Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №904/5731/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5731/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Громадської організації "Запорізька регіональна асоціація рибопромисловців, орендарів та власників землі "Приазов'я"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017

та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017

у справі № 904/5731/16

за позовом Громадської організації "Запорізька регіональна асоціація рибопромисловців, орендарів та власників землі "Приазов'я"

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про стягнення 168 590 грн. за договором банківського обслуговування, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ГО "Запорізька регіональна асоціація рибопромисловців, орендарів та власників землі "Приазов'я" (далі - ГО "ЗРАРОВЗ "Приазов'я") звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення 168 590 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 (колегія суддів у складі: Назаренко Н.Г. - головуючого, Петренко Н.Е., Мельниченко І.Ф.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 168 590 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 (колегія суддів у складі: Пархоменко Н.В. - головуючого, Білецької Л.М., Чередка А.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення грошових коштів у сумі 44 490 грн. та судового збору у сумі 667, 35 грн. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 викладено в редакції, відповідно до якої позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 124 100 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 30.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшли відзиви на касаційну скаргу відповідача вих. № 2 від 30.01.2018 (у якому позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 44 490 грн. скасувати, залишивши без змін в цій частині рішення місцевого господарського суду) та б/н, подана 30.04.2018 (у якій позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення). При цьому оскільки матеріали відзиву вих. № 2 від 30.01.2018 не містять доказів направлення його копії позивачу всупереч вимогам ст. 295 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції залишає його без розгляду.

Крім цього не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 44 490 грн., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в цій частині, залишивши без змін в цій частині рішення місцевого господарського суду, а також застосувати до спірних відносин відповідні норми матеріального права на захист порушеного права позивача.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на помилковість встановлення обставин судом апеляційної інстанції, на підставі яких останній дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в розмірі 44 490 грн., а також на неправильне застосування норм матеріального права, а саме - ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 30.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволені позову - без змін.

При цьому відповідач у прохальній частині відзиву просить розглянути справу за участю свого представника. Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 300 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Частиною 6 ст. 300 ГПК України унормовано, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Таким чином, касаційні скарги про перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи у порядку спрощеного позовного провадження, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, і за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

В свою чергу відповідачем не наведено жодних аргументів про те, що такий розгляд унеможливлює ефективну реалізацію функції представництва, у зв'язку з чим, беручи до уваги, що відповідач вже зазначив свої аргументи у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що підстави для перегляду судових рішень у відкритому судовому засіданні з викликом представників сторін спору відсутні.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, обговоривши доводи касаційних скарг, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у серпні 2013 року згідно з анкетою-заявкою на підключення до послуг "Еквайрингу" між ГО "ЗРАРОВЗ "Приазов'я" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір на підключення до послуги "Еквайринг" банківського терміналу для проведення фінансових операцій, а також у загальному доступі у мережі Інтернет на сайті ://www.privatbank.ua., підписавши який позивач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг (які розміщенні на сайті банку http://www.privatbank.ua), Тарифами банку, Інструкцією "Порядок проведення операцій з використанням платіжних карток", а також зобов'язався регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті http://www.privatbank.ua.

На виконання вищевказаної заявки, 13.08.2013 був встановлений термінал № S1ZP0MVT в приміщенні ГО "ЗРАРОВЗ "Приазов'я", що підтверджується актом приймання-передачі обладнання та інструкції.

У період з 13.08.2013 по 26.09.2013 через термінал №S1ZP0MVT, за допомогою пластикових банківських карток, було здійснено трансакції на загальну суму 461 121, 21 грн.

У жовтні 2013 ПАТ КБ "Приватбанк" надіслало ГО "ЗРАРОВЗ "Приазов'я" повідомлення про фінансові претензії відповідно до трансакцій, виконаних за допомогою карток за номерами: *1950 на суму 5000 грн., *2585 на суму 1000 грн., *3206 на суму 1000 грн., *9692 на суму 5000 грн., *2699 на суму 5000 грн., *8948 на суму 5000 грн., *9243 на суму 5000 грн., *5073 на суму 5000 грн., *7194 на суму 5000 грн., *4265 на суму 5000 грн. У даних повідомленнях зазначено, що банками-емітентами за вказаними платіжними картками направлені фінансові претензії на адресу еквайера.

Також відповідач витребував у позивача повний пакет документів: термінальний чек з підписом, форму замовлення, акт виконаних робіт, листування з клієнтом, пояснення підприємства про проведення операції, фіскальні чеки та інші документи, які підтверджують надання послуг власникам вищеперерахованих карток, та які доказують, що шахрайства не було та операції були проведені за всіма правилами.

На дані повідомлення про фінансові претензії позивачем були надані відповіді та відповідні документи, а саме: термінальні чеки, пояснення підприємства про проведення операції, фото устаткування з місця прийому внесків.

Так, відповідно до термінальних чеків, копії яких містяться в матеріалах справи, на користь ГО "ЗРАРОВЗ "Приазов'я" здійснені наступні перерахування: чек № 373 від 26.09.2013 за карткою номер 4092*6446 код авторизації 533130 на суму 5 000 грн.; чек № 351 від 25.09.2013 за карткою номер 4092*2156 код авторизації 550715 на суму 5 000 грн.; чек № 335 від 25.09.2013 за карткою номер 4185*9461 код авторизації 04102А на суму 100 грн.; чек № 362 від 25.09.2013 за карткою номер 4246*7194 код авторизації 027396 на суму 5 000 грн.; чек № 357 від 25.09.2013 за карткою номер 4092*0993 код авторизації 550808 на суму 5 000 грн.; чек № 350 від 25.09.2013 за карткою номер 4092*4566 код авторизації 550702 на суму 5 000 грн.; чек № 359 від 25.09.2013 за карткою номер 4185*9692 код авторизації 01486А на суму 5 000 грн.; чек № 356 від 25.09.2013 за карткою номер 4092*6460 код авторизації 550795 на суму 5 000 грн.; чек № 349 від 25.09.2013 за карткою номер 4092*5951 код авторизації 550688 на суму 5 000 грн.; чек № 343 від 25.09.2013 за карткою номер 4092*1038 код авторизації 550616 на суму 5 000 грн.; чек № 342 від 25.09.2013 за карткою номер 4071*5152 код авторизації 024372 на суму 5 000 грн.; чек № 333 від 25.09.2013 за карткою номер 4185*2585 код авторизації 03326А на суму 1 000 грн.; чек № 334 від 25.09.2013 за карткою номер 4185*3206 код авторизації 03703А на суму 1 000 грн.; чек № 364 від 25.09.2013 за карткою номер 4185*2699 код авторизації 04760А на суму 5 000 грн.; чек № 363 від 25.09.2013 за карткою номер 4092*9944 код авторизації 550892 на суму 5 000 грн.; чек № 337 від 25.09.2013 за карткою номер 4092*4788 код авторизації 550527 на суму 1 000 грн.; чек № 361 від 25.09.2013 за карткою номер 4246*0948 код авторизації 023116 на суму 5 000 грн.; чек № 340 від 25.09.2013 за карткою номер 4147*9243 код авторизації 09038D на суму 5 000 грн.; чек № 310 від 24.09.2013 за карткою номер 4092*9479 код авторизації 549525 на суму 5 000 грн.; чек № 253 від 24.09.2013 за карткою номер 4092*0333 код авторизації 542835 на суму 5 000 грн.; чек №267 від 24.09.2013 за карткою номер 4092*2656 код авторизації 543125 на суму 5 000 грн.; чек №275 від 24.09.2013 за карткою номер 4071*2330 код авторизації 024923 на суму 5 000 грн.; чек № 327 від 24.09.2013 за карткою номер 4147*1950 код авторизації 07732С на суму 5 000 грн.; чек № 264 від 24.09.2013 за карткою номер 4032*5073 код авторизації 02494А на суму 5 000 грн.; чек № 329 від 24.09.2013 за карткою номер 4147*4265 код авторизації 08507С на суму 5 000 грн.; чек № 315 від 24.09.2013 за карткою номер 4092*4390 код авторизації 550206 на суму 5 000 грн.; чек № 298 від 24.09.2013 за карткою номер 4092*9607 код авторизації 547977 на суму 1 000 грн.; чек № 297 від 24.09.2013 за карткою номер 4092*1842 код авторизації 547942 на суму 5 000 грн.; чек № 291 від 24.09.2013 за карткою номер 4092*4390 код авторизації 547815 на суму 5 000 грн., всього за вказаними трансакціями - на суму 124 100 грн.

Позивач неодноразово, а саме листами від 26.09.2013 вих. № 33, від 03.10.2013 вих. № 38 та від 18.10.2013 № 78, від 02.12.2015 № 28 звертався до відповідача з вимогою перерахувати на його рахунок утримувані банком грошові кошти. Дані листи були отримані філією Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", про що свідчать відмітки на примірниках листів, та залишені останнім без виконання.

За твердженням ПАТ КБ "Приватбанк", на його адресу надійшли запити від американських банків, в яких вони заявляють, що проведені трансакції по терміналу №S1ZP0MVT є шахрайськими, а платіжні картки є дублікатами оригіналів.

У процесі моніторингу працівниками банку були виявлені високоризикові операції, які здійснювались по терміналу № S1ZP0MVT, що слідує з матеріалів службового розслідування, проведеного службою безпеки ПАТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до листа від 07.05.2014 Управлінням СБУ в Запорізькій області у зв'язку з проведенням досудового розслідуванням у кримінальному провадженні №22013080000000097, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 359 та ч. 2 ст. 361 КК України, з ПАТ КБ "ПриватБанк" було витребувано інформацію щодо спірних трансакцій.

19.06.2014 старшим слідчим 2-ого відділення СВ УСБУ в Запорізькій області майором юстиції Борисенко О.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №22013080000000097 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діях складу кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 359 та ч. 2 ст. 361 КК України, і тому уповноваженим органом встановлена відсутність незаконного використання протягом 2013 року спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, що призвело до витоку, підробки інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації, про що зазначеного у постанові старшого слідчого відділення Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження від 20.06.2017.

Судами обох інстанцій також встановлено, що на момент розгляду даної справи договір про надання послуг еквайрингу є розірваним.

Крім цього рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 у справі № 904/8782/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016, встановлено, що у період з 13.08.2013 по 26.09.2013 через термінал №S1ZP0MVT за допомогою пластикових банківських карток було здійснено трансакції на загальну суму 461 121, 21 грн., з яких успішно були проведені 49 на загальну суму 230 000 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 у справі № 904/8782/14 стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ГО "ЗРАРОВЗ "Приазов'я" грошові кошти у розмірі 90 000 грн.

При цьому місцевим господарським судом у справі № 904/8782/14 грошові кошти у сумі 90 000 грн. стягнуто за такими трансакціями: за карткою номер *6181 код авторизації 04431G на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *4006 код авторизації 02035G на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *1133 код авторизації 07192 А на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *3917 код авторизації 02216 С на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *3687 код авторизації 05300 В на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *8097 код авторизації 04028 G на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *6572 код авторизації 08346 C на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *2156 код авторизації 547867 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *5951 код авторизації 547513 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *7937 код авторизації 547513 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *5569 код авторизації 024523 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *8829 код авторизації 550349 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *2589 код авторизації 024895 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою картці номер *6446 код авторизації 547606 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *4566 код авторизації 547409 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *4788 код авторизації 547792 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; за карткою номер *8926 код авторизації 024613 на суму 5 000 грн. від 24.09.2013; № трансакції 4566 від 24.09.2013 на суму 5000 грн., № трансакції 6446 від 24.09.2013 на суму 5000 грн.

За твердженням позивача, з загальної суми (461 121, 21 грн.) кошти в розмірі 202 531, 21 грн. перераховані на його рахунок та успішно переведені у готівку, з яких оплачені послуги банку у сумі 3 752,18 грн. Решта коштів (258 590,00 грн.) були заблоковані відповідачем. Оскільки рішенням господарського суду у справі № 904/8782/14 з вказаних коштів стягнуто 90 000 грн., решта - у сумі 168 590 грн., як зазначає позивач, утримується відповідачем незаконно та підлягає стягненню, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні вимог в частині стягнення 44 490 грн. суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується здійснення перерахування за спірними трансакціями на користь позивача суми 124 100 грн., які заблоковано відповідачем, а докази, які підтверджували б перерахування позивачу суми 44 490 грн. (168 590 рн. - 124 100 грн.), в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 342 ГК України суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також: інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності. Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 341 ГК України безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій.

Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

Судами обох інстанцій встановлено, що договором банківського обслуговування за послугою "Еквайринг" у розділі "Права та обов'язки Банку" передбачено:

- не відшкодовувати торговцеві суми платежів, якщо трансакція проведена з порушенням обов'язків торговця за справжніми умовами і правилами надання послуги еквайрінга (п. 3.7.1.3.1.2);

- Банк має право затримати оплату будь-якої трансакції на термін зверху терміну відшкодування з метою перевірки достовірності платіжного засобу, за яким проведена трансакція і дотримання торговцем вказаних умов і правил надання послуг еквайринга, письмово повідомивши при цьому торговця протягом 3-х робочих днів. Перевірка здійснюється шляхом запиту копій документів товарно-касового обліку, копій чеків терміналу (Сліпів Імпринтера), пояснень співробітників торговця з приводу обставин здійснення трансакції і т. д. У разі, якщо по запиту банку-еквайєра банк-емітент підтверджує достовірність трансакції по платіжному засобу утримувача, заблокована сума повертається торговцеві (п. 3.7.1.3.1.3);

- при підтвердженні банком-емітентом або платіжною системою факту шахрайського використання рахунку платіжного засобу по заблокованій трансакції банк має право утримувати кошти до закінчення процедури СНАRGEВАСК для проведення розслідування усіх обставин здійснення трансакції без яких-небудь штрафних санкцій за затримку платежу (п. 3.7.1.3.1.3.1);

- Банк за результатами моніторингу операцій оплати з використанням Карт або в разі опротестування платіжних операцій користувачем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи має право призупинити відшкодування коштів на рахунок Компанії/ торговця для встановлення ініціатора та правомірності переказу (п. 3.7.1.3.1.19);

- Банк не несе відповідальності за затримку в платежах, якщо затримка була викликана недотриманням торговцем п.п. 3.7.1.2.2.20, а також у випадках передбачених п.п. 3.7.1.3.1.2. і 3.7.1.3.1.3. цих Правил (п. 3.7.1.5.4).

За умовами п. 3.7.1.3.2.5 договору відповідач зобов'язався відшкодовувати суми трансакції, проведених в торгово-сервісній мережі позивача за платіжними реквізитами останнього у валюті України та у строки, зазначені в анкеті-заяві на підключення до послуги "еквайринг".

Відповідно до п. 3.1.1.27.1 договору обов'язком відповідача є зараховувати кошти, які надійшли по електронних розрахункових документах протягом операційного дня у день їхнього одержання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на запит банку та на виконання умов п. 3.7.1.3.1.3 договору було надано копії документів товарно-касового обліку, копії чеків терміналу та пояснення співробітників позивача з приводу обставин здійснення трансакцій.

З наданих позивачем чеків РОS-терміналу S1ZP0MVT вбачається, що операції були виконані у нічний час (з 23 до 00 години). Всі операції здійснювались з інтервалом 10-30 секунд.

З матеріалів службового розслідування, проведеного службою безпеки ПАТ КБ "ПриватБанк" (висновок від 21.11.2013) слідує, що операції в РОS-терміналі проводилися з читанням магнітної стрічки і коректним введенням ПІН-коду карток, що свідчить про фізичну присутність картки чи її дублікату в момент їх проведення.

Відповідно до ст. 614 ЦК України обов'язковою умовою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, необхідно встановити наявність/відсутність протиправних діянь з боку позивача та/чи відповідача, направлених на порушення майнових прав та заволодіння майном (грошовими коштами) позивача та/чи відповідача у даній справі.

В свою чергу 29.09.2015 слідчим СВ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області старшим лейтенантом міліції Шипановою А.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015080130001118 від 20.03.2015, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, відповідно до якої вищезазначене кримінальне правопорушення закрите у зв'язку з відсутністю в діянні ГО "ЗРАРОВЗ "Приазов'я" складу кримінального правопорушення.

Також у ході досудового розслідування, проведеного Слідчим відділом Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, не знайдено підтвердження даних щодо використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), що призвело до витоку, підробки інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Постановою встановлено, що за процедурами оскаржень 49 претензій, заявлених американськими банками щодо проведених трансакцій за пластиковими платіжними картками через РОS-термінал № S1ZP0MVT, відповідач обґрунтовано підтвердив проведення трансакцій на суму 195 000 грн. як такі, що проведені без порушень міжнародних банківських операцій.

Претензії від американських банків з приводу незаконних переказів грошових коштів, у період часу з серпня по жовтень 2013, на рахунки вітчизняних підприємств, у тому числі і на адресу ГО "ЗРАРОВЗ "Приазов'я" не надходили. Громадяни США із заявами про втрату банківських пластикових карток або особистих документів на території України, не звертались.

Таким чином, як встановлено судами обох інстанцій, докази наявності вини або протиправних дій позивача в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідачем не доведено надходження за спірними трансакціями від американських банків запитів відносно того, що проведені трансакції по терміналу №S1ZP0MVT були шахрайськими, а платіжні картки, використані при їх здійсненні, є дублікатами оригіналів.

За таких обставин, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, твердження відповідача про те, що проведені спірні трансакції по терміналу №S1ZP0MVT були шахрайськими не підтверджуються матеріалами справи.

Підпунктами 8.1, 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

За приписами п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено відкладальну умову: якщо для встановлення правомірності переказу банк-еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ.

Судами обох інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів правомірності призупинення завершення переказу грошових коштів за спірними трансакціями.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа їм.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладене та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, відповідно до яких матеріалами справи підтверджується здійснення перерахування за спірними трансакціями на користь позивача суми 124 100 грн. (які заблоковано відповідачем), а докази, які підтверджували б перерахування позивачу суми 44 490 грн. (168 590 грн. - 124 100 грн.) в матеріалах справи відсутні, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 124 100 грн.

Доводи позивача, викладені у його касаційній скарзі стосовно того, що заявлені до стягнення кошти у сумі 168 590 грн. підтверджуються рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 у справі №904/8782/14, були розглянуті судом апеляційної інстанції, який встановив, що вказаним рішенням лише встановлено загальну суму трансакцій за певний період (з 13.08.2013 по 26.09.2013) у сумі 461 121, 21 грн. та стягнуті грошові кошти у сумі 90 000 грн., які перераховані за конкретними трансакціями (вказані номери карток, фіскальні чеки). При цьому доказів на підтвердження перерахування на користь позивача коштів у сумі 44 490 грн. (номери карток, фіскальні чеки тощо) в матеріалах справи не містяться, як і не встановлені відповідні обставини під час вирішення справи № 904/8782/14.

Що ж до посилань позивача стосовно правильності застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Разом із тим, відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У справі, яка переглядається, судами обох інстанцій встановлено, що оскільки договір про надання послуг еквайрингу є розірваним, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів правомірності призупинення завершення переказу грошових коштів за спірними трансакціями, то відсутні правові підстави збереження цього майна за відповідачем, а тому до спірних правовідносин суди правильно застосували положення ст. 1212 ЦК України.

Інші доводи касаційної скарги позивача не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

В свою чергу доводи касаційної скарги в більшій мірі дублюють доводи апеляційної скарги, яким надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим касаційні скарги позивача та відповідача підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Громадської організації "Запорізька регіональна асоціація рибопромисловців, орендарів та власників землі "Приазов'я" та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 904/5731/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.