ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3665/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Дудник А.В.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Бондаренко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 (судді: Гаврилюк О. М., Сулім В. В., Майданевич А. Г.) у справі № 911/3665/16

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне"

до Приватного орендного підприємства "Раставиця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У листопаді 2016 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Янтарне" (далі - ПСП "Янтарне") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного орендного підприємства "Раставиця" (далі - ПОП "Раставиця") про визнання права власності на земельні ділянки (перелік яких наведено у позовній заяві) для обслуговування господарських будівель і дворів в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - Фурсівська сільрада) з урахуванням уточнень позовних вимог.

Позовну заяву із посиланням на положення статей 120, 122 Земельного кодексу України, статей 317, 377 Цивільного кодексу України обґрунтовано виникненням у позивача права власності на земельні ділянки внаслідок переходу до позивача права власності на будівлі та споруди, розміщені на належних ПОП "Раставиця" на праві колективної власності земельних ділянках. Проте оскільки позивач не може здійснювати належне йому право власності на будівлі та споруди, адже розпорядження нерухомістю безпосередньо залежить від можливості користуватися земельними ділянками, ПСП "Янтарне" звернулося до суду.

1.2. У відзиві на позовну заяву ПОП "Раставиця" акцентувало, що набувши у власність нежитлові будівлі та споруди, ПСП "Янтарне" отримало від ПОП "Раставиця" як правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП "Раставиця") право власності на земельні ділянки, на яких розташовано таке майно.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.2. Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2017 позовні вимоги задоволено повністю, визнано за ПСП "Янтарне" право власності на земельні ділянки (перелік яких наведено у резолютивній частині рішення) для обслуговування господарських будівель і дворів в адміністративних межах Фурсівської сільради.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що на час звернення до суду в установленому законом порядку право власності на землю КСП "Раставиця", оформлене державним актом на право колективної власності на землю серії від 07.06.1996, не припинилося, державний акт є чинним, а правонаступником КСП "Раставиця" і, відповідно, власником землі - ПОП "Раставиця", яке, як убачається з матеріалів справи, заперечень проти задоволення позовних вимог ПСП "Янтарне" не висловлювало.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2017 скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сама по собі реорганізація шляхом перетворення КСП "Раставиця" на ПОП "Раставиця" не означає припинення права колективної власності підприємства та його правонаступника на землю, оскільки перетворення колективного сільськогосподарського підприємства не належить до переліку підстав припинення права власності на землю, передбачених як статтями 27, 28 Земельного кодексу України (у редакції від 1990 року, чинного на час реорганізації), так і статтями 140, 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки особам, які придбали житловий будинок, будівлю або споруду, у разі, коли розмір земельної ділянки у договорі про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено, необхідно дотримуватися вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України. Проте відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення позивачем того, що спірні земельні ділянки саме у розмірах, зазначених позивачем, необхідні йому для обслуговування господарських будівель і дворів.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018, ПСП "Янтарне" просить її скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2017 залишити в силі, наголошуючи, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи за апеляційною скаргою Фурсівської сільради насамперед повинен був з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення у цій справі прав і обов'язків цієї особи. Натомість Фурсівською сільською радою, на думку скаржника, не надано жодних доказів, що спірні земельні ділянки є землями комунальної власності, а витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку не є правовстановлюючим документом і не підтверджує право власності на землю, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, як наголошує скаржник, порушив права і обов'язки ПСП "Янтарне", яке на підставі цивільно-правових угод набуло право власності на нерухоме майно та майнові паї. Земельні ділянки загальною площею 15,2772 га, на яких розташовані належні на праві власності ПСП "Янтарне" нежитлові будівлі та споруди, належать до земель колективної власності КСП "Раставиця", право власності на які посвідчується державним актом на право колективної власності на землю від 07.06.1996 серії КВ 000011, виданим відповідно до розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 04.12.1995 № 46. Унаслідок перетворення КСП "Раставиця" на Сільськогосподарський виробничий кооператив "Раставиця" (далі - СВК), а у подальшому на ПОП "Раставиця" до нього перейшли усі права та обов'язки колективного сільськогосподарського підприємства, що підтверджується, у тому числі, довідкою Відділу державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 22.07.2016 № 102. Право колективної власності на землю не припинилося і перейшло до ПОП "Раставиця".

При цьому Фурсівська сільрада у рішенні від 14.07.2015 № 48-1069 "Про використання землі бувшого колгоспного двору (землі сільськогосподарського призначення колективної власності)" зазначила, що спірні земельні ділянки є землями колективної власності, що, у свою чергу, залишено судом апеляційної інстанції поза увагою.

ПСП "Янтарне" також звертає увагу, що рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2017 у справі № 911/3588/17 визнано недійсним рішення Фурсівської сільради від 30.08.2000 № 01-1-102 "Про передачу земель КСП "Раставиця" по бригаді № 2 до земель запасу сільської ради та надання її у користування ПСП "Янтарне", визнано недійсним рішення Фурсівської сільради від 22.12.2016 № 14-303 "Про зарахування до земель запасу сільської ради земельних ділянок", визнано недійсним рішення Фурсівської сільської ради від 02.08.2017 № 24-460 "Про зарахування земельної ділянки до комунальної власності сільської громади", визнано недійсним рішення Фурсівської сільради від 17.10.2017 № 29-504 "Про взяття на облік земельної ділянки загального користування колишнього колгоспного двору", а також скасовано реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за Фурсівською сільською радою.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно ПСП "Янтарне" є власником нежитлових будівель по вул. Колгоспній, 2А, 2В у с. Фурси Білоцерківського р-ну, Київської області, розташованих на земельних ділянках, виділених у натурі (на місцевості) та призначених для обслуговування відповідної нежитлової будівлі (площею 0,5988 га, (кадастровий номер 3220488300:04:008:0085; площею 1,0556 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0075; площею 0,7530 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0084; площею 2,5701 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0081; площею 2,2827 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0086; площею 1,8710 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0083; площею 1,7268 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0210; площею 0,6341 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0078; площею 0,3975 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0028; площею 0,3143 га кадастровий номер 3220488300:04:008:0074).

Крім того, як установили суди, згідно з накладною від 15.12.2000 № 7 КСП "Раставиця" було передано, а ПСП "Янтарне" прийнято споруду - кошару для великої рогатої худоби, розміщену на земельній ділянці площею 2,0641 га за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2А, що виділена в натурі (на місцевості) та призначена для обслуговування відповідної споруди.

4.3. Суд апеляційної інстанції установив, що за твердженням позивача, зазначене нерухоме майно набуто ним у власність у зв'язку із викупом майнових сертифікатів у фізичних осіб - членів КСП (окрім кошари для великої рогатої худоби), натомість земельні ділянки колгоспного двору, які належали КСП "Раставиця" на праві колективної власності, і не підлягали паюванню та на яких розташовано це нерухоме майно, залишилися у розпорядженні КСП "Раставиця", правонаступником якого є ПОП "Раставиця".

4.4. 04.12.1995 розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації № 46 "Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок господарств, які знаходяться на території декількох рад народних депутатів", на виконання пункту 2 Указу Президента України від 10.11.1994 № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" КСП "Раставиця" передано у колективну власність земельні ділянки площею 3529,2 га, у постійне користування - 482,7 га.

Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ 000011 від 07.06.1996 посвідчено право колективної власності КСП "Раставиця" на землю площею 3529,2 га. Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ 003233 від 07.06.1996 посвідчено право постійного користування КСП "Раставиця" землею площею 482,7 га.

4.5. Згідно з Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" та згідно з рішенням зборів уповноважених членів КСП "Раставиця" від 04.03.2000 № 2 КСП "Раставиця" у березні 2000 року було реорганізоване в СВК "Раставиця".

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Статуту СВК "Раставиця" кооператив є правонаступником КСП "Раставиця".

Згідно з рішенням зборів уповноважених членів СВК "Раставиця" від 14.02.2001 № 1 СВК "Раставиця" реорганізоване на ПОП "Раставиця".

За змістом пункту 7.1 статті 7 Статуту ПОП "Раставиця" підприємство є правонаступником всіх прав і обов'язків КСП "Раставиця" та СВК "Раставиця".

Отже, внаслідок перетворення КСП "Раставиця" на СВК "Раставиця", а потім на ПОП "Раставиця" до ПОП "Раставиця" перейшли усі права та обов'язки КСП "Раставиця", що підтверджується також і довідкою Відділу державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 22.07.2016 № 102 та статутами цих підприємств.

4.6. За змістом пункту 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та частини 7 статті 34 Законі України "Про підприємства в Україні" при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

4.7. Суди установили, що КСП "Раставиця" не припинялося, а було реорганізовано у березні 2000 року в СВК "Раставиця", а в подальшому - на ПОП "Раставиця", тобто шляхом перетворення змінило організаційно-правову форму та існує на теперішній час у формі приватного орендного підприємства.

4.8. Разом із цим, як установив суд апеляційної інстанції, матеріали справи свідчать, що майно та землі реорганізованого КСП "Раставиця", які підлягали паюванню, були розпайовані між колишніми членами реформованого колективного сільськогосподарського підприємства, у зв'язку з чим було видано відповідні сертифікати на майновий пай та земельний пай.

Суд апеляційної інстанції також установив, що у 2001 році Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Янтарне", правонаступником якого є ПСП "Янтарне", придбало майнові паї у колишніх членів КСП "Раставиця" (майнові сертифікати) за договорами купівлі-продажу майнової частки (паю), отже стало власником нерухомого майна реорганізованого КСП "Раставиця" на підставі цивільно-правових угод із власниками майнових паїв.

За змістом рішень виконавчого комітету Фурсівської сільради від 31.08.2010 № 120 та від 31.08.2010№ 129 визнано право власності за ПСП "Янтарне" на нежитлові будівлі та споруди, видано відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно, згідно з якими ПСП "Янтарне" є власником нежитлових будівель та споруд.

4.9. 05.07.2016 позивач звернувся до ПОП "Раставиця" із заявою № 17, в якій просив передати у власність спірні земельні ділянки для обслуговування господарських будівель і дворів в адміністративних межах Фурсівської сільради, що знаходиться за адресою Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2-А.

У відповідь на заяву позивача ПОП "Раставиця" у листі від 11.07.2016 № 31 повідомило ПСП "Янтарне" про неможливість передачі у власність спірних земельних ділянок під нежитловими будівлями і спорудами, оскільки законодавчо не визначено процедуру переоформлення права власності на земельні ділянки, що перебували у власності колективних сільськогосподарських підприємств.

4.10. Предметом позову у справі є вимога ПСП "Янтарне" до ПОП "Раставиця" про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, на яких розташовані належні йому на праві власності будівлі та споруди, на підставі статті 120 Земельного кодексу України і статей 317, 377 Цивільного кодексу України.

4.11. За змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

4.12. За змістом статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Аналогічні положення закріплено статтею 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції).

4.13. Отже зазначеними нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно - правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином.

Разом з цим як установив суд апеляційної інстанції позивач звертаючись з позовом до суду зауважував, що нерухоме майно було набуте ним у власність у зв'язку із викупом майнових сертифікатів у фізичних осіб - членів КСП (окрім кошари для великої рогатої худоби), на той час як земельні ділянки колгоспного двору, що належали КСП "Раставиця" на праві колективної власності та не підлягали паюванню, і на яких розташоване придбане позивачем нерухоме майно, залишилися у розпорядженні КСП "Раставиця", правонаступником якого на час звернення до суду є ПОП "Раставиця".

Отже право власності на нерухоме майно ПСП "Янтарне" оформлено на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майнових сертифікатів, укладених із фізичними особа, а не шляхом укладення відповідних правочинів із КСП "Раставиця", чи його правонаступником - ПОП "Раставиця".

Зазначені обставини унеможливлюють застосування положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, які визначено позивачем підставою його позовних вимог до ПОП "Раставиця" про визнання права власності на земельні ділянки у зв'язку із придбанням нерухомого майна.

4.14. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини справи, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання за ним права власності на земельні ділянки на підставі статті 120 Земельного кодексу України і статті 377 Цивільного кодексу України, колегія суддів, з мотивів, викладених у цій постанові, вважає що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пункту 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне"залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі № 911/3665/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак