін.

5. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що здійснення амортизаційних відрахувань має значення для ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, враховується при визначенні балансової вартості основних фондів та при оподаткуванні. Проте відображення амортизаційних відрахувань в балансі підприємства не породжує виникнення у орендаря державного майна відповідного грошового зобов'язання з відшкодування такої суми грошовими коштами власнику майна при поверненні майна з оренди і такий обов'язок не випливає ні з умов договору оренди, ні з жодного акту законодавства.

5.1. Щодо часткового скасування додаткового рішення господарського суду першої інстанції апеляційний господарський суд зазначив, що у договорі про надання правової допомоги від 03 січня 2017 року не передбачено переліку конкретного виду робіт, затрат часу на їх виконання, ціни і т.д. Такий конкретний перелік передбачено актом приймання-передачі, однак разом із цим, у ньому не зазначено затраченого часу на виконання кожного виду таких робіт і ціни (гонорару) за кожен пункт виконаної роботи. З одинадцяти видів робіт, що зазначені у акті приймання-передачі, шість - участь у судовому засіданні.

5.2. Застосувавши власний алгоритм оцінки наданих послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість у даному випадку витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до Суду подало касаційну скаргу, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2018 року, рішення Господарського суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року скасувати й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Відповідно до приписів Порядку, умов Договору та Угоди, враховуючи те, що відповідач погодився та підтвердив заявлену до стягнення суму амортизаційних відрахувань у відповідних актах та розподільчому балансі, а також те, що залишок невикористаних амортизаційних відрахувань зараховується до державної частки в орендованому майні, такий залишок має бути повернуто власнику разом з орендованим майном.

8. Відображені у бухгалтерському обліку орендаря амортизаційні відрахування при закінченні договору оренди державного майна автоматично перетворюються у відповідне грошове зобов'язання орендаря, яке повинно бути ним виконане наряду зі сплатою орендної плати.

9. Присуджена до стягнення сума витрат на правову допомогу не підтверджена відповідними доказами та є неспіврозмірною із сумою позову.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

10. У касаційній скарзі скаржником викладено лише його власну позицію щодо застосування правових норм.

11. Амортизаційні відрахування не підлягають будь-яким грошовим відрахуванням чи сплаті, а відображають в бухгалтерському обліку розподіл вартості необоротного активу з урахуванням встановлених законодавством норм зносу в процесі експлуатації та залишкової вартості.

12. Залишок коштів амортизаційного фонду є активом який не має матеріального вираження та як наслідок не може бути переданий, а тим більше перерахований в натурі.

13. Матеріали справи містять усі необхідні документи, що підтверджують факт надання адвокатом професійної правничої допомоги, а також факт понесення відповідних витрат відповідачем.

14. Рішення судів у даній справі є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не має.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. Оцінивши доводи учасників цієї справи та зміст правовідносин, що склалися між ними, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини та обґрунтування касаційної скарги Суд вважає, що ключовим питанням даного провадження є те "чи виникає у орендаря при розірванні договору оренди державного майна грошове зобов'язання у вигляді повернення залишку невикористаних амортизаційних відрахувань?".

16. У вирішенні даного питання Суд виходить з такого.

17. Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

18. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та акти законодавства.

19. За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

20. Проте, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем не наведено існування законодавчих та договірних підстав виникнення у відповідача саме грошового зобов'язання зі сплати 1 486 800 грн. залишку невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань.

21. Зазначені позивачем статті 6, 11, 509, 610, 629 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 175, 193, 218, 284 Господарського кодексу України, не передбачають обов'язку відповідача сплатити до бюджету вказану у позові суму невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань, а регулюють виконання зобов'язань, які випливають з договорів, інших правочинів чи нормативних актів.

22. Відповідно до приписів статей 10, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.

23. Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

24. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

25. Суди встановили, що у відповідності до вказаних норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" викладені і положення укладеного між сторонами Договору оренди № 7 - ЦМК від 26 червня 2001 року, із наступними змінами.

26. Зокрема, п. 4.1 договору оренди із змінами, внесеними додатковою угодою № 11 від 26 липня 2016 року передбачено, що амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються в розпорядженні Товариства з додатковою відповідальністю "Шустов - спирт" і щорічно використовуються для відновлення основних фондів.

27. Згідно з частиною 3 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно.

28. Додатковою угодою № 12 від 02 лютого 2017 року договір оренди № 7 - ЦМК від 26 червня 2001 року за взаємною згодою сторін розірвано. Також вирішено, що зміст і послідовність процедур повернення орендованого державного майна будуть визначені відповідною додатковою угодою.

29. Пунктом 3.5 Угоди від 28 лютого 2017 року про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення Договору оренди № 7 - ЦМК від 26 червня 2001 року сторонами по справі визначено, що залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення майна буде віднесено до державної частки майна на етапі інвентаризації і складання розподільчого балансу усього майна.

30. Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки відповідача про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендованого підприємства (п. 3.7 Угоди).

31. Під час розгляду цієї справи суди встановили, що вказане і було здійснено сторонами по справі, з приводу спірної суми, що самими сторонами не заперечено та підтверджено поданими самим позивачем: Передавальним балансом орендованих основних засобів згідно договору оренди № 7 - ЦМК станом на 31 березня 2017 року; Зведеним актом інвентаризації орендованого Товариством з додатковою відповідальністю "Шустов - спирт" згідно з договором оренди від 26 червня 2001 року № 7 - ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу від 06 квітня 2017 року; Розподільчо-передавальним балансом Товариства з додатковою відповідальністю "Шустов -спирт" на 31 березня 2017 року; Протоколом розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем по цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу від 13 липня 2017 року.

32. Відповідно до пункту 9 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, на який посилається позивач, залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованого державного майна і майна, придбаного за кошти цього фонду раніше відносяться до державної частки майна в цілісному майновому комплексі.

33. Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендованого підприємства (пункт 15 Порядку).

34. Таким чином, абсолютно правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що ні Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ні Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, а ні Договором оренди від 26 червня 2001 року № 7 - ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу чи Угодою від 28 лютого 2017 року про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення Договору оренди № 7 - ЦМК від 26 червня 2001 року не встановлено жодних зобов'язань щодо повернення чи сплати відповідачем грошових коштів залишку амортизаційного фонду на користь держави (грошового зобов'язання), що повністю спростовує доводи касаційної скарги, які описані у пунктах 7 - 8 цієї постанови.

35. Відповідно до Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року за № 92, "амортизація" являє собою систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

36. Статтею 14.1.3 Податкового кодексу України визначено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

37. Таким чином, амортизаційні відрахування не передбачають будь-яких грошових сплат, а відображають в бухгалтерському обліку розподіл вартості необоротного активу, зокрема, нерухомого майна з врахуванням встановлених законодавством норм зносу в процесі експлуатації та залишкової вартості.

38. Щодо доводів скаржника описаних у пункті 9 цієї постанови, Суд зазначає таке.

39. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

40. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

40.1. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

40.2. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

40.3. Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

40.4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

40.5. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

40.6. Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

41. Оцінивши обґрунтування касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що доводи скаржника щодо неправильного застосування судами приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України по суті є спробою спрямувати Суд до передослідження доказів, які подані відповідачем на підтвердження понесених витрат з оплати послуг адвоката, чого Верховний Суд зробити не може в силу обмежень встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

42. У питанні неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги на увагу заслуговує позиція відповідача, викладена ним у відзиві на касаційну скаргу про те, що гонорар адвоката у даній справі складає лише 2 % ціни позову і така позиція знайшла своє відображення у оскаржуваних судових рішеннях.

43. Суд вважає, що апеляційним господарським судом повністю досліджено подані на підтвердження понесених витрат докази, оцінено їх в контексті положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України і жодних порушень при застосуванні цієї норми не вбачається.

44. Відповідно до части 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

46. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

47. В іншому ж подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

48. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

48.1. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

49. Щодо відзиву

49.1. Всі доводи відповідача, що наведені ним у відзиві, оцінені Судом під час розгляду касаційної скарги, а висновки за результатами розгляду викладені у пунктах 15 - 48.1 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

51. Судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2018 року та рішення Господарського суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року у справі № 921/2/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.