Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.02.2018 року у справі №924/22/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/22/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Сокільської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Кабінет Міністрів України, 2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, 3. Хмельницька обласна державна адміністрація, 4. Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, 5. Публічне акціонерне товариство "Хмельницькгаз" про стягнення 22 776 443, 62 грн,

за участю представників:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

від третьої особи 1 - Столярчук Д.В.,

від третьої особи 2 - Климась О.С.,

від третьої особи 3 - не з'явилися,

від третьої особи 4 - не з'явилися,

від третьої особи 5 - Волощук П.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Сокільської сільської ради про стягнення 22 776 443,62 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 11.03.2011 № 14/543/11 та додаткової угоди від 05.06.2012 № 1.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 (суддя Гладій С.В.) позов задоволено, стягнуто з Сокільської сільської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України"- 10 969 280,00 грн заборгованості, 960 261,56 грн 3% річних, 10 846 902,00 грн інфляційних витрат, 206 700, 00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що Сокільська сільська рада Кам'янець - Подільського району Хмельницької області в порушення норм чинного цивільного законодавства та умов договору від 11.03.2011 № 14/543/11 і додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 до нього, не виконала свої зобов'язання по поверненню отриманих від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошових коштів у сумі 109 90 944,00 грн., перерахованих останнім на добудову об'єкта газопостачання. Крім того, на думку місцевого суду, 10 846 902,00 грн інфляційних втрат та 960 261,56 грн - 3% річних за період з 01.01.2014 по 01.01.2016 також нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у складі: Бучинської Г.Б., Василишина А.Р., Гудак А.В. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Визнано недійсними п. 2.3.15 та п. 4.7 додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 до договору від 11.03.2011 № 14/543/11.

Постанова мотивована тим, що сільською радою виконано умови договору щодо сприяння оформлення документації, залучення підрядника та укладення з ним договору, прийняття в експлуатацію та передачу у державну власність частини газопроводу, будівництво якого профінансовано позивачем в повному обсязі. При цьому відповідач не є замовником у даному правочині у звичайному значенні цього поняття, оскільки в даному випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у зобов'язанні, не набуває будь-якого права на результати робіт, а є лише стороною, зобов'язаною вчинити дії для передачі результату будівництва (частини газопроводу) державі у власність.

Крім того, зміни в договір, що передбачають покладення обов'язку з повернення коштів на відповідача є порушенням статей 12, 13, 183 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та бюджетного законодавства, оскільки дані витрати місцевого бюджету не передбачалися та не погоджені в установленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 12, 13, 179, 183 ГК України, а також тим, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р не визначено прядку відшкодування державою витрачених позивачем на добудову газопроводів коштів, тому передбачений договором порядок проведення розрахунків замовником будівництва з позивачем за рахунок власних коштів є законним.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Кабінет Міністрів України у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що відповідач по справі зобов'язаний виконати умови договору щодо повернення коштів позивачу, але після отримання відповідних субвенцій з Державного бюджету України.

Представник Кабінету Міністрів України у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Жванецька сільська рада у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Представники Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у судовому засіданні просили прийняти законне і обґрунтоване рішеня по справі.

ПАТ "Хмельницькгаз" у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що 11.03.2011 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Сільською радою укладений договір № 14/543/11, за умовами якого позивач відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (далі - Розпорядження) та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління позивача "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання, здійснює фінансування добудови (будівництва об'єкта газопостачання): "Підвідний газопровід середнього тиску до сіл Острівчани, Руда, Цвіклівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бобшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинин, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч Кам'янець-Подільського району Хмельницької області", а відповідач зобов'язується здійснити добудову (будівництво) об'єкта, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову (будівництво) об'єкта.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

05.06.2012 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного вище договору, в якій окремі пункти договору у новій редакції.

Загальний обсяг фінансування за цим договором склав 10 990 944,00 грн (пункт 3.1 договору, у редакції додаткової угоди від 05.06.2012 № 1).

Згідно з положеннями пункту 2.1.1 договору позивач зобов'язаний при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови (будівництва) об'єкта в обсягах, передбачених фінансовим планом позивача на відповідний період.

Водночас за змістом вказаного пункту договору в редакції додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 позивач зобов'язаний при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок Замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 05.06.2012 № 1) замовник зобов'язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов договору, в тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджуючих документів щодо права власності замовника на інші частки об'єкта та введення в експлуатацію об'єкта і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об'єкта, згідно з діючим законодавством України.

У разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання договору (пункт 2.3.9 договору в редакції додаткової угоди від 05.06.2012 № 1).

Пунктами 2.3.14 та 2.3.15 договору (в редакції додаткової угоди) визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання та протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, та повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта.

За змістом до пункту 7.1 договору (у редакції додаткової угоди) договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками, і діє до повного повернення Компанії суми грошових коштів, перерахованих позивачем в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором.

Судами також встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо фінансування добудови (будівництва) об'єкта газопостачання виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 10 990 944,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією відповідного платіжного доручення.

03.10.2012 Інспекцією ДАБК у Хмельницькій області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - підвідного газопроводу середнього тиску до сіл Островчани, руда, Цвіклівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бабшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинен, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Згідно акту прийняття-передачі основних засобів системи газопостачання від 10.12.2012 сільським головою Сокільської сільської ради здано, а директором Кам'янець-Подільської філії ПАТ "Хмельницьказ" прийнято на свій баланс зовнішні мережі газопостачання - підвідний газопровід середнього тиску до сіл Островчани, Руда, Цвіклівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бабшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинен, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч.

В подальшому позивач надіслав відповідачу претензію на суму 13 711 600,00 грн, у якій просив погасити заборгованість згідно договору від 11.03.2011 в сумі 13 711 600,00 грн, з яких 10 969 280,00 грн - основний борг, 767 849,60 грн - штраф та 1 974 470,40 грн - пеня.

Листом від 11.08.2014 № 207/02-26 Сокільська сільська рада повідомила, зокрема, про неможливість повернення коштів у зв'язку із відсутністю субвенцій з Державного бюджету.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Сокільської сільської ради на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням радою умов договору в частині повернення позивачу грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта газопостачання.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (статтею 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд обґрунтовано виходив з того, що: зобов'язання з повернення коштів ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Сокільською сільською радою не виконано; відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення Ради від відповідальності за порушення зобов'язання; нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є способами захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведені висновки місцевого господарського суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Так, за змістом частини другої статті 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у ради необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов'язку виконати зобов'язання за договором (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 03.04.2018 у справі № 924/29/17).

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, посилаючись на те, що правочин між сторонами укладено на виконання державного замовлення (розпорядження КМ № 1001-р), результати робіт, профінансовані позивачем, перейшли у державну власність, зобов'язаною стороною у таких правовідносинах, слід вважати державу, а тому зміни в договір, що передбачають покладення обов'язку з повернення коштів на відповідача є порушенням статей 12, 13, 183 ГК України та бюджетного законодавства, оскільки дані витрати не погоджені в установленому законом порядку, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог і визнання недійсними пунктів 2.3.15, 4.7 додаткової угоди № 1 від 05.06.2012 та відповідно про відмову у позові щодо стягнення заявленої суми.

Проте, суд не врахував, що відповідно до положень статті 183 ГК України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

В матеріалах справи відсутні докази відповідно до яких спірний договір та додаткова угода до нього відносяться до договорів державного замовлення, відсутні докази отримання відповідачем статусу суб'єкта, який набув прав та обов'язків державного замовника та затверджений Кабінетом Міністрів України в якості такого.

Поряд з цим, положеннями статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Не врахувавши наведених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим неправомірно скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду зі справи.

Доводи Кабінету Міністрів України, ПАТ "Хмельницькгаз" та Жванецької сільської ради, викладені у відзивах про те, що судом попередньої інстанції було всебічно з'ясовано обставини справи та прийнято постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права спростовуються викладеним вище.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

У відповідності до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Судові витрати.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 924/22/17 скасувати, рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 залишити в силі.

3. Стягнути з Сокільської сільської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 248 040 (двісті сорок вісім тисяч сорок) гривень витрат зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір