Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №904/7415/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7415/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017

(головуючий - Подобєд І.М., судді: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2017

(суддя Петрова В.І.)

у справі №904/7415/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення плати за користування вагонами у сумі 36 048,36 грн та збору за зберігання вантажу у сумі 1 271,28 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у сумі 36 048,36 грн та збору за зберігання вантажу у сумі 1 271,28 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були прийняті до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони, які були затримані на підходах до станції призначення з підстав зайнятості колій зазначеної станції з вини відповідача, у зв'язку з чим позивачем нараховано вантажоодержувачу плату за користування вагонами та збір за зберігання.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 28 листопада 2013 року позивачем та відповідачем укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - Договір).

2.2. Відповідно до п. 1 вказаного Договору, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою №2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

2.3. Передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу 4,5 год.; передача розбірних поїздів за повідомленнями. Повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (пункт 5 Договору).

2.4. Відповідно до пункту 6 Договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

2.5. Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (пункт 8 Договору).

2.6. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 Договору).

2.7. Відповідно до пункту 15 Договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки згідно з правилами зберігання вантажів.

2.8. Додатковою угодою №6 від 18.08.2014 до Договору №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 від 28.11.2013 сторонами погоджено строк дії договору з 11.12.2013 до 10.12.2018.

2.9. За залізничними накладними позивачем були прийняті до перевезення порожні вагони власності відповідача. Відповідно до цих накладних станція та залізниця призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

2.10. На шляху прямування, на підставі наказів від №295 від 02.02.2017, №321 від 05.02.2017, №387 від 13.02.2017, №393 від 14.02.2017 (далі - Накази) ці вагони було затримано через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу, та які заважали позивачеві виконувати технологічні операції з вантажами.

2.11. За вказаними наказами відповідачу вручені повідомлення про затримку вагонів.

2.12. За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг-Західний, Кривий Ріг-Головний, Тік, Грекова, та у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів.

2.13. Враховуючи обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станціях Кривий Ріг-Західний, Кривий Ріг-Головний, Тік, Грекова, позивачем розраховано плату за користування вагонами у загальній сумі 36048,36 грн, яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ф. ГУ-46 №25029225, №17029213, №17029212, №16029210, №20029222, №07029168, №07029169, №12029194, №12029193, №08029174, які підписані представником відповідача із застереженням про готовність прийняти вагони, оскільки колії для прийняття були вільні. Також позивачем нарахований збір за зберігання вантажу у сумі 1271,28 грн за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №13029045, яка відповідачем також підписана з аналогічним застереженням.

2.14. Як встановлено судами, відповідачем не надано належних доказів відсутності його вини в затримці вагонів, не представлено суду доказів щодо підтвердження факту прийняття ним заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 04 жовтня 2017 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 36 048,36 грн, збір за зберігання вантажу в розмірі 1 271,28 грн та 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот) судового збору.

3.2. 27 листопада 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2017 залишено без змін.

3.3. Судові рішення мотивовані наданням позивачем належних доказів на підтвердження того, що затримка вагонів на станції Кривий Ріг відбулася з вини ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям останнім вагонів та несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, який прибув на його адресу, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 07 грудня 2017 року ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4.1.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неврахування судами приписів статей 614, 936 Цивільного кодексу України, статті 306 Господарського кодексу України та порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій).

4.1.3. Скарга мотивована тим, що позивач не довів наявність вини відповідача у затримці вагонів; докази, що відповідач відмовлявся приймати вагони, в матеріалах справи відсутні, навпаки існують довідки про те, що колії на станції Допоміжна були вільні і відповідач готовий був прийняти затримані вагони.

4.1.4. На думку скаржника, вирішення питання щодо наявності або відсутності можливості у Залізниці доставити вагони на станцію призначення з урахуванням ситуації, що сталася на станції призначення в момент затримки спірних вагонів на станціях підходу, потребує спеціальних знань, однак заявлене відповідачем клопотання про призначення експертизи залишене судом без задоволення.

4.1.5. Крім того відповідач зазначає, що стягнення плати за користування вагонами та їх збереження це дії, які не можуть співпадати у часі і одне виключає інше.

4.2. 30 березня 2018 року ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" подало відзив на касаційну скаргу (з урахуванням заяви про продовження строку на подання відзиву), в якому посилається на обґрунтованість прийнятих судових рішень, повноту дослідження обставин справи та належне надання оцінки доказам, і просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

4.2.1. Позивач вказує на те, що затримка вагонів на станції Кривий Ріг відбулася з вини ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з скупченням вагонів на станції призначення та несвоєчасним вивільненням колій від вантажу та зазначає, що збір за зберігання вантажу, в тому числі порожніми вагонами, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою перевізної плати та мають статус вантажу, справляється незалежно від плати за користування вагонами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

5.2.2. Згідно з частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частинами першою та другою статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджений Статут залізниць України, який згідно зі статтею 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту).

За приписами статті 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.

Відповідно до статті 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 119 Статуту унормовано, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за №113, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.

Згідно з п. 5, п. 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

5.2.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій, прийняті до перевезення позивачем вагони були затримані на шляху прямування на станціях за Наказами у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача, з причин не прийняття вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини відповідача. У зв'язку з викладеним, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у відповідача обов'язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами.

5.2.4. При цьому, Верховним Судом відхиляються доводи відповідача про те, що одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є неправомірним, оскільки п. 15 Договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах - у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами зберігання вантажів.

5.2.5. Також Верховний Суд не бере до уваги аргументи касаційної скарги про те, що затримка вагонів сталася не з вини відповідача, враховуючи, що на станції призначення під час затримки спірних вагонів на підходах до неї були вільні колії, оскільки судами встановлено, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення вказаних обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу.

Крім того, приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.

5.2.6. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що для вирішення цього спору не потрібні спеціальні знання, а призначення судової експертизи призведе до затягування строків розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

5.2.7. Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Поряд з тим Верховний Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2017 у справі №904/7415/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець