Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 920/1077/16

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України,

від прокуратури - Гудименко Ю.В.;

представник позивача - не з'явився;

відповідач -1 - публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України",

представник відповідача -1 - Михайлик Л.Г.;

відповідач-2 - виконавчий комітет Буринської міської ради

представник відповідача -2 - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2017 року та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2017 року у складі Тихого П.В. - головуючий, Гетьмана Р.А., Слободіна М.М.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. Заступник прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та виконавчого комітету Буринської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Буринської міської ради від 27.04.2012р. № 44 та 04.05.2012р. №49 "Про видачу свідоцтва про право власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться по вул. Новоселівська, 2 в м. Буринь Сумської області від 29.05.2012р. № 50, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходиться по вул. Червоноармійській, 1Б в м. Буринь Сумської області від 29.05.2012р. № 51, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно -лабораторію, що знаходиться по вул. Новоселівська, 5 в м. Буринь Сумської області від 29.05.2012р. № 52, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин-крупорушка, що знаходиться по вул. Новоселівська, 1 в м. Буринь Сумської області від 29.05.2012р. № 53, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

2. Підстави позову полягають у наступному:

3. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764 "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. Відповідно до пунктів 2, 5 вищезазначеної постанови ліквідовано дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України", у тому числі дочірнє підприємство "ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор". При цьому статутний капітал новоствореного Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" сформовано шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств, що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі і відокремлених підрозділів підприємства, в тому числі і шляхом передачі майна, що належало ДП "ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор".

4. Таким чином, усе майно ДП "ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор" та у подальшому ДП " Державна продовольчо-зернова корпорація України " перебувало у власності держави, при цьому вказане майно було закріплено за вказаними державними підприємствами на праві господарського відання, тобто без правомочності розпорядження.

5. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011р. № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764" відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 07.07.2011 року № 325 ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перетворено в Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", шляхом випуску акцій, 100 % яких передано у власність держави, а повноваження з управління корпоративними правами за цими акціями покладено на Міністерство аграрної політики та продовольства України.

6. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 634 від 17.11.2011 "Про деякі питання діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" затверджено Статут ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", пунктами 1.4, 1.6 якого визначено, що засновником товариства є держава, в особі Кабінету Міністрів України, а товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

7. Згідно пункту 4 згаданого наказу, статутний капітал товариства формується на базі майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

8. Комісією з реорганізації 17.11.2011р. складено акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків відповідачу-1. До переліку необоротних активів, що передавались як вклад (внесок) до статутного капіталу відповідача-1 увійшли об'єкти державної власності, у тому числі нерухоме майно, що перебувало на праві господарського віддання ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор".

9. У пункті 5.1 Статуту ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зазначено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

10. У подальшому за заявами філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України " "Буринський елеватор" відповідачем-2 прийнято рішення від 27.04.2012 року № 44 та від 04.05.2012 року №49 "Про видачу свідоцтва про право власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", якими оформлено право приватної власності на вищезазначене нерухоме майно. На підставі цього рішення відповідачу-1 видані відповідачем-2 свідоцтва про право власності від 29.05.2012 року №№ 50, 51, 52, 53.

11. Таким чином, на підставі зазначених документів змінено форму власності нерухомого майна, що перебувало у господарському віданні ДП "ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор", з державної на приватну.

12. Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що зміна форми власності майна «ДАК «Хліб України» Буринський елеватор» відбулося з порушенням вимог чинного законодавства та не могло бути передано у приватну власність для формування статутного капіталу відповідача-1. Прокурор посилається на положення Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» відповідно до якого державне майно ДП «ДАК «Хліб України» Буринський елеватор» не підлягає приватизації, а також відсутнє у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Отже майно даного підприємства не могло бути приватизоване та корпоратизоване.

13. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.06.2017р., залишеним без змін рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р., позовні вимоги задоволено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника прокурора відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

16.1. Cуди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності;

16.2. Згідно змісту актів про створення товариства та його установчих документів, відповідач-1 є власником майна, переданого йому засновником та акціонером, як вклади до статутного капіталу;

16.3. Зміна форми власності відбулася в рамках процедури реорганізації шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Скаржник вважає, що держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила обмін одного об'єкта права державної власності на інший, а саме передавши до статутного ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" об'єкти, перелік яких визначено в постанові Кабінету Міністрів України, набула в обмін право власності на 100% акцій товариства, а відповідач відповідно право власності на передане йому майно.

Доводи інших учасників справи (узагальнено)

17. 12 грудня 2018 року заступник прокурора Сумської області подав через канцелярію суду відзив на касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

18. У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Сумської області зазначає, що рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2017р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

19. Свої доводи обґрунтовує наступним:

19.1. при розгляді заяви про застосування строку позовної давності, суд правомірно обчислював строк позовної давності від дня, коли держава в особі Мінагрополітики довідалася або могла довідатись про прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Буринської міської ради та про видачу оскаржуваних свідоцтв про право власності на нерухоме майно;

19.2. на думку прокурора, державне майно, яке було державною власністю та перебувало на праві господарського відання ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", після реорганізації останнього, перейшло до його правонаступника - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на праві господарського відання, а не у його приватну власність. Вищезазначене узгоджується з приписами статті 115 Цивільного кодексу України, статті 85 Господарського кодексу України, статті 12 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до яких товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Отже набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність. Зміна форми власності могла відбуватися лише шляхом приватизації;

19.3. спірне майно не могло бути приватизоване або корпоратизоване, оскільки воно не підлягає приватизації відповідно до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та відсутнє у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

20. 14 грудня 2018 року від представника Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

21. Суд прийшов до висновку про відсутність підстав в його задоволенні, оскільки частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлений чіткий перелік підстав, коли суд відкладає розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку.

22. Як вбачається з штампу Верховного Суду на нижньому полі зворотної сторінки ухвали від 22 січня 2018 року про прийняття касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" копії останньої надіслано сторонам у справі 23 січня 2018 року, тобто у позивача була можливість заздалегідь ознайомитися з матеріалами справи.

23. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

24. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

25. Частиною 3 статті 145 Господарського кодексу України передбачено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

26. Проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно.

27. Судами встановлено, що рішення про зміну режиму майна Кабінетом Міністрів України не приймалося, у зв'язку з чим зміна форми власності з державної на приватну не відбулась.

28. Частиною 2 статті 325 Цивільного кодексу України встановлено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Зокрема, у частині 3 статті 86 Господарського кодексу України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

29. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права приватної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999р., державне майно ДП "ДАК Хліб України" "Буринський елеватор" не підлягало приватизації. Крім того, вказане державне майно відсутнє у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані". Тобто, суди вірно визначили, що майно ДП "ДАК Хліб України" "Буринський елеватор" не могло бути ні приватизоване, ні корпоратизоване.

30. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що майно державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, не може належати юридичній особі на праві приватної власності.

31. Суд критично оцінює доводи касаційної скарги відповідача в частині пропуску прокурором строку позовної давності. Згідно положень статей 256, 261 Цивільного кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перебіг позовної давності має розпочинатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган в інтересах якого звернулася прокуратура. Будь-яких документів та/або інформації, з яких Міністерству аграрної політики та продовольства України інформації стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення та видачі свідоцтв на право власності на нерухоме майно надано не було. В свою чергу на Міністерство аграрної політики не покладено обов'язок контролювати діяльність органів місцевого самоврядування та перевіряти їх рішення на предмет дотримання вимогам законодавства, таким чином, воно не знало і не могло знати про порушення вимог закону до моменту отримання інформації від органів прокуратури про виявлення останніх.

32. Враховуючи вищенаведене, Суд відхиляє доводи касаційної скарги, зазначені у пунктах 16.1., 16.2., 16.3. цієї постанови, як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

34. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України".

35. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2017 року у справі № 920/1077/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.