Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.07.2019 року у справі №905/820/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/820/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участю представника АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Петрука Я. Ю. (дов. від 22.04.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2019

та рішення Господарського суду Донецької області від 06.06.2018

у справі № 905/820/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз"

про стягнення 3 270 544,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (далі ПрАТ "Макіївкагаз", відповідач) 3 270 544,85 грн, з яких: 2 464 032,74 грн основний борг, 326 451,86 грн пеня, 21 828,56 грн 3% річних, 458 231,69 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу № 13 296 Б від 20.12.2012 в частині повної та своєчасної оплати природного газу.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 464 032,74 грн основного боргу, 458 231,69 грн інфляційних втрат, 21 614,98 грн 3% річних, 58 876,34 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2017 у справі № 905/820/15 в частині позовних вимог про стягнення пені скасовано. Справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.03.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2017 у справі № 905/820/15 залишено без змін.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді позовної вимоги про стягнення пені не взяли до уваги час прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати відповідних обсягів газу за кожен місяць у спірний період, належним чином не перевірили правильність нарахування сум пені за відповідні порушення.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Донецької області від 06.06.2018 відмовлено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 рішенням Господарського суду Донецької області від 06.06.2018 у справі № 905/820/15 залишено без змін.

Суди виходили з того, що пункт 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу №13-296-Б від 20.12.2012 (в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013) містить вказівку на подію, а саме: нездійснення оплати отриманого природного газу до 20-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, тому перебіг строку нарахування пені у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, починається з наступного дня після 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 06.06.2018 № 905/820/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в розмірі 326 451,86 грн.

В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального, ч.1 статті 530, статті 549 ЦК України, статей 216, 230 ГК України, та процесуального, статей 73, 74, 77 ГПК України, права.

Вважає, що судові рішення прийняті без дослідження усіх істотних обставин справи, при недоведеності обставин цієї справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

20.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", продавцем, та ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз", покупцем, укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-296-Б, згідно з яким, в редакції додаткової угоди №8 від
22.12.2014, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.03.2015 газ в обсязі до 5422,390 тис. куб. м. (п.2.1. договору в редакції додаткової угоди №9 від
05.02.2015).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання - передачі.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором (п.7.1. договору).

Згідно з п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

28.04.2014 між сторонами укладено додаткову угоди №3, згідно з якою п. 6.1 договору викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Відповідно до п.7.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013 у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

В подальшому сторони неодноразово домовлялись про продовження строку дії договору (додаткові угоди №2 від 31.12.2013, №8 від 22.12.2014).

У п.3 додаткової угоди №8 від 22.12.2014 сторони виклали статтю 11 договору в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.03.2015, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення".

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2014, №4 від 15.05.2014, №5 від 05.09.2014, №6 від 10.11.2014, №7 від 08.12.2014, №9 від
05.02.2015 до договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ, викладаючи п.5.2. договору в новій редакції.

Згідно актів приймання-передачі природного газу, позивач передав, а відповідач прийняв у січні 2013 року - грудні 2014 року природний газ в загальному обсязі 3837,390 тис. куб. м. на загальну суму 16 084 449,96 грн. Акти підписані без зауважень і скріплені печатками сторін.

Поставлений у січні, лютому та квітні - грудні 2013 р., лютому - жовтні 2014 р. газ відповідач оплатив своєчасно і в повному обсязі; поставлений у березні 2013 р. та січні 2014 р. газ - повністю, але з простроченням; поставлений у листопаді 2014 року газ - частково в розмірі 126 969,70 грн. та з простроченням.

Поставлений у грудні 2014 р. газ відповідач не оплатив.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2017 позов щодо стягнення 2 464 032,74 грн основного боргу, 458 231,69 грн інфляційних втрат, 21
614,98 грн 3% річних задоволено.

Дане рішення суду у вказаній частині залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017.

Предметом нового розгляду справи є вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 326 451,86 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувалися суди

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом, визначеним в частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені сторони узгодили в пункті 7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013), яким передбачили, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому, у п. 8 додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 сторони визначили, що дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.01.2013.

Відповідно до розділу ХІ договору в редакції додаткової угоди № 8 від
22.12.2014, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, з огляду на загальні положення обчислення строків, закріплені в статтях 253, 254 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що пункт 7.2. договору містить вказівку на подію, а саме: нездійснення оплати отриманого природного газу до 20-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, початок перебігу строку нарахування пені у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, починається з 21.04.2015, тобто з наступного дня після 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/15065/16, від 28.03.2018 у справі №907/529/16, від 25.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 14.08.2018 у справі № 909/227/16.

За таких обставин, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в даному випадку, відповідно до умов п. 7.2 договору позивач мав би право на нарахування пені на суму боргу - 2 464 032,74 грн, яка існувала як на дату закінчення договору - 31.03.2015, так і на дату настання строку оплати - 20.04.2015, починаючи з наступного дня після 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору - 21.04.2015. І таке нарахування припинилося б, або в день погашення боргу, або відповідно до приписів п. 6 ст. 232 ГК України через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, чи обмежується у випадках, встановлених законом.

З огляду на положення законодавства та умови договору, попередніми судами вірно зазначено, що в даному випадку позивачем безпідставно нараховано пеню з
20.04.2013 по 22.04.2013 на суму боргу 72 813,47 грн за зобов'язанням березня 2013р., з 20.02.2014 по 27.02.2014 на суму боргу 61 634,51 грн за зобов'язанням січня 2014р., з 20.12.2014 по 20.04.2015 на суму боргу 1311040,58 грн за зобов'язанням листопада 2014р., з 20.01.2015 по 20.04.2015 на суму боргу 1152992,16 грн за зобов'язанням грудня 2014р.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення пені, нарахування якої здійснено без врахування наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, на яких сторони передбачили підстави покладення та порядок нарахуванням до сплати покупцем пені за порушення строків розрахунків за отриманий природний газ.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про неврахування судами положень п.6.1. договору від 20.12.2012 №13-296-Б, оскільки в розділі 6 договору сторони встановили Порядок та умови проведення розрахунків, в той час відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору встановлюється розділом 7, зокрема п.7.2. договору, який викладено в редакції додаткової угоди № 2.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги і залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

7. Судові витрати

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 06.06.2018 у справі №905/820/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Огороднік К. М.

Судді Жуков С. В.

Пєсков В. Г.