Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21672/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В.

при секретарі судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 (суддя Лиськов М.О.) за позовом Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації та Голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського Павла Івановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Громадська організація "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є"; 2. Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства

про визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження,

за участю:

позивача: Яворовський Г.Л. (довіреність від 20.02.2018),

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Донецька обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок (далі - позивач) просила визнати незаконним та скасувати пункт 10 розпорядження Донецької обласної державної адміністрації (далі-відповідач-1) голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (далі-відповідач-2) від 19.05.2016 № 411 в частині надання Громадській організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" (далі - третя особа-1) у користування мисливських угідь площею 54178,1570 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт розпорядження суперечить вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", оскільки на момент його прийняття, власниками та користувачами земельних ділянок не було надано погодження на надання третій особі-1 мисливських угідь та відповідач-2 надав у їх користування на строк, який перевищував встановлений законодавством.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що спірне розпорядження у відповідній частині є незаконним, оскільки було прийнято за відсутності згоди власників та користувачів земельних ділянок на надання третій особі-1 мисливських угідь, що підтверджується відповідними листами певних сільських рад. При цьому позивач на підтвердження наведених доводів вказує на правову позицію Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2016 у справі № 910/13743/15. Також позивач зазначає, що Закон України "Про військово-цивільні адміністрації" не містить повноважень обласної військово-цивільної адміністрації щодо надання мисливських угідь у користування, відтак спірне розпорядження у наведеній частині є незаконним та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

У відзивах на касаційну скаргу відповідачі та Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення без змін, обґрунтовуючи свої доводи тим, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачами отримано листа від Державного агентства лісових ресурсів України від 16.07.2015 № 03-1/5343-15 щодо направлення на погодження матеріалів про надання у користування мисливських угідь мисливським підприємствам та організаціям області, у тому числі третій особі-1, за результатами якого відповідачі розпорядженням від 03.03.2016 № 155 погодили надання в користування мисливських угідь на території Донецької області загальною площею 648249,7253 га строком на 15 років 11-ом мисливським підприємствам та організаціям області, зокрема третій особі-1.

Державним агентством лісових ресурсів України внесено відповідачам подання від 18.04.2016 № 03-11/2357-16 про надання у користування мисливських угідь третій особі-1 на строк не менше як 15-ть років, загальною площею 54178,1570 га, яке було розглянуто та пунктом 10 розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 надано третій особі-1 в користування мисливські угіддя на території Донецької області, строком на 15-ть років, загальною площею 54178,1570 га.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що позивач не довів, що відповідачами було порушено його права та охоронювані законом інтереси.

Проте судові рішення прийнято із порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи виходячи із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1). Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.2).

Частиною першою статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно статті 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь.

Приписами статті 1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" унормовано, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва "військово-цивільна адміністрація", що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

З аналізу наведених норм права слідує, що відповідач-1 наділений повноваженнями здійснювати на відповідній території повноваження обласної ради, зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь.

Згідно статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок (ч.1). Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років (ч.2).

Проте, вирішуючи спір у даній справі та відмовляючи у позові суди обох інстанцій не дослідили листи Лебединської сільської ради Донецької області № 784 (т.1, а.с.33), Чермалицької сільської ради Донецької області від 07.08.2015 № 523 (т.1, а.с.34) щодо незгоди на передачу третій осбі-1 мисливських угідь, не перевірили та не наведе у своїх рішеннях правового статусу у спірних правовідносинах зазначених рад, не дослідили чи є вони користувачами земельних ділянок погодження яких для передачі землі вимагається наведеними вище положеннями статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

При цьому не зважаючи на приписи статті 27 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень, суди не визначилися із залученням до участі у справі третіми особами - власників/користувачів земельних ділянок, які повинні були надати погодження щодо надання третій особі-1 у користування мисливських угідь за спірним пунктом розпорядження, оскільки останнім можуть зачіпатися їх права та охоронювані законом інтереси.

Крім того, за приписами вказаного Кодексу учасниками господарського процесу у якості сторони можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, судами розглянуто спір за позовом, поданим у тому числі до голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації -відповідача-2 у справі.

Згідно статті 6 частини 2 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" у редакції, чинній на час розгляду судами спору, військово-цивільну адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником відповідної обласної військово-цивільної адміністрації за погодженням з керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а у разі якщо відповідна обласна військово-цивільна адміністрація не утворена - керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а відповідно до наведених вище положень статті 1 цього Закону військово-цивільні адміністрації є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Отже суди не визначилися у відповідності із положеннями чинного законодавства чи може бути голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації відповідачем у даній справі.

Відповідно до статті 310 частини 3 пункту 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції із 15.12.2017 підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 2 статті 300 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, за наявності допущених судами порушень вказаних вимог процесуального законодавства судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі №910/21672/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.С. Берднік

І.В. Кушнір