Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.07.2019 року у справі №924/361/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/361/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 (судді: Павлюк І. Ю., Демидюк О. О., Тимошенко О. М. ),

за позовом Хмельницької міської ради

до 1. Державного реєстратора Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Наталії Каролівни;

2. Приватного малого підприємства "Марися";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппер 88";

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка-79";

5. ОСОБА_1

про скасування запису про державну реєстрацію права власності на кафе-магазин, визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 27.02.2019 № 259, № 260,261; визнання недійсним договору поділу нерухомого майна від 28.02.2019 № 266,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.18.04.2019 Хмельницька міська рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області із позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Наталії Каролівни, Приватного малого підприємства "Марися" (далі - ПМП "Марися"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппер 88" (далі - ТОВ "Аппер 88"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка-79" (далі - ТОВ "Чайка-79"), ОСОБА_1 у якому просила скасувати запис про проведену державним реєстратором Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н. К. державну реєстрацію права власності на кафе-магазин площею 172,1 кв. м за ПМП "Марися", визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.02.2019 № 259, укладений між ПМП "Марися" та ТОВ "Чайка-79", визнати недійсним договір купівлі-продажу від
27.02.2019 № 260, укладений між ПМП "Марися" та ТОВ "АППЕР 88", визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.02.2019 № 261, укладений між ПМП "Марися" та ОСОБА_1, визнати недійсним договір поділу нерухомого майна від
28.02.2019 № 266, які посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я. О.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2019 повернуто Хмельницькій міській раді позовну заяву і додані до неї документи на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем пред'явлено вимоги до різних відповідачів, проте, такі вимоги не пов'язані підставами позову та поданими доказами.

2.3. Вимога до державного реєстратора КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н. К. ґрунтується на відсутності перевірки державним реєстратором факту виникнення та переходу прав на майно, наслідком чого стала незаконна видача та реєстрація документа про право власності на незаконний об'єкт.

2.4. Вимоги до інших відповідачів ґрунтуються на договорах купівлі-продажу та договорі поділу нерухомого майна, що призвели до порушення порядку оформлення права власності та права територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, на землях якої без її відома створили та зареєстрували фіктивний об'єкт нерухомого майна.

2.5. Таке формулювання позовних вимог, на думку суду, є порушенням правил об'єднання позовних вимог та тягне за собою наслідки у вигляді повернення позовної заяви.

2.6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
25.06.2019 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2019 року скасовано, а справу №924/361/19 передано на розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

2.7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, не навівши переконливих доводів щодо порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, безпідставно повернув позовну заяву, мотивуючи своє рішення обставинами, не визначеними процесуальним законом.

2.8. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом оскарження у зазначеній справі є первинний запис про право власності на об'єкт, вчинений державним реєстратором Панасюк М. К., яка, за доводами позивача, не вчинивши необхідних дій щодо перевірки поданих документів, фактично зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як об'єкт нерухомості тимчасову споруду, а в подальшому даний запис став підставою для укладення ряду правочинів (договорів купівлі-продажу та договору поділу нерухомого майна)

2.9. Таким чином, у позові, відповідно до статті 173 Господарського процесуального кодексу України, об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою, які нерозривно пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, а тому такі позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи в порядку господарського судочинства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та направити справу на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

3.2. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права щодо правильного застосування положень про об'єднання позовних вимог.

3.3. Окрім того ОСОБА_1. вважає, що Північно-західний апеляційний господарський суд порушив процедуру повідомлення учасника справи про місце, дату і час судового засідання, що є безумовною підставою скасування судового рішення.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позивачу позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог.

4.3. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

4.4. Згідно із частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

4.5. Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

4.6. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

4.7. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

4.8. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

4.9. Зі змісту позову вбачається, що Хмельницькою міською радою, окрім інших позовних вимог, заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27.02.2019 №261, згідно якого ПМП "Марися" продало, а громадянин ОСОБА_1 набув право власності на 23/100 частки кафе-магазину по АДРЕСА_1.

4.10. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому статті 4 Господарського процесуального кодексу України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.11. Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

4.12. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

4.13. За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статтею 45 Господарського процесуального кодексу України, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями. Водночас, винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статтею 45 Господарського процесуального кодексу України (як приклад, пункти 5,10,14 цієї статті).

4.14. З огляду на положення частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України а також частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

4.15. Матеріали справи не містять доказів, що громадянин ОСОБА_1 є фізичною-особою підприємцем, а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про ФОП ОСОБА_1

4.16. За приписами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

4.17. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

4.18. З урахуванням вищезазначених положень Закону Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Хмельницької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27.02.2019 №261, укладеним між ПМП "Марися" та громадянином ОСОБА_1, який не є фізичною-особою підприємцем, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

4.19. Приймаючи постанову про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що Хмельницькою міською радою, окрім інших позовних вимог, заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу, сторонами якого є юридична особа та фізична особа ОСОБА_1, який не є суб'єктом підприємницької діяльності.

4.20. При цьому, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою положення статті 21 та частини 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту яких не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а також не врахував вимог пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

4.21. Відповідно до частин 1 та 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

4.22. Оскільки оскаржувану постанову апеляційний господарський суд прийняв без урахування вказаних норм Господарського процесуального кодексу України та залишив поза увагою суб'єктний склад спірних правовідносин, зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.24. Доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд порушив процедуру повідомлення учасника справи про місце, дату і час судового засідання не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно із частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. За положеннями пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. Відповідно до частини 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.5. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 необхідно скасувати, а справу передати для продовження розгляду до господарського апеляційного суду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 скасувати.

3. Справу № 924/361/19 направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова