Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.10.2018 року у справі №922/284/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 922/284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2018 (суддя Калантай М. В.) і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 (головуючий - Бородіна Л. І., судді: Лакіза В. В. Шутенко І. А.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного підприємства "Мрія"

про зобов'язання вчинити певні дії

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2018 року Харківська міська рада (далі - орендодавець) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного підприємства "Мрія" (далі - ТОВ КП "Мрія", Товариство, орендар) про зобов'язання ТОВ КП "Мрія" протягом 6-ти місяців з дня набрання рішенням законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0198га по вул. Тимурівців, 28/1 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка) та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, з посиланням на статтю 144 Конституції України, статті 14, 288, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 13, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 12, 791 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній з 01.01.2002, статті 26, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 22, 28, 67 Закону України "Про землеустрій", статті 10, 15, 20, 21, 38, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 1, 6, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі" та статті 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку земель".

2. Позовна заява обґрунтовується невиконанням відповідачем передбаченого пунктом 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" обов'язку забезпечити складання та подання до Управління Держземагентства у м. Харкові технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), про що орендаря було повідомлено листом-попередженням Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №2084/0/225-13 від 08.10.2013, оскільки ТОВ КП "Мрія" на підставі договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.03.1996 №769 (далі - договір від 25.03.1996 №769) користується зазначеною вище земельною ділянкою без присвоєння їй кадастрового номеру.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2018 відмовлено у задоволенні позову.

4. Рішення мотивоване положеннями статей 791, 92 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2002, статей 14, 288 ПК України, статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, статей 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 10, 15, 20, 21, 38 Закону України "Про державний земельний кадастр", статей 22, 67 Закону України "Про землеустрій", з посиланням на які суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте відмовив у їх задоволенні з підстав спливу позовної давності без поважних причин, про застосування якої відповідачем було подано заяву від 10.03.2018.

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2018 залишено без змін з мотивів, викладених у мотивувальній частині зазначеної постанови.

6. Постанова обґрунтовується приписами статей 14, 15, 16, 261, 632, 651 ЦК України, статті 288 ПК України, статті 791 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2002, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 15, 20, 21 Закону України "Про державний земельний кадастр", статей 20, 21, 26, 67 Закону України "Про землеустрій", з урахуванням яких апеляційний суд зазначив про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо наявності у Товариства обов'язку із забезпечення виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, оскільки нормами чинного законодавства та умовами договору від 25.03.1996 №769 на відповідача не покладено обов'язку з фінансування робіт із землеустрою, а обраний позивачем спосіб захисту є неналежним і не може забезпечити реального та ефективного виконання судового рішення з тих підстав, що орендар не наділений правом виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та реєстрації зазначеної земельної ділянки, що свідчить про відсутність механізму виконання судового рішення, отже, задоволення позову не може призвести до відновлення прав орендодавця, що має наслідком відмову в позові у зв'язку з його необґрунтованістю. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Харківська міська рада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю і передати справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 257, 261, 391 ЦК України, статей 7, 9, 24 ЗК України в редакції, чинній з 15.03.1991, статей 791, 184, 185 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2002, статей 22, 26, 27, 67 Закону України "Про землеустрій", статей 20, 21 та пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", статей 238, 269, 275 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошуючи на тому, що: 1) строки позовної давності не застосовуються та не можуть бути застосовані щодо обов'язку землекористувачів виготовити технічну документацію із землеустрою та на її підставі звернутися до Управління Держгеокадастру у м. Харкові та зареєструвати сформовану земельну ділянку, оскільки невиконання рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 є триваючим правопорушенням, норма щодо обов'язковості внесення відомостей до Державного земельного кадастру не скасована, жодних строків щодо виконання вказаного обов'язку законом також не встановлено; 2) оскільки після 01.01.2002 Товариство зберегло право тимчасового користування землею та чинним законодавством не передбачено фінансування органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету робіт з виготовлення документації із землеустрою на окрему земельну ділянку, то зазначені дії повинні проводитися саме землекористувачем (ТОВ КП "Мрія") за рахунок власних коштів на підставі договору, укладеного із розробниками такої документації; 3) суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови безпідставно вийшов за межі доводів апеляційної скарги орендодавця, які (доводи) стосувалися лише застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм матеріального права, що регулюють питання позовної давності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ТОВ КП "Мрія" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, вважаючи вірним висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності, а також посилається на недоведеність порушення орендарем прав орендодавця на розпорядження земельною ділянкою та відсутність у договорі від 25.03.1996 №769 умов щодо обов'язку відповідача виготовити технічну документацію із землеустрою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 25.03.1996 між Виконавчим комітетом Харківської міської ради та ТОВ КП "Мрія" (землекористувачем) було укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди №769, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.2 якого Виконавчий комітет Харківської міської ради на підставі рішення від 13.03.1996 №196 передає, а землекористувач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0198га, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Тимурівців, 28/1, згідно з планом землекористування, що додається. Земельна ділянка надається у тимчасове користування на умовах оренди строком на 25 років для закінчення будівництва та обслуговування боксів по ремонту автомобілів. Плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді орендної плати у розмірі 20,96грн. на рахунок міськфінуправління у ХОД АК УСБ не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця. Землекористувач зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату за землю.

11. 14.11.1996 цей договір зареєстровано за №769 виконкомом Харківської міської ради в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею.

12. 03.07.2013 Харківською міською радою прийнято рішення №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", яким, зокрема, затверджено базову вартість 1 кв.м. земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

13. Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" затверджено "Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013"; встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

14. Пунктом 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок з метою реалізації Харківською міською радою, як орендодавцем, можливості щодо отримання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок для визначення обґрунтованого розміру орендної плати за вказані земельні ділянки, зважаючи на те, що об'єктом оцінки є земельні ділянки з визначеною площею, межами, місцем розташування, зареєстровані у Державному земельному кадастрі:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

15. У пункті 5 цього рішення зобов'язано Департамент земельних відносин Харківської міської ради попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

16. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору. Зміни до договору оренди землі оформляються додатковою угодою. Підготовка додаткової угоди здійснюється Департаментом земельних відносин відповідно до Порядку укладання договорів оренди землі у м. Харкові.

17. Також судами встановлено, що 08.10.2013 Департаментом земельних відносин надіслано Товариству лист-попередження №2084/0/225-13, який отримано відповідачем 14.10.2013 та в якому вказано про необхідність орендарю: в строк до 01.12.2013 забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); в строк не пізніше 31.12.2013 - подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру; в строк до 01.01.2014 повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки; в строк до 01.02.2014 привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. Відповідно до пункту 7 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2002, громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

20. Згідно зі статтею 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

21. Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

22. Виходячи зі змісту статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

23. Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 15, частиною 2 статті 20 та частиною 7 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

24. Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

25. Таким чином зазначеним законом встановлено право, а не обов'язок відповідача, право користування якого землею виникло у 1996 році, шляхом подання за вільним волевиявленням відповідної заяви здійснити державну реєстрацію спірної земельної ділянки, яка вважається сформованою, та не передбачено граничного строку проведення такої реєстрації, чим спростовується твердження скаржника про те, що норма щодо обов'язковості внесення відомостей до Державного земельного кадастру не скасована. Відтак, і вимога про зобов'язання Товариства зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі є передчасною та не підлягає задоволенню.

26. Згідно з частинами 1-4 статті 791 ЗК України в редакції, чинній з 27.06.2015, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

27. Частиною 1 статті 20 та частиною 1 статті 22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою. Землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

28. Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

29. Відповідно до імперативних приписів частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

30. Отже, за наявності між сторонами орендних договірних відносин, рішення однієї із сторін договору не може змінювати права та обов'язків сторін без внесення відповідних змін до договору від 25.03.1996 №769 у визначений законом спосіб, тобто у порядку, передбаченому статтями 632, 651 ЦК України та статтею 30 Закону України "Про оренду землі".

31. Колегія суддів вважає, що заявлена орендодавцем позовна вимога про зобов'язання ТОВ КП "Мрія" забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою, яка спрямована на виконання пункту 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, по суті є спонуканням Товариства до укладення з іншою особою (розробником документації із землеустрою) договору на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), що суперечить положенням частини 2 статті 14 ЦК України, оскільки укладення відповідного договору є правом, а не обов'язком відповідача.

32. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 67 Закону України "Про землеустрій" фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

33. Таким чином фінансування робіт із землеустрою може здійснюватися з різних джерел, зокрема, як за рахунок коштів юридичних осіб та громадян на підставі договору, укладеного із розробником документації із землеустрою, так і за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

34. Натомість зі змісту статті 67 Закону України "Про землеустрій" не вбачається, що обов'язок із фінансування робіт із землеустрою може бути покладений на землекористувача на підставі рішення органу місцевого самоврядування за відсутності визначення таких умов сторонами у договорі оренди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №922/3737/17 (за участю Харківської міської ради).

35. З огляду на приписи частин 1, 2 статті 14 ЦК України і статті 67 Закону України "Про землеустрій" та зважаючи на достеменне встановлення судом апеляційної інстанції тих істотних обставин, що: умови договору від 25.03.1996 №769 не містять положень, якими на відповідача покладено обов'язок укласти із розробниками документації із землеустрою договір на складання технічної документації із землеустрою та здійснити оплату отриманих робіт із землеустрою; позивачем не доведено наявність між сторонами інших договірних зобов'язань, якими на відповідача покладений відповідний обов'язок; нормами земельного законодавства, чинного на момент укладання договору від 25.03.1996 №769 та на момент виникнення спірних правовідносин, відповідний обов'язок не покладено на орендарів, з якими було укладено договори тимчасового користування землею на умовах оренди до набрання чинності ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2002, колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо обов'язку відповідача забезпечити виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у користуванні Товариства на підставі договору від 25.03.1996 №769.

36. Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

37. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

38. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

39. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

40. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

41. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

42. У рішенні в справі "Каіч та інші проти Хорватії" ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

43. За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позовна вимога про зобов'язання ТОВ КП "Мрія" протягом 6-ти місяців з дня набрання рішенням законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є неналежним та неефективним способом захисту прав орендодавця, не здатним забезпечити реальне поновлення його прав, що орендар не наділений правом виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та реєстрації зазначеної земельної ділянки. Зазначена вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки наразі відсутній механізм виконання судового рішення про спонукання відповідача до укладення із розробником документації із землеустрою договору на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №922/3065/17 (за участю Харківської міської ради).

44. Касаційна інстанція не приймає до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення даного спору, передчасні доводи скаржника про те, що строки позовної давності не застосовуються та не можуть бути застосовані щодо обов'язку землекористувачів виготовити технічну документацію із землеустрою та на її підставі звернутися до Управління Держгеокадастру у м. Харкові та зареєструвати сформовану земельну ділянку, так як невиконання рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 є триваючим правопорушенням, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску. Оскільки апеляційний суд правомірно відмовив у позові з мотивів необґрунтованості позовних вимог та невірно обраного позивачем способу захисту цивільних прав, то враховуючи межі перегляду справи в порядку касації, передбачені статтею 300 ГПК України, наразі відсутні правові підстави для дослідження судом касаційної інстанції питань перебігу та спливу позовної давності за вимогами у цій справі.

45. З мотивів, викладених у пунктах 29-35 цієї постанови, Верховний Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що оскільки після 01.01.2002 Товариство зберегло право тимчасового користування землею та чинним законодавством не передбачено фінансування органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету робіт з виготовлення документації із землеустрою на окрему земельну ділянку, то зазначені дії повинні проводитися саме землекористувачем (ТОВ КП "Мрія") за рахунок власних коштів на підставі договору, укладеного із розробниками такої документації.

46. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на безпідставний вихід суду апеляційної інстанції при ухваленні постанови за межі доводів апеляційної скарги орендодавця, які (доводи) стосувалися лише застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм матеріального права, що регулюють питання позовної давності, оскільки згідно з частиною 4 статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Верховний Суд зазначає, що встановивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (статей 14, 16, 632, 651 ЦК України, статті 30 Закону України "Про оренду землі" та статті 67 Закону України "Про землеустрій"), апеляційний суд правомірно скористався правом на вихід за межі доводів апеляційної скарги, передбаченим частиною 4 статтею 269 ГПК України.

47. З мотивів, викладених у пункті 44 цієї постанови, касаційна інстанція не приймає до уваги викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи Товариства про вірність висновку суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Проте колегія суддів погоджується з посиланнями орендаря на недоведеність порушення ним прав орендодавця на розпорядження земельною ділянкою та відсутність у договорі умов від 25.03.1996 №769 щодо обов'язку відповідача виготовити технічну документацію із землеустрою, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю, а не з підстав спливу позовної давності, як наслідок, оскаржувана постанова ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

49. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Щодо судових витрат

50. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №922/284/18 залишити без змін з мотивів, викладених у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков