ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/787/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Ніка-Ріелті",

представник позивача - не з`явився,

відповідач 1 - Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК",

представник відповідача 1 - не з`явився,

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс",

представник відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК"

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018

у складі судді: Мазовіта А.Б.,

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019

у складі колегії суддів: Кравчук Н.М. (головуючий), Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.

у справі за позовом

Приватного підприємства "Ніка-Ріелті"

до: 1. Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (правонаступник ПАТ "ВіЕс Банк"),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, зняття заборони та виключення записів з реєстрів ,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 27.04.2018 Приватне підприємство "Ніка-Ріелті" (далі - ПП "Ніка-Ріелті", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" (далі - ПАТ "ВіЕс Банк", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Траст Фінанс", відповідач 2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.12.2017, зняття заборони та виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ПАТ "ВіЕс Банк" на момент укладення оскаржуваного правочину були відсутні будь-які права вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008, укладеного з ОСОБА_1 , оскільки договір відступлення прав за іпотечними договорами від 03.11.2008 є недійсним (рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17, набрало законної сили 16.01.2018).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 у справі № 914/787/18 позовні вимоги ПП "Ніка-Ріелті" задоволено; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 29.12.2017 між ПАТ "ВіЕсБанк" та ТОВ "ФК "Траст Фінанс", в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки нежитлового приміщення площею 148,6 кв.м по АДРЕСА_1 від 03.11.2008, укладеного між ПАТ "ВіЕсБанк" ("Фольксбанк" на момент укладення кредитної угоди) та ОСОБА_1 ; знято заборону та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою на користь ТОВ "ФК "Траст Фінанс" нежитлового приміщення офісу по АДРЕСА_1 загальною площею 148,6 кв.м (А-5) у м. Луцьку Волинської області.

4. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки Договір відступлення прав вимоги в частині відступлення права вимоги від 29.12.2017, укладений внаслідок укладення іпотечного договору від 03.11.2008, який за рішенням суду визнано недійсним, то відповідно вимога позивача про визнання Договору відступлення прав вимоги від 29.12.2017 в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008 недійсним є обґрунтованою та підлягає задоволенню. У зв`язку із визнанням іпотечного договору від 03.11.2008 недійсним та припиненням іпотеки, іпотекодержатель (обтяжувач) повинен був вчинити дії щодо зняття іпотеки (повідомити про припинення іпотеки), однак таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства і права позивача, як власника цього майна, то вимоги позивача про зняття заборони та виключення запису про обтяження іпотекою також підлягають до задоволення.

5. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

5.1. 03.11.2008 між ВАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №KF 53474 про надання кредиту на суму 1 600 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених кредитним договором

5.2. 03.11.2008 між ВАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. та зареєстровано у реєстрі за №4436.

5.3. Згідно умов Іпотечного договору від 03.11.2008, іпотекодержатель ( ОСОБА_1 ) в забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором №KF 53474 від 03.11.2008 передав в іпотеку банку нерухоме майно - офіс загальною площею 148,6 кв.м (А-5) за адресою АДРЕСА_1.

5.4. Відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого 25.07.2014 Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області, власником нежитлового приміщення - офісу загальною площею 148,6

кв.м (А-5) за адресою АДРЕСА_1 є ПП "Ніка-Ріелті" (позивач).

5.5. 29.12.2017 між ПАТ "ВіЕсБанк" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Траст Фінанс" (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав за іпотечними договорами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстровано у реєстрі за №5803.

5.6. За умовами Договору (розділ І "Предмет договору" від 29.12.2017), первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведений в додатку №1 до договору відступлення права вимоги за кредитними договорам, а новий кредитор замінив первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитних договорах та прийняв на себе всі його права та обов`язки за кредитними договорами, що укладені між первісним кредитором та позичальниками, перелік яких наведений в додатку №1 до договору відступлення права вимоги за кредитними договорами.

У зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги за кредитними договорами первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору належні йому права за іпотечними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору з урахуванням всіх договорів про внесення змін та доповнень до іпотечних договорів, які укладені між первісним кредитором як іпотекодержателем та фізичними і юридичними особами як іпотекодавцями з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - іпотекодержателя в іпотечних договорах та приймає на себе всі його права та обов`язки за іпотечними договорами.

З моменту укладення цього договору новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за іпотечними договорами.

Перелік іпотечних договорів, боржників (іпотекодавців за іпотечними договорами) та об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, які виступають предметом іпотеки за іпотечними договорами, права за якими відступаються за цим договором, наведений у додатку №1 до цього договору.

5.7. Відповідно до витягу з додатку №1 до договору від 29.12.2017 відступлення прав за іпотечними договорами, новому кредитору передано право вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008, укладеним між ВАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" та ОСОБА_1 та відповідно до якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - офіс загальною площею 148,6 кв.м (А-5) за адресою АДРЕСА_1.

5.8. Згідно інформаційної довідки №121622453 від 23.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, у реєстрі відображено інформацію про зміну іпотекодержателя.

5.9. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018 та постановою Верховного Суду від 19.04.2018, іпотечний договір від 03.11.2008, укладений між ВАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" та ОСОБА_1 , визнано недійсним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 у справі № 914/787/18 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 914/787/18 здійснено заміну відповідача 1 - ПАТ "ВіЕсБанк" на його правонаступника - АТ "ТАСКОМБАНК".

7. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд звернув увагу на те, що про набрання рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17 законної сили та, відповідно, припинення іпотеки, ТОВ "ФК "Траст Фінанс" був обізнаний, оскільки він був учасником справи №161/3376/17, подавав касаційну скаргу до Верховного Суду на вказане рішення та постанову Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018.

Отже, у зв`язку із визнанням іпотечного договору від 03.11.2008 недійсним та припиненням іпотеки, іпотекодержатель (обтяжувач) повинен був вчинити дії щодо зняття іпотеки (повідомити про припинення іпотеки), однак таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства і права позивача, як власника цього майна. При цьому, апеляційний суд вказав на те, що вимоги позивача про визнання договору про відступлення права вимоги, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив решту позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 06.09.2018 та постановою апеляційного суду від 17.01.2019, Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" (правонаступник ПАТ "ВіЕс Банк") звернулось з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове судове рішення, яким відмовити в позові ПП "Ніка-Ріелті" повністю.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/787/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 05.03.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, від 15.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 914/787/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", датою проведення судового засідання визначено 14.05.2019.

11. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/787/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019.

12. Ухвалою від 14.05.2019 Верховним Судом, у визначеному складі колегії суддів, прийнято справу № 914/787/18 Господарського суду Львівської області за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 до провадження, вирішено здійснювати розгляд касаційної скарги у раніше визначену дату (14.05.2019).

13. Учасники судової справи, зокрема скаржник, у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників сторін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК")

14. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій, мотивуючи прийняті рішення, послались на приписи ст. 207 ГК України, яка виключена з Господарського кодексу України згідно із Законом України від 06.02.2018 № 2275-VIII, який набрав чинності 17.06.2018.

15. Скаржник доводить порушення судами попередніх інстанцій п. 1 ч. 1 ст. 19, п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, ст. 21, ч. 4 ст. 173 ГПК України.

16. За твердженням скаржника, спір за позовною вимогою про зняття заборони відчуження та вилучення обтяження на нерухоме майно, належними відповідачами за якою є нотаріус та державний реєстратор прав на нерухоме майно, який є суб`єктом владних повноважень, підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18.1. Щодо визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом спору у даній справі, зокрема, є визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, укладеного 29.12.2017 між ПАТ "ВіЕсБанк" та ТОВ "ФК "Траст Фінанс", в частині відступлення права вимоги за Договором іпотеки нежитлового приміщення площею 148,6 кв.м по АДРЕСА_1 від 03.11.2008, укладеного між ПАТ "ВіЕсБанк" ("Фольксбанк" на момент укладення кредитної угоди) та ОСОБА_1 .

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно зі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №6-459цс17.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018 та постановою Верховного Суду від 19.04.2018, Іпотечний договір від 03.11.2008, укладений між ВАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" та ОСОБА_1 , визнано недійсним.

Наведене рішення мотивоване тим, що Договір іпотеки від 03.11.2008 (між ВАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", та ОСОБА_1) було укладено з порушенням вимог ст. 13 Закону України "Про іпотеку" без згоди попереднього іпотекодержателя - ПАТ "АБ "Укргазбанк".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Оскільки, Іпотечний договір від 03.11.2008 визнано судом недійсним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в силу ст. 216 ЦК України такий правочин не створив правових наслідків ані у вигляді переходу до ТОВ "ФК "Траст Фінанс" права вимоги за Іпотечним договором від 03.11.2008 (і, відповідно, заміни іпотекодержателя в іпотечному договорі), ані у вигляді виникнення у банку обов`язку відступити право вимоги за Іпотечним договором від 03.11.2008.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, висновок судів про те, що договір про відступлення права вимоги від 29.12.2017 порушує положення ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, є вірним.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 18.04.2019 у справі № 905/146/18.

18.2. Щодо зняття заборони та виключення запису про обтяження іпотекою

За змістом положень ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст. 6 Конвенції, ототожнюється з правом на доступ до правосуддя, тобто кожна особа повинна мати можливість ініціювати судовий розгляд справи щодо свої цивільних прав і свобод та отримати справедливий і ефективний судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту таких прав та інтересів, на підставі ч. 2 наведеної норми, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого 25.07.2014 Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області, власником нежитлового приміщення - офісу загальною площею 148,6 кв.м (А-5) за адресою АДРЕСА_1 є ПП "Ніка-Ріелті" (позивач).

Згідно інформаційної довідки №121622453 від 23.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, у реєстрі відображено інформацію про зміну іпотекодержателя.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно зі ст. 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки) або за рішенням суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, про набрання рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17 законної сили та, відповідно, припинення іпотеки, ТОВ "ФК "Траст Фінанс" був обізнаний, оскільки був учасником справи №161/3376/17, подавав касаційну скаргу до Верховного Суду на вказане рішення та постанову Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018.

Отже, у зв`язку із визнанням Іпотечного договору від 03.11.2008 недійсним та припиненням іпотеки, іпотекодержатель (обтяжувач) повинен був вчинити дії щодо зняття іпотеки (повідомити про припинення іпотеки), однак таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства і права позивача, як власника цього майна, оскільки, визнання недійсним такого правочину має наслідком зняття заборон відчуження нерухомого майна позивача та вилучення записів про накладення цих заборон з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/16461/16, та колегія суддів під час розгляду даної справи не вбачає підстав відступлення від неї.

При цьому, слід зауважити, що вимоги позивача про визнання договору про відступлення права вимоги, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної.

19. Щодо суті касаційної скарги

Щодо доводів скаржника про те, що спір за позовною вимогою про зняття заборони відчуження та вилучення обтяження на нерухоме майно, належними відповідачами за якою є нотаріус та державний реєстратор прав на нерухоме майно, який є суб`єктом владних повноважень, підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

За змістом ч. 6 ст. 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Поряд з цим, у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за якою, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Також, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного запису в Реєстрі, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких здійснено оспорюваний запис.

Таким чином, враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, те, що позовна вимога про зняття заборони та виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек є безпосередньо пов`язаною з вимогою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 29.12.2017, а також з обставинами визнання такого Договору (Іпотечного договору) недійсним, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи в частині розгляду вимог про зняття заборони та виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на вирішення Великої Палати Верховного Суду, а доводи скаржника в цій частині вважає необґрунтованими.

Стосовно доводів скаржника на те, що суди попередніх інстанцій, мотивуючи прийняті рішення, послались на приписи ст. 207 ГК України, яка виключена з Господарського кодексу України згідно із Законом України від 06.02.2018 № 2275-VIII, який набрав чинності 17.06.2018.

Так, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності з 17.06.2018 (Глава VIII. Прикінцеві та перехідні положення, ч.6) у Господарському кодексі України виключено статті 87, 88, 91, 92 та 207.

Поряд з цим, норми ст. 207 ГК України, що були процитовані судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях є загальними, їх застосування в даному випадку є неправомірним, проте такі порушення не призвели до прийняття по суті невірного рішення.

Інші доводи АТ "ТАСКОМБАНК", наведені у п.п. 14-16 цієї Постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

20. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 914/787/18 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

21. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" та залишенням без змін оскаржених рішення суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 914/787/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук